Постанова

від 06.08.2019 по справі 922/1849/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2019 р. Справа № 922/1849/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю прокурора - Здор Т.О., посвідчення № 052862 від 21.05.19,

та представників сторін:

відповідачів - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (вх.№2052 Х) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.06.19 р. (суддя Чистякова І.О.) у справі № 922/1849/19

за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків;

2. Фермерського господарства "ІРЗУ", сільрада Вірнопільська, Ізюмського району, Харківської області;

3. ОСОБА_1 , с.Вірнопілля, Ізюмського району, Харківської області;

про визнання незаконними та скасування наказу; визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "ІРЗУ", ОСОБА_1 про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №2843-СГ від 24.10.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок";

- визнання недійсним договору оренди землі від 13.11.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та гр. ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 33,9450га, НОМЕР_2 площею 20,0 га, НОМЕР_3 площею 40,1143 га, НОМЕР_4 площею 15,1844 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.11.2014 за №№ 7743420, 7744755, 7740633 та 7745151, відповідно;

-скасування рішення про державну реєстрацію індексний номер 17310293 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право №7740633 від 18.11.2014 оренди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 ) за ОСОБА_1 ;

-скасування рішення про державну реєстрацію індексний номер 17316457 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2 ) за ОСОБА_1 ;

-скасування рішення про державну реєстрацію індексний номер 17319002 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право №7744755 від 18.11.2014 оренди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3 ) за ОСОБА_1 ;

-скасування рішення про державну реєстрацію індексний номер 17320207 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право №7745151 від 18.11.2014 оренди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_4 ) за ОСОБА_1 ;

-визнання недійсним договору суборенди землі від 07.06.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ" щодо передачі в суборенду земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 (33,9450га), НОМЕР_2 (20,0га), НОМЕР_3 (40,1143га), НОМЕР_4 (15,1844га), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.06.2017 за №№ 20931685, 209331 18, 20926082, 20934190, відповідно;

- скасування рішення про державну реєстрацію індексний номер 35680699 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право №20926082 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 ) за ФГ "ІРЗУ";

- скасування рішення про державну реєстрацію індексний номер 35696339 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право №20931685 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2 ) за ФГ "ІЗУ";

- скасування рішення про державну реєстрацію індексний номер 35697938 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право №20933118 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3 ) за ФГ "ІРЗУ";

- скасування рішення про державну реєстрацію індексний номер 35699064 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право №20934190 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_4 ) за ФГ "ІРЗУ";

- зобов`язання ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ" повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки загальною площею 109,2437 га (№№7743420, 7744755, 7740633 та 7745151), вартістю 2934536,33 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2019 р. у справі №922/1849/19 відмовлено у відкритті провадження та повернуто позовну заяву прокурору на підставі п.1 ч.1 ст.175 ГПК України, оскільки спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

В наведеній ухвалі суд першої інстанції зазначив про те, що прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказів Головного управління Держземаганства у Харківській області, якими земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення були надані ОСОБА_1 в оренду як фізичній особі (громадянину України), а не фізичній особі -підприємцю. Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що такий спір є приватноправовим і за суб`єктом складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи.

Прокурор із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить цю ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що предметом спору у цій справі є, зокрема, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, укладеного між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області. Прокурор вказує на те, що земельні ділянки, які є предметом вказаного договору, внесені ОСОБА_1 до статутного фонду ФГ Ладагро , при цьому, в подальшому спірні земельні ділянки передані ОСОБА_1 в суборенду ФГ ІРЗУ . Таким чином, як зазначає прокурор, землекористувачем спірних земельних ділянок є юридична особа - ФГ ІРЗУ . Прокурор посилається на те, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема, з органом державної влади щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної власності, підвідомчі господарським судам.

Перший відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, оскільки спір у цій справі є приватноправовим, стосується прав фізичної особи - ОСОБА_1 , а тому, враховуючи суб`єктний склад сторін спору, він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу перший відповідач просить суд розглядати справу без участі його представника.

Перший відповідач надав суду клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

В клопотанні перший відповідач зазначає про те, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, в порушення ст.23 Закону України Про прокуратуру , не обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, не визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також не довів обставин нездійснення уповноваженим органом своїх повноважень. Необхідність зупинення провадження у цій справі обґрунтована тим, що за результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц буде надано висновок щодо застосування статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, зазначає наступне.

За змістом вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За положеннями частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У цій справі прокурор, звертаючись до суду з позовом, також повинен виконати вимоги ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру та ст.53 ГПК України та довести наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Разом із тим, оскаржуваною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2019 відмовлено у відкритті провадження у цій справі з тих підстав, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В наведеній ухвалі судом не досліджувались підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, оскільки суд дійшов висновку про непідвідомчість цього спору господарському суду.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала суду про відмову у відкритті провадження.

Таким чином, на даній стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції досліджується питання щодо підвідомчості спору, з яким звернувся прокурор.

Отже, обставини щодо наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не розглядаються судом апеляційної інстанції, оскільки на даний час є спірним питання, до юрисдикції якого суду належить вирішення цього спору.

З огляду на наведене, відсутні підстави для зупинення провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц, за результатами розгляду якої буде надано висновок про застосування статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Сторони не позбавлені можливості звернутися з відповідним клопотанням до суду першої інстанції.

Другий та третій відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не надали.

В судове засідання 06.08.2019 другий та третій відповідачі не з`явились.

Ухвала суду від 25.07.2019 (якою розгляд справи призначено в цьому судовому засіданні) направлялась на адреси другого та третього відповідачів, однак, повідомлення про вручення поштового відправлення не повернулись підприємством зв`язку.

Згідно ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця знаходження ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Другий та третій відповідачі не повідомляли суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції дотримано вимоги статті 242 ГПК України щодо повідомлення другого та третього відповідачів про дату, час та місце судового засідання.

Судова колегія враховує, що другий та третій відповідач отримували ухвалу від 09.07.2019 про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.60,61).

Таким чином, другий та третій відповідачі були обізнані про наявність апеляційного провадження у цій справі, а тому не були позбавлені можливості дізнатися про рух справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації відповідачами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено відповідачів про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, посилається на наступні обставини.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №2843-СГ від 24.10.2014 громадянці ОСОБА_1 надано в оренду земельні ділянки (з кадастровими номерами: НОМЕР_1 площею 33,9450га, НОМЕР_2 площею 20,0 га, НОМЕР_3 площею 40,1143 га, НОМЕР_4 площею 15,1844 га) для ведення фермерського господарства (а.с.110).

На підставі вказаного наказу, 13.11.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1 площею 33,9450га, НОМЕР_2 площею 20,0 га, НОМЕР_3 площею 40,1143 га, НОМЕР_4 площею 15,1844 га (а.с.111).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, 31.03.2015 громадянка ОСОБА_1 заснувала ФГ Ладагро (а.с.140-142).

Відповідно до Статуту ФГ Ладагро , ведення фермерського господарства здійснюється на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 33,9450га, НОМЕР_2 площею 20,0 га, НОМЕР_3 площею 40,1143 га, НОМЕР_4 площею 15,1844 га (а.с.150).

В подальшому, на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №448-сг від 12.01.2017 Про надання згоди про передачу земельних ділянок в суборенду , 07.06.2017 між ОСОБА_1 та ФГ ІРЗУ укладеного договір суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 33,9450га, НОМЕР_2 площею 20,0 га, НОМЕР_3 площею 40,1143 га, НОМЕР_4 площею 15,1844 га (а.с.120-133).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, всупереч вимогам ст.ст.116, 118, 122-124, 134 Земельного кодексу України та ст.ст.7, 8, 14 Закону України Про фермерське господарство , прийнято накази №2843-СГ від 24.10.2014 та №448-сг від 12.01.2017, якими незаконно передано ОСОБА_1 у користування, а в подальшому ФГ ІРЗУ в суборенду, земельні ділянки державної власності, без проведення земельних торгів.

В позові прокурор вказав на те, що до участі у розгляді цієї справи слід залучити ФГ Ладагро як третю особу на стороні відповідачів, оскільки останнє є фактичним землекористувачем спірних земельних ділянок, так як право користування спірними земельними ділянками внесено ОСОБА_1 до статутного фонду вказаного господарства (а.с.80).

Судова колегія враховує наступне.

В статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників.

Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства. Виключення становлять лише спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів,

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області від №2843-СГ від 24.10.2014 Про надання в оренду земельних ділянок громадянці ОСОБА_2 надано в оренду земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства .

На підставі вказаного наказу, 13.11.2014 між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Харківській області укладено договір оренди землі.

Предметом вказаного договору є земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 33,9450га, НОМЕР_2 площею 20,0 га, НОМЕР_3 площею 40,1143 га, НОМЕР_4 площею 15,1844 га, що знаходяться на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом, для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана, зокрема, з укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2015, тобто після видання оскаржуваного наказу та укладення договору оренди землі, ОСОБА_1 заснувала ФГ Ладарго , що підтверджується витягом з Державного реєстру юридичних осіб (а.с.140).

Відповідно до п.3.6 Статуту ФГ Ладагро , ведення фермерського господарства здійснюється на земельних ділянках, наданих засновнику в оренду на підставі договору від 13.11.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 33,9450га, НОМЕР_2 площею 20,0 га, НОМЕР_3 площею 40,1143 га, НОМЕР_4 площею 15,1844 га, що знаходяться на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Отже, ФГ Ладагро в своїй господарській діяльності користується земельними ділянками, які були надані ОСОБА_1 на підставі оспорюваного наказу та договору оренди землі.

Відповідно до статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась .

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 483/1863/17, від 13.03.2019 у справі №691/1148/17, від 27.03.2019 у справі № 376/331/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 368/546/16-ц

Отже, з моменту, коли ОСОБА_1 створила фермерське господарство Ладагро , у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

В подальшому, ОСОБА_1 , на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №448-СГ від 12.01.2017 передала спірні земельні ділянки в суборенду ФГ ІРЗУ , про що свідчать витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.121-133).

Отже, ФГ Ладагро набуло обов`язки землекористувача з моменту реєстрації фермерського господарства громадянкою ОСОБА_1 , а ФГ ІРЗУ користується спірними земельними ділянками на підставі договорів суборенди з ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що цей спір не стосується прав фізичної особи, оскільки сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи - ФГ Ладагро та ФГ ІРЗУ .

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, на їхні земельні спори з прокурором, який діє в інтересах держави, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної власності, поширюється юрисдикція господарських судів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц і від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спір у справі №922/1849/19 повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на відсутність встановлених процесуальним законом підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі на підставі п.1 ч.1 ст.175 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали господарського суду Харківської області від 18.06.2019 року у цій справі з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає, що розподіл судових витрат, понесених прокурором у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, повинен бути здійснений судом першої інстанції за наслідками вирішення спору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.270, 271, п.6 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст.280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.06.2019 року у справі №922/1849/19 скасувати.

Справу №922/1849/19 передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.08.2019р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.В. Гребенюк