Рішення

від 01.08.2019 по справі 923/220/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2019 року Справа № 923/220/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Межерицькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсон,

до відповідача-1: Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія" Таврія", м. Херсон

про визнання недійсним договору оренди.

За участю представників сторін:

від позивача - Хромченко О.С., адвокат, ордер № 143573 від 26.03.2019р.;

від відповідача-1 - Ващук О.В., довіреність № 2586-16 від 29.12.2018р.;

від відповідача-2 - не з`явився.

У відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: Комунальне підприємство "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Управління комунальної власності Херсонської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія" Таврія", в якій просить визнати недійсним договір оренди комунального майна міської територіальної громади від 16.04.2018 року № 1987, укладений між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Таврія". Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідачів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на положення ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України..

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2019р. визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 01.04.2019 суд прийняв позовну заяву Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/220/19 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

18 квітня 2019 року до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до справи.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач-1 посилається на ті обставини, що у відповідності до частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі можуть передавати об`єкти права комунальної власності у тимчасове користування. Згідно з рішенням Херсонської міської ради від 28.11.2014 № 1589 затверджено Положення про управління комунальної власності, за яким Управління від імені Херсонської міської ради здійснює повноваження щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, нерухомого майна та інших об`єктів, що належать до комунальної власності міської територіальної громади. У відповідності до пункту 2.3.7. названого Положення Управління має право укладати договори щодо передачі у користування об`єктів комунальної власності, а тому укладення спірного договору здійснене у межах відповідної компетенції. Позивачу майно, яке є предметом оренди, не передавалося у власність, оскільки рішеннями Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.03.2017 № 178 та Херсонської міської ради від 04.09.2007 № 549 воно передане лише на баланс, а тому у Позивача не виникли речові права на нього, у зв`язку з чим погодження з ним передачі майна в оренду не є необхідним. Недійсність оспорюваного договору підлягає розгляду у межах справи про банкрутство позивача, а тому розгляд даної справи є неправомірним.

07 травня 2019 року до суду від позивача у справі з супровідним листом надійшли додаткові документи, а саме: заява свідка від 07.05.2019 та докази направлення даної заяви сторонам у справі. Зазначені матеріали суд прийняв до розгляду та залучив до справи.

08 травня 2019 року до суду від позивача у справі надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Дана заява прийнята судом до розгляду та залучена до матеріалів справи.

Ухвалою від 29.05.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі № 923/220/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.08.2019р.

Представник відповідача-2 у судове засідання 01.08.2019р. не з`явився про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На виконання приписів господарського процесуального кодексу України, ухвали суду винесені у даній справі направлені учасникам провадження рекомендованою поштою з повідомленням.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою належного повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.04.2019, ухвала про відкладення розгляду справи від 02.05.2019 та ухвала від 29.05.2019 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 73000, АДРЕСА_1 .

Ухвалу суду від 01.04.2019р. відповідач-2 отримав 03.04.2019р. (а.с. 59).

На адресу суду повернулись ухвали суд від 02.05.2019 та від 29.05.2019р. направлені відповідачу з відмітками пошти - "повернуто за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач-2 у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 01.08.2019р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 01.08.2019р. позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 16 квітня 2018 року між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (надалі - орендодавець або відповідач-1) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Таврія" (надалі - орендар або відповідач-2) був укладений договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 1987 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 48,3 кв.м., вартість яких визначено відповідно до незалежної оцінки, виконаної ПФ "Експрес-оцінка" 31.01.2018р., і становить 174955,20 грн.

16 квітня 2018 року Управління комунальної власності за "Актом прийняття-передачі об`єкта комунальної власності міської територіальної громади від балансоутримувача - суб`єкту підприємницької діяльності" передало вказані вище нежитлові приміщення ТОВ "Керуюча компанія "Таврія".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що за спірним договором, в оренду ТОВ "Керуюча компанія "Таврія" було передано майно, яке належить КП "Таврійський".

Позивач також вказує, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 року у справі № 923/1194/17 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено Дейнегіну Вікторію Миколаївну.

Таким чином, за твердженням позивача, укладення договору оренди від 16.04.2018 року № 1987 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Таврія" без погодження з розпорядником майна, суперечить вимогам ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та є підставою для визнання його недійсним в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, згідно інформації, яка міститься Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 20.03.2019р., Комунальне підприємство "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради є комунальним підприємством, в графі "Перелік засновників (учасників) юридичної особи" зазначено - Херсонська міська рада Херсонської області.

На виконання рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.03.2007р. № 178 "Про передачу з балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім" на баланс Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради майна цілісного майнового комплексу КП "ЖЕО Суворовського району" за актом прийому-передачі від 29.03.2007р. на баланс КП "Таврійський" було передано цілісний майновий комплекс, в тому числі і нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , до складу якого входять нежитлові приміщення, які є предметом спірного договору оренди.

Рішенням Херсонської міської ради від 04.09.2007р. № 549 "Про внесення змін до статутного фонду КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради", вирішено внести зміни до статутного фонду КП "Таврійський" за рахунок вартості майна цілісного майнового комплексу, залишкова вартість якого складає 1730358,76 грн., згідно з актом про передачу від ТОВ "Наш Дім" до КП "Таврійський" від 29.03.2007р., визначено розмір статутного фонду КП "Таврійський" з урахуванням змін.

Як свідчить додаток до акту прийому-передачі від 29.03.2007р. - інвентаризаційний опис по балансовому рахунку 103.2., до складу майна КП Таврійський зокрема, було передано будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 : Інв. №2630 База по вул АДРЕСА_2 (асфальтове мощення - 5753 кв.м); Інв. №2883 Навіс для сміттєвозів; Інв. №2952 Стоянка.

Усі зазначені будівлі та споруди на дату передачі на баланс КП "Таврійський", як об`єкти нерухомого майна зареєстровані не були. Відповідно до договору №3728 на виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів та оформлення юридичної документації, укладеного 05.08.2009 між КП "Таврійський" і Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, було виготовлено технічну документацію на будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . В процесі технічної інвентаризації, листом від 29.09.2009р. №01-20/260 КП "Таврійський" було надано Херсонському державному бюро технічної інвентаризації перелік будівель та споруд, які знаходяться на території бази за вказаною адресою, які було відображено в технічній документації.

Таким чином, шляхом виготовлення технічної документації було індивідуалізовано та зафіксовано перелік будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , переданих до статутного фонду КП "Таврійський" (інвентарний № 2630 База по вул. Карбишева, 19): Частина адміністративної будівлі, А, Будівля охорони, И, Склад, Р, Склад, У, Склад, Ф, Склад, М, Навіс, К, Навіс, Н, Бокси, Д Бокси, Л, склад-майстерня, П, Склади, X, Огорожа, №1-8.

Надалі, на підставі рішення Херсонської міської ради від 04.09.2007р. № 549 щодо збільшення розміру статутного фонду КП "Таврійський" та внесення до статутного фонду майна, 14 серпня 2008 року було зареєстровано зміни до статуту КП "Таврійський".

Відповідно до п.4.5 статуту КП "Таврійський", джерелами формування майна Підприємства є майно та інші цінності, передані йому засновником. Відповідно до п.4.2 статуту, майно Підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади міста.

Таким чином, майно, передане на баланс КП "Таврійський" за актом прийому-передачі від 29.03.2007р. та внесене до його статутного фонду рішенням Херсонської міської ради від 04.09.2007р. № 549, є майном КП Таврійський .

Викладене свідчить що, за спірним договором, в оренду ТОВ "Керуюча компанія "Таврія" було передано майно, яке належить КП "Таврійський".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018р. у справі № 923/1194/17 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено Дейнегіну Вікторію Миколаївну.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.04.2018р. у справі № 923/1194/17 був затверджений реєстр грошових вимог кредиторів КП "Таврійський", згідно з яким загальна сума вимог становила 6576824,88 грн.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 26.09.2018 року у справі № 923/1194/17 КП "Таврійський" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

Відповідно до ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб.

Матеріали справи свідчать, що на запит ліквідатора, арбітражний керуючий Дейнегіна В.М. повідомила, що в період виконання нею повноважень розпорядника майна КП "Таврійський", керівник КП "Таврійський" та орган управління боржника за погодженням правочинів та/або наданням згоди на прийняття рішень, наявність яких передбачено ч. 5, 6, 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до неї не звертались. ОСОБА_1 В. ОСОБА_2 жодного погодження/згоди на вчинення правочинів (договорів) щодо розпорядження майном КП "Таврійський", в тому числі передачі в оренду не надавалось (а.с. 50).

Враховуючи, що предметом спірного договору оренди є комунальне майно, спірні правовідносини регулюються в тому числі Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна" у разі порушення провадження у справі про банкрутство керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна подає орендодавцеві матеріали щодо оренди нерухомого майна, копію яких орендодавець у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

З огляду на вищевикладене, укладення договору оренди від 16.04.2018р. № 1987 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Таврія" без погодження з розпорядником майна, суперечить вимогам ч.8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 6, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуваний договір оренди комунального майна міської територіальної громади від 16.04.2018р. № 1987, підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам ч.8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву вказує про необхідність розгляду даної справи у межах справи про банкрутство позивача, однак дані твердження відповідача-1 є необґрунтованими, оскільки у відповідності до частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

У даному випадку спірний договір укладений не боржником, тобто не позивачем, а тому даний спір не підлягає вирішенню у межах справи про банкрутство позивача.

Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

08 травня 2019 року позивачем подана заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 117-123), розмір яких складає 11000,00 грн. Позивачем в обґрунтування вказаної вимоги наданий договір про надання правової допомоги від 20.03.2019р. та докази, які підтверджують понесені витрати у розмірі 11000,00 грн.

Судом перевірено заявлені витрати та визнано їх обґрунтованими, у зв`язку з чим включено до судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди комунального майна міської територіальної громади від 16.04.2018р. № 1987, укладений між Управління комунальної власності Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, проспект Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 37465469) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія" Таврія" (73000, м. Херсон, вул. Карбишева, 28, кв. 120, код ЄДРПОУ 40830339).

3. Стягнути з Управління комунальної власності Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, проспект Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 37465469) на користь Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. Карбишева, 19, код ЄДРПОУ 34786387) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 960,50 грн. та суму судових витрат за правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія" Таврія" (73000, м. Херсон, вул. Карбишева, 28, кв. 120, код ЄДРПОУ 40830339) на користь Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. Карбишева, 19, код ЄДРПОУ 34786387) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 960,50 грн. та суму судових витрат за правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.08.2019р.

Суддя С.В. Нікітенко