Рішення

від 09.08.2019 по справі 580/1821/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року справа № 580/1821/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

представника позивача - Феоктістова О.В. (згідно з ордером),

представника відповідача - Савенко Ю.Н. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ТОВ "Вершина 2011" Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ :

05.06.2019 ТОВ "Вершина 2011" (25002, Черкаська обл., Чорнобаївський р-н, с.Іркліїв, вул. Жовтнева, буд.3; код ЄДРПОУ 36782693) (далі - позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов про скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) Головного управління ДФС в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109):

від 16.05.2019 №0005261304 про збільшення його грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у сумі 25445,81грн. (16858,37 грн. - основний платіж, 4214,59 грн. - штрафна (фінансова) санкція, 4372,85 грн. - пеня);

від 16.05.2019 №0005271304 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору (далі - ВЗ) в сумі 1738,82 грн. (1152,00 грн. - основний платіж, 288,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, 298,82 грн. - пеня);

від 17.05.2019 №0006231401 про збільшення грошового зобов`язання з акцизного податку у сумі 2040,00 грн.;

від 17.05.2019 №0006181401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 226273,00 грн. (18018,00 грн. - основний платіж, 45255,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція);

від 17.05.2019 №0006201401 про застосування штрафу з ПДВ у сумі 44529,62 грн.;

від 17.05.2019 №0006191401 про донарахування ПДВ у сумі 328,00 грн.;

від 17.05.2019 №0006221401 про збільшення грошового зобов`язання з орендної плати у сумі 71042,81 грн. (56834,25 грн. - основний платіж, 14208,56 грн. - штрафна (фінансова) санкція);

від 17.05.2019 №0006241401 про застосування штрафу з орендної плати у сумі 340,00 грн.;

від 17.05.2019 №0006211401 про застосування штрафу з акцизного податку на пальне у сумі 1050363,20 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що спірні рішення прийняті відповідачем за відсутності порушення вимог податкового законодавства. Зокрема позивач вказує, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження ціни проданого нерухомого майна, зауважуючи, що не надавав скидки, а ціна є договірною. Також стверджує, що не здійснював продажу пального, а використовував його у власній господарській діяльності шляхом заправки техніки контрагентів для виконання робіт.

Суд відрив провадження у справі та вирішив розглянути її за правилами загального позовного провадження.

Під час підготовчого провадження суд задовольнив клопотання сторін про долучення до матеріалів справи письмових заяв по суті та доказів.

Відповідач у письмовому відзиві посилається на те, що спірні ППР прийняті за допущення позивачем податкових порушень: не сплати та не подання звітності з орендної плати за землю, що використовувалася позивачем у 2016-2017роках; заниження ПДФО та ВЗ внаслідок продажу комплексу нерухомості фізичній особі за ціною, що є істотно нижчою її вартості, зазначеної у даних договору купівлі-продажу; не подання звітності з акцизного податку, його заниження та заниження податкового зобов`язання з ПДВ, внаслідок: завищення від`ємного значення ПДВ за зобов`язаннями, що виникли внаслідок реалізації позивачем пального його контрагентам та завищення амортизаційних відрахувань на згаданий вище комплекс проданого нерухомого майна, завищення податкового кредиту внаслідок списання позивачем кредиторської заборгованості, термін позовної давності щодо якої сплив, з приводу придбання товару, за відсутності доказів отримання та оплати товару;- та не виконання обов`язку з реєстрації податкової накладної щодо продажу згаданого комплексу будівель. З огляду на такі порушення відповідач нарахував основні суми податкових зобов`язань та притягнув позивача до відповідальності у формі штрафів з відповідних видів податків.

Заслухавши учасників, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Позивач згідно з даними ЄДРПОУ зареєстрований як юридична особа з 31.05.2011.

На підставі наказу від 28.02.2019 №418, плану-графіка та направлень на перевірку посадові особи відповідача провели документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 до 31.12.2018, за наслідками якої складено акт (далі - Акт). У ньому зафіксовані порушення позивачем вимог:

п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 181018 грн., у тому числі за січень 2018 року на суму 85939 грн., за листопад 2018 року на суму 95079 грн.;

п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено сума від`ємного значення за грудень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду, у розмірі 328 грн.;

п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з ПДВ на суму 89059 грн.;

п.288.1 ст.288, п.288.4, ст.288 ПК України, в результаті чого занижено орендну плату за землю на загальну суму 56834,25грн., в тому числі за 2016 рік на суму 12902,89 грн., за 2017 рік на суму 43931,36 грн.;

п. 286.2, п.286.4. ст. 286, п.46.1 ст.46 ПК України, в результаті чого не подано податкові декларації з орендної плати за землю за 2016 та 2017 рік;

підп.212.3.4. п.212.3 ст.212 ПК України, в результаті чого реалізовано пальне, без реєстрації платником акцизного податку на загальну суму 1050363 грн., у тому числі: за квітень 2016 на суму 180288 грн., за травень 2016 р. на суму 34787грн., за червень 2016 р. на суму 65363 грн., за вересень 2016 р. на суму 254867 грн., за жовтень 2016р. на суму 358781 грн., за листопад 2016 р. на суму 10727грн., за квітень 2017р. на суму 6840 грн., за травень 2017 р. на суму 60065 грн., за червень 2017 р. на суму 35040 грн., за липень 2017 р. на суму 19487 грн., за травень 2018 р. на суму 6815 грн., за червень 2018 р. на суму 17303 грн.;

п.223.2 ст.223 ПК України, в результаті чого не подано податкові декларації з акцизного податку за квітень 2016року, за травень 2016 року, за червень 2016 року, за вересень 2016 року, за жовтень 2016року, за листопад 2016 року, за квітень 2017року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року, за травень 2018 року, за червень 2018 року;

абз."е" підп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, підп.168.1.1 та підп.168.1.4 п.168.1 ст.168, абз."а" п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого занижено суму податкового зобов`язання з ПДФО в сумі 16858,37 грн., У тому числі за травень 2018 року в сумі 16858,37 грн.;

підп.1.2-1.4, 1.6 п.16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 1152,00 грн., в тому числі за травень 2018 року в сумі 1152,00 грн.

Тому відповідач прийняв спірні рішення, не погоджуючись з якими позивач звернувся в суд.

Перевіряючи наявність законних підстав для здійснення відповідачем спірних донарахувань, суд врахував таке.

Спірне ППР №0006221401 про збільшення грошового зобов`язання позивача з орендної плати у сумі 71042,81 грн. (56834,25 грн. - основний платіж, 14208,56 грн. - штрафна (фінансова) санкція) згідно з даними Акту та розрахунку до нього прийняте за несплату позивачем такого податку. Відповідно ППР №0006241401 про застосування штрафу з орендної плати у сумі 340,00 грн. прийняте за неподання декларацій з цього податку за ту ж земельну ділянку за 2016 рік та 2017рік (по 170,00грн.).

Довід відповідача про використання позивачем орендованої земельної ділянки загальною площею 2,1396 га на підставі договору оренди із Іркліївською сільською радою від 09.09.2016 підтверджується засвідченою його копією, долученою до матеріалів судової справи.

Вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.03.2017 №19348046.

Згідно з його умовами на підставі рішення Іркліївської сільської ради від 31.05.2016 №5 - 25/VII позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель комунальної власності (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 ), яка знаходиться в межах Іркліївської сільськоі ради площею 2,1396 га(забудовані землі). На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - комплекс (реєстраційний номер 256014471251, адреса: АДРЕСА_1 ). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 920992,93 грн.

Договір укладений терміном на 49 років. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі, та визначена в розмірі 41444,68 грн. в рік з розрахунку 4,5% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації. Також, відповідно до п.10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Суд врахував, що відповідно до підп.14.1.72.п.14.1 ст14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підставою для нарахування земельного податку відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України є дані державного земельного кадастру.

Відомостями з такого реєстру підтверджується припинення права позивача користування вказаною вище земельною ділянкою внаслідок розірвання договору навесні 2018року.

Пунктами 286.2-286.4 ст.286 ПК України визначено такі права та обов`язки платників плати за землю (крім фізичних осіб).

Зокрема, вони самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Доказів виконання позивачем вказаних приписів за 2016-2017роки сторони не надали.

Згідно з п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п.287.4. ст.287 ПК України податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Порядок нарахування орендної плати за землю регулюють норми ст.288 ПК України.

Зокрема, договір оренди такої земельної ділянки відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з даними Акту перевірки позивач занизив такий податок на загальну суму 56834,25 грн., в т.ч.: за 2016 рік - на суму 12902,89 грн., за 2017 рік - на суму 43931,36 грн.

Відповідно до п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = (І - 10) : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п.289.3 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

В Акті відповідача зазначено про використання для вірного обчислення відповідного податку даних інформації Державної служби статистики України.

Зокрема, за інформацією Державної служби статистики України індекс споживчих цін за 2015 рік становив 143,3 відсотка (лист від 11.01.2016 №111-5/6-16). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до п.289.2 ст.289 ПК України, станом на 01.01.2016 становить 1,433 (лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16).

Відповідно до п.6 підрозділу 6 Перехідних положень ПК України встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із зазначенням 120 відсотків.

Отже, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2016 рік становить 1,2, а для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення становить 1,433.

Законом №1797 Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні внесено зміни до ст.289 Податкового кодексу в частині застосування величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель. Зокрема, абзац четвертий п.289.2 ст.289 ПК України викладений у наступній редакції: У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115 . На виконання п.289.3 ст.289 ПК України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 12.01.2017 за №6-28-0.22-442/2-17 повідомила Державну фіскальну службу України, що за інформацією Державної служби статистики України (лист від 10.01.2017 №11.1-03/2-17) індекс споживчих цін за 2016 рік становив 112,4%.

Законом №1791 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році внесено зміни до підрозділу 6 Особливості справляння плати за землю розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, який доповнено новим пунктом 8 наступного змісту: Установити, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням:для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100 відсотків; для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2016 рік, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), становить 1,0, а для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

Отже, платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) при визначенні податкового зобов`язання із цієї плати на 2017 рік до нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь за 2016 рік застосовують коефіцієнт 1,0, а для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

Вказаним вище договором оренди землі від 09.09.2016 визначена орендна плата 4,5% від нормативної грошової оцінки. Грошова оцінка земельної ділянки складає 920992,93 грн., відповідно сума орендної плати становить 41444,68 грн. в рік.

Визначаючи основну суму зобов`язання за період з 09.09.2016 до 31.12.2016 відповідач дійшов висновку, що вона становить 12902,89 грн. (41444,68/12 = 3453,72; сума орендної плати за вересень 2016 року становить 2532,73 грн.(3453,72/30 = 115,124 Х 22), (3453,72х3+2532,73)), а за період з 01.01.2017 до 31.12.2017 - 43931,36 грн. (з урахуванням коефіцієнту індексації 1,06, 43931,36 грн. = 920992.93х1,06х4,5%).

Вказані сума розрахована відповідачем відповідно до зазначених вище норм закону.

Вказані суми коштів позивачем не були задекларовані та не сплачені на загальну суму 56834,25 грн. У спростування таких фактів позивач жодного доказу не надав, доводу не заявив.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, згідно з п. 123.1. ст.123 ПК України тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Отже, застосований відповідачем розмір штрафу відповідає вимогам закону.

Пунктом 120.1. ст.120 ПК України визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Підстави, з яких позивач оспорює в суді ці ППР у письмових заявах по суті не вказані, під час судових засідань не зазначені, в усних поясненнях представниками позивача не повідомлені. Оскільки жодного доводу чи аргументу позивач суду не заявив, дотримуючись вимог ст.ст.2,11 КАС України щодо меж судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не є обґрунтованими.

Вказаних фактів позивач не спростував, підстав позовних вимог на зазначив, жодних обґрунтувань і доводів не навів. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги скасувати вказані ППР не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Спірне ППР №0005261304 про збільшення грошового зобов`язання позивача з ПДФО у сумі 25445,81грн. (16858,37 грн. - основний платіж, 4214,59 грн. - штрафна (фінансова) санкція, 4372,85 грн. - пеня) прийняте у зв`язку з висновком про заниження сум доходів, виплачених на користь фізичної особи.

Зокрема, позивач продав відповідно до договору купівлі-продажу комплексу від 21.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №1086, належний йому на праві власності комплекс будівель і споруд за ціною нижчою, ніж є звичайна - 5000грн. (у т.ч. ПДВ) фізичній особі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суд врахував, що згідно з п.161.1 ст.161 ПК України платниками ПДФО є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування згідно з п.164.1 ст.164 ПК України є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Договором купівлі-продажу від 21.05.2018, посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за №1086, підтверджуються вказані факти продажу.

Суд звернув увагу, що згідно з його умовами продавець передає у власність покупцю комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_1 ,- який розташований на земельній ділянці, площею 2,1396 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - комунальна, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 квітня 2018 року №НВ-7107015752018, а покупець приймає його і сплачує за нього обумовлену грошову суму.

До складу комплексу входять такі споруди: контора під літ."АИ"; майстерня під літ."Б"; прибудова під літ."б"; вбиральня під літ."В"; теплиця під літ."Г"; приміщення під літ."Д"; пилорама під літ."К"; заправка під літ."Л"; склад під літ."О"; гараж під літ."М"; прибудова під літ."М1"; ковальний цех під літ."Н"; склад під літ."П"; огорожа №1,2;

Продаж вчиняється за 5000,00 (п`ять тисяч) грн., які продавець одержав від покупця повністю до підписання цього договору згідно з квитанцією №32240185 від 21.05.2018 на суму 5000,00 грн.

Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна (ідентифікатор за базою ФДМУ:2920890_18042018_PBS-0010 від 18.04.2018 року ФОП ОСОБА_3 ) вартість комплексу станом на 18.04.2018 становить 81800 (вісімдесят одна тисяча вісімсот) гривень.

Відповідач для визначення основної суми зобов`язання з ПДФО врахував різницю між фактично сплаченою ціною та вартістю майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності 76800,00 грн.(81800,00 - 5000,00), як додаткове благо - дохід вказаної фізичної особи, ставку податку - 18%.

Оцінюючи твердження відповідача про отримання вказаною фізичною особою відповідного блага, як доходу, суд врахував вимогу абзацу е підп. 164.2.17. п.164.2. ст.164 ПК України, згідно з якою до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Отже, продаж нерухомого майна за ціною, що істотно нижча за його вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності, свідчить, що відповідна фізична особа отримала додаткове благо у вигляді знижки звичайної ціни.

Відповідно до п.164.5 ст.164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Відповідно до п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний згідно з підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абз. "а" п.176.2 ст.176 ПК України - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків згідно з п.127.1 ст.127 ПК України тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Оскільки вказаного обов`язку позивач не виконав, твердження відповідача про допущення ним відповідного порушення є обґрунтованим, а донарахування основної суми ПДФ та штрафу є правомірним. Тому відповідне ППР скасуванню не підлягає.

За вказане порушення відповідач з вищезгаданої бази розрахував військовий збір (1,5%) згідно зі спірним ППР №0005271304 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з військового збору в сумі 1738,82 грн. (1152,00 грн. - основний платіж (ставка1,5%), 288,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, 298,82 грн. - пеня).

Згідно з положеннями пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Оскільки допущення порушення позивача підтверджене, донарахована основна сума відповідного зобов`язання та штрафних санкцій за це є правомірними.

Тому суд дійшов висновку про правомірність вказаного ППР про донарахування військового збору та відсутність підстав для його скасування.

Спірне ППР №0006191401 відповідач прийняв з огляду на виявлене під час перевірки проведення позивачем згідно з рахунком 631 Розрахунки з постачальниками щодо контрагента - ТОВ "ДіСі Лінк" (код ЄДРПОУ 31799566) списання кредиторської заборгованості за придбаний бездротовий маршрутизатор TP-LINK TL-WDR4300 у сумі 1970 грн., у т.ч. ПДВ 328 грн. (термін виникнення 29.12.2015), щодо якої закінчився термін позовної давності, без коригування податкового кредиту.

Суд врахував, що жодного доводу та підстав позову у цій частині позивач не зазначив. Доказів порушення його прав у цій частині не надав.

Вказана сума коштів була включена позивачем у від`ємне значення ПДВ, що включається до податкового кредиту наступного періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Товари/послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п.198.3 ст. 198 Кодексу. Тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

Отже, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. Доказу виконання такого обов`язку позивач не надав.

Доводи відповідача про порушення п.198.3 ст.198 ПК України - завищення податкового кредиту за грудень 2018 року на суму 328 грн. є обґрунтованими, а спірне ППР - правомірне.

Інші спірні ППР: №0006231401, №0006181401, №0006201401, №0006211401, - стосувалися обставин здійснення видачі позивачем власного пального своїм контрагентам та нарахування позивачем амортизаційних відрахувань.

ППР №0006181401 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 226273,00 грн. (18018,00 грн. - основний платіж, 45255,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція) прийняте у зв`язку не визнанням відповідачем витрат позивача за 2016-2018 роки щодо:

амортизації в сумі 5956грн., нарахованої на комплекс будівель і споруд, з огляду на відсутність доказів використання такого майна у власній господарській діяльності;

вартості пального (101272грн.), виданого позивачем своїм контрагентам згідно з договорами найму техніки та підряду.

Суд врахував, що згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі п. 188.1.ст 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

За період з 01.01.2016 до 31.12.2018 позивач задекларував податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 6166773 грн.

Відповідно до даних Акту перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 до 31.12.2018 встановлено їх заниження на загальну суму 181018 грн., в тому числі: за квітень 2016 на суму 30048 грн., за травень 2016 р. на суму 5798 грн., за червень 2016 р. на суму 10894 грн., за вересень 2016 р. на суму 42478 грн., за жовтень 2016р. на суму 59797 грн., за листопад 2016 р. на суму 1788 грн., за квітень 2017р. на суму 1140 грн., за травень 2017 р. на суму 10011 грн., за червень 2017 р. на суму 5840 грн., за липень 2017 р. на суму 3248 грн., за травень 2018 р. на суму 7092 грн., за червень 2018 р. на суму 2884 грн.

Також встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 1 Декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України на загальну 181016 грн., у тому числі: за квітень 2016р. на суму 30048 грн., за травень 2016 р. на суму 5798 грн., за червень 2016 р. на суму 10894 грн., за вересень 2016 р. на суму 42478 грн., за жовтень 2016р. на суму 59797 грн., за листопад 2016 р. на суму 1788 грн., за квітень 2017р. на суму 1140 грн., за травень 2017 р. на суму 10011 грн., за червень 2017 р. на суму 5840 грн., за липень 2017 р. на суму 3248 грн., за травень 2018 р. на суму 7092 грн., за червень 2018 р. на суму 2884 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 26.12.2013 серійній №4037, укладеного з ПП Прогрес 11 (код 02800331), позивач придбав комплекс будівель, на загальну суму 111400 грн., в т.ч. ПДВ 18566 грн. Податкові накладні на придбання №2 від 20.12.2013, № 3 від 25.12.2013, № 4 від 26.12.2013:

20.12.2013 - майстерня, теплиця, приміщення, заправка, пилорама, вартістю 25000,0грн. (ПДВ - 5000,0грн.);

25.12.2013- контора49200,00грн. (ПДВ - 9840,00грн.);

26.12.2013- гараж, ковальний цех, огорожа, склад вартістю 18633,33грн. (ПДВ - 3726,67грн.).

У подальшому ці основні фонди згідно з договору купівлі-продажу комплексу від 21.05.2018 позивач продав ОСОБА_2 на загальну суму 5000 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн., та виписав і зареєстрував податкову накладну № 1 від 21.05.2018.

Вказані факти позивачем не оспорювалися.

Відповідно до підп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, що діє з 1 січня 2015 року, амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до п. 23 П(с)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Тобто амортизація основних засобів нараховується у разі їх експлуатації при здійсненні господарської діяльності платника податку.

Первинні бухгалтерські та/або інші документи, які свідчать про використання їх у господарській діяльності позивача відсутні, для перевірки відповідачу та суду не надані.

Отже, нарахована амортизація у сумі 29778 грн. на балансову вартість основних засобів, які фактично не використовувались у господарській діяльності підприємства.

Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що документи на придбання не є достатніми доказами для висновку про факт використання товару у власній господарській діяльності.

Підпунктом 189.1 ст. 189 ПКУ встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

При реалізації комплексу будівель нижче собівартості позивач визначив умовний продаж на залишкову вартість цих основних засобів, що рахувалась станом на 01.05.2018 згідно з бухгалтерським обліком на рах. 131 Знос основних засобів у розмірі 58888,6грн. з урахуванням нарахованої амортизації, та виписана та зареєстрована податкова накладна № 4 від 21.05.2018 сума ПДВ 9814,77 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань за травень 2018 р. на суму ПДВ 5956 грн. (29778,06 х 20%), де: 59778,06 грн. - нарахована амортизація на балансову вартість основних засобів, які фактично не використовувались у господарській діяльності підприємства; 20% - ставка оподаткування.

На підставі наданих до перевірки та суду первинних документів (лімітно-заборних карток на отримання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) та товарно-транспортних накладних) встановлено, передачу позивачем власного пального для заправки автомобілів іншим суб`єктам господарювання, які надавали йому транспортні послуги згідно з договорами з надання послуг перевезення с/г культур з: ФОП ОСОБА_4 договір №05-16-В від 15.09.2016, дод.угода №1 від 16.09.2016, ФОП ОСОБА_5 договір № 02-16-В 15.09.2016 дод.угода №1 від 16.09.2016, ФОП ОСОБА_6 договір № 03-16-В 15.09.2016 дод.угода №1 від 16.09.2016, ФОП ОСОБА_7 № 04-16-В від 15.09.2016 дод.угода №1 від 16.09.2016, ФОП ОСОБА_8 № 08-16-В від 15.09.2016 дод.угода №1 від 16.09.2016, ФОП ОСОБА_9 № 08-16-В від 15.09.2016, ТОВ Агро Лідер Україна № 06-16-В від 15.09.2016.

Позивач здійснював передачу власного пального для заправки цих автомобілів відповідно до лімітно-заборних карток на отримання ППМ із паливно-заправного пункту ТОВ Агроантех (код ЄДРПОУ 38868803), у якого закуповував пальне, з урахуванням даних товарно-транспортних накладних, у тому числі для вищевказаних контрагентів. Договірні умови передбачали обов`язок його контрагентів забезпечити подання транспортного засобу готовим до виконання робіт, заправлених пальним виконавця. У доданих до матеріалів судової справи листах позивача зі своїми контрагентами відображено про погодження часткового заправлення позивачем їх транспортних засобів його пальним без передачі права власності на нього. Водночас актами списання підтверджується їх списання позивачем.

Відповідно до підп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару.

Враховуючи те, що право розпорядження на пальне у кількості 6747 л на суму 101272грн. перейшло третім особам (Перевізникам), то такі операції у розумінні пп. 14.1.191 Податкового кодексу є реалізацією товару.

Отже, твердження відповідача про порушення вимог п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань за жовтень 2016 року на суму 20254 грн. (101272 грн. х 20%), де: 101272 грн. - вартість дизпалива, 20% - ставка оподаткування, - є обгрунтованими.

Заправлення техніки проводилась на паливо-заправному пункті ПП "АГРОАНТЕХ" (код 38868803), в якого позивач купував це пальне, зокрема тракторів наступних контрагентів позивача.

СТОВ Першотравневе згідно з договором №1/04-16 від 01.04.2016 щодо послуг зі внесення міндобрив, боронуванню після внесення гербіциду, додатковою угодою № 1 від 01.04.2016 доповнено розділ про зобов`язання Замовника забезпечити заправку техніки Виконавця паливно-мастильними матеріалами у періоді надання послуг. Відповідно до лімітно-заборних карток на отримання ППМ та дорожніх листів трактора для техніки СТОВ Першотравневе під час виконання робіт було видано 3464 л дизпалива на суму 47021,6 грн., сума ПДВ 7836 грн.

ТОВ Знам`янська агропромислова компанія - договір №13-16 від 15.06.2016 щодо послуги зі внесення засобів захисту рослин (оприскування). Послуги надаються технікою Виконавця та на паливі Замовника на підставі прийнятих до виконання заявок Замовника, в яких визначаються найменування робіт та кількість гектарів. Додатковою угодою від 01.02.2017 зазначено, що при виконання робіт Замовник здійснює заправку техніки підрядника. Паливно-мастильні матеріали, які заправляються в баки техніки підрядника не переходять у власність Підрядника.

Аналогічні обставини і факти стосувалися договірних умов позивача з: ТОВ ДМТ Сервіс (передано 1920 л дизпалива на суму 29434 грн., сума ПДВ 5887 грн.), ФГ Зобенко Л.В. (видано 13045 л дизпалива на суму 176159грн., сума ПДВ 35232 грн.), ФОП ОСОБА_10 (видано 24434 л дизпалива на суму 370045 грн., сума ПДВ 74009 грн.), ФОП ОСОБА_4 ( видано 1273 л дизпалива на суму 19561 грн., сума ПДВ 3912 грн.)

Відносини на умовах договору підряду на виконання робіт (надання послуг) та договору про надбання послуг регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦКУ).

Відповідно до ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 840 ЦКУ, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Відповідно до ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому ст. 902 ЦКУ передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто або у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Таким чином, при заправці пальним техніки третіх осіб (виконавців), залученої на умовах договору підряду або договору про надання послуг, здійснюється передача (відпуск) пального від замовника до підрядника (виконавця), що належить до операції з реалізації пального у розумінні абзацу другого підп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Отже, замовник при здійсненні таких операцій є особою, яка реалізує пальне.

Відповідно до п.185.1. ст. 185 Податкового Кодексу визначено об`єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі п. 188.1.ст 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

За період що підлягав перевірці, право розпорядження на пальне (дизпаливо) у кількості 52254 л., перейшло третім особам (виконавцям робіт) на загальну суму 774040 грн., у тому числі:

у 2016 році: квітень 2016 р. - 150240 грн., травень 2016 р. - 28990 грн., червень 2016 р. - 54470 грн., вересень 2016 р.- 212390 грн., жовтень 2016 р. - 197715 грн., листопад 2016 р. - 8940 грн.;

у 2017 році: квітень 2017 р. - 5700 грн., травень 2017 р. -50055 грн., червень 2017 р. - 29200 грн., липень 2017 р. - 16240 грн.;

у 2018 році: травень 2018 р. - 5680 грн.,червень 2018 р. -14420 грн.

Отже, позивач, здійснюючи зазначені операції зобов`язаний був нарахувати з урахування ставки 20% ПДВ у загальній сумі 154808 грн., у тому числі: за квітень 2016р. на суму 30048 грн., за травень 2016 р. на суму 5798 грн., за червень 2016 р. на суму 10894 грн., за вересень 2016 р. на суму 42478 грн., за жовтень 2016р. на суму 39543 грн., за листопад 2016 р. на суму 1788 грн., за квітень 2017р. на суму 1140 грн., за травень 2017 р. на суму 10011 грн., за червень 2017 р. на суму 5840 грн., за липень 2017 р. на суму 3248 грн., за травень 2018 р. на суму 7092 грн., за червень 2018 р. на суму 2884 грн.

Оскільки таких дій позивач не вчинив, твердження відповідача про заниження податкових зобов`язань на загальну суму 154808 грн., є обґрунтованим.

З приводу стверджуваного відповідачем в Акті перевірки завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2016 до 31.12.2016 на суму 745953 грн., у тому числі: за квітень 2016 року на суму 30048 грн. за травень 2016 року на суму 35846 грн., за червень 2016 року на суму 46740 грн., за липень 2016 року на суму 46740 грн., за серпень 2016 року на суму 46740 грн., за вересень 2016 року на суму 89218 грн., за жовтень 2016 року на суму 149015 грн., за листопад 2016 року на 150803 грн., за грудень 2016 року на 150803 грн.- позивач підстав позову не визначив.

Щодо спірних ППР щодо донарахування основних сум коштів і штрафних санкцій з акцизного податку внаслідок вказаних вище правочинів з передачі позивачем пального суд врахував таке.

Акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Підпунктом 194.1.1 п.194.1 ст.194 Кодексу передбачено обов`язкове додання податку на додану вартість до ціни товарів/послуг.

Отже, вартість реалізованого пального та, відповідно, сума з якої відбувається накладення штрафних санкцій встановлених п.117.3 ст.117 Кодексу, визначаються з урахуванням податку на додану вартість.

Стаття 212 ПК України визначає перелік платників акцизного податку. До нього у тому числі входить особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Такі платники підлягають реєстрації.

Згідно з підп.212.3.1 1 . п.212 ст.212 ПК України особи - суб`єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. (підп.212.3.4.п.212.3 ст.212 ПК України).

Згідно з п.117.3 ст.117 ПК України здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100% вартості реалізованого пального.

Об`єктами оподаткування є операції зазначені в п.213.1 ст.213 ПК України.

До них відносяться у тому числі: реалізація та/або передача в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу; реалізація або передача у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу.

Згідно з п.213.2. ст.213 ПК України операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню:

вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України. Товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією, у тому числі, якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) - у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація;

ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), у яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни імпортера, для їх повернення експортеру. Такі підакцизні товари (продукція) ввозяться їх продавцем (експортером) без подальшої реалізації на митній території України;

реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії.

Пальне згідно з п.215.1 ст.215 ПК України належить до підакцизних товарів.

Отже, надані суду лімітно-забірні картки, акти списання позивачем пального, виданого своїм контрагентам відповідно до договорів виконання робіт та актів до них, не зважаючи, що в них відображено, що право власності не переходить на це пальне до її контрагента, є операціями, з якими ПК України пов`язує виникнення об`єкта оподаткування акцизним податком.

Порядок сплати акцизного податку визначений ст.222 ПК України.

Суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Відповідно до ст.223 ПК України базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному місяцю.

Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 1 , 215.3.5 2 , 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно з п.231.1 ст.231 ПК України платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.

Акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального. (п.231.3.ст.231 ПК України)

Відповідно до підп.231.4. п.231 ст.231 ПК України право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому статтею 212 цього Кодексу.

При реалізації пального особа, яка реалізує пальне, зобов`язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального, та акцизні накладні / розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб`єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних. (п.231.5.ст.231 ПК України)

Згідно з п.231.6. ст.231 ПК України реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Підтвердженням особі, що реалізує пальне, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання акцизної накладної / розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, отримувач пального надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію акцизної накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та акцизну накладну / розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі акцизна накладна / розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманими отримувачем пального.

З метою отримання особою, яка реалізує пальне, зареєстрованого в Єдиному реєстрі акцизних накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримувачем пального, така особа, що реалізує пальне, надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманим особою, яка реалізує пальне.

Датою та часом надання акцизної накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

В межах спірних правовідносин позивач вказаних вище обов`язків не виконала.

Спірним ППР №0006231401 відповідач збільшив грошове зобов`язання з акцизного податку у сумі 2040,00 грн. за неподання звітності з реалізації пального у періоді з квітня 2016року до червня 2018року (по 170грн. за кожен факт).

Вважаючи, що факт допущення позивачем податкового порушення в цій частині доведений, відповідне ППР є правомірним.

ППР №0006201401 застосовано штраф (50%) з ПДВ у сумі 44529,62 грн. з огляду на відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних ПН за зобов`язаннями з передачі пального, про вказано вище.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на визначені перевіркою податкові зобов`язання щодо реалізованого пального на загальну суму 89059,24 грн. для: ТОВ "АГРО ЛІДЕР УКРАЇНА", СТОВ Першотравневе , ТОВ "Знам`янська агропромислова компанія", ТОВ ДМТ"Сервіс", ФГ Зобенко Леонід Васильович , ОСОБА_2 , - позивачем не заперечується.

З огляду на вказане вище суд дійшов висновку, що відповідне спірне ППР є правомірним.

ППР №0006211401 про застосування штрафу з акцизного податку на пальне у сумі 1050363,20 грн. стосувалося вказаних вище правовідносин.

Вартість переданого контрагентам позивачем пального не заперечувалася і підтверджена доданими до справи даними актів списання та лімітно-забірних карток за вказаний вище період.

Отже, розмір застосованого штрафу у відповідному спірному ППР відповідає вимогам п.117.3. ст.117 ПК України і відповідач прийняв його правомірно.

Тому суд дійшов висновку, що спірні ППР відповідач прийняв з дотриманням меж, порядку та способу, визначених законом. Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, а судові витрати відповідно до ст.139 КАС України - розподілу.

Керуючись ст.ст.2-14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ТОВ "Вершина 2011" (код ЄДРПОУ 36782693) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109): від 16.05.2019 №0005261304, №0005271304, а також від 17.05.2019 №0006231401, №0006181401, №0006201401, №0006191401, №0006221401, №0006241401, №0006211401,- відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст рішення виготовлений 09.08.2019.