Рішення

від 02.08.2019 по справі 142/33/18

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 142/33/18

Провадження№ 2/142/31/19

02 серпня 2019 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Гринишиної А.А.,

при секретарі Курасевич В.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Ломаченського В.П.,

представника відповідача Кучера О.Г.,

представника відповідача, адвоката Мельника Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СВК Прогрес , голова Кучер Олександр Григорович , про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх державної реєстрації, витребування та передачу земельних ділянок в натурі на місцевості , -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2018 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ломаченський В.П., звернувся до Піщанського районного суду з позовом до СВК Прогрес , голова Кучер Олександр Григорович , та, з урахуванням збільшення та уточнення позовних вимог від 21 грудня 2018 року, просив про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх державної реєстрації, витребування та передачу земельних ділянок в натурі на місцевості.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що в 2017 році він дізнався про існування договорів оренди землі від 11.11.2010 року та від 03.07.2012 року строком на 10 років, належних йому на праві власності земельних ділянок площею 1,8005 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , та 1,8604 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для сільськогосподарського використання, які розміщуються на території Студенянської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

Вважає вказані договори недійсними, так як жодних договорів оренди землі він не укладав; вказані вище обставини перешкоджають йому вільно користуватися та розпоряджатися належними йому земельними ділянками.

Позивач просить визнати недійсними договір оренди землі від 11 листопада 2010 року, між ОСОБА_1 та СВК "Прогрес" в особі голови кооперативу Кучера О.М. про оренду належної ОСОБА_1 на підставі державного акту серії НОМЕР_3 від 25.10.2004 року земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 1,8005 га, розміщеної на території Студенянської сільської ради Піщанського району Вінницької області, призначеної для сільськогосподарського використання, укладений строком на 10 років та зареєстрований у відділі Держкомзему у Піщанському районі Вінницької області за №052329304060661 від 29.06.2011 року; договір від 03 .07.2012 року між ОСОБА_1 та СВК "Прогрес" в особі голови кооперативу Кучера О.М. про оренду належної ОСОБА_1 на підставі державного акту серії НОМЕР_4 від 22.06.2012 року земельної ділянки площею 1,8604 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , розміщеної на території Студенянської сільської ради Піщанського району Вінницької області призначеної для сільськогосподарського використання, укладений строком на 10 років та зареєстрований у відділі Держкомзему у Піщанському районі Вінницької області за №05232000400; скасувати їх державну реєстрацію; витребувати та зобов"язати голову СВК "Прогрес" передати в натурі земельну ділянку площею 1,8005 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , та земельну ділянку площею 1,8604 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , а також стягнути на його користь з СВК "Прогрес" судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ломаченський В.П. пояснили, що 4 березня 2000 року між ОСОБА_1 та СВК "Прогрес" був укладений договір оренди земельної частки (паю) строком на 5 років. 4 березня 2000 року між матір"ю позивача ОСОБА_5 та СВК "Прогрес" був укладений аналогічний договір строком на 5 років. Таким чином строк договорів оренди закінчувався 04.03.2005 року.

Після смерті матері в 2008 році ОСОБА_1 прийняв спадщину та став власником вже двох земельних ділянок площею відповідно 1,8005 га та 1,8604 га на території Студенянської сільської ради Піщанського району Вінницької області, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданого 25.10.2004 року на підставі розпорядження Піщанської РДА, та серії НОМЕР_4 , виданого 22.06.2012 року на підставі свідоцтва про спадщину за законом . Незважаючи на закінчення строків договорів оренди, відповідач продовжував користуватися вказаними земельними частками (паями) без визначення меж в натурі. В кінці 2015 року позивач звернувся до відповідача про повернення йому земельних ділянок, на що отримав відповідь про їх повернення після збору врожаю. Однак, ні в 2016 році, ні в 2017 році земельні ділянки повернуті не були. Лише у 2017 році ОСОБА_1 дізнався про наявність договорів оренди належних йому земельних ділянок. Договорів оренди позивач ОСОБА_1 не мав, тому на його вимогу в 2017 році йому були надані екземпляри таких договорів.

Ознайомившись з цими примірниками договорів, позивач встановив, що йому нічого про такі договори та про передачу землі в оренду невідомо, волевиявлення на їх укладення позивач не мав, договори підписані не ним, а також будь-яких документів, які б уповноважували інших осіб на підписання договорів оренди, ОСОБА_1 не надавав.

Щодо застосування строків позовної давності позивач та його представник заперечують, зазначають, що позивачем не пропущено строки позовної давності при зверненні з позовом до суду, оскільки лише у 2017 році позивач дізнався про наявність договорів оренди належних йому земельних ділянок з відповідачем, ознайомився з цими договорами та, встановивши, що він не підписував таких договорів та не мав волевиявлення на їх укладення, звернувся до суду в межах строків позовної давності, встановлених ЦК України.

Відповідач - СВК "Прогрес" 27.02.2018 року подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі недійсними (а.с.35-38 т.1).

У вказаному відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач зазначає про те, що позову не визнає, просить застосувати позовну давність та відмовити в позові, оскільки з 2010 року та відповідно з 2012 року СВК "Прогес" використовував земельні ділянки позивача за цільовим призначенням, вчасно і в належній сумі виплачував орендну плату, сплачував податки з доходів фізичних осіб. Позивач ОСОБА_1 щоразу особисто отримував орендну плату, ставлячи підписи у відомостях на виплату орендної плати. Отримуючи орендну плату з 2010 року позивач не міг не знати, про порушення свого права, так як, достовірно знаючи що він не підписував договір оренди на жодну земельну ділянку, розумів, що в такому разі виплата йому орендної плати проводиться на підставі відповідного правочину

Отже, твердження позивача про те, що він тільки у 2017 році дізнався про договори оренди, не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представники відповідача Кучер О.Г. та Мельник Ю.М. позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з тих самих підстав, що зазначені у відзиві на позов, оскільки позивач пропустив строки давності, встановлені ЦК України, для звернення з вказаним позовом до суду, про що подано до суду клопотання.Крім того, суду пояснили, що позивач мав волевиявлення та був зацікавлений в укладенні з відповідачем договорів оренди земельних ділянок, що належать йому на підставі державних актів. Висновок почеркознавчої експертизи про те, що позивач не підписував договори оренди земельних ділянок не спростовують того факту, що волевиявлення позивача на укладення цих договорів було вільним і відповідало його волі, оскільки з часу укладення договорів позивач щороку отримував орендну плату від відповідача.

Також відповідач вважає що позивач достовірно знав, що його земельні ділянки перебувають в оренді у нього, так як отримував щорічно особисто орендну плату, підтвердженням чого є відомості про отримання орендної плати. Позивач зобов`язаний бути обізнаними про свої майнові права і мав можливість з 2010 року та 2012 року поцікавитися тим, яка юридична особа орендує належне йому майно - земельні ділянки.

Враховуючи наведене, вважають, що перебіг трирічного строку позовної давності щодо оспорювання договорів оренди землі закінчився, у зв`язку із чим у позові просить відмовити через пропуск строків позовної давності.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли земельні правовідносини та цивільно-правові відносини щодо недійсності правочинів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 1,8005 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , та площею 1,8604 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , які знаходиться на території Студенянської сільської ради Піщанського району Вінницької області та належить йому на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_3 , виданого 25.10.2004 року на підставі розпорядження Піщанської РД, та серії НОМЕР_4 , виданого 22.06.2012 року на підставі свідоцтва про спадщину за законом (а.с. 9,12 т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що існує договір оренди землі від 11 листопада 2010 року без номера між позивачем ОСОБА_1 з одного боку та відповідачем СВК "Прогрес", в особі голови кооперативу Кучера О. Г. , з другого боку (а.с.7-8 т.1) та договір оренди землі від 3 липня 2012 року без номера між позивачем ОСОБА_1 з одного боку та відповідачем СВК "Прогрес", в особі голови кооперативу Кучера О. Г. , з другого боку (а.с.13-14 т.1). Згідно з умовами даних договорів, позивач передав відповідачеві СВК "Прогрес" у строкове платне користування строком на 10 років за орендну плату для сільськогосподарського використання належні йому земельні ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 та кадастровий номер НОМЕР_2 , призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею відповідно1,8005 га та 1,8604 га, які знаходяться в с. Студена Піщанського району Вінницької області (а.с.7-8, 13-14 т.1).

Вказані договори оренди землі від 11.11.2010 року та 03.07.2012 року зареєстровані у відділі Держкомзему у Піщанському районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №05232830400 від 29.06.2011 року та за №052329304060661 від 29.09.2012 року.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 суду пояснили, що на протязі останніх п`яти років ОСОБА_1 особисто отримував орендну плату.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що працює бухгалтером в СВК "Прогрес" з 1998 року та займається підготовкою та видачею договорів оренди земельних часток(паїв). Договір оренди землі від 11.11.2010 року та від 03.07.2012 року ОСОБА_1 підписував особисто, приносив всі необхідні для цього документи, після державної реєстрації договори були йому видані.

Крім того, судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 договорів оренди землі від 11.11.2010 року та 03.07.2012 року не підписував, довіреності на підписання та укладення вказаного договору від його імені іншим особам - не надавав, що підтверджено в судовому засіданні поясненням позивача, його представника, а також підтверджується висновком експерта за №3824/3825/18-21 від 19.10.2018 року.

Так, відповідно до висновку експерта за №3824/3825/18-21 від 19.10.2018 року Вінницького НДЕКЦ МВС України встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 11 листопада 2010 року, укладеного в с.Студена Піщанського району Вінницької області між ОСОБА_1 та СВК "Прогрес" в особі голови кооперативу Кучера О.Г. про передачу в оренду земельної ділянки площею 1,8005 га кадастровий номер НОМЕР_1 та договір оренди землі від 3 липня 2012 року укладеного в с.Студена Піщанського району Вінницької області між ОСОБА_1 та СВК "Прогрес" в особі голови кооперативу Кучера О.Г. про передачу в оренду земельної ділянки площею1,8604 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , у розділі реквізити сторін у рядку "підписи сторін, орендодавець,-виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою (т.2 а.с.8-14).

Вказані обставини є підставою для визнання недійсними договорів оренди землі, відповідно від 11.11.2010 року та від 03.07.2012 року, за ст.ст.203, 215 ЦК України, у зв`язку з підписанням договору не позивачем, а іншою особою, яка не мала на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника земельних ділянок ОСОБА_1 на укладення та підписання договорів оренди землі з відповідачем та на передачу належних йому земельних ділянок відповідачу в оренду.

Проте судом встановлено, що відповідач СВК "Прогрес" користується земельними ділянками позивача ОСОБА_1 на підставі вказаних вище договорів , що вбачається із пояснень в судовому засіданні позивача, його представника та представників відповідача.

При цьому, суд відхиляє як безпідставні аргументи представників відповідача про те, що позивач, отримуючи від відповідача орендну плату за користування належнними йому земельними ділянками, тим самим виявив свою волю на укладення вказаних договорів оренди та на продовження дії цивільних правовідносин, що виникли.Факт нарахування та виплати відповідачем орендної плати за землю позивачеві може свідчити лише про здійснення оплати за фактичне користування землею, а не про укладення договору оренди земельної ділянки і підтверджувати волевиявлення позивача.

Доводи представників відповідачів про те, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності для звернення до суду із позовом, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Позивач пов`язує порушення його прав саме з фактом обізнаності про існування договорів оренди і їх змістом, які він не підписував та про які дізнався у 2017 році, а не з фактом користування відповідачем його земельними ділянками.

Таким чином суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності починається з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права.

Оскільки встановлено, що оспорювані договора ОСОБА_1 не підписував, тому про їх існування з 2010 та з 2012 року він знати не міг.

Так, відповідно до вимог ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Крім того, заява представника відповідача про застосування судом позовної давності при вирішенні даної справи не може бути підставою для застосування позовної давності , виходячи з того, що позовна давність на вимоги позивача ОСОБА_1 не поширюється, оскільки відносини між сторонами є триваючими , а обов`язки, встановлені договором оренди, підлягають виконанню сторонами протягом всього строку дії договору. Отже, власник земельної ділянки , який фактично не укладав договору оренди, може пред`явити свої вимоги в будь-який час дії договору , незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, які суд враховує на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України, висловленим у постанові від 18.07.2018 року у справі №624/604/16-ц, позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття позовна має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії право на позов у матеріальному сенсі (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду. Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного) .

Оскільки позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірних договорів оренди землі лише в 2017 році, коли отримав від відповідача примірники договорів, то в розумінні ч.1 ст.261 ЦК України, це є моментом початку перебігу строку позовної давності, тобто суд приходить до переконання на підставі аналізу доказів, які знаходяться в матеріалах цивільної справи, що позивачами не пропущено строки позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом.

При цьому, факт отримання орендної плати не спростовує непогодження ОСОБА_1 умов спірних договорів, тобто відсутнє волевиявлення позивача на їх укладення, що в силу вимог ст.ст.202, 203, 215, 638 ЦК України, дає підстави для визнання їх недійсними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 21.03.2018 року у справі за №146/293/16-ц, від 04.06.2018 року у справі №479/495/16-ц, від 18.07.2018 року у справі №624/604/16-ц.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий учасниками справи до заяв по суті - позову та відзиву на позов на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України №2 наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі Серявін та інші проти України зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Відтак, суд констатує той факт, що позивачем надано належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог та спростовано аргументи відповідача про те, що позивачем пропущено строки давності при зверненні в суд з означеним позовом.

Отже, суд прийшов до переконання, що клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Таким чином, спірними договорами оренди права та охоронювані законом інтереси позивача ОСОБА_1 на мирне володіння та розпорядження своїм майном (земельними ділянками), передбачені ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - порушені відповідачем, тому підлягають захисту.

Проаналізовані вище обставини та вимоги законодавства є підставою для визнання договору оренди землі без номера від 11.11.2010 року та договору оренди землі без номера від 03.07.2012 року недійсними за ст.ст. 203, 215 ЦК України, у зв`язку з підписанням оспорюваних Договорів не позивачем ОСОБА_1 , а іншою особою, яка не мала на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника земельних ділянок ОСОБА_1 та на укладення та підписання Договорів оренди землі з відповідачем, а також для застосування правових наслідків недійсності правочину відповідно до ст.216 ЦК України та на підставі ч.1 ст.19 ЦПК України, тобто скасування державної реєстрації права оренди відповідачем земельних ділянок позивачів.

При цьому, суд відхиляє як безпідставні аргументи представника відповідача про те, що позивач, отримуючи від відповідача орендну плату за користування належними йому земельними ділянками , починаючи з 2010 року та 2012 року, був обізнаним про наявність спірних договорів, тому пропустив строк звернення до суду з вказаним позовом.

Суд вважає, що перебіг строку позовної давності починається не з моменту отримання позивачем плати за користування земельними ділянками, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто укладення договорів оренди земельної ділянки від його імені.

Отже, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 , який не підписував Договорів оренди земельної ділянки, пропустив строк позовної давності при зверненні до суду.

Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладчів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача (ч.2 ст.141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд з`ясовує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення для сторін… (п.п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України).

При зверненні з позовом до суду позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 3090 грн (а.с.1, 20 т.1). Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу та акту приймання-передачі виконаних робіт, позивач слатив 14729 грн. за надання правничої допомоги , вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За проведення судової почеркознавчої експертизи позивачем ОСОБА_1 сплачено грошові кошти в сумі 4290.00 грн. (т.2а.с.15), які підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до СВК "Прогрес", голова Кучер Олександр Григорович , про визнання недійсними договору оренди землі від 11 листопада 2010 року, укладеного в с.Студена Піщанського району Вінницької області між ОСОБА_1 та СВК "Прогрес" в особі голови кооперативу Кучера Олександра Григоровича про передачу в оренду земельної ділянки площею 1,8005 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , який зареєстрований 29 червня 2011 року у Державному реєстрі земель відділу Держкомзему у Піщанському районі, про що у Державному реєстрі вчинено запис за № 052329304060661, та договору оренди оренди землі від 03 липня 2012 року, укладеного в с.Студена Піщанського району Вінницької області між ОСОБА_1 та СВК "Прогрес" в особі голови кооперативу Кучера Олександра Григоровича про передачу в оренду земельної ділянки площею 1,8604 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , який зареєстрований 26 вересня 2012 року у Державному реєстрі земель відділу Держкомзему у Піщанському районі, про що у Державному реєстрі вчинено запис за № 05232000400, скасування їх державної реєстрації, витребування у СВК "Прогрес" та зобов"язання голови СВК "Прогрес" передати в натурі земельну ділянку площею 1,8005 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , та земельну ділянку площею 1,8604 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 11 листопада 2010 року, укладений в с.Студена Піщанського району Вінницької області між ОСОБА_1 та СВК "Прогрес" в особі голови кооперативу Кучера Олександра Григоровича про передачу в оренду земельної ділянки площею 1,8005 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , який зареєстрований 29 червня 2011 року у Державному реєстрі земель відділу Держкомзему у Піщанському районі, про що у Державному реєстрі вчинено запис за № 052329304060661, та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним договір оренди землі від 03 липня 2012 року, укладений в с.Студена Піщанського району Вінницької області між ОСОБА_1 та СВК "Прогрес" в особі голови кооперативу Кучера Олександра Григоровича про передачу в оренду земельної ділянки площею 1,8604 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , який зареєстрований 26 вересня 2012 року у Державному реєстрі земель відділу Держкомзему у Піщанському районі, про що у Державному реєстрі вчинено запис за № 05232000400, та скасувати його державну реєстрацію.

Витребувати у СВК "Прогрес" та зобов"язати голову СВК "Прогрес" передати в натурі земельну ділянку площею 1,8005 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , та земельну ділянкуплощею 1,8604 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .

Стягнути з СВК "Прогрес" на користь ОСОБА_1 судові витрати: 3090 грн. витрат по сплаті судового збору, 14729 грн. витрат за надання правничої допомоги, 4290 грн. витрат з оплати судової почеркознавчої експертизи.

Скорочене рішення проголошено в судовому засіданні 02 серпня 2019 року, що є датою ухвалення судового рішення.

Повне рішення буде складено 09 серпня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ;

представник позивача: адвокат Ломаченський Віктор Петрович, АДРЕСА_2;

відповідач: СВК "Прогрес", голова Кучер Олександр Григорович , місцезнаходження АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 03731135;

представник відповідача: голова СВК "Прогрес" Кучер Олександр Григорович, житель АДРЕСА_1;

представник відповідача: адвокат Мельник Юрій Миколайович, адреса проживання АДРЕСА_3.

Суддя: