Постанова

від 07.08.2019 по справі 922/460/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2019 р. Справа № 922/460/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О. , суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бірчак К.Є.

За участю представників сторін:

Від позивача Філімончук Г.М., наказ 226-ОД від 05.08.2019

Від відповідача 1 Гончаров Р.О., адвокат, посвідчення №002237 від 20.06.2018р.

Від відповідача 2 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омікрон ЕК", м. Харків (вх.№1952 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2019 (повний текст складено та підписано 04.06.2019 року у місті Харкові) по справі №922/460/19 (суддя Смірнова О.В.)

за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", смт.Новогуйвинське Житомирської області

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омікрон ЕК", м. Харків

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Омікрон ЕК", м.Бровари Київської області

про визнання недійсним договору та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омікрон ЕК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Омікрон ЕК", в якому просило визнати недійсним договір №1204-18 про відступлення права вимоги від 04.12.2018 року, укладений між ТОВ "Омікрон ЕК" та ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК" та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омікрон ЕК" на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" неустойку у вигляді штрафу в розмірі 321387,24 грн. (т.1, а.с.5-9).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДП Житомирський бронетанковий завод не надавав згоди щодо передачі прав та обов`язків по основному договору поставки №18 ТОВ Фірма Омікрон ЕК та, оскільки передача прав та обов`язків третім особам відбувалася без згоди покупця, останнім було нараховано штраф 50% від загальної вартості продукції, що передбачено п. 7.5 договору поставки (а.с. 4-8).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2019р. у справі №922/460/19 позовні вимоги задоволені в повному обсязі (т. 2 а.с. 58-64).

Визнано недійсним договір №1204-8 про відступлення права вимоги від 04.12.2018р., укладений між ТОВ "Омікрон ЕК" та ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК", стягнуто на користь позивача з ТОВ Омікрон ЕК неустойку у вигляді штрафу у розмірі 321387,24 грн. та судовий збір у сумі 3370,90 грн.

Суд першої інстанції встановив, що укладаючи Договір про відступлення права вимоги, відповідач-2 відповідної письмової згоди від позивача, як сторони Договору поставки, на відступлення права вимоги боргу не отримав, та доказів, які б свідчили про отримання згоди позивача на укладення договору відступлення права вимоги матеріали справи не містять. Суд дійшов висновку про те, що факт сплати заборгованості позивачем не свідчить про надання останнім письмової згоди на передачу відповідачем-2 відповідачу-1 повністю або частково прав та обов`язків за договором поставки, а свідчить лише про намагання позивача виконати свої зобов`язання за Договором поставки.

Щодо вимоги про стягнення з ТОВ "Омікрон ЕК" неустойки у вигляді штрафу в розмірі 321387,24 грн., суд враховуючи положення п.7.5 Договору поставки та розмір загальної вартості поставленої продукції, дійшов висновку, що розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з ТОВ "Омікрон ЕК" на користь ДП "Житомирський бронетанковий завод" становлять 321387,24 грн.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омікрон ЕК" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2019 року по справі №922/460/19, в якій просить суд скасувати рішення в частині визнання недійсним договору №1204-18 від 04.12.2018 року про відступлення права вимоги, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Омікрон ЕК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омікрон ЕК" та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача у вказаній частині відмовити в повному обсязі.

Також скаржник просить стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Фірма "Омікрон ЕК" сплачений судовий збір у розмірі 2881, 50 грн та понесені витрати на правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи №922/460/19 в господарському суді Харківської області та в Східному апеляційному господарському суді у розмірі 14 100, 00 грн.

Скаржник зазначає про те, що позивач надав свою згоду на передачу відповідачу-1 прав вимоги за договором поставки №18 від 04.12.2015 року та визнав його новим кредитором, оскільки позивач сплатив заборгованість, яка виникла за договором поставки №18 від 30.01.2015р., на рахунок нового кредитора за договором №1204-18 від 04.12.2018 про відступлення права вимоги, тим самим погодившись з фактом укладання договору та з усіма його умовами, в тому числі щодо передачі права вимоги третій особі.

Апелянт зазначає, що інших правовідносин між ДП Житомирський бронетанковий завод та ТОВ Фірма Омікрон ЕК , крім договору про відступлення права вимоги №1204-18 від 04.12.2018р. між сторонами не існувало, а відтак сплата заборгованості ТОВ Фірма Омікрон ЕК відбулася саме за договором про відступлення права вимоги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омікрон ЕК", м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2019 р. у справі № 922/460/19 та встановлено строк до 22.07.2019 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 року було призначено справу до розгляду на 07.08.2019 об 09:30 год.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Апелянт (Відповідач 1) у судове засідання з`явився, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Позивач у судове засідання з`явився, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України)

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача 2, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників позивача та відповідача 1, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство Житомирський бронетанковий завод є юридичною особою (ідентифікаційний код 07620094) відповідно до відомостей з ЄДРПОУ та Статуту підприємства (а.с. 16-17, 102-115).

Відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Омікрон ЕК є юридичною особою (ідентифікаційний код 40191844) відповідно до відомостей з ЄДРПОУ.

Відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю Омікрон ЕК є юридичною особою (ідентифікаційний код 36626862) відповідно до відомостей з ЄДРПОУ.

30.01.2015 року між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (за договором - Покупець, далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омікрон ЕК" (за договором - Постачальник, далі -відповідач 2) укладено договір №18, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язувався передати у власність, а Покупець - прийняти й оплатити електричне та електронне обладнання, вказане у видаткових накладних, надалі - продукція, на умовах, передбачених даним договором (надалі - Договір поставки).

Окрім інших істотних умов, сторони в п. 10.10 Договору поставки визначили, що жодна із сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов`язки за даним договором без письмової згоди іншої сторони.

Пунктом 10.5 Договору поставки визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у числі гарантійних) за даним договором. У випадку, якщо жодна із сторін не дасть відповідного письмового повідомлення про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, договір вважається пролонгований на наступний рік з 1 січня до 31 грудня. Дана умова діє кожний рік.

На виконання умов договору постачальником здійснено поставку продукції на суму 122795,70 грн., що підтверджено видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи ( т.1. а.с.24-63).

04.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омікрон ЕК" (відповідач-1, Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омікрон ЕК" (відповідач-2, Первісний кредитор) укладено договір №1204-18 про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги). (а.с. 66-67).

Пунктом 1.1. Договору про відступлення права вимоги визначено, що Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору і стає кредитором по Договору №18 від 30.01.2015 року, укладеному між ТОВ "Омікрон ЕК" та ДП "Житомирський бронетанковий завод".

Відповідно до п.1.2. Договору про відступлення права вимоги, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора, вимагати від Боржника (позивача) належного виконання наступних зобов`язань, а саме погашення Боржником своїх боргових зобов`язань, які виникли у сумі - 102329,75 гривень, ПДВ (20%) - 20465,95 гривень, всього - 122795,70 гривень, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточних рахунок Нового кредитора до 30.04.2019 року або проведення розрахунків із застосуванням векселів.

Згідно з п.5.1 Договору про відступлення права вимоги, даний договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами.

21.12.2018 ДП "Житомирський бронетанковий завод" від ТОВ "Омікрон ЕК" отримано повідомлення №1217/22 про відступлення права вимоги від 17.12.2018 року, яким було повідомлено позивача про те, що відповідно до Договору про відступлення права вимоги №1204-18 від 04.12.2018, ТОВ "Омікрон ЕК" (Первісний кредитор) відступило ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК" (Новий кредитор) право вимоги в сумі 122795,70 гривень, що виникло на підставі договору №18 від 30.01.2015 року, укладеного між ДП "Житомирський бронетанковий завод" та Первісним кредитором (т.1,а.с.64).

За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Заслухавши представників позивача та відповідача1, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для її задоволення немає, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини ( ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 2 був укладений 30.01.2015р. договір №18, який є за своєю правовою природою договором постачання, правовідносини за яким регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омікрон ЕК" (відповідач-1, Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омікрон ЕК" (відповідач-2, Первісний кредитор) укладено договір №1204-18 про відступлення права вимоги 04.12.2018 року, відповідно до п.1.2. Договору про відступлення права вимоги, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора, вимагати від Боржника (позивача) належного виконання наступних зобов`язань, а саме погашення Боржником своїх боргових зобов`язань, які виникли у сумі - 102329,75 гривень, ПДВ (20%) - 20465,95 гривень, всього - 122795,70 гривень, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточних рахунок Нового кредитора до 30.04.2019 року або проведення розрахунків із застосуванням векселів.

Апелянт як на підставу погодження з позивачем умови щодо передачі права вимоги за основним договором, зазначає те, що первісним кредитором ТОВ Омікрон ЕК (постачальник за договором №18) було попереджено ДП Житомирський бронетанковий завод (замовник за договором №18) про переведення боргу повідомленням про відступлення права вимоги від 17.12.2018 №1217/22, та в подальшому позивачем було сплачено суму боргу в розмірі 122 795, 70 грн. за реквізитами Нового кредитора ТОВ Фірма Омікрон ЕК .

Суд першої інстанції встановив факт сплати суми заборгованості за основним договором №18 від 30.01.2015 в розмірі 122 795, 70 грн., що підтверджується виписками по рахунку (т. 2 а.с. 17-19).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом

Як вбачається з умов основного договору № 18 від 30.01.2015р. сторонами було чітко визначено, що без попередньої письмової згоди жодна зі сторін не має права передати повністю або частково свої права та обов`язки.

Таким чином, висновок суду про те, що зобов`язання за договором поставки в цілому включає в себе не тільки обов`язки сторін, але й права, тому й передача права вимоги, що виникає на підставі такого договору має відбуватись відповідно до умов договору та закону, є правомірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Враховуючи наведені положення цивільного законодавства та умови п.10.10 договору поставки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України.

Апелянт зазначає, що позивач не заперечував факт укладання договору №1204-18 від 04.12.2018 про відступлення права вимоги, визнав його укладеним та своїми діями виконав всі зобов`язання за цим договором в повному обсязі, а відтак, робить висновок про надання згоди на передачу прав відповідачу-1, відповідно до п.10.10 Договору №18 від 30.01.2015 року.

В матеріалах справи наявна виписка по рахунку, з якої вбачається оплата позивачем ДП Житомирський бронетанковий завод на рахунок відповідача-1 ТОВ Фірма Омікрон ЕК всього на суму 122 795,70 грн (т.2 а.с. 17-19).

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що сплату заборгованості ДП Житомирський бронетанковий завод на рахунок ТОВ Фірма Омікрон ЕК не можна ототожнювати з наданням письмової згоди, в якій чітко має бути зазначено, що сторона погоджується з повною або частковою передачею прав та обов`язків третій особі, та виходячи з умов основного договору, де сторонами було визначено, що саме надання письмової згоди свідчить про часткову або повну передачу прав та обов`язків, а не певні дії.

В іншій частині щодо стягнення з відповідача 2 неустойки у вигляді штрафу в розмірі 321387,24 грн. згідно п.7.5 договору поставки від 30.01.2015р. № 18 судове рішення не оскаржується.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2019р. у справі №922/460/19 повинно бути залишено без змін.

Відповідно ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати по сплаті судового збору розподіляються відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки в даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового судового рішення, підстави для скасування оскаржуваного відповідачем 1 ТОВ Фірма Омікрон ЕК рішення суду першої інстанції у даній справі відсутні, розподіл судових витрат судом не здійснюється і судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу, які були заявлені в апеляційній скарзі, покладаються на скаржника.

Керуючись статями 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Омікрон ЕК , м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2019 року у справі №922/460/19 залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2019 року у справі №922/460/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 12.08.2019 року.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота