Постанова

від 14.08.2019 по справі 379/1302/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/9407/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 375/1302/18

14 серпня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Якименка Олега Васильовича на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 07 травня 2019 року, постановленої під головуванням судді Нечепоренка Л.М., за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест про забезпечення позову, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Даценко про визнання недійсним договору оренди та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк,-

в с т а н о в и в:

11 жовтня 2018 року ТОВ Інтерагроінвест , що є правонаступником СП Світанок звернулося до Таращанського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Даценко про визнання недійсним договору оренди та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, в якому просило визнати недійсним договір № 30 оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, площею 4,8167 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що укладений 03.01.2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Даценко ; визнати поновленим з ТОВ Інтерагроінвест договір № 613 оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, площею 4,8167 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що укладений 18.09.2012 року між ОСОБА_1 та СП Світанок на умовах, що викладені в додатковій угоді від 21 квітня 2017 року до договору № 613 оренди земельної ділянки від 18 вересня 2012 року, строком на 7 років.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 18 вересня 2012 року між Сільськогосподарським підприємством Світанок та власником земельної ділянки ОСОБА_1 терміном на 5 років укладений договір № 613 оренди земельної ділянки під кадастровим номером НОМЕР_1 , яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8167 га, розташована в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області. Договір оренди вказаної земельної ділянки зареєстрований 29.12.2012 рокув управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004005067.

20 листопада 2017 року запис про наявність іншого речового права (права оренди) перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Термін дії договору оренди, з урахуванням дати реєстрації договору завершився 29.12.2017 року.

28 березня 2017 року до СП Світанок поштовим відправленням надійшла письмова заява від ОСОБА_1 датована 22.03.2017 року, в якій вона повідомляє про те, що вона є власником земельної ділянки і не має намірів продовжувати договір оренди на новий строк, просить передати земельну ділянку у власне користування.

Маючи наміри використати своє переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки з орендодавцем ОСОБА_1 , СП Світанок , як орендар , 27.05.2017 року надіслало на адресу ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, лист-повідомлення з проектом додаткової угоди від 21 квітня 2017 року до договору № 613 оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого строк оренди пролонгується до 31.12.2024 року, який ОСОБА_1 отримала 30.05.2017 року.

20 червня 2017 року до СП Світанок надійшла повторна заява від ОСОБА_1 , яка за містом є аналогічною з попередньою, в якій остання просить повернути земельну ділянку у власне користування. Жодних інших звернень або ж письмових повідомлень від ОСОБА_1 не надійшло.

В жовтні 2018 року ТОВ Інтерагроінвест отримало з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про земельну ділянку, а саме, що 03.01.2018 року ОСОБА_1 уклала новий договір оренди № 30 на земельну ділянку з ФГ Даценко .

Посилаючись на те, що наявний факт порушення переважного права СП Світанок на поновлення договору оренди земельної ділянки з орендодавцем ОСОБА_1 на новий строк, позивач просив задовольнити позов.

06 травня 2019 року ТОВ Інтерагроінвест подало до Рокитнянського районного суду Київської області заяву про забезпечення позову, в якій просив до набрання чинності рішенням у справі заборонити ОСОБА_1 та ФГ Даценко звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які дії по внесенню змін в єдиний державний реєстр речових прав відносно земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , площею 4,8167 га, яка розташована в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області.

Заяву обґрунтовував тим, що відповідачами ОСОБА_1 та ФГ Даценко після того, як останні дізналися про звернення ТОВ Інтерагроінвест до суду за захистом свого першочергового права оренди з позовом про визнання недійсним договору оренди землі та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, з метою унеможливлення фактичного виконання рішення суду у майбутньому розпочали припиняти договори оренди земельних ділянок, що діяли на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом, та укладати нові договори емфітевзису щодо тих самих земельних ділянок, які є предметом спору, та реєструвати інші речові права (користування) на них.

Зазначав, що у Таращанському районному суді Київської області у справі №379/1320/18 за позовом ТОВ Інтерагроінвест до ОСОБА_2 , СП Дубівське про визнання недійсним договору оренди землі та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк відповідачами було укладено угоду про припинення договору оренди на земельну ділянку, яка є предметом спору, з метою здійснити перешкоди у реалізації судового захисту першочергового права оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Також вказував про те, що у справі №379/1354/18 за позовом ТОВ Інтерагроінвест до ОСОБА_3 та ФГ Даценко про визнання недійсним договору оренди землі та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк під час розгляду справи по суті відповідачі припинили договір оренди, який є предметом спору, і уклали договір емфітевзису і всі реєстраційні зміни зі сторони відповідачів відбулися під час розгляду справи по суті.

Звертав увагу, що у всіх перелічених випадках реєстраторами були зареєстровані відповідні зміни у державному реєстрі речових прав.

Вважає, що дана справа є аналогічною вищезазначеним, а тому існує значний ризик внесення змін до Єдиного реєстру речових прав щодо припинення, користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , а отже і зміні відповідача у майбутньому. У такому випадку у разі задоволення позовних вимог виконання рішення буде неможливим.

Посилається на те, що відповідачі вже неодноразово припиняли договори оренди та укладали нові правочини на ті самі земельні ділянки, останні спробують здійснити інші реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок, а тому є термінова необхідність до набуття рішенням законної сили заборонити ОСОБА_1 та ФГ Даценко звертатися до реєстраторів щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно спірної земельної ділянки.

На думку заявника забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки не завдасть шкоди відповідачам, оскільки не несе заборони щодо використання цієї земельної ділянки відповідно до її цільового призначення (отримання прибутку), яка знаходиться у користуванні ФГ Даценко .

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 07 травня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено відповідачам звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які дії по внесенню змін в єдиний державний реєстр речових прав відносно земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , площею 4,8167 га, яка розташована в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Якименко О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 07 травня 2019 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.Зазначає, що заява про забезпечення позову не містить жодних аргументованих обґрунтувань щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а факти неодноразового припинення відповідачами договорів оренди та укладення останніми нових правочинів на ті самі земельні ділянки, на що посилається у заяві про забезпечення позову ТОВ Інтерагроінвест , не підтверджено будь-якими доказами.

Вказував на те, що подаючи необґрунтовані позови та заяви про забезпечення позову, намагається перешкоджати господарській діяльності ФГ Даценко та створює перепони власнику земельної ділянки, зокрема, перешкоджає реалізації договірних зобов`язань орендаря в частині орендної плати, оскільки після узгодження питання про збільшення розміру орендної плати в 2019 році ОСОБА_1 та ФГ Даценко позбавлені можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 03 січня 2018 року №30.

Крім того, зазначав, що забезпечення позову шляхом заборони звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які дії по внесенню змін до єдиного державного реєстру речових прав відносно спірної земельної ділянки перешкоджає господарській діяльності ФГ Даценко , оскільки унеможливлює реалізацію останнім права передавати земельну ділянку в суборенду.

24 липня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача ТОВ Інтерагроінвест надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

В судовому засіданні представник позивача - Якименко І.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь суддіКулікової С.В., пояснення представника позивача обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно, тощо. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу оренди земельної ділянки площею 4,8167 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначав про порушення його прав як орендаря на першочергове право оренди і можливе вчинення відповідачами реєстраційних дій щодо припинення договору оренди та укладення нового правочину на спірну земельну ділянку. Як на підставу для задоволення заяви про забезпечення позову посилався на те, що у разі вчинення відповідачами вказаних реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки виконання майбутнього рішення суду у справі про визнання недійсним договору оренди землі та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк буде неможливим.

В обгрунтування вимог позивач вказував про наявність у Таращанському районному суді Київської області декількох аналогічних справ за позовами ТОВ Інтерагроінвест про визнання недійсним договору оренди землі та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, в яких відповідачі під час розгляду справи судом вчиняли реєстраційні дії щодо припинення договорів оренди земельної ділянки та укладали договори емфітевзису, що призводило до неможливості у вказаних справах виконати рішення суду у майбутньому.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд не здійснює розгляд справи по суті, а лише вирішує питання забезпечення можливості виконання рішення суду по суті в разі задоволення позову.

З викладених у заяві про забезпечення позову обставин вбачається, що між сторонами існує спір щодо земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 , договір оренди на яку може бути припинено та укладено відповідачами договір емфітевзису з метою унеможливлення виконання рішення суду по суті заявлених позовних вимог у майбутньому.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, підлягають оцінці судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, разом з тим, з урахування предмету позову, особливостей орендних земельних правовідносин та порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову, оскільки власник спірної земельної ділянки та новий орендар до ухвалення відповідного рішення по суті заявлених вимог матимуть можливість розпорядження такою земельною ділянкою на власний розсуд, у тому числі, припинити договір оренди та укласти договір емфітевзису.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатньо обґрунтоване припущення сторони позивача про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

При встановленні відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам, слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися майном може призвести до незворотних наслідків.

Видом забезпечення позову ТОВ Інтерагроінвест обрано заборону відповідачам звертатися до реєстраторів та здійснювати будь-які дії по внесенню змін в єдиний державний реєстр речових прав відносно спірної земельної ділянки, яким не порушується право відповідачів на користування спірною земельною ділянкою та отримання прибутку від її використання.

З огляду на вищезазначене , доводи представника ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивач намагається перешкоджати господарській діяльності відповідачів, а саме, перешкоджає ОСОБА_1 здійснити реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі щодо збільшення орендної плати та унеможливлює реалізацію ФГ Даценко права передавати земельну ділянку в суборенду, є необгрунтованими, оскільки апелянтом не надано доказів на підтвердження наміру ОСОБА_1 під час розгляду справи укладати будь-які додаткові угоди до договору оренди, а ФГ Даценко наразі не зверталося з будь-якими вимогами щодо порушення його прав на передачу земельної ділянки в суборенду.

Враховуючи, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову .

При цьому , судом враховано,що заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті. Разом з тим, якщо відповідачі не згодні із застосованим заходом забезпечення позову, вони, зокрема, не позбавлені права звернутися до суду із відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій обґрунтувати свої доводи щодо недоцільності забезпечення позову.

Таким чином , з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача заявленим позовним вимогам, оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, а також ефективність способу захисту, про який просить сторона позивача, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Рокитнянського районного суду Київської області від 07 травня 2019 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Якименка Олега Васильовича.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375 , 381 -384 ЦПК України , суд , -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Якименка Олега Васильовича залишити без задоволення.

Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 07 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 серпня 2019 року.

Головуючий: Судді: