Рішення

від 06.08.2019 по справі 910/10429/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2019Справа № 910/10429/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Громадської організації "Січ-С14"

до Громадської організації "Громадське Телебачення"

про визнання недостовірною інформації та зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача : Мороз В.П.

від відповідача: Чайковська О.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація "Січ-С14" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Громадське Телебачення" про визнання недостовірною інформації та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем було здійснено розголошення завідомо недостовірної інформації, яка завдає шкоди діловій репутації позивача, у тексті публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет в статті (пості) наступного змісту Neo-nazi group С14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook" / Неонацистська група С 14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його #Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook". Так, зокрема, позивач зазначає, що вказана публікація містить недостовірну інформацію у формі фактичних тверджень про позивача, де його названо неонацистською групою , є такою, що викладена неправдиво,оскільки зазначені у ній відомості, викладені перекручено.

З огляду на наведене, позивач просить суд:

визнати недостовірною, такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, інформацію про Громадську організацію "Січ-С14", у вигляді фактичних тверджень, а саме: Neo-nazi group С 14… , що в перекладі на українську мову Неонацистська група С14… , що була поширена Громадською організацією "Громадське Телебачення" ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті (пості) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет, наступного змісту Neo-nazi group С14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook", що в перекладі на українську мову: Неонацистська група С14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook";

зобов`язати Громадську організацію "Громадське Телебачення" (спростувати не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили розповсюджену нею недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини цього судового рішення на веб-сайті https://twitter.com/Hromadske в мережі Інтернет.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 суд ухвалив: позовну заяву Громадської організації "Січ-С14" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом доплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

21.08.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.09.2018.

12.09.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

У підготовче засідання 18.09.2018 з`явились представники сторін. Представник позивача заявив про намір подати відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 18.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву до 23.10.2018.

У підготовче засідання 23.10.2018 з`явились представники сторін. Представник позивача подав клопотання про призначення судової експертизи. Представник відповідача просив суд надати час для подання письмових пояснень щодо клопотання про призначення судової експертизи, у зв`язку з чим у підготовчому засіданні 23.10.2018 оголошено перерву до 30.10.2018.

29.10.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи.

30.10.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи.

У підготовче засідання 30.10.2018 з`явились представники сторін. Представник позивача підтримав клопотання про призначення судової експертизи, представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018, суд ухвалив: призначити у справі №910/10429/18 судову експертизу, проведення якої доручити атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; зупинити провадження у справі № 910/10429/18 на час проведення експертизи.

23.05.2019 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи та матеріали судової справи №910/10429/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі № 910/10429/18 та призначити підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 поновлено провадження у справі № 910/10429/18; підготовче засідання призначено на 18.06.2019.

18.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про виклик експертів та письмові пояснення.

У підготовче засідання 18.06.2019 з`явилися представники сторін.

З метою надання позивачу можливості ознайомитися з документами, які 18.06.2019 надійшли через відділ діловодства суду, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.07.2019.

26.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання, у якому містяться питання експертам.

У підготовче засідання 02.07.2019 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача підтримав клопотання про виклик судових експертів, представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив та подав письмові заперечення щодо клопотання про виклик експертів.

Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання відповідача про виклик експертів, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Частиною 5 статті 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Так, у клопотанні про виклик експертів відповідач зазначає, що висновок експерта за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи № 4920-4923/19-39 від 25.04.2019 є неповним, незрозумілим та суперечливим, у зв`язку з чим просить викликати в судове засідання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Будко Тетяну Володимирівну та Долинківську Світлану Анатоліївну для надання ними відповідей на наступні питання:

- що саме виступало об`єктом дослідження: англомовний текст чи його переклад?;

- чи має хтось з експертів кваліфікацію перекладача, а якщо так, надати реквізити документу, що підтверджує таку кваліфікацію?;

- що було об`єктом тлумачення з боку експертів: певні слова чи висловлювання англійською мовою, чи їх переклад українською?;

- які спеціальні джерела використовували експерти для тлумачення слів, термінів, понять, словосполучень, поширених англійською мовою?;

- чому при наданні тлумачення терміну Neo-Nazi group експерт досліджував лише його україномовний переклад та застосовував тлумачні словники української мови, якщо суд поставив питання щодо дослідження саме англомовного тексту, який є предметом оскарження, а не його переклад, який відповідачем не поширювався, і який лише застосовується судом відповідно до ГПК України, але не є предметом спору?;

- хто з експертів має спеціальні знання з політичних наук згідно шифру 23 з Переліку наукових спеціальностей, затверджених наказом Міносвіти від 14.09.2011 №1057? Надайте точний шифр відповідної наукової спеціальності та реквізити документу, який підтвердив відповідних фах;

- у висновку ставиться знак рівності між термінами нацизм , фашизм та неонацизм ? Чому експерт виходив з їх ідентичності, і які з перелічених у описовій частині спеціальних джерел підтверджують цю тотожність?;

- чи може експерт пояснити, в якому саме місці висновку наявні дослідження з використаними в ньому спеціальними знаннями питання змісту словосполучення Neo- Nazi group ?;

- у висновку йдеться, що неонацизм - відроджений як ідеологічна і політична течія та пристосований до сучасних політичних умов . Чому у висновку відсутні дослідження цього поняття саме як ідеологічної течії і як політичної течії, адже у висновку ніяк не розкрита ні ідеологічна, ні політична характеристики цього терміну?;

- що означає пристосований до сучасних політичних умов ? Чи наявні у висновку при дослідженні питання позитивного чи негативного характеру висловлювання дослідження, чому таке пристосування є негативним або позитивним фактором?;

- на сторінках 7, 8, 9, 10, 11 і 12 висновку йдеться про те, що слово неонацистський є характеристикою групи осіб. Як вбачається з використаного експертами тлумачного словника, характеристикою є опис, визначення істотних характерних ознак кого-, чого-небудь . Але в заключній частині висновку вказано, що неонацистська група - це твердження про факт, тобто про реальні предмети, явища, події, дії особи . З огляду на те, що характеристика певного об`єкта є узагальнюючим висновком, зробленим на підставі аналізу його ознак, а факт не є результатом опису, а стосується конкретної події, яка мала місце у минулому, такий висновок вимагає пояснення, чому експерт вирішив, що суб`єктивна характеристика групи є одночасно об`єктивним фактом?

Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про виклик експертів, позивач вказує на те, що питання, які були поставлені на вирішення експертизи є чіткими і на них надано конкретні відповіді, що унеможливлює вихід за межі повноважень експерта. Разом з тим, позивач зазначає, що сумніви відповідача щодо компетентності судових експертів є його суб`єктивною думкою та жодними доказами не підтверджуються.

Аналізуючи зміст письмових пояснень відповідача щодо висновку експерта, зміст клопотання про виклик експертів та перелік питань, які відповідач вважає за необхідне поставити перед експертами, суд зазначає, що відповідач, зокрема, ставить під сумнів правильність дослідження англомовного тексту, що міститься в питаннях, які були поставлені на вирішення судової експертизи.

Так, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.10.2018, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018, питання сформульовані із включенням тексту публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 як мовою оригіналу, так і в перекладі на українську мову, який був наданий позивачем, а саме: чи є висловлювання, що позивач є неонацистською групою , у тексті публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет в статті (пості) наступного змісту Neo-nazi group С 14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook" / Неонацистська група С 14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його #Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook" (далі - Публікація) негативними відомостями про позивача та його діяльність? Яка смислова спрямованість висловлювання, що позивач є неонацистською групою ?; якщо висловлювання, що позивач є неонацистською групою , є негативними відомостями про позивача, то в якій формі воно виражено: твердження або припущення?; чи підтверджує лінгвостилістичний аналіз вказаної Публікації, що висловлювання, що позивач є неонацистською групою , здійснене у формі твердження, яке містить відомості про порушення позивачем чинного законодавства, загальноприйнятих моральних норм і принципів?; в якому значенні вжито висловлювання, що позивач є неонацистською групою , у тексті Публікації?; яка композиційна структура тексту вказаної Публікації, які стилістичні прийоми використовує автор і як вони характеризують героїв Публікації?; чи є висловлювання, що позивач є неонацистською групою , викладене в тексті вказаної Публікації, твердженнями про факти, або оціночними судженнями, думкою автора публікації? .

При цьому, в ухвалі суду від 30.10.2018 судом було надано оцінку запереченням відповідача стосовно неналежного перекладу англомовного тексту, який ставився на вирішення експертизи, таким чином, експерти відповідали саме на питання в редакції, викладеній в ухвалі про призначення судової експертизи.

Разом з тим, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, що підтверджують сумніви щодо компетентності експертів.

Суд зазначає, що проведення судово-лінгвістичної експертизи у даній справі було доручено комісії кваліфікованих у зазначеній сфері експертів, яких попереджено про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Також, зі змісту питань відповідача до експертів вбачається, що певна їх частина спрямована не на роз`яснення висновку експерта за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи № 4920-4923/19-39 від 25.04.2019, у межах якої досліджувалися питання, що містяться в ухвалі суду від 30.10.2018, а є фактично окремими питаннями, які можливо було поставити на вирішення експертів при призначенні судової експертизи у даній справі, однак, відповідач своїм правом щодо пропозиції переліку питань не скористався.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що зазначене клопотання відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У підготовчому засіданні 02.07.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2019.

09.07.2019 до відділу діловодства суду від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшли клопотання про проведення фото- та відеозйомки.

У судове засідання 09.07.2019 прибули представники сторін.

У судовому засіданні оголошено перерву до 06.08.2019.

У судове засідання 06.08.2019 прибули представники сторін. Представник позивача підтримав позов, подав додаткові письмові пояснення та промову в судових дебатах; представник відповідача проти позову заперечив, просив суд не приймати подані 06.08.2019 докази.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у судовому засіданні 06.08.2019 після зазначення судом про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами представником позивача було подано разом з поясненнями додаткові докази, зокрема, нотаріально засвідчений переклад тексту спірної публікації, копію диплому магістра.

Водночас, оскільки позивачем не було повідомлено про неможливість подання вказаних доказів у встановлений строк та не зазначено поважних причин неподання вказаних доказів у строк, визначений ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що подані позивачем з пропуском строку докази судом не приймаються.

У судовому засіданні 06.08.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті (пості) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет Громадською організацією "Громадське Телебачення" (відповідач) було опубліковано інформацію наступного змісту Neo-nazi group С14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook , що в перекладі на українську мову: Неонацистська група С14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook .

Відповідачем не заперечується та обставина, що вищенаведена інформація на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет була розміщена саме відповідачем.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було здійснено розголошення завідомо недостовірної інформації, яка завдає шкоди діловій репутації позивача, у тексті публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет в статті (пості) наступного змісту Neo-nazi group С14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook , що в перекладі на українську мову: Неонацистська група С14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook . Так, зокрема, позивач зазначає, що вказана публікація містить недостовірну інформацію у формі фактичних тверджень про позивача, де його названо неонацистською групою , є такою, що викладена неправдиво,оскільки зазначені у ній відомості, викладені перекручено.

З огляду на наведене, позивач просить суд:

визнати недостовірною, такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, інформацію про Громадську організацію "Січ-С14", у вигляді фактичних тверджень, а саме: Neo-nazi group С 14… , що в перекладі на українську мову Неонацистська група С14… , що була поширена Громадською організацією "Громадське Телебачення" ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті (пості) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет, наступного змісту Neo-nazi group С14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook", що в перекладі на українську мову: Неонацистська група С14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook";

зобов`язати Громадську організацію "Громадське Телебачення" (спростувати не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили розповсюджену нею недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини цього судового рішення на веб-сайті https://twitter.com/Hromadske в мережі Інтернет.

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач вказує, що поширена ним інформація є оціночними судженнями, а саме оцінкою громадської діяльності позивача, здійсненою в межах свободи вираження поглядів, гарантованої ст. 10 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, а тому не може бути спростована судом відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України Про інформацію , згідно з якою ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оцінки, висловлені відповідачем, надані цілком добросовісно та правомірно, оскільки базуються на достатній фактичній основі, а саме численні міжнародні інформаційні джерела неодноразово, задовго до публікації твітта відповідача, публікували в мережі Інтернет статті, в яких позивача називають неонацистською організацією або такою, що має ознаки неонацистської ; первинною метою відповідача було донести громадськості суспільно важливу інформацію про захоплення членами С14 бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки та передачу його Службі Безпеки України; позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував недостовірність поширеної інформації та порушення його особистого немайнового права.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

При цьому за змістом приписів статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Так, право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Згідно з частиною 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті (пості) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет Громадською організацією "Громадське Телебачення" (відповідач) було опубліковано інформацію наступного змісту Neo-nazi group С14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook , що в перекладі на українську мову: Неонацистська група С14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook .

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

- чи мало місце поширення відповідачем інформації;

- чи стосувалася поширена інформація позивача;

- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Як встановлено судом, відповідачем не заперечується та обставина, що вищенаведена інформація на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет була розміщена саме відповідачем. При цьому, оскільки спірна інформація була розміщена відповідачем на веб-сайті в мережі Інтернет, суд доходить висновку, що така інформація отримала форму поширення невизначеному колу осіб.

Виходячи зі змісту публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 , поширена відповідачем інформація, стосується позивача (Громадської організації "Січ-С14").

При вирішенні питання щодо наявності підстав вважати поширену відповідачем інформацію про позивача як неонацистську групу недостовірною, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Так, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, а також зважаючи на заперечення відповідача, які зводяться до незгоди з позовними вимогами через висловлення ним саме оціночних суджень про громадську діяльність позивача, з метою встановлення обставин щодо наявності чи відсутності підстав вважати інформацію щодо того, що позивач є неонацистською групою , поширену в спірній публікації, недостовірною чи такою, що завдає шкоди діловій репутації, суд дійшов висновку, що необхідним є здійснення аналізу смислового навантаження та характеру інформації у спірній публікації, що не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

З огляду на наведене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019, призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; на вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

- Чи є висловлювання, що позивач є неонацистською групою , у тексті публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет в статті (пості) наступного змісту Neo-nazi group С 14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook" / Неонацистська група С 14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його #Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook" (далі - Публікація) негативними відомостями про позивача та його діяльність? Яка смислова спрямованість висловлювання, що позивач є неонацистською групою ?

- Якщо висловлювання, що позивач є неонацистською групою , є негативними відомостями про позивача, то в якій формі воно виражено: твердження або припущення?

- Чи підтверджує лінгвостилістичний аналіз вказаної Публікації, що висловлювання, що позивач є неонацистською групою , здійснене у формі твердження, яке містить відомості про порушення позивачем чинного законодавства, загальноприйнятих моральних норм і принципів?

- В якому значенні вжито висловлювання, що позивач є неонацистською групою , у тексті Публікації?

- Яка композиційна структура тексту вказаної Публікації, які стилістичні прийоми використовує автор і як вони характеризують героїв Публікації?

- Чи є висловлювання, що позивач є неонацистською групою , викладене в тексті вказаної Публікації, твердженнями про факти, або оціночними судженнями, думкою автора публікації?

За результатами проведення судової експертизи, 23.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва отримано висновок експерта за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи №4920-4923/19-39 від 25.04.2019, складеного судовими експертами Будко Тетяною Володимирівною та Долинківською Світланою Анатоліївною, відповідно до якого судові експерти дійшли наступних висновків:

- об`єктивний зміст текстів Neo-nazi group С14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook / Неонацистська група С14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його #Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook включає: 1) характеристику групи С14 як неонацистської, причому розповсюдженої одним з її членів, який запостив ( posted ) повідомлення з цим визначенням своєї групи у Fаcebook, не спростовуючи його; 2) повідомлення, що зазначена група захопила бразильця ОСОБА_2 - колишнього бойовика ( a former militant ) чи бойовика (тобто діючого) ( бойовика ) самопроголошеної ДНР, з метою подальшої передачі його до Служби безпеки України. Характеристика згаданого бразильця як колишнього чи діючого, але бойовика ("militant"), тобто як особи, пов`язаної з екстремізмом, агресією, прагнення передати його до правоохоронного органу, у сукупності з акцентуванням на нелегітимності ДНР як самопроголошеної ("self-proclaimed") держави із назвою, яка надається у лапках, свідчать про негативне ставлення автора повідомлення до ДНР і до бразильця ОСОБА_2 як учасника бойових дій на боці ДНР.

У тексті "Неонацистська група С 14 захопила бойовика самопроголошеної "Донецької народної республіки" бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його #Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fasebook" не передано з оригіналу англійською лише слово "колишнього" - "а former militant", пропущена кома, яка виокремлювала уточнення "Brazilian ОСОБА_2", а так в цілому переклад українською є адекватним;

- за тлумаченнями понять "неонацистський", "неонацизм", "нацизм" характеристика групи С 14 як неонацистської ("Neo-nazi group С 14" / "Неонацистська група С 14") є відомостями (інформацією) про те, що група С 14 (позивач), пристосовуючись до сучасних політичних умов, сповідує чи втілює в життя, тобто займається діяльністю, пов`язаною з терором, порушенням прав і свобод людини, вбивствами, стратами, катуваннями, використанням примусової праці, переслідуванням з расових, етнічних мотивів тощо, і однозначно є негативною інформацією про групу С 14 (позивача) та її діяльність;

Вирішення питання щодо того, чи є негативними відомостями (негативною інформацією) про групу С 14 та про її діяльність повідомлення, що ця група захопила бразильця ОСОБА_2 - (колишнього або діючого бойовика самопроголошеної ДНР) - з метою подальшої передачі його до Служби безпеки України, потребує аналізу змісту текстів з позицій: 1) чи дійсно бразилець ОСОБА_2 є колишнім або діючим бойовиком самопроголошеної ДНР; 2) які повноваження має громадська організація Січ-С14 щодо захоплень іноземця і т.ін., тобто потребує правової кваліфікації (законними чи незаконними є дії, про які повідомляється), що виходить за межі компетенції судово-лінгвістичної експертизи;

- висловлювання Neo-nazi group С14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook / Неонацистська група С14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його #Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook за своїм змістом і граматично є твердженнями, а не припущеннями, а словосполучення "Neo-nazi group С 14" / "Неонацистська група С 14" є складовими цих тверджень. Характеристика групи С 14 як "Neo-nazi" / "Неонацистської" у даному контексті вжита у своєму прямому значенні - така, що стосується неонацизму, неонацистів, має властивості неонацизму чи неонацистів, належить неонацистам. Віднесення групи С 14 (позивача) до неонацистів ("Neo-nazi group С14" / "Неонацистська група С14") є також твердженням, а не припущенням;

- у вказаних вище висловлюваннях словосполучення "Neo-nazi group С 14" / "Неонацистська група С 14" означає, що група С 14 (позивач) характеризується як така, що стосується неонацизму, неонацистів, має властивості неонацизму чи неонацистів, належить неонацистам;

- висловлювання Neo-nazi group С14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook / Неонацистська група С14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його #Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook в цілому, а також їх фрагменти щодо віднесення групи С 14 (позивача) до неонацистів ("Neo-nazi group С 14" / "Неонацистська група С 14"), є твердженнями, які можуть бути витлумачені як такі, що містять дані, які можна перевірити на відповідність їх дійсності, і в цьому сенсі є фактичними твердженнями (твердженнями про факти), а не оціночними судженнями (думкою автора публікації).

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінюючи висновок експерта за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи №4920-4923/19-39, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими.

У той же час, висновок експерта складений кваліфікованими атестованими судовими експертами:

Будко Тетяною Володимирівною (голова комісії) - доктором юридичних наук, професором, провідним науковим співробітником (на 0,25 ставки за сумісництвом) сектору лінгвістичних досліджень писемного мовлення лабораторії криміналістичних видів досліджень, яка має вищу філологічну освіту (в тому числі із кваліфікацією "перекладач-референт науково-технічної літератури"), кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.4. "Семантико-текстуальне дослідження писемного та усного мовлення", (свідоцтво № 798 СБ України від 29 листопада 2018 року, дійсне до 2023 року), стаж експертної роботи з 1986 року;

Долинківською Світланою Анатоліївною - завідувачем сектору лінгвістичних досліджень писемного мовлення лабораторії криміналістичних видів досліджень, судовим експертом другого кваліфікаційного класу, який має вищу філологічну освіту другого рівня за ступенем магістра, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.2. Лінгвістичне дослідження писемного мовлення (Доповнення до кваліфікаційного свідоцтва № 34-11, видане ЕКК КНДІСЕ 28.05.2014 і дійсне до 28.05.2019), та стаж експертної роботи з 2004 року.

Більше того, у висновку зазначено, що про відповідальність за завідомо неправдиві висновки та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України експертів попереджено.

За таких обставин висновок експерта за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи №4920-4923/19-39 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

З урахуванням висновку судових експертів за результатами проведення судової експертизи та наявних у справі доказів в сукупності, суд доходить висновку, що:

- висловлювання, що позивач є неонацистською групою , викладене в тексті публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет є фактичними твердженнями (твердженнями про факти), а не оціночними судженнями;

- характеристика позивача як неонацистської ("Neo-nazi group С 14"/"Неонацистська група С14") є негативною інформацією про позивача та його діяльність.

Таким чином, оскільки за наслідками визначення характеру поширеної відповідачем інформації про позивача як неонацистську групу судом з`ясовано, що вона є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, вказана інформація підлягає дослідженню на предмет відповідності її дійсності.

Так, позивач заперечує проти того, що він є неонацистською організацією та зазначає, що з моменту створення і до теперішнього часу здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України згідно з завданнями статуту Громадської організації "Січ-С14", серед яких відсутнє будь-яке неонацистське спрямування.

Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 277 Цивільного кодексу України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача , проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Разом з тим, відповідач, на якого покладено тягар доказування у даній справі, не надав належних та допустимих доказів у підтвердження того, що позивач є неонацистською групою , що, за визначенням у висновку судової експертизи, означає: групу, яка сповідує чи втілює в життя, тобто займається діяльністю, пов`язаною з терором, порушенням прав і свобод людини, вбивствами, стратами, катуваннями, використанням примусової праці, переслідуванням з расових, етнічних мотивів тощо.

Так, доводи відповідача у даній справі зводились до того, що спірна інформація є оціночними судженнями, які до того ж були опубліковані в мережі Інтернет численними міжнародними джерелами.

Щодо останнього твердження відповідача, суд зазначає, що відповідачем у спірній публікації було викладено інформацію зокрема про те, що позивач є неонацистською групою в якості саме власного твердження про факт, а не шляхом цитування певного джерела, де позивача називають неонацистською групою , оскільки будь-які посилання на першоджерело/першоджерела (із відомостями про позивача як неонацистську групу ) спірна публікація не містить.

Більше того, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 302 Цивільного кодексу України фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. При цьому фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело .

За наведених обставин, за відсутності доказів у підтвердження того, що позивач є неонацистською групою , поширена відповідачем інформація про позивача як неонацистську групу у тексті публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет вважається судом недостовірною.

При цьому, поширення відповідачем недостовірної інформації про позивача в будь-якому разі порушує особисті немайнові права позивача як юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 Цивільного кодексу України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 Цивільного кодексу України) тощо.

Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

З огляду на наведене позовні вимоги Громадської організації "Січ-С14" в частині: визнання недостовірною інформації про Громадську організацію "Січ-С14", у вигляді фактичних тверджень, а саме: Neo-nazi group С 14… , що в перекладі на українську мову Неонацистська група С14… , що була поширена Громадською організацією "Громадське Телебачення" ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті (пості) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет, та зобов`язання Громадської організації "Громадське Телебачення" спростувати не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили розповсюджену нею недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини цього судового рішення на веб-сайті https://twitter.com/Hromadske в мережі Інтернет, підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині визнання такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, інформації про Громадську організацію "Січ-С14", у вигляді фактичних тверджень, а саме: Neo-nazi group С 14… , що в перекладі на українську мову Неонацистська група С14… , що була поширена Громадською організацією "Громадське Телебачення" ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті (пості) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет, суд зазначає наступне.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Так, право на повагу до гідності та честі є особистим немайновим правом, яке забезпечує соціальне буття фізичної особи, а тому, виходячи з загального змісту понять честь та гідність , суд доходить висновку, що такі особисті немайнові права можуть бути притаманні лише людині (фізичній особі), тоді-як юридичній особі як організації, створеній і зареєстрованій у встановленому законом порядку, у даному контексті належить таке особисте немайнове право, як право на недоторканість ділової репутації (ст. 94 Цивільного кодексу України).

Водночас вирішення питання стосовно приниження ділової репутації позивача через поширення відповідачем відомостей про те, що позивач є неонацистською групою , здійснюється судом через призму дослідження впливу такої інформації на оцінку діяльності позивача як учасника суспільних відносин.

Позивач, зокрема, зазначав, що поширена відповідачем інформація в частині твердження, що позивач є неонацистською групою беззаперечно значно зменшила соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих.

Як зазначено вище, з урахуванням висновку судових експертів за результатами проведення судової експертизи та наявних у справі доказів в сукупності, суд дійшов висновку, зокрема, що характеристика позивача як неонацистської ("Neo-nazi group С 14" / "Неонацистська група С 14") є негативною інформацією про позивача та його діяльність.

Так, як встановлено судом, у висновку судових експертів за результатами проведення судової експертизи за тлумаченнями понять "неонацистський", "неонацизм", "нацизм" характеристика групи С 14 як неонацистської ("Neo-nazi group С 14" / "Неонацистська група С 14") є відомостями (інформацією) про те, що група С 14 (позивач), пристосовуючись до сучасних політичних умов, сповідує чи втілює в життя, тобто займається діяльністю, пов`язаною з терором, порушенням прав і свобод людини, вбивствами, стратами, катуваннями, використанням примусової праці, переслідуванням з расових, етнічних мотивів тощо, і однозначно є негативною інформацією про групу С 14 (позивача) та її діяльність ;

Суд зазначає, що негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

За наведених обставин, суд доходить висновку, що поширення відповідачем інформації про позивача як неонацистську групу , що є негативними відомостями про позивача, в мережі Інтернет невизначеному колу осіб завдає шкоди діловій репутації позивача (громадській організації) як учаснику суспільних відносин.

З огляду на наведене, позов Громадської організації "Січ-С14" в частині визнання такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, інформації про Громадську організацію "Січ-С14", у вигляді фактичних тверджень, а саме: Neo-nazi group С 14… , що в перекладі на українську мову Неонацистська група С14… , що була поширена Громадською організацією "Громадське Телебачення" (ідентифікаційний код: 38780085) ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті (пості) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет, підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання інформації такою, що принижує ділову репутацію, тоді-як з огляду на те, що юридичній особі не може належати таке майнове право, як право на повагу до гідності та честі, відсутні підстави для задоволення позову в частині захисту честі та гідності позивача як юридичної особи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору, незалежно від результатів вирішення спору, з урахуванням, що вимоги, заявлені позивачем, за своєю правовою природою є вимогами немайнового характеру, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недостовірною, такою, що принижує ділову репутацію, інформацію про Громадську організацію "Січ-С14" (ідентифікаційний код: 39639214), у вигляді фактичних тверджень, а саме: Neo-nazi group С 14… , що в перекладі на українську мову Неонацистська група С14… , що була поширена Громадською організацією "Громадське Телебачення" (ідентифікаційний код: 38780085) ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті (пості) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет, наступного змісту Neo-nazi group С14 has seized a former militant of the self-proclaimed "Donetsk People's Republic", Brazilian ОСОБА_2, and were going to hand him over to #Ukraine's Security Service, one of the group members posted on Facebook", що в перекладі на українську мову: Неонацистська група С14 захопила бойовика самопроголошеної Донецької народної республіки бразильця ОСОБА_2 , та збиралась передати його Службі безпеки України, запостив один із членів групи у Fаcebook".

3. Зобов`язати Громадську організацію "Громадське Телебачення" (01010, м.Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6, поверх 13; ідентифікаційний код: 38780085) спростувати не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили розповсюджену нею недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини цього судового рішення на веб-сайті https://twitter.com/Hromadske в мережі Інтернет.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Громадської організації "Громадське Телебачення" (01010, м.Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6, поверх 13; ідентифікаційний код: 38780085) на користь Громадської організації "Січ-С14" (02091, м.Київ, вулиця Тростянецька, будинок 5, корпус Б, квартира 159; ідентифікаційний код: 39639214) судовий збір у розмірі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.08.2019

Суддя Ю.В. Картавцева