Рішення

від 29.07.2019 по справі 398/97/17

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/97/17

провадження №: 2/398/48/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"29" липня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

представника позивача - адвоката Зайвого А.О.,

представника відповідачів - адвоката Гулого А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт про солідарне стягнення боргу за договором позики, процентів за користування позикою, інфляційних втрат та трьох процентів річних

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ Стандарт про солідарне стягнення боргу за договором позики, процентів за користування позикою, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого останній отримав позику в розмірі 5 000 000,00 грн. та зобов`язався її повернути до 20 травня 2012 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 24 квітня 2012 року між позивачем та відповідачем ТОВ Стандарт укладено договір поруки, за умовами якого останнє зобов`язалося нести солідарну відповідальність перед позивачем за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_2 за договором позики від 20 квітня 2009 року. Станом на день подання позовної заяви борг не повернуто. Відповідачі ухиляються від повернення суми боргу, чим порушують взяті на себе зобов`язання. З урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з відповідачів солідарно борг за договором позики від 20 квітня 2009 року в розмірі 15 551 163,50 грн., який складається з: 5 000 000,00 грн. - тіло позики; 4 567 842,47 грн. - проценти за користування позикою; 5 148 663,50 грн. - інфляційні втрати; 834 657,53 грн. - 3% річних (т. 1 а. с. 2 - 8, т. 2 а. с. 34 - 35).

Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що борг за договором позики повернув позивачу вчасно та в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач передав йому оригінал боргової розписки. Крім того, просив застосувати строки позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язань за договором позики встановлено до 20 травня 2012 року, в той же час позивач звернувся з позовом в січні 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, який закінчився 21 травня 2015 року (т. 1 а. с. 36 - 37).

Відповідач ТОВ Стандарт у своєму відзиві заперечувало проти позову з тих підстав, що договором поруки не встановленому строку його дії. В той же час, строк виконання зобов`язань за договором позики встановлено до 20 травня 2012 року, тобто позивач зобов`язаний був пред`явити до ТОВ Стандарт вимоги, як до поручителя, протягом шести місяців із зазначеної дати, чого позивачем зроблено не було.(т. 1 а. с. 94 - 95).

13 січня 2017 року справа розподілена судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Ремезок А.Ю., 24 січня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

28 лютого 2018 року на підставі розпорядження №58-р від 28 лютого 2018 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю по вагітності та пологам судді Ремезок А.Ю. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, за результатами якого справа розподілена судді Соколовій Р.І. 02 березня 2018 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та призначено судове засідання.

02 травня 2018 року на підставі розпорядження №197-р від 02 травня 2018 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю по вагітності та пологам судді Соколової Р.І. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, за результатами якого справа розподілена судді Голосеніній Т.В. 10 травня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

24 жовтня 2018 року на підставі розпорядження №544-р у зв`язку із закінченням повноважень судді Голосеніної Т.В. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справа розподілена судді Авраменку О.В. 31 жовтня 2018 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

18 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та додатково пояснив, що 20 квітня 2009 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 на підставі розписки грошові кошти в сумі 5 000 000,00 грн., які останній зобов`язувався повернути. Оскільки розписка не містить інформації про відсоткову ставку, то має застосовуватися відсоткова ставка визначена НБ України. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути грошові кошти. З метою забезпечення повернення боргу в 2012 році між позивачем та ТОВ Стандарт було укладено договір поруки щодо повернення боргу за даною розпискою, оскільки керівником ТОВ Стандарт є відповідач ОСОБА_2 , який і підписав договір поруки. Факт отримання коштів відповідачем ніким із учасників процесу не оспорюється. В попередніх засіданнях з розгляду даного позову ОСОБА_2 особисто в засіданні підтвердив отримання зазначеної суми коштів від позивача та наявність в нього оригіналу розписки про отримання даної суми коштів. В підготовчому судовому засіданні судом постановлялась ухвала про витребування оригіналу розписки у відповідача. Але ОСОБА_2 не надав на вимогу суду оригінал розписки розуміючи, що позивачем буде заявлено клопотання про проведення експертизи даного документа, яка підтвердить неналежність оригіналу розписки як доказу у даній справі. Вказане свідчило б про надання суду неправдивого доказу. Відповідач у своєму відзиву на позовну заяву зазначає, що в нього наявний оригінал розписки, що в силу ч. 3 ст. 545 ЦК України свідчить про виконання зобов`язання за даною розпискою. Оригінал розписки відповідачем суду не надано, тобто відсутнє підтвердження виконання зобов`язання. Позивач не приховує відсутність в нього оригіналу розписки, але відсутність оригіналу боргового документу не свідчить про відсутність зобов`язання. Позивач стверджує, що залишив оригінал розписки у нотаріуса під час укладання договору поруки. Нотаріус відповіді щодо наявності в нього оригіналу розписки не надав. Відсутність оригіналу розписки у позивача не має правового значення для вирішення спору, оскільки відповідач не заперечує, що отримував кошти за розпискою. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати строк позовної давності до даних правовідносин, тобто відповідач не визначився чи він виконав дане зобов`язання, чи просить застосувати строк позовної давності. Позовна давність може бути застосована лише до обґрунтованих позовних вимог, тобто своїм клопотання про застосування позовної давності відповідач підтвердив існування зобов`язання. Крім того, позовна давність не може бути застосована до інфляційних витрат та 3-х% річних, оскільки вони нараховуються до повного погашення боргу. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі стягнути основну суму боргу, проценти за користування коштами, інфляційні та 3% річних, а всього 15 551 163 грн. 50 коп.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гулий А.В. в судовому засіданні повністю заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що між позивачем і відповідачем були фінансові відносини, крім отримання коштів за розпискою. За даною розпискою грошові кошти відповідач дійсно отримував та користувався ними з 2009 року по 24 квітня 2012 року. В 2012 році, коли між ТОВ Стандарт та позивачем було підписано договір поруки, відповідач оцінивши його фінансове становище та існуючи ризики, повернув грошові кошти позивачу, а той в свою чергу повернув розписку відповідачу. ОСОБА_2 повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки всі боргові зобов`язання за даною розпискою ним виконані. Відповідно до норм ЦК України наявність боргового документа підтверджує виконання зобов`язання за цим документом. У зв`язку зі значним проміжком часу, оригінал даного документу надати суду не має можливості. До 2016 року у позивача жодних питань з повернення боргу не виникало. В разі коли суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за розпискою, просить застосувати строк позовної давності, що є однією з підстав для відмови у задоволення позову.

Адвокат Гулий А.В., як представник відповідача ТОВ Стандарт , заперечив проти задоволення позовних вимог, та зазначив, що відповідно до ст. 559 ЦК України, строк позовної давності до ТОВ Стандарт становить 6 місяців, та просить застосувати строк позовної давності за позовними вимогами до ТОВ Стандарт .

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначенні родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої якості (ст. 1046 ЦК України). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі 6-1103цс16, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, від 18 вересня 2013 року №6-63цс13 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16-ц.

Як вбачається з копії розписки, 20 квітня 2009 року відповідач ОСОБА_2 склав розписку, в якій зазначив, що отримав від позивача в борг 5 000 000,00 грн. та зобов`язується повернути борг до 20 травня 2012 року (т. 1 а. с. 9). Факт складення розписки учасниками справи не оспорювався.

Оцінюючи зміст зазначеної розписки, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, відповідно до яких відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути позивачу борг в сумі 5 000 000,00 грн. 20 травня 2012 року.

Відповідно до договору поруки від 24 квітня 2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем ТОВ Стандарт , останнє зобов`язалося нести солідарну відповідальність перед позивачем за виконання в повному обсязі зобов`язань позичальником ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 10 - 12).

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

В ході підготовчого провадження судом задоволено клопотання представника позивача про витребування у відповідача ОСОБА_2 оригіналу розписки від 20 квітня 2009 року про отримання у ОСОБА_1 в борг 5 000 000,00 грн. для огляду в судовому засіданні (т. 3 а. с. 142). У відповідь на ухвалу відповідач ОСОБА_2 повідомив, що оригінал зазначеної розписки передав ОСОБА_4 , однак останній йому розписку не повернув, оскільки після переїзду на новий офіс не може знайти розписку (т. 3 а. с. 148).

Тобто, на момент розгляду справи учасниками справи не надано суду оригіналу розписки від 20 квітня 2009 року.

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у зв`язку з відсутністю у позивача та ненаданням позивачем оригіналу розписки від 20 квітня 2009 року, останнім не доведено наявність невиконаного відповідачами обов`язку щодо повернення боргу як на момент звернення з позовом до суду, так і на момент ухвалення рішення.

Щодо застосування строків позовної давності, про які просять відповідачі, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання за договором позики повинні бути виконані відповідачем ОСОБА_2 до 20 травня 2012 року. Тобто, трирічний строк позовної давності розпочав свій перебіг 21 травня 2012 року та закінчився 21 травня 2015 року.

Оскільки, позивач звернувся з позовом до відповідачів лише 27 грудня 2016 року, то позивачем пропущено трирічний строк позовної давності за вимогами до відповідача ОСОБА_2 .

Однак, підстав для застосування позовної давності в даній справі немає, оскільки підставою для відмови в позові є недоведеність позивачем факту наявності невиконаних боргових зобов`язань відповідача ОСОБА_2 , як на момент звернення з позовом до суду, так і на момент ухвалення рішення, що підтверджується відсутністю у позивача оригіналу боргового документів - розписки.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

В договорі поруки, укладеному між позивачем та відповідачем ТОВ Стандарт , передбачено, що цей договір діє до повного виконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_2 , яке повинно бути виконано до 20 травня 2012 року. Тобто, шестимісячний строк пред`явлення вимог позивача до поручителя (ТОВ Стандарт ) розпочав свій перебіг 21 травня 2012 року та закінчився 21 листопада 2012 року.

Оскільки, поручитель відповідає лише за невиконане боржником зобов`язання, а позивачем не доведено факту наявності невиконаних боргових зобов`язань відповідача ОСОБА_2 , як на момент звернення з позовом до суду, так і на момент ухвалення рішення, що підтверджується відсутністю у позивача оригіналу боргового документів - розписки, то позов до поручителя теж не підлягає задоволенню.

З урахування вимог ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню позивачу судові витрати зі сплати судового збору при подачі позову.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 78, 80, 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, Луначарського, 27, код за ЄДРПОУ 30799331) про солідарне стягнення боргу за договором позики, процентів за користування позикою, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09 серпня 2019 року.

Суддя О.В.Авраменко