Ухвала

від 12.08.2019 по справі 804/828/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 804/828/18

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Панченко О.М., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 р. в адміністративній справі №804/828/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 р. позов Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 17.09.2018 року відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 р. апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків, а саме сплати судового збору у розмірі 100775,34 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018 р. відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу скаржнику.

31.07.2019 року скаржник вдруге оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник також заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що перша апеляційна скарга на рішення суду від 23.08.2018 року була подана в межах строків, передбачених КАС України. Зазначає, що сплатити судовий збір не було можливості у зв`язку зі здісненням списанням коштів за виконавчими листами, які надходили у період з 23.08.2018 року по 12.02.2018 року, блокуванням рахунків. Також скаржник посилається на те, що звертався до суду з клопотанням про продовження строку апеляційного оскарження та постійно до ДФС України з питання збільшення видатків для сплати судового збору. Повернення заяви не позбавляє права на повторне звернення до суду.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, вступну та резолютивну частини оскарженого рішення проголошено судом 23.08.2018 року за участю представника відповідача. Повний текст рішення суду від 23.08.2018 року виготовлений 03.09.2018 року. Копію рішення суду від 23.08.2018 року отримано представником скаржника 11.09.2018 року.

Апеляційну скаргу подано скаржником до суду першої інстанції 31.07.2019 року, тобто після спливу строків, встановлених ч. 1 та ч. 2 ст. 295 КАС України.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018 р. набрала законної сили та в касаційному порядку не скасована.

Доводів, що свідчать про наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали без зайвих зволікань після повернення першої апеляційної скарги відповідно до ухвали від 16.11.2018 р. вдруге оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, скаржник суду не навів.

Отже, клопотання скаржника про поновлення строку апеляційного оскарження задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначається дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Частиною 2 ст. 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 р. слід залишити без руху та надати скаржнику строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 р. у справі №804/828/18 залишити без руху.

Надати Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме вказати:

- інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 р.;

- дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Роз`яснити Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби , що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Панченко