Рішення

від 08.08.2019 по справі 640/4588/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 серпня 2019 року справа №640/4588/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) доМіського наукового інформаційно-аналітичного центру медичної статистики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач) про 1) визнання протиправними дій відповідача щодо надання неповної та неправдивої інформації на запит позивача від 01 березня 2019 року; 2) зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 01 березня 2019 року та надати на нього відповідь згідно вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації"

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що відповідачем надано неповну та недостовірну інформацію на його запит від 01 березня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/4588/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем відзиву на адміністративний позов чи письмових пояснень з приводу позовних вимог до суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Міського наукового інформаційно-аналітичного центру медичної статистики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із запитом на отримання публічної інформації від 01 березня 2019 року, в якому просив повідомити: 1) перелік та умови отримання послуг, що надаються Міським науковим інформаційно-аналітичним центром медичної статистики, щодо видачі бланків листків тимчасової непрацездатності, отриманих у порядку централізованого постачання за рахунок коштів державного бюджету, приватним закладам охорони здоров`я; 2) посилання на загальнодоступні друковані та/або електронні інформаційні джерела, в яких оприлюднено форми і зразки документів, а також правила їх заповнювання, що використовуються для видачі бланків листків тимчасової непрацездатності, отриманих у порядку централізованого постачання за рахунок коштів державного бюджету, приватним закладам охорони здоров`я; 3) у разі відсутності оприлюднених матеріалів по суті даного запиту, надати копії відповідних документів, у якості додатків до відповіді на цей запит.

За результатами розгляду вказаного запиту, відповідачем листом від 07 березня 2019 року №40/01.1-02.08/2 надано відповідь, у якій зазначено наступне:

- Міський науковий інформаційно-аналітичний центр медичної статистики на підставі наказу Департаменту охорони здоров`я від 08 серпня 2018 року №823 визначений закладом отримувачем листків непрацездатності та не надає послуг щодо видачі бланків листків непрацездатності закладам охорони здоров`я;

- видача та розподіл бланків листків непрацездатності регулюється наказом Міністерства охорони здоров`я України від 12 квітня 2016 року №345 "Про організацію контролю за цільовим використанням коштів державного бюджету", з урахуванням наказів Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року №455 "Про затвердження інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян", від 09 листопада 2008 року №189 "Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності"; заклади охорони здоров`я приватної форми власності, у яких виникла необхідність видачі бланків листків непрацездатності, звертаються до Департаменту охорони здоров`я з листом довільної форми з проханням включити їх потребу в бланках на наступний бюджетний рік;

- включення потреби в бланках на 2019 рік можливе лише після внесення змін до відповідних наказів Міністерства охорони здоров`я України, які регулюють порядок видачі бланків листків непрацездатності закладами охорони здоров`я, проведення експертизи тимчасової непрацездатності та обов`язкового визначення чіткого механізму отримання бланків фізичними особами-підприємцями;

- з метою вирішення даного питання запропоновано звернутись за роз`ясненнями до Міністерства охорони здоров`я України.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи з меж позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно положень статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

У пункті 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено обов`язок розпорядників надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зокрема передбачено, що інформація на запит надається безкоштовно.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Частиною другою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Аналіз визначення публічної інформації та переліку розпорядників публічної інформації, що міститься у статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" свідчить, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Така інформація розкривається необмеженому колу осіб.

Не можна вважати інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію.

У своїй відповіді відповідач зазначив, що послуги щодо видачі бланків листків непрацездатності закладам охорони здоров`я не надає.

Докази наявності публічної інформації у формі відкритих даних про перелік та умови отримання послуг, що надаються Міським науковим інформаційно-аналітичним центром медичної статистики, щодо видачі бланків листків тимчасової непрацездатності, отриманих у порядку централізованого постачання за рахунок коштів державного бюджету, приватним закладам охорони здоров`я, в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації" не передбачено обов`язку розпорядника інформації створювати нову інформацію для надання відповіді на отриманий запит.

У свою чергу, відповідь на запит позивача потребує створення інформації.

Суд враховує, що наказом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 червня 2017 року №272 "Про заходи щодо організації забезпечення та контролю за обігом бланків листків тимчасової непрацездатності" передбачено у тому числі видачу Міським науковим інформаційно-аналітичним центром медичної статистики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) бланків, отриманих у порядку централізованого постачання за рахунок коштів державного бюджету, приватним закладам охорони здоров`я.

Таким чином, зі змісту вказаного наказу вбачається, що відповідач зобов`язаний відповідно до передбаченої компетенції володіти інформацією щодо якої зроблено запит позивачем.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивачем в межах спірних правовідносин не оскаржуються дії відповідача щодо реалізації приписів вказаного наказу.

За таких обставин запитувана позивачем інформація, яка стосується переліку та умов отримання послуг, що надаються Міським науковим інформаційно-аналітичним центром медичної статистики, щодо видачі бланків листків тимчасової непрацездатності, отриманих у порядку централізованого постачання за рахунок коштів державного бюджету, приватним закладам охорони здоров`я, не є публічною, порядок доступу до якої регулюється Законом України "Про доступ до публічної інформації". Відносини у сфері звернень громадян регулюються спеціальним законодавством і на такі відносини не поширюється Закон України "Про доступ до публічної інформації".

Суд, з урахуванням норм пункту 2 частини п`ятої статті 19, пункту 4 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", дійшов висновку, що суб`єкт владних повноважень, одержавши запит на інформацію, який поданий згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації", але який за своїм змістом не стосується публічної інформації, повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону. Запит позивача про надання публічної інформації є фактично зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно із Законом України "Про звернення громадян", тому право позивача на отримання публічної інформації не порушено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Міського наукового інформаційно-аналітичного центру медичної статистики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Міський науковий інформаційно-аналітичний центр медичної статистики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Волоська, 19/22; ідентифікаційний код 19034415).

Суддя В.А. Кузьменко