Рішення
від 08.08.2019 по справі 320/2589/19
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2019 року справа № 320/2589/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чотири чорнила" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Чотири чорнила" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Державної фіскальної служби України, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 08.01.2019 №1045504/41322864 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 06.12.2018 №3, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Чотири Чорнила", датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що ТОВ «Чотири Чорнила" було подано до контролюючого органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 06.12.2018.

Проте, спірним рішенням було відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 06.12.2018, не зважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач зазначив про те, що ним було подано контролюючому органу разом із податковою накладною №3 від 06.12.2018 усі необхідні первинні документи, які не мають жодних дефектів та підтверджують факт реалізації позивачем іншому суб`єкту господарювання ТОВ «Рекламна агенція «Баінг Прес» відповідного товару, а тому позивач вважає, що спірне рішення було прийнято необґрунтовано та протиправно.

Також позивач звернув увагу, що реєстрація податкової накладної була зупинена з посиланням на Критерії ризиковості платника податків, які викладені у листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, у той час як ТОВ «Чотири Чорнила» не підпадає під ознаки ризиковості.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що відповідачем конкретно не було зазначено, яким саме критеріям ризиковості платника податку відповідає спірна податкова накладна та з яких підстав контролюючий орган дійшов такого висновку.

Також позивач зазначив, що спірне рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття відповідачем, а лише містить посилання на те, що причиною його прийняття є ненадання платником податку первинних документів. У той же час, як вказує позивач, відповідачем не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, зазначили про те, що позивачем під час звернення до контролюючого органу для реєстрації податкової накладної №3 від 06.12.2018 не було надано копії всіх первинних документів, які підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій, зокрема, щодо транспортування та зберігання товару, акти приймання-передачі товару та розрахункові документи з постачальниками та покупцем.

Позивач не надав суду відповідь на відзив протягом строку, встановленого ухвалою про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про здійснення розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чотири Чорнила" (ідентифікаційний код 41322864, місцезнаходження: 08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м.Вишневе, вул.Молодіжна, буд.18, кв.20) зареєстроване як юридична особа 05.05.2017, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.107-111).

Судом встановлено, що 30.11.2017 між Києво-Святошинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області та ТОВ Чотири Чорнила було укладено договір про визнання електронних документів №1013001, шляхом підписання заяви про приєднання до договору.

Відповідно до пункту 1 договору предметом договору є визнання електронних документів, поданих ТОВ Чотири Чорнила у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, з дотриманням вимог щодо реєстрації електронного цифрового підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством, засобами телекомунікації (а.с.123-126).

21.05.2018 позивачем було подано заяву №1 про приєднання до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 №1013001 (а.с.127).

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чотири Чорнила» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Баїнг Прес» (Покупець) був укладений договір №5, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю друковану продукцію (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до пункту 1.2 договору асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у видаткових накладних/або Специфікаціях, які оформлюються та підписуються сторонами про прийомі-передачі кожної партії товару.

Згідно з пунктом 1.3 договору товар передається покупцю окремими партіями, партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціни на товар попередньо узгоджуються з покупцем, формуються в національній валюті України (гривня) та зазначаються в накладній/або Специфікаціях.

Доставка товару проводиться окремими партіями протягом строку дії договору (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.3 договору при передачі товару продавець повинен передати покупцеві наступні документи: а) накладну на товар та рахунок-фактуру, підписану уповноваженою особою продавця та скріплену печаткою продавця; б) Специфікацію, якщо така була попередньо погоджена, і яка має візуалізацію переданого товару.

Згідно з пунктом 5.1 договору прийом-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством, та оформлюється шляхом підписання накладних. У питаннях прийому-передачі товару сторони керуються положеннями Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів вжитку за кількістю, затвердженого Постановою Держарбітражу від 15.06.65 р. №П-6, та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю, затвердженого Постановою Держарбітражу від 25.04.66 №П-7.

Пунктом 9.1 договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2018 року (а.с.15-17).

Судом встановлено, що позивачем було виставлено ТОВ «Рекламна агенція «Баїнг Прес» рахунок на оплату №42 від 27.11.2018 на суму 402031,87 грн. (у т.ч. ПДВ - 67005,31 грн.).

Як вбачається з виписки по рахунку позивача за період з 01.12.2018 по 11.01.2019, ТОВ «Рекламна агенція «Баїнг Прес» здійснило передоплату за поліграфічну продукцію відповідно до вказаного рахунку у розмірі 402031,87 грн., зокрема: 06.12.2018 - 281422,31 грн., 21.12.2018 - 43223,07 грн. та 77386,49 грн. (а.с.67-72).

На виконання умов договору ТОВ «Чотири Чорнила» було передано, а ТОВ «Рекламна агенція «Баїнг Прес» прийнято товар на загальну суму 402031,87 грн. (у т.ч. ПДВ - 67005,31 грн.), про що свідчить видаткова накладна від 28.12.2018 №51 (а.с.19), підписана та скріплена печатками обох сторін.

У момент настання першої події - отримання 06.12.2018 передоплати у розмірі 281422,31 грн., ТОВ «Чотири Чорнила» було складено податкову накладу від 06.12.2018 №3 на загальну суму 281422,31 грн. (у т.ч. ПДВ - 46903,72 грн.) (а.с.21-22), яку 02.01.2019 направлено електронними засобами зв`язку до ДФС України для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатом обробки цієї податкової накладної її реєстрація була зупинена, про що позивачеві було направлено квитанцію №1 від 02.01.2019 (а.с.23).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано таке: «відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 06.12.2018 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» .

04.01.2019 позивачем було направлено до ДФС у Київській області повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, від 04.01.2019 №1 (а.с.136), до якого додано 7 документів довільного формату (а.с.136-143).

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія Головного управління ДФС у Київській області), було прийнято рішення від 08.01.2019 №1045504/41322864, яким у реєстрації податкової накладної №3 від 06.12.2018 було відмовлено (а.с.26-27).

В якості підстави для прийняття такого рішення Комісією Головного управління ДФС у Київській області вказано про ненадання платником податків копій таких документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Судом встановлено, що 18.01.2019 ТОВ «Чотири Чорнила» було направлено до Державної фіскальної служби України скаргу на спірне рішення, до якого було додано 29 документів (а.с.145).

Як вбачається з квитанції №1 від 18.01.2019, документ доставлено до центрального рівня Державної фіскальної служби України та збережено на центральному рівні (а.с.28).

Відповідно до квитанції №2 від 12.02.2019 документ доставлено до районного рівня 18.01.2019; документ не прийнято через виявлені помилки: документ не може бути прийнятий - документ в електронному вигляді не відповідає затвердженому формату (стандарту) через відсутність заявлених у пакеті пов`язаних документів (порушено цілісність пакету) (а.с.29).

У подальшому позивач звертався до Головного управління ДФС у Київській області з листом щодо реєстрації податкової накладної №3 від 06.12.2018.

Головне управління ДФС у Київській області листом від 24.04.2019 №5408/10/10-36-07-03-06 надало позивачу відповідь, у якій повідомило про те, що згідно інформації, наявної в інформаційних системах ДФС та Єдиного реєстру податкових накладних, Комісією ДФС з питань розгляду скарг залишено скаргу позивача без задоволення та рішення комісії контролюючого органу №1045504/41322864 від 08.01.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 06.12.2018 в ЄРПН без змін.

Станом на 24.04.2019 податкова накладна ТОВ «Чотири Чорнила» №3 від 06.12.218 в ЄРПН має статус Скаргу не задоволено .

У вказаному листі відповідач зазначив про відсутність підстав для повторного розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної №3 від 06.12.2018 ТОВ «Чотири Чорнила» (а.с.35-36).

Після цього позивач звертався до Державної фіскальної служби України з листом про реєстрацію податкової накладної від 06.12.2018 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, за результатами розгляду якого Державна фіскальна служба України листом від 06.05.2019 №20813/6/99-99-11-03-04-15 повідомила ТОВ «Чотири Чорнила» про те, що на рішення комісії контролюючого органу від 08.01.2019 №1045504/41322864 комісією ДФС з питань розгляду скарг прийнято рішення від 22.02.2019 №10684/41322864/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації ПН/РК в Реєстрі без змін, яке надіслано платнику платку у строк, визначений п.56.23 ст.56 Податкового кодексу України, на зазначену у скарзі адресу.

Також у вказаному листі відповідач повідомив про те, що скаргу ТОВ «Чотири Чорнила» на рішення комісії контролюючого органу від 08.01.2019 №1045504/41322864 відправлену до ДФС 18.01.2019, не прийнято. Квитанцію №2 про неприйняття цієї скарги направлено платнику податків 19.01.2019 (а.с.37-38).

Не погоджуючись з правомірністю спірного рішення від 08.01.2019 №1045504/41322864 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 06.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до абзаців 9-10 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 8 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

При цьому, пунктом 3 Порядку №1246 закріплено, що операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117 в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 5 Порядку №117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, пунктом 2 Порядку №117 передбачено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства; критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку №117 визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Відповідно до пунктів 12 та 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Отже, з вищенаведених норм вбачається, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України, в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Суд зазначає, що критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 розміщені Державною фіскальною службою України на своєму офіційному веб-сайті за таким посиланням: http://sfs.gov.ua/ media-tsentr/novini/331616.html.

Згідно з пунктом 1.6 Критеріїв платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановленоу разі виконання хоча б одного з критеріїв,визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платниківу день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Отже, наведений пункт 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку містить у собі декілька підстав для віднесення платника податку до переліку ризикових, у зв`язку з чим для того, щоб відповідати вимогам обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень, рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної через її відповідність вимогам п.1.6 цих Критеріїв має містити посилання на конкретні обставини, наявність яких є підставою для віднесення платника податку до переліку ризикових.

Вживання контролюючим органом загального посилання на пункт 1.6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту чи абзаців підпункту (за умови їх наявності, як у розглядуваному випадку), є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 04 грудня 2018 року справі №821/1173/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 78326524).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд звертає увагу на те, що квитанція №1 від 02.01.2019 містить лише загальне посилання на п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких платника податку можна віднести до переліку ризикових, що, за відсутності доведення правомірності віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, свідчить про те, що зупинення реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3 було здійснено відповідачем необґрунтовано.

Отже, контролюючий орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп.1.6 п.1 Критеріїв №959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Проте, відповідачами не додано до матеріалів справи рішення про віднесення позивача до переліку ризикових платників.

З аналізу положень пунктів 6 та 7 Порядку №117 вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, з квитанції від 02.01.2019 вбачається, що реєстрація податкової накладної зупинена через те, що "ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком №117.

Згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд звертає увагу на те, що в квитанції від 02.01.2019 про зупинення реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3 контролюючим органом не було зазначено, які саме документи з вичерпного переліку, передбаченого пунктом 14 Порядку №117, необхідно було надати платнику податків для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі. В умовах такої невизначеності дій контролюючого органу платнику податків, на думку суду, слід керуватися положеннями пункту 14 Порядку №117 та надавати передбачені наведеним переліком документи на власний розсуд, яких, на думку платника податків, буде достатньо для прийняття позитивного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3 позивачем були подані до комісії Головного управління ДФС у Київській області документи, передбачені пунктом 14 Порядку №117, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 16 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктами 18-21 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що в спірному рішенні комісії Головного управління ДФС у Київській області від 08.01.2019 №1045504/41322864 в якості підстави для відмови в реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3 вказано ненадання платником податку копій: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку.

Отже, у спірному рішенні комісії Головного управління ДФС у Київській області фактично було лише процитоване положення пункту 14 Порядку №117, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податку документів для прийняття комісією Головного управління ДФС у Київській області рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених пунктом 14 Порядку №117.

Організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, визначені Порядком роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок роботи комісії).

Згідно з пунктом 7 цього Порядку Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів.

Відповідно до пункту 14 Порядку роботи комісії члени комісії контролюючих органів мають право: ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії, та брати участь у їх перевірці; переглядати всю інформацію про платників податку на додану вартість, наявну в ДФС; подавати пропозиції з питань, що розглядаються; викладати окрему думку, оформлену в письмовій формі; вносити пропозиції до порядку денного засідання комісії.

Згідно з абзацами 2-3 пункту 17 Порядку роботи комісії засідання комісії контролюючого органу є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її затвердженого персонального складу.

Засідання комісії контролюючого органу проводиться обов`язково кожного робочого дня, а в разі наявності документів для розгляду - два рази на день.

Абзацом 5-6 пункту 17 Порядку передбачено, що рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.

Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні (абзац 8-9 пункт 17 Порядку).

Пунктом 22 Порядку роботи комісії передбачено, що розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи:

- доповідь секретаря комісії;

- доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби);

- внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення;

- оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання;

- голосування;

- оголошення головою комісії результатів голосування;

- оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією контролюючого органу відповідного засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що у спірному рішенні від 08.01.2019 №1045504/41322864 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.12.2019 №3 не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а також не зазначено, яких саме документів, окрім тих, що були надані позивачем, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Комісією Головного управління ДФС у Київській області лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з наведеним в пункті 14 Порядку №117 переліку не надано позивачем; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови в реєстрації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 про відкриття провадження у цій справі від Головного управління ДФС у Київській області були витребувані необхідні для розгляду справи докази, зокрема:

- докази створення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, та її персональний склад;

- копію протоколу засідання комісії, на якому розглядалось питання щодо реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3 (п.17 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. N 117).

Відповідно до частини третьої статті 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Ухвалою суду від 10.06.2019 для відповідача був встановлений 15-денний строк для надання відзиву на позовну заяву, який обчислюється від дня вручення ухвали.

Ухвала суду була отримана відповідачем 13.06.2019, проте у встановлений судом строк зазначені вище докази надані не були.

Згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись цією нормою, враховуючи ненадання Головним управлінням ДФС у Київській області вищевказаних доказів, витребуваних ухвалою від 10.06.2019, суд приходить до висновку, що відповідачем у порушення вимог Порядку №117 не було проведено засідання комісії з розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3.

Крім того, аналіз змісту оспорюваного рішення дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДФС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала перелік документів, який є необхідним для підтвердження наявності підстав для реєстрації поданої позивачем податкової накладної від 06.12.2018 №3.

Так, з матеріалів справи слідує, що позивачем разом із поясненнями від 04.01.2019 щодо зупинення реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3 був поданий пакет документів, а саме: видаткова накладна від 18.12.2018 №ЮА-352-074 (а.с.64); видаткова накладна №РН-0000441 від 20.12.2018 (а.с.62); видаткова накладна №4015 від 28.12.2018 (а.с.56); видаткова накладна №1207-033 від 07.12.2018 (а.с.43); видаткова накладна №247 від 27.12.2018 (а.с.48); договір №5 від 25.05.2018, укладений з ТОВ Рекламна агенція Баінг Прес ; видаткова накладна №51 від 28.12.2018.

Надані позивачем документи не містять у собі дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

У відзиві на позовну заяву відповідачі зазначили про те, що під час перевірки реальності здійснення фінансово - господарської операції за податковою накладною №3 від 06.11.2018 встановлено, що позивачем не було надано до перевірки первинні документи щодо транспортування та зберігання товару, акти приймання-передачі товару та розрахункові документи з постачальниками та покупцем.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в спірному рішенні від 08.01.2019 №1045504/41322864 не зазначені ті мотиви, на які посилаються відповідачі у своєму відзиві. Так, в розділі «Додаткова інформація» цього рішення не вказано, що під первинними документами та розрахунковими документами та банківськими виписками з особових рахунків контролюючий орган мав на увазі документи щодо транспортування товару, зберігання, акти приймання-передачі товарів, розрахункові документи з постачальниками та покупцем. Більш того, на переконання суду, ці докази не могли бути витребувані контролюючим органом, позаяк безпосередньо не відносяться до тих обставин поставки товару, під час яких була складена податкова накладна, у реєстрації якої було відмовлено спірним рішенням.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд не приймає до уваги викладені відповідачами у відзиві на позовну заяву твердження про ненадання позивачем документів щодо транспортування товару, зберігання, актів приймання-передачі товарів, розрахункових документів з постачальниками та покупцем, оскільки такі твердження не були покладені в основу спірного рішення.

Незважаючи на те, що вищевказані обставини є достатніми для задоволення позову та визнання протиправними і скасування спірного рішення, керуючись закріпленим в частині четвертій статті 9 КАС України принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами господарської діяльності позивача за КВЕД 2010 є:код КВЕД 18.13 Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; код КВЕД 18.14 Брошурувально-палітурна діяльність і надання пов`язаних із нею послуг; код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; код КВЕД 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; код КВЕД 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 73.11 Рекламні агентства (основний); код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; код КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; код КВЕД 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну.

Судом встановлено, що 01.11.2018 між ТОВ Фастпринт (Виконавець) та ТОВ Чотири Чорнила (Замовник) було укладено договір №6, за умовами якого виконавець зобов`язався виготовити та передати замовнику поліграфічну продукцію, а замовник зобов`язався прийняти дану продукцію у відповідності з описом і на умовах, викладених у додаткових угодах до договору, які є невід`ємною частиною договору, та оплатити її вартість.

Згідно з пунктом 4.1 договору послуга вважається наданою, а продукція прийнятою після підписання сторонами відповідних документів про виконання робіт.

Документи про виконання робіт (видаткова накладна або акт виконаних робіт (послуг) підписуються уповноваженими представниками сторін в момент передачі виконавцем продукції замовнику (довіреній особі) (пункт 4.2 договору) (а.с.39-41).

Також 01.11.2018 між сторонами було підписано Специфікацію №1, в якій погоджено назву продукції, її кількість, строк виконання та суму (а.с.42).

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ Фастпринт було виготовлено та поставлено ТОВ Чотири Чорнили товар (листівка, (420 шт.) на загальну суму 2202,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 367,08 грн.), що підтверджується видатковою накладною №1207-033 від 07.12.2018 (а.с.43).

Як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача за період з 01.12.2018 по 11.01.2019, позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за отриманий товар у повному обсязі (а.с.66-72).

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2018 між ТОВ Фемелі Прінт Груп (Продавець) та ТОВ Чотири Чорнила (Покупець) було укладено договір №8, за умовами якого продавець зобов`язався протягом строку дії та на умовах договору виготовити поліграфічну продукцію та передати її покупцеві, а покупець зобов`язався сплати та прийняти на умовах та в порядку, визначених договором продукцію в асортименті, кількості та за цінами відповідно до рахунку-фактури, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.10 договору продавець надає покупцю наступні документи на продукцію: видаткова накладна; рахунок-фактура (а.с.45-46).

Також між сторонами було підписано Додаток №1 до вказаного договору, в якому сторони погодили найменування, технічні дані, кількість та ціну товару (а.с.47).

На виконання умов вказаного договору ТОВ Фемелі Прінт Груп було поставлено, а ТОВ Чотири Чорнила прийнято товар (папка (805 шт.); календар квартальний (905 шт.); планер тижневий (805 шт.); пакет (898 шт.); листівка (300 шт.); відкритка новорічна (420 шт.) на загальну суму 108006,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 18001,02 грн.), що підтверджується видатковою накладною №247 від 27.12.2018 (а.с.48).

01.11.2018 між ТОВ Віп Принт (Продавець) та ТОВ Чотири Чорнила (Покупець) було укладено договір №7 від 01.11.2018, відповідно до якого продавець зобов`язався поставити покупцеві в обумовлені договором строки товар згідно рахунку-фактури, а покупець зобов`язався прийняти товар згідно вантажних документів та здійснити його оплату.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування товару, ціна за одиницю товару, його кількість визначаються у накладних на товар, що є невід`ємними частинами договору (а.с.50-52).

23.11.2018 між сторонами було підписано Специфікацію №1 до вказаного договору, в якій сторони визначили найменування, кількість та ціну товару (а.с.53-55).

З метою виконання умов вказаного договору вказаного договору, ТОВ Віп Принт було поставлено, а ТОВ Чотири Чорнила прийнято товар на загальну суму 213456,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 35576,11 грн.), про що свідчить видаткова накладна від 28.12.2018 №4015.

У вказаній накладній зазначено, що позивачу було поставлено такий товар: щоденник діловий Brisk 3В-83 Sarif недатований темно-бордовий_5942-04_з логотипом - 107 шт.; щоденник діловий Brisk 3B-43 Metaphor недатований перламутровий_5953-04_ з логотипом - 698 шт.; ручка Uson платикова_3925-18_з логотипом - 898 шт.; щоденник діловий недатований білий блок А5 1315-01 з логотипом - 107 шт.; ручка кулькова Cabinet City металева_5789-04_з логотипом - 107 шт. (а.с.56).

15.11.2018 між ПОГ Алекса ГО Комітет правозахисту інвалідів (Постачальник) та ТОВ Чотири Чорнила (Покупець) було укладено договір поставки №9, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю продукцію (товар) в асортименті, належної якості, кількості та по ціні, вказаній у Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець - своєчасно прийняти та оплатити зазначений товар на умовах, визначених договором (а.с.58-60).

Також між сторонами була підписана Специфікація №1, в якій сторони визначили найменування, кількість та ціну товару (а.с.61).

На виконання умов вказаного договору ПОГ Алекса ГО Комітет правозахисту інвалідів за видатковою накладною від 20.12.2018 №РН-0000441 було передано ТОВ Чотири Чорнила товар (пакет паперовий - 207 шт.) на загальну суму 8582,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 1430,37 грн.) (а.с.62).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Август.Юей було передано, а ТОВ Чотири Чорнила прийнято товар (конверти Е65) на суму 4445,28 грн., що підтверджується видатковою накладною від 18.12.2018 №ЮА-352-074 (а.с.64).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що реалізований позивачем ТОВ Рекламна агенція Баїнг Прес товар був попередньо придбаний позивачем у ТОВ Фастпринт , ТОВ Фемелі Прінт Груп , ТОВ Віп Принт , ПОГ Алекса ГО Комітет правозахисту інвалідів та ТОВ Август.Юей .

Суд зазначає, що позивачем було надано контролюючого органу разом із письмовими поясненнями видаткові накладні, які підтверджують отримання ТОВ Чотири Чорнила у його контрагентів, ТОВ Фастпринт , ТОВ Фемелі Прінт Груп , ТОВ Віп Принт , ПОГ Алекса ГО Комітет правозахисту інвалідів та ТОВ Август.Юей , відповідних товарів.

У зв`язку з цим, посилання відповідачів у відзиві на ненадання позивачем до перевірки актів приймання-передачі товару суд не приймає до уваги, оскільки приймання товарів від відповідних контрагентів підтверджується іншими документами, зокрема, вказаними вище видатковими накладними.

Щодо посилань відповідачів на ненадання позивачем до перевірки документів щодо транспортування та зберігання товару та розрахункових документів з постачальниками, то суд вважає, що ненадання позивачем до перевірки вказаних документів в даному випадку, ніяким чином не впливає на підтвердження або спростування факту безпосередньої поставки позивачем товару ТОВ Рекламна агенція Баїнг Прес .

Крім того, суд звертає увагу на те, що у поясненнях щодо зупинення реєстрації податкової накладної позивачем було зазначено про те, що транспортування товару до ТОВ Рекламна агенція Баїнг Прес здійснювалось ТОВ Чотири ОСОБА_1 самостійно і одразу після отримання товару від відповідних контрагентів без здійснення зберігання товару на складах, що в свою чергу виключає необхідність оформлення документів щодо транспортування та зберігання товару.

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Разом з тим, Комісія Головного управління ДФС у Київській області, не зважаючи на надіслане позивачем повідомлення та додані до нього документи, прийняла спірне рішення від 08.01.2019 №1045504/41322864 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії Головного управління ДФС у Київській області по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» .

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем Комісією Головного управління ДФС у Київській області документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ТОВ Рекламна агенція Баїнг Прес , та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття рішення від 08.01.2019 №1045504/41322864 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 08.01.2019 №1045504/41322864 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну від 06.12.2018 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно з пунктом 28 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- протягом п`яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних /розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

- протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних /розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Відповідно до пунктів 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття Комісією Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну.

При цьому, вирішуючи питання про належного відповідача у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2018 №117, до складу комісії центрального рівня включаються посадові особи ДФС.

Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів (п. 7 Порядку роботи комісії).

Голова комісії центрального рівня та її персональний склад затверджується ДФС (п.8 Порядку роботи комісії).

Згідно з пунктом 26 Порядку роботи комісії матеріально-технічне та організаційне забезпечення діяльності комісії контролюючого органу здійснює орган ДФС, в якому сформована така комісія.

Таким чином, Комісія ДФС України не є окремим органом державної влади, а діє у складі ДФС України та складається з її посадових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Отже, оскільки Комісія ДФС України не є окремим державним органом чи структурним підрозділом державного органу, належним відповідачем у справі є саме Державна фіскальна служба України, яка є роботодавцем осіб, що входять до складу Комісії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до Головного управління ДФС у Київській області всіх документів, визначених Порядком №117 як необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної від 06.12.2018 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Чотири Чорнила від 06.12.2018 №3, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 28 Порядку №117 податкова накладна, реєстрацію яких зупинено, реєструється, зокрема, у день настання такої події як набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі.

Аналогічні положення закріплені в пункті 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.

Водночас, пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні , або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною фіскальною службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата . Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

Суд звертає увагу на те, що спірна накладна була подана до реєстрації 02.01.2019, а тому податкова накладна від 06.12.2018 №3 підлягає реєстрації у день її подання, тобто 02.01.2019.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4500,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст.30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 11.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Чотири Чорнила (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням Ю.Д.К. (Об`єднання) було укладено договір про надання правничої допомоги №461, за умовами якого об`єднання зобов`язалось надати клієнту правничу допомогу, або іншій особі за вказівкою клієнта в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору об`єднання на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної правничої допомоги, зокрема: складання заяв. Скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що правнича допомога, що надається об`єднанням оплачується клієнтом на підставі рахунків на оплату відповідно до обсягу наданої допомоги та актів наданих послуг, підписаних обома сторонами за цим договором (а.с.166-169).

Позивачем на підтвердження наданих Адвокатським об`єднанням Ю.Д ОСОБА_2 послуг надано такі документи:

- акт виконаних робіт (послуг) за надання разової правової допомоги від 12.04.2019, відповідно до якого позивачу надані послуги (Надання разової правової допомоги з питань господарського та цивільного права) по рахунку №01/461 від 12.04.2019 на суму 1500,00 грн. (а.с.174);

- акт виконаних робіт (послуг) за надання разової правової допомоги від 17.05.2019, відповідно до якого позивачу надані послуги (Надання разової правової допомоги з питань адміністративного права та процесу (складання адміністративного позову до ДФС України, ГУ ДФС у Київській області) по рахунку 11/05 від 11.05.2019 на суму 30000,00 грн. (а.с.173);

- рахунок №01/461 від 12.04.2019 на суму 1500,00 грн. (а.с.169);

- рахунок №11/05 від 11.05.2019 на суму 30000,00 грн. (а.с.170);

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи платіжні доручення №257 від 16.05.2019 на суму 3000,00 грн. (а.с.3) та №222 від 12.04.2019 на суму 1500,00 грн.(а.с.172).

Відповідачами під час розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката та, відповідно, ніяким чином неспростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Дослідивши надані позивачем документи, а саме акт виконаних робіт (послуг) за надання разової правової допомоги від 12.04.2019, рахунок №01/461 від 12.04.2019 та платіжне доручення від 12.04.2019 №222 на суму 1500,00 грн., судом встановлено, що вказані документи підтверджують надання Адвокатським об`єднанням Ю.Д.К. позивачу послуг з надання разової правової допомоги з питань господарського та цивільного права та безпосередньо не пов`язані із наданням позивачу правничої допомоги саме в рамках даної справи (складання процесуальних документів, надання консультацій з питань податкового права адміністративного судочинства, тощо).

Так, у розрахунку суми судових витрат представник позивача зазначив, що сума коштів в розмірі 1500,00 грн. пов`язана з підготовкою 27.03.2019 вимоги про проведення реєстрації податкової накладної, тобто стосується досудового порядку вирішення спору, внаслідок чого безпосередньо не пов`язана з розглядом цієї справи у суді. Крім того, представником позивача не наданий примірник цієї вимоги, що унеможливлює перевірку судом факту надання відповідних послуг.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. згідно платіжного доручення №258 від 17.05.2019, оригінал якого міститься у матеріалах справи (а.с.86).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області, становить 4921,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області зумовлено тим, що спірне рішення саме комісії регіонального рівня призвело до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 08.01.2019 №1045504/41322864 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.12.2018 №3, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Чотири Чорнила .

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 06.12.2018 №3, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Чотири Чорнила (ідентифікаційний код 41322864), датою її подання на реєстрацію - 02 січня 2019 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чотири Чорнила (ідентифікаційний код 41322864, місцезнаходження: 08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Молодіжна, буд.18, кв. АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 4921,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення - 08.08.2019 р.

Суддя Дудін С.О.


Дата ухвалення рішення	08.08.2019
Оприлюднено	11.08.2019
Номер документу	83545353
Судочинство	Адміністративне
Суть	визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

Дудін С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 08.08.2019 по справі 320/2589/19КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/2589/19

Рішення від 08.08.2019

Рішення
від 08.08.2019 по справі 320/2589/19
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД