Рішення

від 05.08.2019 по справі 381/1557/19

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/764/19

381/1557/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю представника позивача Гуца М.В. ,

за участю відповідача ОСОБА_2 ,

за участю відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів Київської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Амальтея до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2019 року позивач ПрАТ СК Амальтея звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу посилаючись на те, що 23.10.2017 року в м. Фастів по вул. Брандта, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля NISSAN QASHQAI+2 , (який застраховано в ПрАТ СК Амальтея власником якого є ОСОБА_4 ) під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля RENAULT LOGAN , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Винним в ДТП за рішенням суду, визнано ОСОБА_3 . На підставі страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля NISSAN QASHQAI+2 , застраховано в ПрАТ СК Амальтея в розмірі 89060,94 грн. Згідно Полісу серії АК /7299287 автомобіль власника ОСОБА_2 , було застраховано в ПРАТ УПСК , які на заяву позивача виплатили в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 59583,61 грн. Таким чином, різниця між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою становить 30177,33 грн. Відповідачі в добровільному порядку розмір витрат не відшкодували, що змусило страхову компанію звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі і призначено підготовче судове засідання.

24.05.2019 року, через канцелярію суду від відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшли відзиви на позовну заяву, де зазначили, що вважають позовні вимоги незаконними, безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на те, що вони є неналежним відповідачами у даних правовідносинах, крім того позивач взагалі безпідставно виплатив страхове відшкодування на користь ОСОБА_4 , за відсутності належних доказів, що обґрунтовують розмір збитків, заподіяних страховим випадком.

08.07.2019 року, через канцелярію суду надійшло заперечення на відзив ОСОБА_3 , в яких представник позивача зазначив, що відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 24.11.2003 року, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. Позивач виплатив страхове відшкодування за ремонт пошкодженого автомобіля згідно умов Договору, тим самим поніс збиток і має право в межах фактичних затрат на відшкодування заподіяного збитку з відповідальної особи. Просив стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 30177,33 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2019 року підготовче провадження у справі закрите, а справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

16.07.2019 року, через канцелярію суду надійшло заперечення на відповідь на відзив ПрАТ СК Амальтея в якому відповідач ОСОБА_3 зазначив, що правові підстави для звернення позивача з позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди до нього та володільця джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_2 відсутні, а тому в задоволенні позову ПрАТ СК Амальтея слід відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідачі позовні вимоги не визнали та ОСОБА_3 зазначив, що ПрАТ СК Амальтея у своїх вимогах посилається на звіт про оцінку транспортного засобу, однак у документах поданих позивачем звіт про оцінку містить професійну думку оцінювача щодо ймовірної (ринкової) вартості об`єкта. Як зазначено у наданому звіті про оцінку транспортного засобу строк використання звіту 6 місяців, тобто звіт втратив свою чинність 27.04.2018 року. Також, вказав на те, що позивач вдається до подання неправдивої інформації щодо отриманих збитків у сумі 30177,31 грн. Просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у часників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено, що 18 вересня 2017 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Амальтея та ОСОБА_4 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 001138-НТ, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом NISSAN QASHQAI+2 , д.н.з НОМЕР_1 .

23 жовтня 2017 року по вул. Брандта у м. Фастові Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля NISSAN QASHQAI+2 , д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля RENAULT LOGAN , д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , власником якого є ОСОБА_2 .

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2017 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

23.10.2017 року ОСОБА_4 , яка є власником пошкодженого автомобіля марки NISSAN QASHQAI+2 , звернулася з повідомленням за вх. № 38/1 до Страхової компанії Амальтея про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 23.10.2017 року.

31.10.2017 року ОСОБА_4 , звернулася до Страхової компанії Амальтея з заявою за вх. № 42 про виплату страхового відшкодування.

Згідно страхового акту № 15К/17 від 31.10.2017 року за страховим випадком у відповідності з Договором добровільного страхування транспортного засобу № 001138-НТ від 18.09.2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки NISSAN QASHQAI+2 , д.н.з НОМЕР_1 , згідно рахунку № НОМЕР_3 від 27.10.2017 року, який складений ТОВ ЄВРО СТО , становить 89760,94 грн.

01.11.2017 року позивач ПрАТ СК Амальтея на підставі Страхового акту № 15К/17 від 31.10.2017 року, Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 001138-НТ від 18.09.2017 року та заяви на виплату страхового відшкодування за вх. № 42 від 31.10.2017 року, здійснили виплату страхового відшкодування в розмірі 89060,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1193 від 01.11.2019 року.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ УПСК за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7299287, згідно до якого, останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпечуваного транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

ПрАТ СК Альматея звернулися з заявою до ПрАТ УПСК 26.09.2018 року за вих. № 86 про відшкодування страхового відшкодування в розмірі 89760 грн.94 коп.

Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля NISSAN моделі QASHQAI+2 реєстраційний номер НОМЕР_1 від 27.10.2017 року № 5980/10/17, проведеного вартість матеріального збитку завданого власнику легкового автомобіля NISSAN QASHQAI+2 реєстр. номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 59583,61 грн.

На заяву ПрАТ СК Альматея від 26.09.2018 року за вих. № 86. ПрАТ УПСК виплатило у порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 59583,61 грн., що підтверджується звітом про дебітові та кредитові операції ПрАТ СК Амальтея за 19.12.2018 рік.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст.1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон № 1961-ІУ).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначеного Закону № 1961-ІУ (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-ІУ страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9,22-28,35 вказаного Закону № 1961-ІУ настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі № 1961-ІУ визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має сплатити страховик як страхове відшкодування.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Натомість страхове відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року.

Згідно п.п. 11.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок Дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з роз`яснень, викладених в п. 26 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача сплаченого останнім страхового відшкодування в розмірі 29477,33 грн. та задовольняє позов в цій частині.

При цьому, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про стягнення витрат за оціночні послуги ТОВ САТЕЛ ГРУП , в розмірі 700,00 грн., оскільки ці витрати не входять до витрат страхового відшкодування та не є складовою регламентної виплати.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись, ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,265,268 ЦПК України, на підставі ст.993,1187,1191 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Амальтея до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_4 , прож.: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож.: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Амальтея , код ЄДРПОУ 25017527, місцезнах.: м. Київ, вул. Кудряшова, 20-А, оф. 23 п/р НОМЕР_5 в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , МФО 320649 суму страхового відшкодування в розмірі 29477,33 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 серпня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей