Рішення

від 31.07.2019 по справі 560/452/19

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №560/452/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

при секретарі судових засідань Катюха К.В.,

за участю адвоката Шевчука В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання частково нечинним рішення Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області № 262 від 04 травня 2015 року,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_2 та просить:

- визнати нечинним п. 2 рішення Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області № 262 від 4 травня 2015 року: Відновити спільний прохід шириною 1,5 м між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та встановити його межі, які відображені в ситуаційному плані лінією від А до 3 по суміжності із землями ОСОБА_2 на плані від т. А до т. Б протяжністю 1,50 м. та від т. Г до т. Д протяжністю 14,60 м; по суміжності із землями ОСОБА_1 на плані від т. Б до т. В протяжністю 4,64 м. та від т. В до т. Г протяжністю 1,5 м; по суміжності із землями ОСОБА_3 на плані від т. Е до т. Ж протяжністю 12,73 м., від т. Ж до т. З протяжністю 1,93 м. та від т. З до. т. А протяжністю 6,13 м.; ширина проходу від АДРЕСА_2 - 1,50 м. ;

- зобов`язати Бережківську сільську раду Дубровицького району Рівненської області здійснити повторний перегляд його заяви щодо відновлення спільного проходу від АДРЕСА_2 до будинку позивача по АДРЕСА_2 шириною 2,68 м.

В заяві про уточнення позовних вимог, яка була подана до початку судового розгляду та прийнята судом, позивач просив зобов`язати Бережківську сільську раду Дубровицького району Рівненської області здійснити повторний перегляд його заяви щодо відновлення спільного проходу/під`їзду від АДРЕСА_2 будинку позивача по АДРЕСА_2 , шириною 2,68 м по всій його протяжності, розташованого від зовнішньої північної стіни житлового будинку № АДРЕСА_4 , що знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 по межі земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 в сторону житлового будинку АДРЕСА_5 ОСОБА_2 та внести відповідні зміни до ситуаційного плану земельних ділянок, розробленого приватним підприємством "Дубровицьке земельно-кадастрове бюро".

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Бережківської сільської ради народних депутатів № 10 від 24.10.1995 року ОСОБА_5 , - його бабусі, було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га у межах населеного пункту для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0, 25 га за межами населеного пункту для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Бережківської сільської ради, житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_2 перейшов у власність позивача, ОСОБА_1 . На даний час позивач є користувачем земельних ділянок на підставі ст.120 ЗК України, переданих ОСОБА_5 рішенням Бережківської сільської ради №10 від 24.10.1995 року.

Однак, належним чином користуватися земельною ділянкою він не може, так як ОСОБА_2 , яка проживає у сусідньому будинку, постійно перешкоджає в цьому. Вказує, що ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства. Окрім того, звернення щодо законності користування земельною ділянкою ОСОБА_2 у 2008 році розглядала міжрайонна природоохоронна прокуратура, а спільний прохід-проїзд уже був предметом судового розгляду Дубровицького районного суду Рівненської області у рамках цивільного провадження № 560/674/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бережківської сільської ради Дубровицького району, правонаступника третьої особі на стороні позивача ОСОБА_3 про відновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та проходом-під`їздом.

Тому позивач був змушений звернутись до Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області з проханням вирішити спір та встановити спільний прохід. 4 травня 2015 року Бережківською сільською радою Дубровицького району Рівненської області було винесено рішення № 262, з п.2 якого не погоджується позивач, оскільки на його думку ширина проїзду, встановлена даним рішенням розміром 1.50 м порушує та обмежує його законні права та інтереси, є обтяжливим для позивача як землекористувача, адже останній фактично позбавлений можливості належним чином використовувати земельну ділянку згідно її цільового призначення. Окрім того, за умови встановлення ширини проїзду розміром 1,50 м порушується його право проходу чи проїзду на велосипеді; проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. У разі певних обставин під`їзд до будинку позивача з АДРЕСА_2 автомобілем є неможливим, а тому будь-які екстренні служби, в тому числі й автомобіль швидкої допомоги, газової чи пожежної служби не матиме доступу до будинку, де мешкає позивач, адже такий проїзд є заблокованим, тому в зв`язку з вищенаведеним позивач змушений звернутись до суду.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали з зазначених вище підстав, додатково вказавши, що з 2003 року позивач не може відновити свої порушені права, оскільки сільська рада, яка зобов`язана діяти лише в межах закону перешкоджає йому реалізувати право на приватизацію земельної ділянки, на якій знаходиться його будинок. Звертаючись до суду за правилами цивільної юрисдикції, отримав відмову, оскільки спір мав розглядатись за правилами адміністративної юрисдикції, а звернувшись за правилами останньої, провівши ряд експертиз, втративши значний час, Верховним судом було вказано про необхідність розгляду такого спору за правилами цивільного судочинства. Крім того, відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняла прохід до його будинку, поставивши загорожу, а тому неможливо встановити межові знаки. Сільською радою присвоєно номери будинків по АДРЕСА_6 та № АДРЕСА_5 , хоча його будинок знаходиться в глибині і мав би бути присвоєний номер НОМЕР_4, щоб до будинку НОМЕР_5 був прохід між будинками НОМЕР_4 та НОМЕР_5 шириною 2,68 м, як було завжди, але п.2 оскаржуваного рішення встановлено відстань 1.50 м, проте згідно норм ДБН В.2.3-4-2015, при проектуванні доріг для руху автомобілів необхідно враховувати їхні габарити, а саме ширину автомобіля - 2,60 м, відтак і перешкод для встановлення саме такої ширини проїзду немає, оскільки ширина АДРЕСА_7 коливається від 3.10 м до 4.00м, зіславшись на рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 , просили позов задоволити.

Представник відповідача Бережківської сільської ради Жмура Д.В. в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, зсилаючись на відзив, де вказує, що оскільки рішенням сільської ради №262 від 04.05.2015 року було встановлено та затверджено межі між суміжними землекористувачами, згідно ситуаційного плану земельних ділянок, розробленого ПП Земельно-кадастрове бюро через відсутність правовстановлюючих документів у суміжних користувачів відповідно до вимог ст.107 Земельного кодексу України, і при встановленні меж були присутні користувачі цих ділянок, комісія по вирішенню спорів та дев`ять депутатів сільської ради. Також вказав, що сільська рада не порушила прав позивача та норм законодавства, відтак рішення було прийняте в межах діючого законодавства.

Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, в якому просить відмовити в задоволенні позову та врахувати докази, долучені до клопотання.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення Бережківської сільської ради народних депутатів №10 від 24.10.1995 року ОСОБА_5 - бабусі ОСОБА_1 , було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га у межах населеного пункту для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,25 га за межами населеного пункту для ведення особистого підсобного господарства (а.с.9).

Наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.10) підтверджується, що після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в порядку спадкування оформив право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_2 та який належав померлій ОСОБА_5 .

Як встановлено судом, за життя ОСОБА_5 не виготовила документи, які б посвідчували право власності на належну їй земельну ділянку. Однак, ч.2 ст.120 ЗК України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Отже, на даний час, ОСОБА_1 є землекористувачем земельних ділянок, переданих ОСОБА_5 за рішенням Бережківської сільської ради народних депутатів №10 від 24.10.1995 року.

Попередньо, ОСОБА_1 звернувся до Бережківської сільської ради із заявою (а.с.40) про передачу йому у власність земельної ділянки, якою він користується для обслуговування будинку і споруд за адресою: АДРЕСА_2 та надання дозволу на виготовлення технічної документації.

Така заява ОСОБА_1 була задоволена і рішенням Бережківської сільської ради від 19.12.2014 року №236 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва жилого будинку господарських будівель і споруд" (а.с.44) було вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (02.01) загальною площею 0,0546 га, з них: 0,0500 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка перебуває в його користуванні та 0,0046 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, яка розташована на території Бережківської сільської ради в АДРЕСА_2 .

Також вирішено ОСОБА_1 звернутися до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою, згідно із законом, для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Крім того, за результатами розгляду рішення сільської ради від 15.10.2014 року №229, Акту обстеження земельних ділянок від 21.11.2014 року, Бережківська сільська рада 04.05.2015 року своїм рішенням №262 (а.с.12-13) вирішила встановити та затвердити межі між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно ситуаційного плану земельних ділянок, розробленого приватним підприємством "Дубровицьке земельно-кадастрове бюро".

Також рішенням №262 від 04.05.2015 року відновлено спільний прохід шириною 1,5 м між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та встановлено його межі, які відображені на ситуаційному плані лінією від А до З по суміжності із землями ОСОБА_2 на плані від т.А до т.Б протяжністю 1,50 м та від т.Г до т.Д протяжністю 14,60 м; по суміжності із землями ОСОБА_1 на плані від т.Б до т.В протяжністю 4,64 м та від т.В до т.Г протяжністю 1,5 м; по суміжності із землями ОСОБА_3 на плані від т.Е до т.Ж протяжністю 12,73 м, від т.Ж до т.З протяжністю 1,93 м та від т.З до т.А протяжністю 6,13 м; ширина проходу від АДРЕСА_2 - 1,50.

Також зазначеним рішенням №262 було вирішено при оформлені права власності на присадибні земельні ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дотримуватися меж, розмірів та площ, які вказані на ситуаційному плані.

Статтею 41 Конституції Українита статтею 1Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №457/97 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів №2,7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.96 ЗК України одним із обов`язків землекористувачів є дотримання правил добросусідства.

Зі змісту ст.103 ЗК України вбачається, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Проте, як встановлено судом з пояснень позивача та матеріалів справи, незважаючи на встановлені законодавством вимоги та обмеження, відповідач ОСОБА_2 постійно порушує вимоги добросусідства та норми землекористування: самовільно зміщує межі земельної ділянки, захоплює прохід-проїзд, що склався історично впродовж понад десятка років та знаходився у спільному користуванні та відокремлював суміжні земельні ділянки землекористувачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що рішення №262 від 04.05.2015 року до цього часу не виконане щодо ширини проходу, а відповідач ОСОБА_2 продовжує користуватись самовільно зайнятою його частиною і сільська рада жодних дій для зупинення неправомірних дій відповідачки не вчиняла, на запитання в судовому засіданні стосовно не забезпечення сільською радою реалізації виконання вказаного рішення преставник відповідача Бережківської сільської ради дати відповіді не зміг, вказавши що йому про це невідомо.

Хоча блокування виходу на АДРЕСА_2 та наявність загорожі ОСОБА_2 18.07.2016 року було зафіксовано комісією по вирішенню земельних спорів та складено акт, за яким було вирішено попередити ОСОБА_2 про прибирання будівельних блоків та відкриття проходу (а.с.55).

Враховуючи встановлені норми законодавства, ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням не порушувати правила добросусідства та не порушувати спільне з ОСОБА_1 право на користування проходом-під`їздом. Проте через відсутність будь-якої реакції з боку відповідачки, позивач не погоджуючись з змістом п.2 вказаного рішення, з метою досудового врегулювання спірного питання, 23 липня 2015 року був змушений звернутись до Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області з письмовою заявою щодо збільшення ширини проходу до розміру, який існував завжди і ширина якого за висновками експертиз до захоплення становила 2,68 м (а.с.38), і як вбачається з резолюції голови сільської ради на вказаній заяві, секретарю Жмурі Д.В. було доручено підготувати проект відповідно до вимог чинного законодавства та винести на розгляд сесії, проте за результатом розгляду такої заяви позивач отримав негативну відповідь від 12.08.2015 року (а.с.43), де вказано, що його заява залишена без задоволення, оскільки рішенням сільської ради №262 від 04.05.2015 року ширина проходу, про який йдеться в заяві була встановлена.

У ході розгляду справи встановлено, що прохід-під`їзд використовувався для проходу і під`їзду на вулицю за поштовою адресою житлового будинку ОСОБА_1 , належного йому на праві приватної власності.

Згідно витягу із рішення №07 від 30.01.2008 року "Про присвоєння поштових адрес житловим будинкам та об`єктам соціально-культурної сфери комунальної та приватної власності" (а.с.14-15) будинку ОСОБА_1 в с.Бережки Дубровицького району присвоєну поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Із матеріалів справи встановлено, що будь-якого іншого доступу до житлового будинку АДРЕСА_2 та який належить ОСОБА_1 , окрім спірного проходу-під`їзду немає.

Як вбачається з довідки №2060 від 28.08.2006 року, виданої виконкомом Бережківської сільської ради Дубровицького району та відповіді Бережківської сільської ради від 29.01.2014 року №51 рішень виконкому і сесій сільської ради про закриття, ліквідацію проходу на АДРЕСА_2 та надання його у власність ОСОБА_2 не було (а.с.54,50).

Повідомленням Бережківської сільської ради від 25.02.2014 року №98 (а.с.49) підтверджується, що вулички, провулки, проходи не включались до земель, які передавались у приватну власність та користування, згідно рішення №10 від 24.10.1995 року, в тому числі і спільний прохід від земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 .

Законодавець у ст.108 ЗК України зазначає, що у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів.

До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, на підставі ст.12 ЗК України, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Зі змісту ст.116 ЗК України вбачається, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, в тому числі і приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадян регулює ст.118 ЗК України, де зазначено, що такого роду питання вирішуються рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за заявою громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні.

Дотримуючись вказаних вимог Закону, ОСОБА_1 звернувся до Бережківської сільської ради Дубровицького району із заявою, про яку було зазначено вище.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 26 вищевказаного закону передбачено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема п.34 передбачено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в України , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74).

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом ст. 158 ЗК України органами місцевого самоврядування можуть вирішуватись спори у тому числі щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержанням громадянами правил добросусідства.

Водночас у випадку незгоди з рішенням органів місцевого самоврядування такий спір вирішується судом.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Стаття 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як "вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою ".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд дійшов висновку що п.2 рішення Бережківської сільської ради від 04.05.2015 року №262 прийнятий з порушенням вищевказаних вимог законодавства та зауважує, що позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із встановленою даним рішенням шириною спільного проходу, правомірно скористався своїм правом на звернення до суду про визнання нечинним даного рішення в частині визначення ширини даного проходу та в першу чергу зсилається на те, що прийнята рішенням ширина проходу/під`їзду розміром 1,50 м є обтяжливою, так як позбавляє можливості під`їхати до його будинку з АДРЕСА_2 автомобілям екстренних служб.

На підставі ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Цією ж статтею передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З висновку №8020-8021 судової будівельно-технічної експертизи по матеріалах цивільної справи №560/674/13-ц, яка була оглянута в ході дослідження доказів, вбачається, що площа земельної ділянки проходу-під`їзду спільного користування складає 39 кв.м.

Схема земельної ділянки проходу-під`їзду спільного користування за адресою с.Бережки Дубровицького району зображена на додатку №2 до вказаного вище висновку експерта, з якої вбачається, що ширина його становить 2,68 м.

У ході розгляду даної справи, вказаний висновок експерта не визнаний неналежним доказом, а тому суд бере його до уваги, оскільки він стосується предмету доказування.

Повертаючись до матеріалів оглянутої під час судового розгляду цивільної справи №560/674/13-ц суд звертає увагу на наявну у матеріалах справи інформацію Дубровицького районного сектору Управління Держтехногенбезпеки у Рівненській області, в якій чітко зазначено, що відповідно до пункту 3.22 ДБН 360-92, придатні для проїзду пожежних автомобілів проїзди повинні бути шириною 3,5 м на відстані не менше 5 м від стін. Відповідно до додатку 3.1 Протипожежних вимог, протипожежні відстані між житловими будинками ОСОБА_2 , житловий будинок якої відноситься до V ступеня вогнестійкості та житловим будинком ОСОБА_7 , який відноситься до ІІІ ступеня вогнестійкості слід приймати 10 м. Відстань між житловим будинком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , житловий будинок якого відноситься до V ступеня вогнестійкості слід приймати 15 м. (а.с.138-139).

Сільська рада, не врахувавши вимоги ДБН 360-92, приймаючи рішення №262 та в п.2 вказавши ширину проходу-під`їзду 1,50 м порушила вимоги протипожежної безпеки.

Однак, незважаючи на це, ОСОБА_1 погоджується з розмірами проходу-під`їзду, які зазначені у висновку №8020-8021 судової будівельно-технічної експертизи, а саме: 2,68 м. (а.с.95-103).

Отже, зважаючи на вказані обставини, суд приходить до висновку, що є всі підстави визнати нечинним п.2 рішення Бережківської сільської ради від 04.05.2015 року №262, яким визначено ширину проходу-під`їзду від АДРЕСА_2 1,50 м, оскільки у зв`язку з прийняттям такого рішення порушуються права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 .

Крім того, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області здійснити повторний перегляд його заяви щодо відновлення спільного проходу/під`їзду від АДРЕСА_2 до будинку позивача по АДРЕСА_2 , шириною 2,68 м по всій його протяжності розташованого від зовнішньої північної стіни житлового будинку № АДРЕСА_4 , що знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 по межі земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 в сторону житлового будинку АДРЕСА_5 ОСОБА_2 та внести відповідні зміни до ситуаційного плану земельних ділянок, розробленого приватним підприємством "Дубровицьке земельно-кадастрове бюро".

Суд зауважує, що власники будинку АДРЕСА_4 змінювались, оскільки як вбачається з матеріалів справи, спочатку власником був ОСОБА_7 , потім його правонаступник - ОСОБА_3 , а на даний час власником є ОСОБА_4 .

До вказано висновку суд дійшов з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 26.03.2013 року у справі Рисовський проти України в якому зазначено Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що вирішення відповідно до закону питання регулювання земельних відносин відноситься виключно до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

А вдіповідач - Бережківська сільська рада, як встановлено в ході розгляду справи, з 2003 року не бажає прийняти законне рішення, яке б стосувалося лише 2,68 м землі, якою мав би користуватися позивач ОСОБА_1 , а натомість з 2006 року (а.с.22 ) він позивається до суду за правилами різних юрисдикцій та не може реалізувати своє законне право.

Проте, як зазначав в своїх рішеннях (від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14) Верховний Суд України спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд також зазначає, що у справі Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 , орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд прийшов до висновку щодо зобов`язання Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області здійснити повторний перегляд заяви ОСОБА_1 щодо відновлення спільного проходу/під`їзду від АДРЕСА_2 до будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , шириною 2,68 м по всій його протяжності розташованого від зовнішньої північної стіни житлового будинку АДРЕСА_4 , що знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 по межі земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 в сторону житлового будинку АДРЕСА_5 ОСОБА_2 та внести відповідні зміни до ситуаційного плану земельних ділянок розробленого приватним підприємством "Дубровицьке земельно-кадастрове бюро".

Матеріали справи містять інші документи, щодо правовідносин сторін, проте суд розцінює дані документи як неналежний доказ, так як до предмету спору вони відношення не мають.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, відтак з відповідачів на користь позивача слід стягнути суму судового збору, сплаченого ним при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання частково нечинним рішення Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області № 262 від 04 травня 2015 року задоволити.

Визнати нечинним п. 2 рішення Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області №262 від 04 травня 2015 року: "Відновити спільний прохід шириною 1,5 м між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та встановити його межі, які відображені в ситуаційному плані лінією від А до З по суміжності із землями ОСОБА_2 на плані від т. А до т. Б протяжністю 1,50 м та від т. Г до т. Д протяжністю 14,60 м; по суміжності із землями ОСОБА_1 на плані від т. Б до т. В протяжністю 4,64 м та від т. В до т. Г протяжністю 1,5 м; по суміжності із землями ОСОБА_3 на плані від т. Е до т. Ж протяжністю 12,73 м, від т. Ж до т. З протяжністю 1,93 м та від т. З до т. А протяжністю 6,13 м; ширина проходу від АДРЕСА_2 - 1,50 м".

Зобов`язати Бережківську сільську раду Дубровицького району Рівненської області здійснити повторний перегляд заяви ОСОБА_1 щодо відновлення спільного проходу/під`їзду від АДРЕСА_2 будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , шириною 2,68 м по всій його протяжності розташованого від зовнішньої північної стіни житлового будинку АДРЕСА_4 , що знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 по межі земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 в сторону житлового будинку АДРЕСА_5 ОСОБА_2 та внести відповідні зміни до ситуаційного плану земельних ділянок розробленого приватним підприємством "Дубровицьке земельно-кадастрове бюро".

Стягнути солідарно з Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04384997) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок), сплаченого ним при подачі позовної заяви до суду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення суду складено 02 серпня 2019 року.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду: З.С.Сидоренко