Рішення

від 08.08.2019 по справі 640/12096/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2019 року № 640/12096/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. , при помічникові Лавренюк Н.С,

за участю представників сторін:

від позивача-Коваленко Андрій Олександрович

від відповідача -Мудренко Дарина Юріївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електроприлад

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Електроприлад (04050, м. Київ, вул. Глибочицька17, код ЄДРПОУ 37145232) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 року № 08372615140105, відповідно до якого позивачу було донараховано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 543 -94 грн, в т.ч. за основним платежем - 434 475,00 грн та за штрафними санкціями - 108 619,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із висновками акту перевірки та виданому на його підставі податковому повідомленні-рішенні, оскільки відповідачем були необґрунтовано зроблені висновки про завищення позивачем собівартості продукції, відповідач не вчинив жодних дій для того, щоб перевірити господарські взаємовідносини позивача з контрагентами, не надіслав запитів, не склад акт про відмову у наданні документів.

Ухвалою суду від 09 липня 2019 року відкрито провадження у справі.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, тому що висновки акту гуртуються на підставі аналізу тих документів, які були надані позивачем. Оскільки, документи щодо деяких підприємств позивач не надав, такі документи вважаються відсутніми у нього.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, наведених у відзиву на адміністративний позов.

В судовому засіданні 08.08.2019 року проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до наказу від 28.03.2019 року № 3819, виданого Головним управління ДФС у м. Києві, на підставі та відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового Кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Електроприлад з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 р., валютного за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки 30.05.2019 року було складено акт № 321/26-15-14-01-05/37145232, згідно висновків якого встановлено наступні порушення ТОВ Електроприлад :

- п.44.1 ст.44, п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, п.1, п.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , п. 5,п.6,п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 434 475 грн, в тому числі за 2016 рік - на 80 406 грн, за 2017 рік - на 166 571 грн, 2018 -на 187 498 грн.

Позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 року № 08372615140105, відповідно до якого донараховано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 543 094,00 грн, в т.ч. за основним платежем - 434 475,00 грн та за штрафними санкціями - 108 619,00 грн.

Відповідно до п.56.18 ст. 56 Податкового Кодексу України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення.

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням -рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали висновки в акті перевірки про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) по взаєморозрахунках з ТОВ Торговий дім Гал-Кат , ТОВ Будівельні технології 2015 , ТОВ Мост Пласт , ТОВ ВП Акватон , в зв`язку з ненаданням ТОВ Електроприлад відповідних первинних документів по взаєморозрахунках із зазначеними контрагентами під час проведення планової документальної перевірки.

Відповідно до повідомлення від 10.04.2019 року № 510/26-15-14-01-05, у зв`язку із проведенням планової документальної перевірки позивача з 23 квітня 2019 року, у відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України, ТОВ Електроприлад необхідно було забезпечити надання всіх необхідних документів, які підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському і податковому обліку та пов`язані з нарахуванням та сплатою податків і зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС.

Відповідно до 85.4. Податкового Кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Разом з цим, п.п. 16.1.5. Податкового Кодексу України зобов`язує подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

Згідно із п. 85.7 ст. 85 Податкового Кодексу України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Тобто, після початку проведення перевірки у контролюючого органу виникає право на отримання документів, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування, на підставі відповідного запиту та право отримати такі документи під опис, а у платника податків виникає обов`язок надати документи, що стосуються предмету такої перевірки, на відповідний запит контролюючого органу , та надати такі документи перевіряючим під відповідний опис (у порядку п. 85.7 ст. 85 Податкового Кодексу України).

Як встановлено матеріалами справи та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні 08.08.2019 року, жодного письмового запиту з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів ТОВ Електроприлад не було вручено, про необхідність надання додаткових документів, в ході проведення планової перевірки перевіряючими особами не витребовувались.

Про це ж свідчить і п.2. 7 акту перевірки , в якому зазначено, що інформація про запити, надані (надіслані) платнику податків щодо надання окремих документів (копій документів), пояснень, довідок інформації тощо, акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмова у наданні) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів -ТОВ Електроприлад запити не вручались.

Тобто, відповідач не скористався своїм правом на отримання документів від позивача, як перед проведенням документальної перевірки, так і під час її проведення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового Кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючи органі мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платників податків.

Підставами для направлення запиту та/або проведення зустрічної звірки, зокрема, є:

- необхідність співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу, і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків;

- за результатами податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, податковою інспекцією виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства ц сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Проте, відповідно до акту перевірки, відповідач не проводив зустрічні перевірки господарських взаємовідносин ТОВ Електроприлад з контрагентами : ТОВ Торговий дім Гал-Кат , ТОВ Будівельні технології 2015 , ТОВ Мост Пласт , ТОВ ВП Акватон , з метою їх документального підтвердження, встановлення їх виду, обсягу, якості операцій та проведених розрахунків, що здійснювались між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду справи, в акті перевірки відсутнє посилання про направлення ГУ ДФС у м. Києві запиту до податкових інспекцій, на обліку яких знаходяться контрагенти ТОВ Електроприлад , з метою проведення зустрічної перевірки контрагентів, отримання відомостей про власні потужності для здійснення фінансово-господарських операцій тощо.

Не направлялись запити безпосередньо і до контрагентів позивача, про отримання інформації стосовно взаємовідносин з ТОВ Електроприлад , в т.ч. для витребування копій первинної документації господарських взаємовідносин.

Відповідно до змісту акту перевірки, відповідач не провів аналіз зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних постачальників товарів позивача.

Акт перевірки № 321/26-15-14-01-05/37145232 не містить послань на рішення суду у цивільній або господарській справі, вирок суду в кримінальній справі або іншого належного доказу, який свідчить про безтоварність здійснених ТОВ Електроприлад господарських операцій, а також відсутні посилання на докази, які б свідчили про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Натомість, відповідач в п.3.1.1.1 акту перевірки лише зазначив, що до перевірки не надано первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ТОВ Торговий дім Гал-Кат , ТОВ Будівельні технології 2015 , ТОВ Мост Пласт , ТОВ ВП Акватон , що підтверджують придбання сировини (оригінали видаткових накладних, акти прийому-передачі), факт переміщення товарно-матеріальних цінностей, а саме: транспортування, зберігання, (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності тощо).

Позивач зазначає, що всі вказані документи були у нього в наявності, проте їх ніхто із перевіряючих осіб, ані під час перевірки, ані після неї - не вимагав.

До матеріалів справи позивачем були долучені: договори поставки, до кожного з яких додані оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, приходні касові ордери, рахунки-фактури, видаткові накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, службового легкового автомобіля, банківські виписки з рахунків, які підтверджують взаємовідносини позивача із контрагентами: ТОВ Торговий дім Гал-Кат , ТОВ Будівельні технології 2015 , ТОВ Мост Пласт , ТОВ ВП Акватон , а також журнал довіреностей підприємства.

Вищезазначене обставини вказують на те, що відповідачем не здійснено жодних дій, направлених на проведення об`єктивної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, що свідчить про неправомірність дій контролюючого органу, які полягають у вибірковому аналізі інформації, що необхідно перевірити під час проведення документальної планової виїзної перевірки.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, як доказу нереальності господарських операцій, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Так, у відповідності до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

З огляду на викладене, суд зазначає, що товарно - транспортна накладна, яка супроводжує поставку товарів, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Вказана правова позиція підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 12 червня 2018 року у справі №815/3310/17.

При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16 (адміністративне провадження №К/9901/3335/17) зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги надані сторонами документи у сукупності, суд не вважає відсутність товарно - транспортних накладних підставою для визнання операцій між позивачем та його контрагентами такими, що здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов вказує на те, що у платника податку є право оскаржити, у разі незгоди, акт перевірки в адміністративному порядку шляхом подачі заперечення на акт та додаткових документів, які, на його думку, не були враховані при написанні акту перевірки. Таке право платника передбачене п. 86.7 ст. 86 Податкового Кодексу України. Проте позивач не скористався вказаним правом, що на думку відповідача, може свідчити про відсутність таких документів.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки відповідно до п. 56.1. Податкового Кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Зазначене є правом позивача, а не обов`язком.

Тобто, вищевказані норми встановлюють способи реалізації права на оскарження рішень контролюючого органу, а саме шляхом адміністративного оскарження або до суду.

Із наведеного вбачається, що позивач скористався своїм правом на оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення безпосередньо до суду, без подачі заперечень на акт перевірки, що не може свідчити про порушення ним процедури оскарження або свідчити про відсутність будь-яких документів.

Відповідач звертає увагу суду на відсутність у матеріалах справи довіреностей (або вказаних даних про виписані довіреності) на отримання вантажу та його розвантаження.

Вказані твердження відповідача не приймаються до уваги судом при винесенні рішення по справі, оскільки спростовуються наявною в матеріалах справи копією журналу довіреностей, в яких зазначені прізвище, ім`я, по-батькові особи, якій видано таку довіреність, найменування постачальника, № і дата контракту, специфікації, рахунку, іншого документу, а також відмітка про використання довіреності (№ і дата документу).

Судом встановлено, що у вказаному журналі довіреностей містяться відомості про видані довіреності на прийняття товару від постачальника ТОВ Мост Пласт , ТОВ ВП Акватон , ТОВ АДМ , ТОВ Гал-Кат , ТОВ Будівельні технології 2015 .

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, перевірка діяльності ТОВ Електроприлад була проведена поверхнево, без збирання, оцінки та аналізу всіх доказів, обставин та інформації, яка має суттєве значення для правильних та об`єктивних висновків за результатами перевірки. А відтак, винесене на підставі такого акту перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування не виконано.

Виходячи із наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Електроприлад (04050, м. Київ, вул. Глибочицька17, код ЄДРПОУ 37145232) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 року № 08372615140105, відповідно до якого позивачу було донараховано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 543 094 грн, в т.ч. за основним платежем - 434 475,00 грн та за штрафними санкціями - 108 619,00 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електроприлад (04050, м. Київ, вул. Глибочицька17, код ЄДРПОУ 37145232) судові витрати у розмірі 8146,41 (вісім тисяч сто сорок шість грн сорок одна коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення складений 12.08.2019 р.

Суддя Н.Г. Вєкуа