Постанова

від 23.07.2019 по справі 0440/5411/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/5411/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги Приватного підприємства фірми "Бомонд", Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Екологія-Дніпро 2000" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі №0440/5411/18 за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000", Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Д", Приватне підприємство фірма "Бомонд" про визнання нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кам`янської (Дніпродзержинської) міської ради Дніпропетровської області, в якому просила визнати рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» незаконним та нечинним з моменту його прийняття з відновленням в редакції рішення Дніпродзержинської міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» станом на 08.07.2015р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та нечинним рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» з відновленням в редакції рішення Дніпродзержинської міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» .

Не погоджуючись з рішенням суду, третіми особами - ПП фірми "Бомонд", ТОВ НВП "Екологія-Дніпро 2000" подано апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення та прийняти нове, про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представники третіх осіб ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) підтримали доводи апеляційних скарг.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином та своєчасно про дату, час та місце її розгляду, в судове засідання не прибули та надіслали клопотання про відкладення розгляду справи, за результатами розгляду яких колегія суддів, враховуючи, приписи ч.3 ст. 312 КАС України , дійшла висновку про їх необґрунтованість, оскільки доводів, які б свідчили про наявність об`єктивних перешкод для участі у справі клопотання не містять. Крім того, оскільки судом явка сторін обов`язковою не визнавалась, їх неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду справи .

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Дніпродзержинською міською радою прийнято рішення від 12.07.2013 №842-38/VI Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ , до якого рішенням Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015р. №1339-64/VI внесено відповідні зміни.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення суперечить нормам спільного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук №18/15/21/11 від 27.01.2006, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за № 388/12262, яким затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, а також з огляду на те, що міський голова не мав права включати до порядку денного сесії міської ради проект оскаржуваного рішення міської ради та мав повернути його авторові (ініціаторові) на доопрацювання.

Вирішуючи питання щодо порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням, суд погодився з позицією позивачки з приводу того, що спірне рішення впливає на формування місцевого бюджету, та є вірогідність зменшення доходної частини місцевого бюджету, що негативним чином впливає на права позивача щодо отримання соціальних гарантій.

Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення жодним чином не впливає на права, свободи та інтереси позивача, в тому числі у сфері дотримання соціальних гарантій.

На підставі частин другої та шостої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям прав має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що такі обставини начебто , впливають на їх правове становище.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Водночас право на оскарження нормативно - правового акту мають особи, щодо яких такий акт застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. При цьому коло осіб, які вправі звернутися з позовом у розглядуваних справах, є вужчим, ніж коло осіб, що окреслено в частині першій статті 2 КАС України - особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів зазначає, що через світоглядні переконання позивач може виражати свої думки до такого факту як невдоволення новими змінами до нормативно-правових актів, що регулюють сферу відносин про громадські ради при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, однак цього явно недостатньо щоб вимагати в судовому порядку його усунення шляхом скасування акту.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Між тим позивач не навів обґрунтування щодо існування реального негативного впливу на його конкретні права чи інтереси.

Судом першої інстанції також відповідні обставини не встановлено. Зокрема, суд не перевіряв чи мало місце зменшення у періодах з 2015 по 2019 роки бюджету м. Кам`янське, які чинники впливали на формування бюджету, яке суб`єктивне право позивача при цьому порушувалось. Суд в своєму рішення навіть зазначив про ймовірність зменшення місцевого бюджету, тобто судом не досліджувались обставини, які суд мав встановити, вирішуючи даний спір щодо впливу оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень на права та інтереси позивача.

Крім того, колегією суддів проаналізовано посилання ОСОБА_1 в позовній заяві на можливе порушення її права як мешканки м АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим колегія доходить висновку, що права та інтереси ОСОБА_1 спірним рішенням не порушено, оскільки остання навіть не визначила їх змісту та обсягу. Крім того, позивачка не навела жодного доказу, який би доводив, що вона є суб`єктом правовідносин, у яких спірне рішення застосовується, тобто власником землі чи землекористувачем.

Колегія судді окремо зазначає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень не підлягає оцінці на предмет його законності, у зв`язку з тим, що права позивача в даному випадку не порушено.

Крім того, колегією суддів враховується, що дане рішення суб`єкта владних повноважень, оскаржувалось в судовому порядку. Так, Керівником Дніпродзержинської місцевої прокуратури було подано позов про визнання незаконним рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 року № 1336-64/IV «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013р. №842-38/VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» , за результатами розгляду якого постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Колегія суддів , враховуючи те що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано всі обставини, які мають значення для справи, з урахуванням приписів ст. 317 КАС України дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 319, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного підприємства фірми "Бомонд", Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Екологія-Дніпро 2000" - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року у справі №0440/5411/18 - скасувати.

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000", Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Д", Приватне підприємство фірма "Бомонд" про визнання нечинним рішення Дніпродзержинської міської ради від 08.07.2015 року № 1339-64/VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 12.07.2013 року № 842-38/VI «Про затвердження нормативно-грошової оцінки земель м. Дніпродзержинська» - відмовити.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко