Ухвала

від 02.09.2019 по справі 905/880/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"02" вересня 2019 р. Справа № 905/880/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАКО , м.Маріуполь, Донецька область,

на рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 (головуючий суддя Величко Н.В., суддя Матюхін В.І., суддя Тарапата С.С.), ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області у м. Харкові об 11год.13хв., повний текст якого складений 17.12.2018,

у справі №905/880/18,

за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю НАКО , м.Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 71634,22грн,

ВСТАНОВИЛА:

10.05.2018 Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради із позовом до ТОВ "НАКО" про стягнення на користь Маріупольської міської ради Донецької області 71643,22 грн, з яких: 62923,85грн основного боргу та 8710,37грн пені (а.с. 5-49).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.05.2018 відкрито провадження у справі №905/880/18 та призначено справу до розгляду (а.с.1,2).

Вказана ухвала надіслана ТОВ НАКО за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але була повернута на адресу місцевого господарського суду з довідкою АТ Укрпошта за формою ф.20 з відміткою: за закінченням терміну зберігання (а.с.69).

Ухвалою Господарського суду від 02.07.2018 продовжено строк підготовчого засідання (а.с.78-80).

Вказана ухвала також надіслана сторонам з повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, відповідач ухвалу суду не отримав, та вона повернулась на адресу суду з довідкою АТ Укрпошта за формою ф.20 з відміткою: за закінченням терміну зберігання (а.с.93).

01.08.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.08.2018 (а.с.99).

Ухвала місцевого господарського суду від 01.08.2018, надіслана відповідачеві 03.08.2018, повернулась за зворотною адресою з довідкою АТ Укрпошта за формою ф.20 з відміткою: за закінченням терміну зберігання (а.с.101).

Ухвалами суду від 14.08.2018, від 03.09.2018, від 27.09.2018 та від 25.10.2018 підготовче засідання відкладалось (а.с.109, 127,128, 145,146, 161,162), про що відповідачеві були надіслані відповідні ухвали, які також повернулись на адресу суду з повідомленнями про вручення поштового відправлення з довідкою АТ Укрпошта за формою ф.20 з відміткою: за закінченням терміну зберігання (а.с.129, 133,152,172).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.11.2018 у справі №905/880/18 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду (а.с.189-192). Вказана ухвала суду надіслана сторонам у справі, у тому числі і відповідачеві, яка також повернулась на адресу суду з довідкою АТ Укрпошта за формою ф.20 з відміткою: за закінченням терміну зберігання (а.с.211).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/880/18 позовні вимоги задоволено; стягнуто з ТОВ "НАКО" на користь Маріупольської міської ради заборгованість за користування земельною ділянкою за договором оренди від 28.11.2013 у сумі 62923,85грн та пеню у сумі 8710,37грн; стягнуто з ТОВ НАКО на користь прокуратури Донецької області судовий збір у сумі 1762,00 грн (а.с. 198-207).

Рішення місцевого господарського суду надіслане сторонам, про що свідчить відтиск штампа на звороті останнього аркуша (а.с.207). Однак, як і всі ухвали, повернулось на адресу суду з довідкою АТ Укрпошта за формою ф.20 з відміткою: за закінченням терміну зберігання (а.с.212).

Товариство з обмеженою відповідальністю НАКО із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 26.07.2019 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/880/18 частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 8320,85грн, у решті позовних вимог відмовити.

Одночасно скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що оскаржуване рішення отримано ним 10.07.2019, що, на думку апелянта, свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом 06.12.2018, повний текст якого складений 17.12.2018, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 08.01.2019 . Проте, ТОВ НАКО подано апеляційну скаргу 26.07.2019, тобто через шість місяців та 18 днів.

З наведеного вбачається, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник посилається на те, що, він не отримував ані копії позовної заяви, ані судового рішення у даній справі. Про наявність оскаржуваного рішення дізнався від Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області 14.05.2019 . Також вказує на те, що копію судового рішення отримав лише 10.07.2019 на письмовий запит від 28.05.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2019 у справі №905/880/18 апеляційну скаргу ТОВ НАКО на рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/880/18 залишено без руху, з підстав: відсутності доказів надіслання копій апеляційної скарги учасникам справи та належного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження. При цьому суд зазначив, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, яка надіслана за адресою, визначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Східного апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху від 09.08.2019 у даній справі отримана скаржником 19.08.2019, тобто десятиденний строк, встановлений судом для виправлення недоліків, сплив 29.08.2019.

28.08.2019 відповідачем надано суду апеляційної інстанції докази направлення апеляційної скарги іншим учасникам провадження у справі, а також заяву, в якій він зазначив, що: по-перше, суд зобов`язаний не тільки надіслати повідомлення про час та місце слухання справи, а також вручити його, однак такого вручення не було; по-друге, відповідач не знав про наявність такого спору, а отже не був зобов`язаний відслідковувати інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на таке:

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на момент розгляду справи, прийняття оскаржуваного рішення та на момент звернення з апеляційною скаргою місцезнаходженням юридичної особи - відповідача визначено: місто Маріуполь, вул. Олімпійська, будинок 183, квартира 128. Ця адреса також визначена скаржником в апеляційній скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що всі процесуальні документи господарського суду надсилались відповідачеві за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З наведеного вбачається, що відповідач не належним чином користувався своїми правами та не отримував поштову кореспонденцію, яка направлялась за адресою, визначеною в ЄДРПОУ та зазначеною в апеляційній скарзі.

Суд вчиняє всі необхідні та визначені законом засоби з метою повідомлення сторін про час та місце слухання справи та дотримання основних засад господарського судочинства. Однак, неналежне користування сторонами своїми правами та неотримання поштової кореспонденції не може вважатися неповідомленням сторони про розгляд господарського спору, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає, що про оскаржуване рішення він дізнався 14.05.2019.

За приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З інформації на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/880/18 оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.12.2018 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78611403), а отже скаржник не був позбавлений можливості ознайомитися з текстом цього рішення.

З наведеного вбачається, що вже 14.05.2019 відповідач мав можливість ознайомитись з повним текстом рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 та у строк, визначений статтею 256 ГПК України, звернутися з апеляційною скаргою, тобто 03.06.2019.

Однак з апеляційною скаргою звернувся лише 26.07.2019, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, навіть якщо перебіг процесуального строку відраховувати з дати, коли, як стверджує відповідач, він дізнався про рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018, та без жодного обґрунтування пропуску цього строку.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку, тобто питання про визнання причин поважними (або неповажними) належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції, який при прийнятті того чи іншого процесуального рішення виходить з конкретних встановлених ним обставин справи.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України". Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява N 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення). Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 у справі №Б29/162-10.

Одночасно при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", п. 29; "ТОВ "Фріда" проти України", п. 33).

В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник самостійно визначив коли йому стало відомо про оскаржуване ним рішення. Проте, з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2018 він звернувся лише 26.07.2019, тобто з пропуском строку встановленого 256 ГПК України навіть з дати, визначеної скаржником.

Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування наявності поважних причин щодо порушення строку на апеляційне оскарження, не відповідають фактичним обставинам справи та не є достатніми для відновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, та може призвести до порушення основоположного принципу правової визначеності, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстації дійшла висновку про відмову ТОВ НАКО у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/880/18.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 254, 255, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю НАКО у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2018 у справі №905/880/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок та строк оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза