Постанова

від 08.12.2008 по справі 2а-402/08

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 2а-402/08

ПОСТАНОВА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

8 грудня 2008 року Ленінський районний суд ОСОБА_1 в складі

головуючого судді Шембелян B.C.

при секретарі Великоцькій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у ОСОБА_1 ради, Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов*язання вчинити певні дії, про стягнення суми заборгованості на оздоровлення

ВСТАНОВИВ

20.05.2008 року позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, у якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, яке в 2003-2005, 2007, 2008 роках виплатило позивачу компенсацію на оздоровлення у зменшеному розмірі, ніж встановлено «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, що фінансується ГУДКУ в Луганській області несплачену суму на оздоровлення за вказані роки у сумі 4341, 50 грн., виходячи з встановленого розміру мінімальної заробітної плати і передбаченої законом кратності 4, мотивуючи тим, що позивач, як інвалід 3-ї групи, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС користується правом на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, у вказаному розмірі, тоді як вказана компенсація позивачу у 2003, 2004, 2005, 2007 p.p. нараховувалася на підставі постанов КМУ № 836 від 26.07.1996р., № 562 від 12.07.2000р, положення яких, на його думку, порушують право позивача на соціальний захист і достатній життєвий рівень.

В судове засідання сторони не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, представник позивача підтримав в повному обсязі, представники відповідачів позов не визнали, надали заперечення.

Представник відповідача УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради в своїх запереченнях посилається на те, що виплата компенсацій проводиться з дня надання громадянином заяви. Конкретні розміри виплат на оздоровлення ліквідаторів аварії на ЧАЕС в 2004-2005р.р. визначалися постановою КМУ № 836, відповідно до якої, інвалідам 3-ї групи внаслідок ЧАЕС, у 2004-2005р.р. виплачується допомога на оздоровлення у розмірі 21, 50 грн., з серпня 2005 року вступила в дію постанова КМУ № 562 від 12.07.2005р., якою було скасовано пункт „є" пункту 1 постанови № 836 та інвалідам 3-ї групи встановлений новий розмір компенсації у сумі 90грн. В таких розмірах компенсація на оздоровлення і виплачена позивачу. Згідно ст. 71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007рік" дію ст. 48 Закону зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомо г. Крім того, позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за період з 2003р. по 2005р.

Представник співвідповідача Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області в письмових запереченнях пояснив, що головне призначення казначейської системи-сприяти оптимальному управлінню доходами та витратами бюджету, здійснення функцій контролю за цільовим спрямуванням коштів державного бюджету, повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів, яким в даному випадку є Міністерство праці та соціальної політики України.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач належить до 1 категорії постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), що підтверджено відповідним посвідченням серії А № 127148, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у ОСОБА_1 ради. Позивач є інвалідом 3-ї групи, захворювання яке, пов'язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС що підтверджено довідками МСЕК, група інвалідності протягом 2003 -2008 років позивача не змінювалась, чого не оспорює, а навіть підтверджує в своїх запереченнях відповідач УПСЗН Ленінської районної у ОСОБА_1 ради.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-Х11 передбачена щорічна допомога на оздоровлення для інвалідів третьої групи у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Таким чином позивач має право на отримання допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.

Згідно з запереченнями на позов УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради на при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення позивачу відповідач керувався:

•   -     за 2003, 2004, 2005 роки - постановою КМУ № 836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якою інвалідам 3-ї групи була встановлена допомога на оздоровлення в розмірі 21 гривня 50 копійок, суми якої були сплачені позивачу за вказаний період в цьому розмірі;

•   -     за 2007 рік постановою КМУ № 562від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою, розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 3-ї групи в розмірі 90 гривень, сума якої була сплачена позивачу за вказаний період в цьому розмірі.

Відповідно до ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.

В рішеннях Конституційного Суду України у справа х № 8-рп\2005 від 11.10.2005р, № 7-рп\2004 від 17.03.2004р., № 20-рп\2004 від 01.12.2004р., № 6-рп\2007 від 09.07.07р., 10-рп\ 2008 від 22.05.2008р. зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

З моменту прийняття КМУ Постанов № 836, № 562 ними встановлені конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення у твердій грошовій сумі, а саме - для інвалідів 2-ої групи у 2003, 2004, 2005 p.p. - 21, 50грн., у 2007 р. - 90 грн., у 2008 р. - 90 грн., які залишалися незмінними, тоді як Закон встановлює розмір щорічної допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, до того ж ВРУ неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався Держбюджет України.

Оскільки ні ВРУ, ні КМУ в наступному будь-яких рішень щодо належного врегулювання цих питань не приймали, то виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, а також з огляду на приписи ч.4 ст. 9 КАСУ, підлягають застосуванню ст. 48 Закону та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 p.p., а не постанови КМУ № 562, № 836.

Застосування вказаних Постанов суттєво звужує обсяг прав позивача на соціальний захист, які є складовою конституційних прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень, передбачених ст. 22, 46 Конституції України.

Таким чином, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає щорічна допомога на оздоровлення з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати та фактично сплачених коштів:

•   -     у 2003 році: (205грн.х4) - 21грн.50коп.= 798грн.50коп.;

•   -     у 2004 році: (237грн.х4) - 21грн.50коп.= 926грн.50коп.;

•   -     у 2005 році: (262грн.х4) - 21грн.50коп.= 1026грн.50коп.;

•   -     у 2007 році: (420грн.х4) - 90грн.= 1590грн;

•   -     у 2008 році: (525грн.х4) - 90грн. = 2010грн.

Тому сума недонарахованої і несплаченої позивачеві компенсації, з відрахуванням отриманих сум раніше, складає 6351 грн.50 коп., яку слід стягнути за рішенням суду.

Суд вважає слушними заперечення представника відповідача позов УПСЗН Ленінської районної у ОСОБА_1 ради, що в розрахунку позивача, якому фактично сума допомоги на оздоровлення за 2007 рік була сплачена в лютому 2007 року, помилково зазначено розмір мінімальної заробітної плати в 2007 рік 420 гривень, оскільки згідно ст. 76 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 рік» з 1 січня по 1 квітня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати складав 400 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки на дані правовідносини він не розповсюджується взагалі, виходячи із наступного:

Стаття 99 КАС України встановлено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Інше встановлено нормами спеціального Закону, який регулює правовідносини з відшкодування шкоди, що завдано здоров'ю особи, яким є ЦК України.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, позовна давність не поширюється.

Суд вважає за необхідне відмовити у стягненні з Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області компенсації, оскільки вказане управління не є розпорядником бюджетних коштів і не має повноважень здійснювати вказані розрахунки.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 17, 99 КАС України, ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, ЗУ „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати" на 2004-2007роки, п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, ст. 8, 19, 22, 46 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України у справа х № 8-рп\2005 від 11.10.2005р., № 7-рп\2004 від 17.03.2004р., № 20-рп\2004 від 01.12.2004р., № 6-рп\2007 від 09.07.2007р., № 10-рп\ 2008 від 22.05.2008р., суд

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради з нарахування ОСОБА_2 компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки в нижчому за належне розмірі незаконними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради на користь ОСОБА_3 за рахунок коштів Державного Бюджету України недоотримані суми на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки у загальній сумі 6351 гривень 50 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.