Постанова

від 17.10.2019 по справі 922/460/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/460/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Чупрій А.П.,

представників учасників справи:

позивача - державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (далі - ДП "Житомирський бронетанковий завод", Позивач)- Малого М.С. (представник, наказ від 11.10.2019 № 301-ОД),

відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омікрон ЕК" (далі - ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК", Відповідач-1) - не з`явились,

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Омікрон ЕК" (далі - ТОВ "Омікрон ЕК", Відповідач-2) - не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК"

на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2019 (головуючий - суддя Смірнова О.В.) та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 (головуючий - суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.),

зі справи № 922/460/19

за позовом ДП "Житомирський бронетанковий завод"

до ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК", ТОВ "Омікрон ЕК"

про визнання недійсним договору та стягнення коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2019 року ДП "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК", ТОВ "Омікрон ЕК", в якому просило визнати недійсним договір №1204-18 про відступлення права вимоги від 04.12.2018, укладений ТОВ "Омікрон ЕК" та ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК" та стягнути з ТОВ "Омікрон ЕК" на користь ДП "Житомирський бронетанковий завод" неустойку у вигляді штрафу в розмірі 321 387,24 грн.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 203, 215, 216, 512, 516, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано тим, що ДП Житомирський бронетанковий завод не надавало згоди щодо передачі прав та обов`язків по основному договору поставки №18 ТОВ Фірма Омікрон ЕК та, оскільки передача прав та обов`язків третім особам відбувалася без згоди покупця, останнім було нараховано штраф 50% від загальної вартості продукції, що передбачено пунктом 7.5 договору поставки.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2019, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір №1204-8 про відступлення права вимоги від 04.12.2018, укладений ТОВ "Омікрон ЕК" та ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК", стягнуто з ТОВ Омікрон ЕК на користь Позивача неустойку у вигляді штрафу у розмірі 321 387,24 грн та судовий збір у сумі 3 370,90 грн.

2.2. Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 202, 203, 204, 509, 512, 516, 525, 526, 549, 615, 627, 655, 712 ЦК України та статей 173, 193, 265 ГК України мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти у справі скасувати в частині визнання спірного договору недійсним та прийняти цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

4.1. судами попередніх інстанцій проігноровано викладені Відповідачем-1 факти та заперечення, не надано їм жодної правової оцінки;

4.2. судами не надано оцінки тому факту, що здійснивши оплату заборгованості Відповідачу-1 (новому кредитору), Позивач фактично погодився з передачею прав та обов`язків третій особі за договором відступлення права вимоги від 04.12.2018;

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.10.2019 № 29.3-02/3002, у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відрядженні, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 922/460/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 30.01.2015 "Житомирський бронетанковий завод" (покупець) та ТОВ "Омікрон ЕК" (постачальник) укладено договір №18, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити електричне та електронне обладнання, вказане у видаткових накладних, далі - продукція, на умовах, передбачених даним договором (далі - Договір поставки).

6.2. Окрім інших істотних умов, сторони пунктом 10.10 Договору поставки визначили, що жодна із сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов`язки за даним договором без письмової згоди іншої сторони.

6.3. У пункті 10.5 Договору поставки зазначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у числі гарантійних) за даним договором. У випадку, якщо жодна із сторін не дасть відповідного письмового повідомлення про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, договір вважається пролонгований на наступний рік з 1 січня до 31 грудня. Дана умова діє кожний рік.

6.4. На виконання умов договору постачальником здійснено поставку продукції на суму 122 795,70 грн.

6.5. 04.12.2018 ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК" (новий кредитор) та ТОВ "Омікрон ЕК" (первісний кредитор) уклали договір №1204-18 про відступлення права вимоги (далі - Договір про відступлення права вимоги).

6.6. Пунктом 1.1 Договору про відступлення права вимоги визначено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за Договором від 30.01.2015 №18, укладеному ТОВ "Омікрон ЕК" та ДП "Житомирський бронетанковий завод".

6.7. Відповідно до пункту 1.2 Договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника (Позивача) належного виконання наступних зобов`язань, а саме погашення боржником своїх боргових зобов`язань, які виникли у сумі - 102 329,75 грн, ПДВ (20%) - 20 465,95 грн, всього - 122 795,70 грн, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточних рахунок нового кредитора до 30.04.2019 або проведення розрахунків із застосуванням векселів.

6.8. Згідно з пунктом 5.1 Договору про відступлення права вимоги даний договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами.

6.9. 21.12.2018 ДП "Житомирський бронетанковий завод" від ТОВ "Омікрон ЕК" отримано повідомлення від 17.12.2018 №1217/22 про відступлення права вимоги, яким повідомлено Позивача про те, що відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 04.12.2018 №1204-18 ТОВ "Омікрон ЕК" (первісний кредитор) відступило ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК" (новий кредитор) право вимоги в сумі 122 795,70 грн, що виникло на підставі договору від 30.01.2015 №18, укладеного ДП "Житомирський бронетанковий завод" та первісним кредитором.

6.10. Згідно з виписками по рахунку Позивач сплатив суму заборгованості за основним договором від 30.01.2015 №18 в розмірі 122 795, 70 грн.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7.1. ЦК України:

частини перша - третя статті 6:

- сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

частина перша статті 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

частина перша статті 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;

частина перша статті 202:

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

частини перша-третя, п`ята статті 203:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

стаття 204:

- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;

частина перша статті 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

пункт 1 частини першої статті 512:

- кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

стаття 514:

- до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина перша статті 516:

- заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом;

7.2. ГК України:

частина перша статті 173:

- господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку;

частина перша статті 193:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

7.3. ГПК України:

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;

8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.3. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини першої вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність питань для визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

9.2. Згідно з положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

9.3. За приписом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

9.4. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

9.5. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

9.6. Згідно зі статтями 514 та 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

9.7. З аналізу наведених норм убачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам частини першої статті 516 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16 та від 18.06.2019 у справі № 915/1622/16.

9.8. Умовами пункту 10.10 Договору поставки сторони погодили, що жодна із сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов`язки за даним договором без письмової згоди іншої сторони.

Доказів отримання письмової згоди постачальника на укладення договору про відступлення права вимоги сторонами надано не було.

9.9. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірний договір відступлення права вимоги за договорами поставки укладено без згоди Позивача, з порушенням пункту 10.10 Договору поставки, що суперечить вимогам частини першої статті 516 ЦК України та є підставою для визнання його недійсним.

Апеляційним господарським судом вірно враховано, що повідомлення первісним кредитором Позивача про відступлення прав вимоги не є тотожним отриманню згоди останнього.

9.10. Таким чином, враховуючи встановлені судами обставини, викладені в розділі 6 цієї постанови, та проаналізувавши норми, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

9.11. Верховний Суд відзначає, що аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення ними обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

9.12. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9.13. За наведених у цій постанові обставин Верховний Суд вважає, що аргументи та доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних рішень.

9.14. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

9.15. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

9.16. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

9.17. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач-1 не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

11. Судові витрати

11.1. Понесені ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ "Фірма "Омікрон ЕК", оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Омікрон ЕК" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова