Постанова

від 31.07.2019 по справі 924/925/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року Справа № 924/925/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Ільчук Н.

за участю представників сторін:

позивача Остапчук В.М (довіреність від 01.10.18);

відповідача Гуменюк О.С. (ордер № 019899 від 21.03.19);

третьої особи - не з`явися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські аграрні інновації" на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.02.19 р. у справі №924/925/18 (повне рішення складено 06 березня 2019 року, суддею О.Є. Танасюк)

за позовом Комунального підприємства "Поділля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські аграрні інновації"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

про - розірвання договору суборенди земельної ділянки №1 від 26.10.2015р., розірвання договору суборенди земельної ділянки №2 від 26.10.2015р.,

ВСТАНОВИВ:

КП Поділля звернулось в Господарський суд Хмельницької області з позовом до ТОВ Подільські аграрні інновації , в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просить розірвати договір суборенди земельної ділянки №1 від 26.10.2015р. та договір суборенди земельної ділянки №2 від 26.10.2015р.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.02.19 року позов задоволено, розірвано оскаржувані договори суборенди.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що систематичне порушення відповідачем строків сплати орендної плати, свідчить про істотне порушення відповідачем договорів суборенди та є підставою для розірвання договору суборенди земельної ділянки №1 від 26.10.2015р. та договору суборенди земельної ділянки №2 від 26.10.2015р., укладених між комунальним підприємством "Поділля" та товариством з обмеженою відповідальністю Подільські аграрні інновації .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.19. року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав правову оцінку доказам відповідача, а тому прийняв незаконне і необгрунтоване рішення.

Стверджує, що орендна плата за землю за договорами суборенди систематично надходила на рахунок позивача, на момент звернення з позовом про стягнення боргу та розірвання договорів суборенди, заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня.

Плата здійснювалась на підставі п. 4.2 Договору суборенди, а не на підставі п. 4.1 , як помилково та необгрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні, а тому суд дійшов безпідставного висновку, що відповідачем порушено строки оплати встановлені п.4.1 Договору.

Відповідач вважає, що ним виконувались умови договору суборенди земельних ділянок в порядку та на умовах, які визначені договорами.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про систематичну несплату орендної плати за період з 2015 р. по 2018 р. згідно договорів суборенди земельних ділянок.

Скаржник звертає увагу на те, що 25.11.15 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про переведення боргу, згідно якого сторони зарахували грошові кошти в розмірі 25269,63 грн. в рахунок орендної плати згідно договорів суборенди.

Відповідач сплатив орендну плату за користування земельними ділянками за договорами суборенди на загальну суму 101917,58 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, актом звіряння взаємних розрахунків. Вказані докази не були надані в суд першої інстанції, оскільки, судова кореспонденція надсилалась не за фактичним місцем знаходження відповідача, а тому, не була ним отримана.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначив, що відповідач належним чином не виконував умови договорів суборенди, не своєчасно та не в повному обсязі вносив оренду плату.

Звертає увагу на те, що після подання позовної заяви до суду, відповідачем сплачено 22080,34 грн, що свідчить про те, що відповідачем визнано суму боргу.

Вважає, що аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не відповідають об`єктивним обставинам справи та є необгрунтованими.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

24.09.2014р. між Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області (орендодавець) та комунальним підприємством „Поділля (орендар) укладено договір оренди землі №7.

Відповідно до п. 9 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільськогосподарського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка перебуває у державній власності та розташована за межами населеного пункту Ружичанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 16,2287 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 230367,64 грн. (п. 4 договору).

Відповідно до п. п. 7-10 договору орендна плата нараховується у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 9214,71 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації та уточнень нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно закону. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця в сумі 767,89 грн. Орендар може вносити плату на майбутній період але не більше, ніж за один рік.

24.09.2014р. між Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області (орендодавець) та комунальним підприємством „Поділля (орендар) укладено договір оренди землі №8.

Відповідно до п. 9 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільськогосподарського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка перебуває у державній власності та розташована за межами населеного пункту Ружичанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13,7712 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 198163,46 грн. (п. 4 договору).

Відповідно до п. п. 7-10 договору орендна плата нараховується у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7926,54 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації та уточнень нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно закону. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця в сумі 660,54 грн. Орендар може вносити плату на майбутній період але не більше, ніж за один рік.

На виконання умов Договору, земельна ділянка передана в строкове платне користування позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.0914р.

26.10.2015р. між комунальним підприємством „Поділля (суборендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Подільські аграрні інновації (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки №1, відповідно до якого суборендодавець надає, а суборендар приймає в строкове платне, тимчасове користування земельну ділянку площею 16,2287 га, державної форми власності, що розташована за межами населеного пункту Ружичанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, кадастровий номер НОМЕР_1 , категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове використання для ведення підсобного сільського господарства.

В п. 1.2. договору суборенди визначено, що земельна ділянка, що є об`єктом даного договору знаходиться в користуванні суборендодавця на підставі договору оренди земельної ділянки №7 від 24.09.2014р., за яким орендодавцем є Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області.

Пунктом 2.3 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 230367,64 грн.

Згідно з п. 2.4. договору суборенди, земельна ділянка передається в суборенду за письмовою згодою орендодавця, вихідний №19-22-7777.9-9315/23-15 від 26.08.2015р., відповідно до ст. 8 Закону України „Про оренду землі.

Пунктом 3.1 передбачено, що договір суборенди укладається в межах дії договору оренди №7 від 24.09.2014р., строком на 18 років 11 місяців.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору суборенди плата за землю вноситься суборендарем у вигляді орендної плати на розрахунковий рахунок суборендодавця в розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 9214,71 грн. на рік, та сплачується в строк до 30 календарних днів. Наступних за останнім днем звітного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно в сумі 660,54 грн. Суборендар може вносити орендну плату на майбутній період платежів, але не більше, ніж за період 1 рік.

Крім того, 26.10.2015р. між комунальним підприємством „Поділля (суборендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Подільські аграрні інновації (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки №2, відповідно до якого суборендодавець надає, а суборендар приймає в строкове платне, тимчасове користування земельну ділянку площею 13,7712 га, державної форми власності, що розташована за межами населеного пункту Ружичанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, кадастровий номер НОМЕР_2 , категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове використання для ведення підсобного сільського господарства.

В п. 1.2 договору суборенди визначено, що земельна ділянка, що є об`єктом даного договору знаходиться в користуванні суборендодавця на підставі договору оренди земельної ділянки №8 від 24.09.2014р., за яким орендодавцем є Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 198163,46 грн. (п. 2.3 договору суборенди).

Згідно з п. 2.4 договору суборенди, земельна ділянка передається в суборенду за письмовою згодою орендодавця, вихідний №19-22-7777.9-9315/23-15 від 26.08.2015р., відповідно до ст. 8 Закону України „Про оренду землі.

Пунктом 3.1 передбачено, що договір суборенди укладається в межах дії договору оренди №8 від 24.09.2014р., строком на 18 років 11 місяців.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору суборенди плата за землю вноситься суборендарем у вигляді орендної плати на розрахунковий рахунок суборендодавця в розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7926,54 грн. на рік, та сплачується в строк до 30 календарних днів. Наступних за останнім днем звітного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно в сумі 767,89 грн. Суборендар може вносити орендну плату на майбутній період платежів, але не більше, ніж за період 1 рік.

Як вбачається з тексту договорів суборенди № 7 та № 8, розмір орендної плати може змінюватися в разі: погіршення стану орендованої земельної ділянки; змін умов господарювання на земельній ділянці; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації та інших випадках визначених законодавством (4.4 договорів).

Згідно п. 10.4 Договорів суборендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

У п. 13.3 договору суборенди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків за договором суборенди та внаслідок випадкового знищення або пошкодження суборендарем земельної ділянки, що перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Розірвання договору суборенди в односторонньому порядку не допускається (п. 13.4. договору).

Зазначені земельні ділянки передані в суборенду відповідачу на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.10.15 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив оплату орендної плати на користь позивача в розмірі 54567,61 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 02.08.2016р.на суму 16000,00 грн.; №2 від 12.10.2016р. на суму 2856,86 грн.; №3 від 22.11.2016р. на суму 17141,16 грн.; №7 від 29.12.2017р. на суму 18569,59 грн.

Крім того, після звернення позивача суд з даним позовом, відповідач перерахував позивачу орендну плату на суму 22080,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №27 від 14.12.2018р. на суму 1428,43 грн.; №28 від 14.12.2018р. на суму 1428,43 грн.; №29 від 14.12.2018р. на суму 1428,43 грн.; квитанціями №220210082 від 11.01.2019р. на суму 14900,00 грн.; №94 від 11.01.2019р. на суму 2895,05 грн.

Предметом розгляду по даній справі є вимога позивача про розірвання договорів суборенди земельних ділянок № 1 та №2 від 26.10.2015р., у зв`язку з систематичним невнесенням орендної плати, що є істотним порушенням умов договорів суборенди.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 2 ЗУ Про оренду землі , передбачено, що відносини, пов`язані з орендою (суборендою) землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди (суборенди) землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частин першої, другої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до наведених вище положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що п. 4.1 договору суборенди земельної ділянки №1 від 26.10.2015р. плата за землю вноситься суборендарем у вигляді орендної плати на розрахунковий рахунок суборендодавця в розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 9214,71 грн. на рік, та сплачується в строк до 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно в сумі 660,54 грн.

Згідно з п. 4.1 договору суборенди земельної ділянки №2 від 26.10.2015р. плата за землю вноситься суборендарем у вигляді орендної плати на розрахунковий рахунок суборендодавця в розмірі 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7926,54 грн. на рік, та сплачується в строк до 30 календарних днів. Наступних за останнім днем звітного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно в сумі 767,89 грн.

З наведеного вбачається, що сторони узгодили, що розмір орендної плати становить 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та сплачується в строк до 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця, що становить по Договору суборенди №1 - 9214,71 грн. та по Договору суборенди №2 - 7926,54 грн. на рік.

Отже, фактично положення в укладених договорах суборенди є суперечливі в частині розміру орендної плати, оскільки одночасно встановлено сплату в фіксованій сумі розміру орендної плати, і в розмірі 4% від нормативно-грошоої оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з довідки Держгеокадастру у Хмельницькій області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 у 2015р. становила 287729 грн., 2016 р. - 345275 грн., 2017 р. - 345275 грн.; земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 :008:0524 у 2015р. становила 247506 грн., 2016р. - 297007 грн., 2017р. - 297007 грн.

Оцінивши дані довідки, суд зазначає, шо нормативно-грошова оцінка, визначена в договорах не відповідає нормативно-грошовій оцінці, яка зазначена у довідці, поданій позивачем.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що зміна нормативної-грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторони вносили зміни до умов Договорів в частині визначення розміру орендної плати відповідно до зміненої нормативно-грошової оцінки.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Умовами договорів суборенди передбачено, що розмір орендної плати може змінюватись в разі: погіршення стану орендованої земельної ділянки; змін умов господарювання на земельній ділянці; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації та інших випадках визначених законодавством (п. 4.4).

Зміна умов договору суборенди здійснюється шляхом укладення додаткового договору в письмовій формі за взаємною згодою сторін, що підлягає державній реєстрації згідно з положеннями ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 13.1).

Оскільки, відносини оренди є триваючими правовідносинами, то зміна розміру орендної плати є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди не залежно від дати укладення такого договору.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією внести зміни до договорів суборенди земельних ділянок в частині збільшення розміру орендної плати, так і відсутні будь-які інші додаткові угоди, які містять відповідні зміни.

А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що сторони мають зобов`язання згідно договорів суборенди № 1 та № 2 сплачувати орендну плату в розмірі 9214,71 грн. та 7926,54 грн. на рік, що становить 660,54 грн. та 767,89 грн. в місяць.

Колегія суддів вважає помилковим твердження позивача, що відповідач має сплачувати орендну плату по договорам суборенди земельних ділянок в розмірі та в строки визначені ПК України, оскільки, спірні правовідносини склалися саме між позивачем та відповідачем у межах виконання договорів суборенди земельних ділянок і їх правове регулювання здійснюється відповідно до ЗУ Про оренду землі та умов договорів суборенди.

При цьому, зміни, які були в подальшому внесені до ПК України, автоматично не змінили умови договорів суборенди.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 4.1 Договорів, відповідач 02.08.16 р. здійснив оплату на суму 16000 грн.; 12.10.16 р. здійснив оплату на суму 2856.86 грн., тобто станом на 12.10.16 р. переплата відповідача за договорами суборенди становила 1715,61 грн.

Разом з тим, пунктом 4.2. договорів суборенди земельних ділянок №1 та №2 передбачено, що суборендар може вносити орендну плату на майбутній період платежів, але не більше, ніж за період 1 рік.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи платіжних доручень, відповідач сплатив кошти в рахунок майбутніх платежів по орендній платі, а саме: 22.11.2016р. сплатив 17141,16 грн. оплативши орендну плату за 2017 рік, 29.12.2017р. сплатив 18569,59 грн. за оренду у 2018 році, що відповідає умовам п. 4.2 Договорів.

При цьому, позивач приймаючи зазначені платежі, не вчиняв жодних дій для повернення таких коштів, як безпідставно отриманих. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач вважав їх платою за договором суборенди відповідно до п. 4.2 Договорів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що станом на день звернення в суд з даним позовом про розірвання договорів суборенди, заборгованість відповідача не існувала виходячи з роміру орендної плати, яка погоджена сторонами у договорі, а мала місце переплата.

Твердження позивача, що орендна плата повинна була сплачуватися з розрахунку 4% нормативно-грошової оцінки на кожен рік (2016, 2017, 2018) без внесення відповідних змін у договори оренди, суд вважає неспоможним.

При цьому суд бере до уваги той факт, що позивач не вживав жодних дій для повідомлення відповідача щодо змін в розрахунок орендної плати. Претензія повідомлення № 1 від 13.07.2017, надана позивачем, не може оцінюватися, як належний доказ такого повідомлення, оскільки, квитанція, яка долучена як доказ направлення, не місить даних, кому направлялося таке повідомлення, докази отримання його відповідачем відсутні, останній заперечує його отримання.

Крім того, після звернення позивача суд з даним позовом, відповідач перерахував позивачу в рахунок майбутніх платежів орендну плату на суму 22080,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №27 від 14.12.2018р. на суму 1428,43 грн.; №28 від 14.12.2018р. на суму 1428,43 грн.; №29 від 14.12.2018р. на суму 1428,43 грн.; квитанціями №220210082 від 11.01.2019р. на суму 14900,00 грн.; №94 від 11.01.2019р. на суму 2895,05 грн.

Апеляційний суд критично оцінює твердження позивача про те, що оплата відповідача в сумі 22080,34 грн., яка здійснена після звернення позивача в суд з даним позовом, підтверджує неналежне виконання відповідачем умов договорів та заборгованість відповідача по орендній платі.

Відтак, істотне порушення умов договору, на яке посилався позивач як на підставу позову - відсутнє, що й зумовлює відсутність обставин, необхідних для його розірвання.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 ЗУ Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд апеляційної інстанції дослідив обставини справи та встановив, що, відповідно до умов укладеного відповідачем та позивачем договору суборенди, зобов`язання щодо сплати орендної плати за земельну ділянку за період з моменту укладення спірного договору до дати звернення позивача до суду (26.10.16 року) було сплачено 54567,61 грн., що відповідає умовам договору суборенди.

Отже, на момент подання позову про розірвання договорів суборенди заборгованості з орендної плати за цими договорами не існувала, а навпаки, враховуючи наданий позивачем розрахунок, мала місце переплата.

Отже, ураховуючи викладене, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди.

А відтак, місцевий суд, керуючись положеннями статті 141 ЗК України щодо підстав припинення права користування земельною ділянкою, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розірвання договорів суборенди.

Апеляційний господарський суд не бере до уваги нові докази подані відповідачем в суд апеляційної інстанції та посилання на нові обставини, які не були відомі під час розгляду справи судом першої інстанції, а саме: платіжні доручення, договір про переведення боргу, акт звіряння від 01.02.19 р., виходячи з наступного.

Стаття 269 ГПК України встановлює мажі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, ч. 3 ст. 269 ГПК України чітко передбачає обов`язковість обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції представник апелянта/відповідача (адвокат Гуменюк О.С.), який діяв на підставі ордера серії ХМ 019804, знайомився із матеріалами справи, про що свідчить заява (вх. № 05.22/10621/18 від 20.12.18 р.), подавав за своїм підписом відзив на позовну заяву; був присутнім у судових засіданнях 26.12.18 р., 04.02.19 р., 21.02.19 р., 27.02.19 р., подавав клопотання про відкладення підготовчого засідання та долучав докази згідно додатку, подав клопотання про продовження підготовчого провадження, подав клопотання про долучення доказів

Крім того, апеляційний суд враховує те, що офіційне листування з юридичною особою здійснюється за адресою її місця реєстрації, яка міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. При цьому, поштова кореспонденція направлялась судом першої інстанції та позивачем на юридичну адресу відповідача зазначену в ЄДР.

З огляду на наведене вбачається, що у відповідача було достатньо часу для подання відповідних доказів, які зазначені в апеляційній скарзі, а відтак твердження апелянта, що судова кореспонденція направлялась відповідачу на адресу за якою він фактично не перебуває, не підтверджують обставин, що вказані вище нові докази, не були подані суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що є підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські аграрні інновації" на рішення господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2019 року у справі № 924/925/18 задовільнити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 27 лютого 2019 року у справі № 924/925/18 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Поділля" (вул. Леніна, 29, Ружичанка, Хмельницький район, Хмельницька область, 31363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські аграрні інновації" (вул. Незалежності, буд. 3, корпус 8, Волочиськ, Хмельницька область, 31200) 5286 грн. судовових витрат за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/925/19 повернути господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "07" серпня 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Філіпова Т.Л.