Постанова

від 19.12.2019 по справі 923/220/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/220/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради,

ліквідатор - арбітражний керуючий Ляшко О.В., особисто

представник - адвокат Хромченко О.С. (ордер серії ХС №143611 від 12.12.2019)

відповідач-1 - Управління комунальної власності Херсонської міської ради,

відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Таврія",

розглянув касаційну скаргу Управління комунальної власності Херсонської міської ради

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 08.10.2019

у складі колегії суддів: Поліщук Л.В. (головуючий), Будішевська Л.О., Таран С.В.

та рішення Господарського суду Херсонської області

від 01.08.2019

у складі судді Нікітенка С.В.

у справі №923/220/19

за позовом Комунального підприємства "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради

до Управління комунальної власності Херсонської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Таврія"

про визнання недійсним договору оренди

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 31.10.2019 поштовим відправленням Управління комунальної власності Херсонської міської ради звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019 у справі №923/220/19 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №923/220/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019.

3. Ухвалою від 29.11.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №923/220/19 за касаційною скаргою Управління комунальної власності Херсонської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019, призначив розгляд касаційної скарги на 19.12.2019 о 09:15

4. Від Комунального підприємства "Таврійський" Виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі - позивача, КП "Таврійський") надійшов відзив на касаційну скаргу Управління комунальної власності Херсонської міської ради (далі - скаржник, Управління).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Управління та ТОВ "Керуюча компанія "Таврія", в якій просило визнати недійсним договір оренди комунального майна №1987 від 16.04.2018, укладений між Управлінням та ТОВ "Керуюча компанія "Таврія", стягнути з відповідачів судові витрати.

5.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за спірним договором в оренду ТОВ "Керуюча компанія "Таврія" передано майно, яке перебувало у повному господарському віданні позивача у період перебування позивача у процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном без згоди та відома розпорядника майном. Позивач зазначив, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 у справі №923/1194/17 відкрито провадження у справі про банкрутство КП "Таврійський", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено Дейнегіну В.М. За таких обставин, укладення між відповідачами договору оренди від 16.04.2018 №1987 без погодження з розпорядником майна, на думку скаржника, суперечило вимогам частини 8 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), частини 2 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та положенням статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 01.08.2019 Господарський суд Херсонської області позов задовольнив, визнав недійсним договір оренди комунального майна міської територіальної громади №1987 від 16.04.2018, укладений між Управлінням та ТОВ "Керуюча компанія" Таврія", стягнув з Управління на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору на суму 960,50 грн., витрати на правничу допомогу на суму 5 500 грн., стягнув з ТОВ "Керуюча компанія" Таврія" на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору на суму 960, 50 грн., витрати на правничу допомогу на суму 5 500 грн.

6.1. Місцевим судом встановлено, що 16.04.2018 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та ТОВ "Керуюча компанія "Таврія" укладено договір оренди комунального майна міської територіальної громади №1987 (далі - договір), відповідно до пункту 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 48,3 кв.м., вартість яких відповідно до незалежної оцінки, виконаної ПФ "Експрес-оцінка" 31.01.2018, становить 174 955, 20 грн. Зазначене також підтверджується Актом прийняття-передачі об`єкта комунальної власності міської територіальної громади від балансоутримувача - суб`єкту підприємницької діяльності.

6.2. Місцевим судом також встановлено, що позивач КП "Таврійський" є комунальним підприємством, засновником якого є Херсонська міська рада Херсонської області, якому 29.03.2007 на баланс було передано цілісний майновий комплекс, в тому числі і нерухоме майно, до складу якого входять нежитлові приміщення, які є предметом спірного договору оренди, від ТОВ "Наш Дім".

6.3. Суд першої інстанції, дослідивши Рішення Херсонської міської ради від 04.09.2007 №549 "Про внесення змін до статутного фонду КП "Таврійський" виконавчого комітету Херсонської міської ради" та додатки до такого рішення, технічну документацію, дійшов висновку, що передане на баланс КП "Таврійський" за актом прийому-передачі від 29.03.2007 майно внесено до його статутного капіталу на праві повного господарського відання.

6.4. Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018. у справі №923/1194/17 відкрито провадження у справі про банкрутство КП "Таврійський", розпорядником майна боржника призначено Дейнегіну В.М., а ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.04.2018 у справі №923/1194/17 затверджено реєстр вимог кредиторів КП "Таврійський" на загальну суму 6 576 824, 88 грн. Крім того, постановою Господарського суду Херсонської області від 26.09.2018 у справі №923/1194/17 КП "Таврійський" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ляшка О.В.

6.5. Судом встановлено, що арбітражним керуючим Дейнегіною В.М. під час виконання повноважень розпорядника майна жодних погоджень на вчинення правочинів (договорів) щодо розпорядження майном КП "Таврійський", в тому числі передачі в оренду, не надавалось. За таких обставин, місцевий суд, з посиланням на частину 1 статті 207 ГК України, статті 203, 215 ЦК України, дійшов висновку, що оскаржуваний договір оренди комунального майна міської територіальної громади від 16.04.2018 №1987 підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 8 статті 22 Закону про банкрутство.

6.6. Місцевий суд, з посиланням на частину 4 статті 10 Закону про банкрутство, відхилив доводи Управління комунальної власності Херсонської міської ради щодо необхідності розгляду позовної заяви в межах справи про банкрутство КП "Таврійський", оскільки спірний договір укладений не боржником (позивачем).

6.7. Суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої 08.05.2019 позивачем заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та зазначив, що такі витрати підлягають стягненню з відповідачів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 08.10.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Управління комунальної власності Херсонської міської ради залишив без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019 у справі №923/220/19 залишив без змін.

7.1. Апеляційний суд, з урахуванням встановлених обставин та наявних доказів в матеріалах справи, з посиланням на статті 15, 203, 215, 626, 627 ЦК України, частину 1 статті 207 ГК України, частину 2 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 1, 2, 8 статті 22 Закону про банкрутство, зазначив про обґрунтованість висновків місцевого суду про те, що оспорюваний договір оренди комунального майна міської територіальної громади від 16.04.2018 №1987 підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам частини 8 статті 22 Закону про банкрутство та частини 2 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Також, апеляційний суд спростував доводи скаржника про недоведення позивачем порушення його прав укладенням спірного договору з посиланням на те, що реєстрація права господарського відання була здійснена позивачем значно пізніше - 19.11.2018, з посиланням на те, що саме речове право повного господарського відання на спірне нерухоме майно у позивача виникло з моменту його передачі за рішенням Херсонської міської ради у 2007 році і тільки з 01.01.2013 законодавцем передбачено обов`язкову реєстрацію такого права у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

7.2. Доводи скаржника про те, що витрати на професійну правничу допомогу, які стягнуто місцевим судом, є завищеними, апеляційний суд відхилив, як необґрунтовані та недоведені. Апеляційний суд надав повторну оцінку доказам витрат позивача у матеріалах справи (договору про надання правової допомоги від 20.03.2019 з додатком №1 до договору, рахунку-фактурі №002 від 08.04.2019, а також банківській квитанції та звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку) та погодився з їх обґрунтованістю на суму 11 000 грн. витрат за надання правничої допомоги.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача-1 у справі)

8. Скаржник доводив, що висновки судів попередніх інстанцій про недійсність спірного договору з підстав порушення частини 8 статті 22 Закону про банкрутство та частини 2 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є неправильними, а дані норми при вирішенні справи застосуванню не підлягали, оскільки вони регулюють правовідносини щодо порядку дій "органу управління підприємства", а не "органу управління майном". Скаржник аргументував, що зазначені норми стосуються порядку укладення договорів самим боржником у процедурі банкрутства, а в даному випадку боржник не виступає стороною оспорюваного договору оренди, тому на нього не розповсюджуються зазначені положення щодо обраного способу захисту порушених прав. Також, скаржник зазначив, що при укладенні спірного договору, Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради не порушувалися норми, застосовані судами попередніх інстанцій, оскільки в Управління не виникало обов`язків погоджувати з розпорядником майна укладення такого договору.

8.1. Скаржник вважав помилковим посилання судів попередніх інстанцій на частину 1 статті 207 ГК України, оскільки договір оренди відповідає вимогам закону, укладений повноважними учасниками господарських відносин без жодних порушень норм чинного законодавства. Скаржник зазначив, що сама по собі передача на баланс майна за розпорядженням Херсонської міської ради не є підставою виникнення права власності, оскільки не є тим юридичним фактом, з яким закон пов`язує набуття такого речового права. Позивачем не надано жодних доказів того, що з передачею на баланс, власник майна Херсонська міська рада, закріпила його за позивачем на праві повного господарського відання. Разом з тим, станом на час укладення договору оренди комунального майна територіальної громади №1987, а саме 16.04.2018, нежитлове приміщення, площею 48,3 кв.м., по вул. Карбишева, 19 у місті Херсоні, зареєстроване за Херсонською міською радою на праві комунальної власності (реєстраційна дія здійснена 21.05.2014 та не скасована на даний час, а тому є чинною). Водночас, реєстрація права господарського відання позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня, тому укладенням даного договору оренди не було порушено права позивача, оскільки реєстрація речового права господарського відання, що оскаржується, здійснена значно пізніше, а саме 19.11.2018. За таких обставин, скаржник вважав, що будучи законним розпорядником спірного майна, мав право на укладення оспорюваного договору 16.04.2018 без відома позивача та без погодження з розпорядником його майна у справі про банкрутство.

8.2. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій, в порушення статей 79, 126 ГПК України безпідставно визнано договір про надання правової допомоги та банківську квитанцію достатніми доказами на підтвердження витрат на правову допомогу. Скаржник зазначив, що ліквідатором залучено до представництва інтересів боржника адвоката, в той час як ліквідатор особисто здійснює адвокатську діяльність, чим безпідставно завищено розмір судових витрат.

Доводи інших учасників справи (ліквідатора КП "Таврійський)

9. КП "Таврійський" зазначало у відзиві на касаційну скаргу, що на розпорядника майна покладено контроль за збереженням та ефективним використанням майна боржника, внаслідок чого повноваження керівника та органів управління боржника щодо розпорядження майном боржника обмежено необхідністю погодження з розпорядником майна угод про передачу в оренду майна боржника. Частиною 8 статті 22 Закону про банкрутство під органами управління маються на увазі всі органи, які мають повноваження здійснювати розпорядження майном боржника, а конструкція зазначеної норми спростовує твердження Управління про те, що "органом управління підприємства" в даному випадку є директор підприємства", оскільки поняття "керівник" й "органи управління" в ній розмежовано. Також, у відзиві зазначено, що тлумачення скаржником положень частини 8 статті 22 Закону про банкрутство та частини 2 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суперечить обсягу прав сторін спору згідно із статтею 7 ГПК України (щодо здійснення правосуддя на засадах рівності) і статті 6 ГК України (щодо забезпечення економічної багатоманітності та рівного захисту державою усіх суб`єктів господарювання).

9.1. У відзиві КП "Таврійський" наголошувалось, що позиція Управління щодо відсутності у КП "Таврійський" права господарського відання на спірні приміщення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, з врахуванням пункту 4.1. Статуту КП "Таврійський", орендоване майно внесено до статутного фонду та належить КП "Таврійський" на праві господарського відання, що було встановлено судами попередніх інстанцій, і на момент укладення договору оренди, обліковувалося на балансі КП "Таврійський". Таке речове право у позивача виникло до набрання чинності змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими визначено обов`язкову реєстрацію в державному реєстрі права господарського відання, тому не можна стверджувати, що воно не існувало на момент укладення оспорюваного договору.

9.2. У відзиві представника позивача зазначено, що посилання скаржника на той факт, що ліквідатор КП "Таврійський" є адвокатом, жодним чином не підтверджує доводи скаржника про завищену ціну судових витрат на представництво позивача, оскільки Управління належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів судам попередніх інстанцій не надало, а ліквідатор боржника вправі залучати окремих спеціалістів для виконання покладених на нього обов`язків у ліквідаційній процедурі.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Конституція України

Частина 1 статті 143 - територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

11. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Частина 5 статті 16 - від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради .

Частина 1 статті 60 - територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно , доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності , а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Частина 5 статті 60 - органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності , в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду .

12. Закон України "Про оренду державного та комунального майна"

Частина 2 статті 9 - у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном , а у разі якщо:

- підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають монопольне становище на ринку;

- внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку;

- сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг), що належать об`єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством, - також до органу Антимонопольного комітету України.

Орган Антимонопольного комітету України розглядає надіслані йому матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди. У разі порушення провадження у справі про банкрутство керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна подає орендодавцеві матеріали щодо оренди нерухомого майна, копію яких орендодавець у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

13. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 статті 215 - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 2 статті 327 - управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

14. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Частина 8 статті 22 - керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо:

- відчуження або обтяження нерухомого майна боржника , в тому числі його передачі в оренду , заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб;

- одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

- розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).

Частина 9 статті 22 - розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Законом , а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном стосовно зміни організаційно-правової форми боржника.

Частина 3 статті 41 - з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи-банкрута.

15. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 126 - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частина 6 статті 126 - обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 143 Конституції України, статті 327 ЦК України, статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини 8 статті 22, статей 41, 115 Закону про банкрутство, частини 2 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 79, 126 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

17. За визначенням частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Водночас, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, а зокрема, зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, за встановлення таких підстав суд може визнати недійсним правочин, укладений сторонами за заявою особи, чиї права порушуються укладенням цього правочину.

18. Конституцією України надано право територіальним громадам села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності, а також утворювати, реорганізовувати та ліквідовують комунальні підприємства, організації й установи, здійснювати контроль за їх діяльністю (частина 1 статті 143 Конституції України).

Зазначені права реалізовуються органами місцевого самоврядування із застосуванням положень статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради; територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно визначене відповідно до закону, як об`єкти комунальної власності; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності , в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду , вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду .

Отже, зазначені повноваження надають право органам місцевого самоврядування передавати комунальне майно на праві повного господарського відання до створених ними комунальних підприємств.

19. Як встановлено судами, на виконання рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.03.2007 №178 "Про передачу з балансу ТОВ "Наш дім" на баланс КП "Таврійський" за актом прийому-передачі від 29.03.2007 на баланс позивача КП "Таврійський" передано цілісний майновий комплекс, у тому числі і нерухоме майно, розташоване за адресою: місто Херсон, вул. Карбишева, 19, до складу якого входять нежитлові приміщення, які є предметом спірного договору оренди. Судами також встановлено, що майно, передане на баланс КП "Таврійський", внесене до його статутного фонду на виконання рішення Херсонської міської ради від 04.09.2007 №549, в подальшому індивідуалізоване шляхом проведення технічної інвентаризації та перебувало на момент його передачі за спірним договором оренди на балансі та у володінні позивача КП "Таврійський", утвореного як комунальне підприємство Херсонською міською радою.

Судами встановлено, що рішення Херсонської міської ради про повернення спірного комунального майна від КП "Таврійський" з передачею його у відання Управління комунальної власності Херсонської міської ради на сесії Херсонської міської ради не приймалося, внаслідок чого Управління не було наділено власником повноваженнями щодо розпорядженням зазначеним майном.

Отже, доводи скаржника про неправильне застосування судами положень статті 143 Конституції України та статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не підтверджуються за наслідком встановлених фактичних обставин справи про перебування в господарському віданні позивача, як комунального підприємства, спірного майна, яке йому передано за рішеннями Херсонської міської ради від №178 20.03.2007 (про передачу на баланс) та №549 від 04.09.2007 (про внесення його засновником до статутного капіталу КП "Таврійський").

20. З огляду на зазначене, суди дійшли правильних висновків про те, що Управління комунальної власності Херсонської міської ради не було наділено господарською компетенцією щодо розпорядження спірним майном, як орендодавця, на предмет здавання його в оренду третім особам, оскільки воно не вилучалося з повного господарського відання КП "Таврійський", що також підтверджує укладення оспорюваного договору оренди комунального майна з порушенням частини 2 статті 9 та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, чинній на час укладення договору оренди 16.04.2018, згідно з яким орендодавцями нерухомого майна, площа якого не перевищує 200 квадратних метрів, є підприємства, установи та організації, у господарському віданні яких перебуває таке майно.

21. Касаційний суд погоджується з правильним застосуванням судами положень частини 9 статті 22 Закону про банкрутство, згідно з яким розпорядник майна у справі про банкрутство наділений повноваженнями щодо звернення до суду про визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником з порушенням цього Закону, та зазначає, що відповідно до частини 8 статті 22 Закону про банкрутство, керівник або орган управління боржника (яким в даному випадку є Херсонська міська рада, як єдиний засновник комунального підприємства-боржника) виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори про передачу в оренду нерухомого майна боржника).

З огляду на встановлення судами факту порушення 09.02.2018 щодо КП "Таврійський" справи про банкрутство №923/1194/17 та призначення розпорядника майна боржника, подальша передача нерухомого майна, яке перебувало у боржника на правах повного господарського відання, могла відбуватися за рішенням місцевої ради, попередньо погодженим з розпорядником майна боржника, чого сторонами договору здійснено не було. Зазначене також підтверджує укладення спірної угоди з порушенням законодавства про банкрутство та наявність правових підстав для визнання її недійсною як такої, що не відповідає вимогам законодавства про банкрутство, яке підлягає переважному застосуванню щодо позивача-боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, в порівнянні із загальними нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За таких обставин, оскільки орендоване майно було внесено до статутного капіталу боржника, перебувало у його користуванні та володінні, а положеннями спеціального закону прямо передбачена необхідність отримання дозволу розпорядника майна на укладення договору оренди нерухомого майна, яким володіє та користується боржник, місцевий та апеляційний суд правильно застосували зазначені норми матеріального права та дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання спірного договору оренди недійсним.

22. Зазначене також спростовує доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій частини 1 статті 207 ГК України та положень пункту 4.5. розділу 4 Положення про управління комунальної власності Херсонської міської ради, оскільки укладення договору оренди нерухомого майна, що перебуває в комунальній власності є можливим лише за умови дотримання установленого чинним законодавством порядку укладення такого договору, що передбачає також дотримання спеціальних норм права у правовідносинах сторін, пов`язаних з процедурою банкрутства комунального підприємства, якому нерухоме майно було передано на правах повного господарського відання.

23. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення вимог статей 79, 126 ГПК України про компенсацію витрат за правничу допомогу, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Водночас, частиною 6 статті 126 ГПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Доводи скаржника щодо безпідставного залучення найманого представника для представництва інтересів КП "Таврійське" є необґрунтованими, оскільки пунктом 4 частини 1 статті 98 Закону про банкрутство передбачено право арбітражного керуючого залучати для забезпечення своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим законом чи угодою з кредиторами. Судами не встановлено зловживання арбітражним керуючим своїми правами у даній справі, встановлення факту перебування арбітражного керуючого Ляшка О.В. у реєстрі осіб, що є адвокатами, не спростовує можливості виконання ним повноважень арбітражного керуючого та права на залучення у справу інших спеціалістів, зокрема, й адвокатів для ведення справ окремого позовного провадження.

24. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, колегія суддів касаційного суду зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструють справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

25. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.2. описової частини даної постанови, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 17-24 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

27. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління комунальної власності Херсонської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2019 у справі №923/220/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков