Постанова

від 08.10.2019 по справі 923/220/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/220/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

секретар судового засідання - І.В. Іванов,

за участю представників:

від позивача: О.С. Хромченко,

від відповідачів: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунальної власності Херсонської міської ради

на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019 (суддя Нікітенко С.В., м. Херсон, повний текст складено 13.08.2019)

у справі № 923/220/19

за позовом Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради,

до відповідачів:

1. Управління комунальної власності Херсонської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія" Таврія"

про визнання недійсним договору оренди,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року Комунальне підприємство "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі також - КП "Таврійський", Підприємство) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Управління комунальної власності Херсонської міської ради (далі також - Управління) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія" Таврія" (далі також - Товариство, ТОВ "Керуюча компанія" Таврія") про визнання недійсним договору оренди комунального майна міської територіальної громади від 16.04.2018 № 1987, укладеного між Управлінням і Товариством.

В обґрунтування позову КП "Таврійський" виконкому Херсонської міськради послалось на те, що за спірним договором в оренду ТОВ "Керуюча компанія "Таврія" було передано майно Підприємства. Позивач також вказав, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 у справі № 923/1194/17 відкрито провадження у справі про банкрутство КП "Таврійський", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено Дейнегіну Вікторію Миколаївну. Відтак, за твердженням позивача, укладення між відповідачами договору оренди від 16.04.2018 № 1987 без погодження з розпорядником майна суперечить вимогам ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і є підставою для визнання його недійсним в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019 позов задоволено повністю: визнано недійсним договір оренди комунального майна міської територіальної громади від 16.04.2018 № 1987, укладений між Управління комунальної власності Херсонської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія" Таврія". Стягнуто з Управління комунальної власності Херсонської міської ради на користь Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради суму судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 960,50 грн. та суму судових витрат за правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія" Таврія" на користь Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради суму судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 960,50 грн. та суму судових витрат за правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що оскаржуваний договір оренди комунального майна міської територіальної громади від 16.04.2018 № 1987 підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам ч.8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління комунальної власності Херсонської міської ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказав, зокрема, що положення ч.8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на які послався суд, регулюють правовідносини щодо порядку дій органу управління підприємства , а не органу управління майном , тобто ці положення стосуються порядку укладення договорів самим боржником у процедурі банкрутства, але у даному випадку боржник не виступає стороною оспорюваного договору оренди, а тому на нього не розповсюджуються названі правові положення відносно обраного способу захисту порушених прав. Таким чином, при укладенні оспорюваного договору зазначені положення Управлінням не порушувались, оскільки у нього не виникало обов`язків погоджувати з розпорядником майна укладення такого договору, а тому підстави для визнання цього договору недійсним були відсутні. Крім того, Управління стверджує, що укладенням вказаного договору права позивача не було порушено, оскільки реєстрація речового права - господарського відання була здійснена значно пізніше - 19.11.2018, ніж укладено цей договір. Також скаржник вважає завищеними стягнуті судом витрати на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 08.10.2019 представник позивача підтримав свою правову позицію щодо оскаржуваного судового рішення. Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, про день, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.03.2019 Комунальне підприємство "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради є комунальним підприємством, в графі "Перелік засновників (учасників) юридичної особи" зазначена Херсонська міська рада Херсонської області.

На виконання рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.03.2007 № 178 "Про передачу з балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім" на баланс Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради майна цілісного майнового комплексу КП "ЖЕО Суворовського району" за актом прийому-передачі від 29.03.2007 на баланс КП "Таврійський" було передано цілісний майновий комплекс, у тому числі і нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Карбишева, 19, до складу якого входять нежитлові приміщення, які є предметом спірного договору оренди.

Як вбачається з додатку до акта прийому-передачі від 29.03.2007 - інвентаризаційного опису по балансовому рахунку 103.2., до складу майна КП Таврійський було передано, зокрема будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Карбишева, 19: Інв. №2630 База по вул. Карбишева, 19 (асфальтове мощення - 5753 кв.м); Інв. №2883 Навіс для сміттєвозів; Інв. №2952 Стоянка.

Усі зазначені будівлі та споруди на дату передачі на баланс КП "Таврійський", як об`єкти нерухомого майна зареєстровані не були.

Рішенням Херсонської міської ради від 04.09.2007 № 549 "Про внесення змін до статутного фонду КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради" внесено зміни до статутного фонду КП "Таврійський" за рахунок вартості майна цілісного майнового комплексу, залишкова вартість якого складає 1730358,76 грн., згідно з актом про передачу від ТОВ "Наш Дім" до КП "Таврійський" від 29.03.2007, визначено розмір статутного фонду КП "Таврійський" з урахуванням змін.

У подальшому на підставі зазначеного рішення Херсонської міської ради 14 серпня 2008 року було зареєстровано зміни до Статуту КП "Таврійський".

Так, відповідно до відповідно до п.4.2 Статуту КП "Таврійський" майно Підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади міста.

Згідно з п. 4.5 Статуту КП "Таврійський" джерелами формування майна Підприємства є майно та інші цінності, передані йому засновником.

Таким чином, майно, передане на баланс КП "Таврійський" за актом прийому-передачі від 29.03.2007 та внесене до його статутного фонду рішенням Херсонської міської ради від 04.09.2007 № 549, перебувало у володінні так користуванні КП Таврійський .

На виконання укладеного 05.08.2009 між КП "Таврійський" і Херсонським державним бюро технічної інвентаризації договору №3728 на виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів та оформлення юридичної документації було виготовлено технічну документацію на будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Карбишева, 19.

У ході технічної інвентаризації листом від 29.09.2009 №01-20/260 КП "Таврійський" було надано Херсонському державному бюро технічної інвентаризації перелік будівель та споруд, які знаходяться на території бази за вказаною адресою, які було відображено в технічній документації.

Отже, шляхом виготовлення технічної документації було індивідуалізовано та зафіксовано перелік будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Карбишева, 19, переданих до статутного фонду КП "Таврійський" (інвентарний № 2630 База по вул. Карбишева, 19): Частина адміністративної будівлі, А, Будівля охорони, И, Склад, Р, Склад, У, Склад, Ф, Склад, М, Навіс, К, Навіс, Н, Бокси, Д Бокси, Л, склад-майстерня, П, Склади, X, Огорожа, №1-8.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.04.2010 будівлі та споруди, які знаходяться за вищевказаною адресою, є комунальною власністю територіальної громади м. Херсона в особі Херсонської міської ради.

16 квітня 2018 року між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Таврія" (орендар) був укладений договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 1987 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Карбишева, 19, загальною площею 48,3 кв.м., вартість яких визначено відповідно до незалежної оцінки, виконаної ПФ "Експрес-оцінка" 31.01.2018, і становить 174955,20 грн.

У той же день, 16.04.2018 Управління передало вказані вище нежитлові приміщення ТОВ "Керуюча компанія "Таврія" за актом прийняття-передачі об`єкта комунальної власності міської територіальної громади від балансоутримувача - суб`єкту підприємницької діяльності.

Між тим, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 у справі № 923/1194/17 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено Дейнегіну Вікторію Миколаївну.

Ухвалою названого суду від 13.04.2018 у цій справі був затверджений реєстр грошових вимог кредиторів КП "Таврійський", згідно з яким загальна сума вимог становила 6576824,88 грн.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 26.09.2018 у справі № 923/1194/17 КП "Таврійський" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що предметом спірного договору оренди є комунальне майно, спірні правовідносини регулюються в тому числі Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна" у разі порушення провадження у справі про банкрутство керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна подає орендодавцеві матеріали щодо оренди нерухомого майна , копію яких орендодавець у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

Частинами 1, 2 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

За приписами ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду , заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб.

Як свідчать матеріали справи, на запит ліквідатора, арбітражний керуючий Дейнегіна В.М. повідомила, що в період виконання нею повноважень розпорядника майна КП "Таврійський" керівник КП "Таврійський" та орган управління боржника за погодженням правочинів та/або наданням згоди на прийняття рішень, наявність яких передбачено ч. 5, 6, 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до неї не звертались. Дейнегіною В .М. жодного погодження/згоди на вчинення правочинів (договорів) щодо розпорядження майном КП "Таврійський", в тому числі передачі в оренду, не надавалось (а.с. 50).

Відтак, укладення договору оренди від 16.04.2018 № 1987 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Таврія" без погодження з розпорядником майна суперечить вимогам ч.8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

За положеннями ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір оренди комунального майна міської територіальної громади від 16.04.2018 № 1987 підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам ч. 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому підставно задовольнив позов.

Твердження скаржника, що права позивача укладенням вказаного договору не було порушено, оскільки реєстрація речового права - господарського відання була здійснена значно пізніше - 19.11.2018, не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

З 16.03.2010 набрала чинності нова редакція Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" статтею 4 якого передбачена обов`язкова державна реєстрація, зокрема, права володіння, права господарського відання, права оперативного управління тощо. Судова колегія зауважує, що попередні редакції цього Закону не передбачали державну реєстрацію даного права.

Поряд з цим, частиною 3 ст. 3 зазначеного Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

- реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

- на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, речове право на вищезгадане нерухоме майно виникло у Підприємства до 01.01.2013 та на момент виникнення не підлягало державній реєстрації, а відтак, це право існувало на час укладення оспорюваного договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 924/177/17.

У судовому засіданні 08.10.2019 представник позивача пояснив, що, оскільки оспорюваний договір було укладено саме Управлінням, Підприємство було позбавлено можливості отримувати частину орендної плати, хоча є балансоутримувачем орендованого майна, чим було порушено права позивача.

Посилання скаржника на те, що при укладенні оспорюваного договору зазначені законодавчі положення Управлінням не порушувались, оскільки у нього не виникало обов`язків погоджувати з розпорядником майна укладення такого договору, не приймаються колегією суддів до уваги, так як судом першої інстанції правильно застосовані приписи названих вище Законів.

Доводи скаржника про те, що витрати на професійну правничу допомогу, стягнуті судом, є завищеними, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані та не доведені Управлінням. Натомість матеріали справи містять докази витрат позивача на цю допомогу у розмірі 11000,00 грн. (договір про надання правової допомоги від 20.03.2019 з додатком №1 до договору, рахунок-фактуру №002 від 08.04.2019, а також відповідну банківську квитанцію та звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління комунальної власності Херсонської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019 у справі №923/220/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.10.2019.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран