Ухвала

від 29.05.2020 по справі 381/1557/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 травня 2020 року

місто Київ

справа № 381/1557/19

провадження № 61-8368ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АМАЛЬТЕЯ

на постанову Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року

у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АМАЛЬТЕЯ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про відшкодування майнової шкоди у порядку регресу ,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АМАЛЬТЕЯ (далі - ПрАТ СК АМАЛЬТЕЯ ) звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 177, 33 грн на відшкодування майнової шкоди у порядку регресу.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ СК АМАЛЬТЕЯ суму страхового відшкодування у розмірі 29 477, 33 грн. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 29 477, 33 грн, відмовивши у задоволенні позову в частині вимог про стягнення витрат за оціночні послуги у розмірі 700, 00 грн, оскільки такі витрати не є складовою регламентної виплати.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Здійснено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин та помилково вважав, що страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування відповідно до статті 1191 ЦК України та статті 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Після виплати ПрАТ СК АЛЬМАТЕЯ страхового відшкодування деліктне зобов`язання не припинилося, відбулася заміна кредитора, до страховика ПрАТ СК АМАЛЬТЕЯ перейшло право вимоги, що належало потерпілій ОСОБА_3 у деліктному зобов`язанні (суброгація).

Також, суд апеляційної інстанції врахував доводи відповідачів про неналежність доказів на підтвердження розміру збитків, оскільки виплата страхового відшкодування здійснена на підставі рахунку-фактури, а не відповідно до висновку експертного дослідження.

Апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів суми страхового відшкодування, оскільки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7299287, укладений із ОСОБА_1 , не визначав солідарної відповідальності в разі настання страхового випадку.

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ПрАТ СК АМАЛЬТЕЯ 25 травня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судових рішень, які оскаржуються учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2 102, 00 грн.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про відшкодування майнової шкоди у порядку регресу .

Ціна позову у цій справі складає 30 177, 33 грн , яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 100 = 210 200, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 30 177, 33 грн , судові рішення ухвалені у такій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску до касаційного оскарження судового рішення у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

ПрАТ СК АЛЬМАТЕЯ у касаційній скарзі зазначило, що розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди апеляційної інстанції неоднаково застосовують норми матеріального права щодо права зворотної вимоги у порядку регресу, що призводить до ухвалення різних за змістом рішення у подібних правовідносинах.

Верховний Суд відхиляє такі доводи з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз наведеної норми свідчить про те, що врахуванню підлягають висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, які за своїм змістом формують єдину правозастосовчу практику.

З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, пункт 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , пункт 45; рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , пункт 37; та Козліца проти Хорватії (Kozlica v. Croatia), № 29182/03, пункт 32, від 02 листопада 2006 року; Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia) від 07 липня 2015 року № 18499/08, пункт 29).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості

( Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , пункт 36; рішення у справі Козліца проти Хорватії , пункт 33; рішення у справі Булфрахт Лтд проти Хорватії , пункт 34, Добріч проти Сербії (Dobriж ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ (ZUBAC v. CROATIA) - РІШЕННЯ 35 v. Serbia), №№ 2611/07 та 15276/07, пункт 54, від 21 червня 2011 року; та Йовановіч проти Сербії

(Jovanoviж v. Serbia), 32299/08, пункт 48, від 02 жовтня 2012 року).

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі Добріч проти Сербії , пункт 54).

Також Європейський суд з прав людини постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Європейський суд у зазначеному рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалене у малозначній справі, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АМАЛЬТЕЯ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди у порядку регресу, за касаційною скаргоюПриватного акціонерного товариства Страхова компанія АМАЛЬТЕЯ на постанову Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко