Рішення

від 09.08.2019 по справі 703/1935/19

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/1935/19

2/703/1372/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Кирилюк Н.А.,

з секретарем Римським Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 703/1935/19

за участю

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Молодчина В.П.,

про стягнення середнього заробітку,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПП Посуд-БЦ про стягнення середнього заробітку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з 1 травня 2015 року працювала фасувальником товару в аптеці № 12 по вул. Незалежності , 20а, в м. Смілі, яка була структурним підрозділом ПП Вірус СРСР .

30 серпня 2017 року ПП Вірус СРСР було перейменовано в ПП Посуд-БЦ .

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 15 травня 2018 року по справі № 703/66/17 було розірвано трудовий договір між нею та відповідачем з 17 листопада 2016 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку з невиконанням підприємством законодавства про працю, стягнуто на її користь 14167 грн. 44 коп. невиплаченої вихідної допомоги та 7028 грн. 80 коп. середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки.

ОСОБА_1 стверджує, що станом на день звернення до суду з наведеним позовом, відповідач сплатив їй лише 6658 грн. 19 коп.

Оскільки повного розрахунку з нею проведено не було, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача 128318 грн. 04 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 листопада 2016 року по 2 травня 2019 року.

Під час розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги і просила стягнути 139915 грн. 05 коп. середнього заробітку з 17 листопада 2016 року по 6 червня 2019 року.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов повністю та просили його задоволити з наведених в ньому підстав. Зазначили, що повний розрахунок по виплаті коштів, належних позивачці при звільненні, відповідачем було проведено 6 червня 2019 року.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. В направлених на адресу суду запереченнях відповідач позов визнав частково і зазначив, що обов`язок по сплаті вихідної допомоги у підприємства виник лише з моменту набрання рішенням суду законної сили, що виключає вину відповідача у не проведені повного розрахунку. А тому середній заробіток повинен бути розрахований з 6 листопада 2018 року по день остаточного розрахунку. Крім того, під час проведення розрахунку цього заробітку позивач не вірно визначила її розмір, оскільки включила до нього додаткову заробітну плату у вигляді індексації заробітної плати.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ОСОБА_1. на підставі наказу № 40-123 від 1 травня 2015 року була прийнята на роботу в ПП Вірус СРСР на посаду фасувальника аптеки № 12 м. Сміла.

У відповідності з вкладишом до трудової книжки серії НОМЕР_2 протоколом зборів засновників № 11 від 30 серпня 2017 року ПП Вірус СРСР перейменовано в ПП Посуд-БЦ .

В наведеній трудовій книжці міститься також запис про те, що 28 грудня 2016 року позивача було звільнено з роботи за прогули без поважних причин згідно ст. 40 п. 4 КЗпП України на підставі наказу № 00000000082-000000123 від 28 грудня 2016 року.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 15 травня 2018 року по справі № 703/66/17, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 6 листопада 2018 року, визнано незаконним та скасовано наказ № 00000000082-000000123 від 28 грудня 2016 року про припинення з ОСОБА_1 трудового договору на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України; розірвано трудовий договір між позивачем та ПП Вірус СРСР з 17 листопада 2016 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням підприємством законодавства про працю; стягнуто з ПП Посуд-БЦ 14167 грн. 44 коп. невиплаченої вихідної допомоги, 7028 грн. 80 коп. за затримку видачі трудової книжки, 2000 грн. моральної шкоди та 2080 грн. витрат по сплаті судового збору.

На підставі наведеного рішення в трудову книжку ОСОБА_1 було внесено відповідні зміни.

На виконання рішення суду відповідачем на картку/рахунок позивача було перераховано 6658 грн. 19 коп., а саме:

- 5 лютого 2019 року у сумі 1000 грн.;

- 5 лютого 2019 року у сумі 1000 грн.;

- 5 березня 2019 року у сумі 1000 грн.;

- 12 березня 2019 року у сумі 2658 грн. 19 коп.;

- 12 квітня 2019 року у сумі 1000 грн.,

Підтвердженням цього є надані позивачем виписки АТ КБ Приватбанк по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 .

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у ст. 1 ЗУ Про оплату праці .

Стаття 2 ЗУ Про оплату праці у свою чергу визначає таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Вихідна допомога - це мінімальна матеріальна компенсація, яку гарантовано працівнику статтею 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2017 року по справі №6-331цс17.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (статті 117 КЗпП України).

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК відповідачем не надано суду доказів того, що у порушенні прав позивачки на своєчасне отримання всіх належних їй до виплати сум при звільненні відсутня вина відповідача. До того ж, під час розгляду справи не встановлено вини позивачка, як працівника, у виникненні становища, яке призвело до затримки у виплаті їй вихідної допомоги. Враховуючи, що між позивачем і відповідачем був спір щодо належних звільненому працівнику сум і він вирішений на користь ОСОБА_1 , то суд вважає доведеним факт встановлення вини роботодавця у невиплаті позивачу всіх належних їй сум при звільненні.

При визначенні розміру і періоду, за який належить стягнути середній заробіток, суд виходить з наступного.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 15 травня 2018 року з ПП Посуд-БЦ на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 18 листопада 2016 року по 2 січня 2017 року включно на підставі ч. 3 ст. 235 КЗпП України.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 листопада 2016 року по 6 червня 2019 року.

У відповідності з наведеним рішенням суду та трудовою книжкою позивача її було звільнено 17 листопада 2016 року. День звільнення позивача відповідно до положень п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, є останнім днем її роботи, оплата за який повинна бути здійснена як заробітна плата.

Саме в цей день на підставі ст. 116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 18 листопада 2019 року, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

В той же час суд враховує, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки за період часу з 18 листопада 2016 року по 2 січня 2017 року включно на підставі ч. 3 ст. 235 КЗпП України. Позивач повторно заявляє вимогу про стягнення середнього заробітку за цей же період, однак з підстав затримки розрахунку при звільненні, що передбачено ст. 117 КЗпП України.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, зробленому у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, у положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Суд не погодився з тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 3 січня 2017 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Позивача було звільнено в листопада 2016 року, а тому під час розрахунку середнього заробітку суд виходить з виплат за вересень та жовтень 2016 року.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

У відповідності з довідкою ПП Вірус СРСР ОСОБА_1 у вересні 2016 року отримала 4719 грн. 15 коп., у жовтні 2016 року - 4506 грн. 15 коп.

Аналогічні обставини були встановлені рішенням Смілянського міськрайонного суду від 15 травня 2018 року. Крім того, наведеним рішенням було встановлено, що у вересні 2016 року наведені виплати вона отримала за 22 робочих дні, у жовтні 2016 року - за 20 робочих днів.

Ці ж обставини визнаються відповідачем у відзиві на позовну заяву. Проте, відповідач стверджує, що з цієї суми у вересні 2016 року 561 грн. 15 коп. становила індексація зарплати. Така ж індексація була включена до заробітної плати позивача і у жовтні 2016 року. Позивач вважає, що наведена індексація має бути виключена під час розрахунку середнього заробітку, оскільки вона не є складовою основної заробітної плати.

Таке твердження відповідача суд вважає помилковим, оскільки наведена індексація не входить до переліку виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, передбаченим п. 4 Порядку.

Крім того, відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження того, що зазначена ним індексація дійсно була складовою заробітної плати ОСОБА_1 і у тому розмірі, який вказаний відповідачем.

А тому, таке твердження відповідача суд вважає голослівним та непідтвердженим будь-яким доказом.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8. Порядку).

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що середньоденна заробітна плата позивача становить: 9225,30/42=219 грн. 65 коп., де

9225, 30 - це сукупний розмір отриманої позивачем заробітної плати за 2 місяці, що передують звільненню (4719,15+4506,15);

42 - сумарна кількість робочих днів за два місяці, що передують звільненню (20+22).

В 2017 році з 3 січня по 31 грудня число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, становить 249 днів, у 2018 році - 250 днів, з 1 січня по 5 червня 2019 року включно - 106 дні, що разом становить 605 день.

Таким чином, середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача становить 132888 грн. 25 коп. (605х219,65).

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці ).

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 5, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства Посуд-БЦ про стягнення середнього заробітку задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємства Посуд-БЦ (м. Біла Церква Київської області, вул. Ярослава Мудрого, 4, код ЄДРПОУ 37736810) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 132888 грн. 25 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 03 січня 2017 року по 5 червня 2019 року включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів та 1328 грн. 88 коп. судового збору, а всього 134217 грн. 13 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 серпня 2019 року.

Головуючий: Н. А. Кирилюк