Постанова

від 19.11.2019 по справі 703/1935/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/536/19Головуючий по 1 інстанції Категорія: 311000000 Кирилюк Н. А. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Черкаси:

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І. секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач (скаржник) - ПП Посуд БЦ ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.08.2019 (ухвалене о 15 год. 12 хв. у залі судових засідань Смілянського міськрайонного суду, повний текст складено 12.08.2019, суддя в суді першої інстанції Кирилюк Н.А.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП Посуд БЦ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,

в с т а н о в и в :

07.05.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила, з урахуванням уточнення від 09.07.2019, стягнути з відповідача на свою користь 139915,05 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 17.11.2016 по 06.06.2019.

В обґрунтування вказано на те, що вона з 01.05.2015 працювала фасувальником товару в аптеці №12 по вул. Незалежності, 20-а, в м. Сміла , яка була структурним підрозділом ПП Вірус СРСР . 30.08.2017 ПП Вірус СРСР перейменовано в ПП Посуд-БЦ .

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 15.05.2018 у справі №703/66/17, яке набрало законної сили, розірвано трудовий договір між нею та відповідачем з 17.11.2016 на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням підприємством законодавства про працю, стягнуто на її користь 14167,44 грн. невиплаченої вихідної допомоги та 7028,80 грн. середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки.

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду з цим позовом відповідач сплатив їй лише 6658,19 грн. Оскільки повного розрахунку з позивачем при звільненні проведено не було з відповідача має бути стягнута відповідна компенсація у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.08.2019 позовні вимоги у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 132888,25 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.01.2017 по 05.06.2019 включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів та 1328,88 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як роботодавець, при звільненні не розрахувався належним чином з позивачем, як працівником, що є підставою для стягнення з нього відповідної компенсації у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав через відділення поштового зв`язку 10.09.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі частково. Скаржник зазначає, що при визначення дати розгляду справи суд не врахував час, необхідний відповідачу для надання відзиву на заяву позивача про уточнення позовних вимог, та не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Суд помилково до розміру середнього заробітку позивача включив суми індексації заробітної плати, які є додатковою заробітною платою, отже не можуть враховуватись при визначення розміру середньоденної заробітної плати працівника. Крім того, скаржник зазначає про те, що суд помилково визначив кількість робочих днів у періоді часу за який працівнику має сплачуватись компенсація у вигляді середнього заробітку, адже, за доводами скаржника, ним мають оплачуватись 604 дні, а не 605, як вказав суд.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 на підставі наказу №40-123 від 01.05.2015 була прийнята на роботу в ПП Вірус СРСР на посаду фасувальника аптеки №12 у м. Сміла.

Протоколом зборів засновників №11 від 30.08.2017 ПП Вірус СРСР перейменовано в ПП Посуд-БЦ .

В зазначеній трудовій книжці міститься також запис про те, що 28.12.2016 позивача було звільнено з роботи за прогули без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України на підставі наказу №00000000082-000000123 від 28.12.2016.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 15.05.2018 у справі №703/66/17, яке набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку 06.11.2018, визнано незаконним та скасовано наказ №00000000082-000000123 від 28.12.2016 про припинення з ОСОБА_1 трудового договору на підставі п.4 ст.40 КЗпП України; розірвано трудовий договір між позивачем та ПП Вірус СРСР з 17.11.2016 на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням підприємством законодавства про працю; стягнуто з ПП Посуд-БЦ 14167,44 грн. невиплаченої вихідної допомоги, 7028,80 грн. за затримку видачі трудової книжки, 2000,00 грн. моральної шкоди та 2080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

На підставі наведеного рішення суду в трудову книжку ОСОБА_1 було внесено відповідні зміни. Також відповідачем на картку (рахунок) позивача перераховано кошти в загальній сумі 6658,19 грн.

В даній справі позивач доводить про те, що у зв`язку з непроведенням відповідачем належного розрахунку з нею при звільненні він має сплатити їй компенсацію за весь період прострочення розрахунку у розмірі середньоденної заробітної плати.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають наступне правове рулювання.

Як вірно вказав суд першої інстанції, приписами статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.94 КЗпП України та ст. 1 ЗУ Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення, що відповідає правовому висновку ВСУ від 06.12.2017 у справі №6-331цс17.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у, зокрема, цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У даній справі встановлено, що при звільнені працівника з 17.11.2016 (згідно рішення Смілянського міськрайонного суду від 15.05.2018), роботодавець (відповідач) належні до сплати працівнику кошти не виплатив, що ним не оспорюється.

Таким чином згідно вимог ч.1 ст.117 КЗпП України відповідна компенсація у розмірі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.11.2016 по 05.06.2019.

Позивача було звільнено 17.11.2016. День звільнення відповідно до положень п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року є останнім днем її роботи, оплата за який повинна бути здійснена як заробітна плата.

Саме в цей день на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець мав виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 18.11.2019, оскільки відповідальність за порушення зазначених правових норм починається з наступного дня після фактичного не проведення виплат.

При цьому рішенням Смілянського міськрайонного суду від 15.05.2018 з ПП Посуд-БЦ на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 18.11.2016 по 02.01.2017 включно на підставі ч.3 ст.235 КЗпП України.

Отже за вказаний період часу на користь працівника відповідну компенсацію стягнуто судом на підставі ч.3 ст.235 КЗпП України.

Згідно з правовим висновком ВСУ у постанові від 18.01.2017 у справі №6-2912цс16 у положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. ВСУ не погодився з тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Таким чином за один і той самий проміжок часу працівник має право отримати від роботодавця компенсацію у розмірі середнього заробітку лише на одній правовій підставі, про що вірно вказано судом першої інстанції в цій справі.

Далі, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 ЗУ Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Так абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Позивача фактично було звільнено в листопаді 2016 року, а тому під час розрахунку середнього заробітку суд має виходити з виплат за вересень та жовтень 2016 року.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

У відповідності з довідкою ПП Вірус СРСР ОСОБА_1 у вересні 2016 року отримала 4719,15 грн., а в жовтні 2016 року - 4506,15 грн., що також було встановлено в рішенні Смілянського міськрайонного суду від 15.05.2018. Крім того, наведеним рішенням встановлено, що у вересні 2016 року заробітна плата нарахована за 22 робочих дні, а в жовтні 2016 року - за 20 робочих днів.

Зазначені обставини відповідачем не оспорюються.

Відповідач в своїй апеляційні скарзі стверджує про те, що до суми заробітної плати позивача не може включатись нарахована індексація.

Проте з такими доводами апеляційний суд погодитися не може, оскільки нарахування, які не включаються до розрахунку при обчисленні середньоденної заробітної плати працівника, визначено п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати.

При цьому у разі щомісячного нарахування індексації, як у даній справі, що скаржником не оспорюється та вбачається з наданих розрахункових листів, у розумінні п.4 вищевказаного Порядку зазначені виплати не виключаються при обчисленні розміру середньоденної заробітної плати.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що при визначення дати розгляду справи суд не врахував час, необхідний відповідачу для надання відзиву на заяву позивача про уточнення позовних вимог, та не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, адже вказані обставини не завадили скаржнику навести свою правову позицію стосовно позовних вимог у справі як в суді першої інстанції (відзив від 29.07.2019 на а.с.112-115 на уточнену позовну заяву), так і в апеляційному суді, не перешкодили суду належним чином встановити фактичні обставини та не вплинули на правильність вирішення спору у справі.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8. Порядку).

Отже суд першої інстанції вірно вирахував, що середньоденна заробітна плата позивача становить: 9225,30 грн. (дохід за два місці, що передують місяцю звільнення) / 2 (кількість місяців в обрахунковому періоді) / 21 (середня кількість робочих днів у вказаному періоді - (22 робочі дні у вересні 2016 року + 20 робочих дні у жовтні 2016 року) / 2) = 219,65 грн.

Однак судом першої інстанції допущена математична помилка в обчисленні кількості робочих днів у періоді часу за який має місце затримка розрахунку при звільненні позивача з 03.01.2017 по 05.06.2019 та вказано, що за цей проміжок часу було 605 робочих днів, у той час як насправді їх було 603, однак скаржник просить в своїй апеляційній скарзі обрахувати середній заробіток за 604 робочі дні.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже середній заробіток слід обчислити, виходячи з вимог, які ставить в апеляційній скарзі скаржник, за 604 робочі дні в загальній сумі 132668,60 грн.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.08.2019 у даній справі слід змінити у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, в частині визначення розміру компенсації у вигляді середнього заробітку, яка стягується з відповідача на користь позивача, який визначити в сумі 132668,60 грн., та в частині визначення розміру судового збору, що стягується з відповідача на користь державного бюджету, який визначити в сумі 1326,68 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.08.2019 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП Посуд БЦ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - змінити, в частині визначення розміру компенсації у вигляді середнього заробітку, яка стягується з ПП Посуд БЦ на користь ОСОБА_1 , який визначити в сумі 132668,60 грн., та в частині визначення розміру судового збору, що стягується з ПП Посуд БЦ на користь державного бюджету, який визначити в сумі 1326,68 грн.

У решті рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.08.2019 в цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 19.11.2019.

Суддя-доповідач

Судді