Ухвала

від 09.08.2019 по справі 905/880/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"09" серпня 2019 р. Справа № 905/880/18

Суддя-доповідач Бородіна Л.І., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАКО , м.Маріуполь, Донецька область,

на рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 (головуючий суддя Величко Н.В., суддя Матюхін В.І., суддя Тарапата С.С.), ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області у м. Харкові об 11год.13хв., повний текст якого складений 17.12.2018,

у справі №905/880/18,

за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю НАКО , м.Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 71634,22грн,

ВСТАНОВИЛА:

10.05.2018 Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до ТОВ «НАКО» про стягнення на користь Маріупольської міської ради Донецької області 71643,22 грн, з яких: 62923,85грн основного боргу та 8710,37грн пені (а.с. 5-49).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/880/18 позовні вимоги задоволено; стягнуто з ТОВ «НАКО» на користь Маріупольської міської ради заборгованість за користування земемльною ділянкою за договором оренди від 28.11.2013 у сумі 62923,85грн та пеню у сумі 8710,37грн; стягнуто з ТОВ НАКО на користь прокуратури Донецької області судовий збір у сумі 1762,00 грн (а.с. 198-207).

Товариство з обмеженою відповідальністю НАКО із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 26.07.2019 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/880/18 частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 8320,85грн, у решті позовних вимог відмовити.

Одночасно скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що оскаржуване рішення отримано ним 10.07.2019, що, на думку апелянта, свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наступних підстав.

Відповідно до статті 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів , які у них відсутні, листом з описом вкладення.

У пункті 3 частини 3 статті 258 ГПК України зазначено, що до апеляційної скарги додаються: докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Отже, у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок надсилання копій апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам у справі покладається на апелянта.

Відповідно до частини 1 статті 41 ГПК України учасниками у справах позовного провадження є сторони та треті особи.

В матеріалах, долучених до апеляційної скарги, наявні фотокопії описів вкладення, які не містять підпису відповідальної особи відділення поштового зв`язку, відбитку календарного штемпеля та номеру поштового відправлення.

Також, відповідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно із частинами 1,2 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4 статті 91 ГПК України).

Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів Згідно з оригіналом , назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляються нижче реквізиту.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надані скаржником до апеляційної скарги описи вкладення не є належними та допустимими доказами надіслання апеляційної скарги учасника провадженні у справі, в розумінні вимог ГПК України оскільки: по-перше, вони не містять жодної інформації, яка б свідчила про отримання цих описів відділенням поштового зв`язку; по-друге, вони не засвідчені у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом 06.12.2018, повний текст якого складений 17.12.2018, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 08.01.2019 . Тоді як ТОВ НАКО подано апеляційну скаргу 26.07.2019, тобто через шість місяців та 18 днів.

З наведеного вбачається, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник посилається на те, що, він не отримував, ані копії позовної заяви, ані судового рішення у даній справі. Про наявність оскаржуваного рішення дізнався від Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області. Також вказує на те, що копію судового рішення отримав лише 10.07.2019 на письмовий запит від 28.05.2019.

З матеріалів справи вбачається, що копія рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/880/18 надіслана на юридичну адресу скаржника 18.12.2018 та повернута на адресу місцевого господарського суду з довідкою відділення поштового зв`язку за формою Ф-20 "за закінченням терміну зберігання" 22.01.2019.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що сторона повідомлена про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Частинами 1, 4 статті 10 вказаного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на момент розгляду справи, прийняття оскаржуваного рішення та на момент звернення з апеляційною скаргою місцезнаходженням юридичної особи визначено: АДРЕСА_1 . Ця адреса також визначена скаржником в апеляційній скарзі.

Таким чином, сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, яка надіслана за адресою визначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та не отримання цієї кореспонденції уповноваженими особами юридичної особи не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, відповідно до статті 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Таким чином, проживання керівника товариства не за місцезнаходженням юридичної особи на час розгляду справи не свідчить про відсутність можливості отримання уповноваженими особами товариства поштової кореспонденції, яка надходить на адресу такої юридичної особи.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З інформації на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/880/18 оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.12.2018 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78611403), а отже скаржник не був позбавлений можливості ознайомитися з текстом цього рішення.

Таким чином, враховуючи направлення поштової кореспонденції місцевим господарським судом ТОВ НАКО на адресу, яка зазначена у позові, міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зазначається самим скаржником в апеляційній скарзі, відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про наявність судового рішення, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Розглянувши подану скаржником заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини, зазначені у заяві є недостатньо обґрунтованими (неповажними), що є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням можливості апелянту вказати інші підстави поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши , що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог пункту 3 частини 3 статті 258 ГПК України та ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, а саме: без доказів надіслання копій апеляційної скарги учасникам справи та без належного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ТОВ НАКО слід залишити без руху на підставі статті 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ НАКО на рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/880/18 залишити без руху.

2. Встановити ТОВ НАКО десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Л.І. Бородіна