Рішення

від 30.09.2019 по справі 379/1302/18

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/1302/18

Провадження № 2/375/285/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019 Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нечепоренка Л.М., при секретарі Киричок В.В., за участю представників позивача Якименка І. В . та Колибаби І.О. , представника відповідача Якименка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Рокитне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест до ОСОБА_4 та фермерського господарства ОСОБА_9 про визнання недійсним договору оренди та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, -

УСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що підприємство є сільськогосподарським товаровиробником та спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарських культур. В господарській діяльності використовує орендовані земельні ділянки (земельні частки-паї) фізичних осіб.

18.09.2012 між СП Світанок , правонаступником якого є позивач та власником земельної ділянки ОСОБА_4 терміном на 5 років укладено договір № 613 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим № 3224487700:02:001:0055, площею - 4,8167 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, яка використовувалася СП Світанок за цільовим призначенням.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 29.12.2012 в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004005067.

20.11.2017 запис про наявність іншого речового права (права оренди) перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 25547301. Термін дії договору оренди земельної ділянки з урахуванням дати реєстрації договору закінчився 29.12.2017.

Відповідно до п.3.3 Договору № 613 земельної ділянки від 18.09.2012: Після закінчення строку договору, орендар має першочергове право поновлення його на певний строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством .

28.03.2017 до СП Світанок поштовим направленням надійшла письмова заява ОСОБА_4 від 22.03.2017, якою вона повідомила про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди належної їй земельної ділянки та просила передати останню у її користування для ведення власного підсобного селянського господарства.

Маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, СП Світанок 27.05.2017 за вих. № 613-200 від 21.04.2017 направило на адресу ОСОБА_4 лист-повідомлення з підписаним зі сторони МП Світанок проектом додаткової угоди від 21.04.2017 до договору № 613 оренди земельної ділянки від 18.09.2012 у трьох примірниках, відповідно до умов якої строк дії договору оренди пролонгується до 31.12.2024. Вказаний лист відповідач отримала 30.05.2017.

20.06.2017 до СП Світанок надійшла повторна заява від ОСОБА_4 від 24.05.2017 за змістом аналогічна первинній. У своїй заяві ОСОБА_4 просить повернути земельну ділянку у власне користування.

В той же час від відповідача відповіді в установлений термін після отримання пропозиції про поновлення договору до позивача не надходило.

У жовтні 2018 позивач отримав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про належну ОСОБА_4 земельну ділянку, а саме, що 03.01.2018, тобто через кілька днів після закінчення строку дії договору оренди землі з СП Світанок , ОСОБА_4 уклала з ФГ ОСОБА_9 новий договір № 30 оренди належної їй земельної ділянки з кадастровим № 3224487700:02:001:0055 площею - 4,8167 га. Право оренди зареєстровано 02.02.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 24729501.

Вважає, що відповідач ОСОБА_4 надала СП Світанок недостовірну інформацію про свої наміри самостійно використовувати за призначенням належну їй на праві власності земельну ділянку і що таким чином вона порушила право СП Світанок на поновлення з ним договору оренди земельної ділянки на новий строк. Окрім того, СП Світанок пропонувало ОСОБА_4 укласти договір оренди землі на значно кращих умовах. А саме, орендна плата за договором у грошовому виразі по ринковій вартості продукції становила у 2017 році 22000 грн. за два паї (11000 грн. за один пай), що більше за пропозицію ФГ ОСОБА_9 , яка становила 16784 грн. за два паї (8392 грн. за один пай).

Також позивач зазначає, що СП Світанок було реорганізовано, а саме приєднано до ТОВ "Інтерагроінвест" з визначенням останнього правонаступником всіх прав та обовязків СП "Світанок" і що знайшло своє відображення в установчих документах товариства.

Просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, площею 4,8167 га, кадастровий № 3224287700:02:001:0055 укладений 03.01.2018 між ОСОБА_4 та ФГ ОСОБА_9 , визнати поновленим договір оренди земельної ділянки № 613 оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий № 3224487700:02:001:0055 площею - 4,8167 га, що укладений 18.09.2012 між ОСОБА_4 та СП Світанок , на умовах, що викладені в додатковій угоді від 21.04.2017 до договору № 613 оренди земельної ділянки від 18.09.2012 строком на 7 років.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав за викладених у позові обставин. Також пояснив, що СП Світанок тривалий період часу добросовісно використовувало на умовах оренди земельну ділянку відповідача та вчасно виплачувало їй орендну плату, що підтверджується довідками про виплачену орендну плату. Також підприємство мало намір продовжити з відповідачем орендні стосунки і у звязку із цим направило їй 27.05.2017 за вих. № 613-200 від 21.04.2017 лист-повідомлення з підписаним зі сторони СП Світанок проектом додаткової угоди від 21.04.2017 до договору № 613 оренди земельної ділянки від 18.09.2012 у трьох примірниках, відповідно до умов якої строк дії договору оренди пролонговується до 31.12.2024. Вказаний лист відповідач отримала 30.05.2017, проте відповіді не надала, уклавши згодом договір оренди землі з іншим субєктом, а саме ФГ ОСОБА_9 та порушила таким чином першочергове право позивача на укладення такого договору. Те, що відповідач ОСОБА_4 28.03.2017 та 20.06.2017 до СП Світанок поштовим направленням направила письмові заяви від 22.03.2017 та від 24.05.20-17, якими вона повідомила про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди належної їй земельної ділянки та просила передати останню у її користування для ведення власного підсобного селянського господарства просить до уваги не брати, так як відповідач у встановлений термін не надала відповіді на пропозицію додаткової угоди і ніяких самостійних дій на належній їй земельній ділянці не вчиняла. Просить позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_4. зазначив, що відповідач правомірно володіє належною їй земельною ділянкою, а відповідно до ст.319 ЦК України власник земельної ділянки володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на власний розсуд. Тому ОСОБА_4 правомірно подала заяви про бажання використовувати належну їй ділянку після закінчення терміну оренди на вланий розсуд. 03.01.2018 на виконання своїх прав, дотримуючись вимог діючого земельного законодавства, ОСОБА_4 уклала з ФГ ОСОБА_9 договір оренди своєї земельної ділянки № 30 строком на 7 років і на момент укладення вказаного договору оренди дана земельна ділянка перебувала у користуванні останньої. Тому подальші дії позивача є тиском на ОСОБА_4 , порушенням її конституційних прав власності і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Тому просить суд закрити провадження у вказаній справі.

Аналогічний відзив направили до суду голова ФГ ОСОБА_9 - ОСОБА_5. та відповідач ОСОБА_4 ..

Відповідач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце слухання справи, до суду не з`явилася, заяви про слухання справи за її відсутності не подала.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що підстав для поновлення договору міє позивачем та відповідачем ОСОБА_4 немає, так як ОСОБА_4 , направляючи заяви до відповідача про припинення договору оренди мала намір не продовжувати даний договір по його закінченню і вести самостійне власне підсобне селянське господарство. На пропозицію ФГ ОСОБА_9 відповідач 03.01.2018 уклала з останнім договір оренди належної їй земельної ділянки, що є її правом. Крім того, 20.08.2017 після отримання заяв про відсутність наміру продовжувати договора оренди між власниками земельних ділянок і СП Світанок , керівники сільськогосподарських господарств - СП Світанок , ФК Тікич , ФГ ОСОБА_9 та СП Дубівське після багатьох консультацій та обговорень у зв`язку із переходом пайовиків землі від СП Світанок до інших орендарів, на зборах вирішили розподілити земельні ділянки між вказаними господарствами з метою зручного подальшого обробітку земельних ділянок єдиними масивами. Тобто керівництво СП Світанок ще у серпні 2017 року не мало наміру продовжувати договора з власниками земельних ділянок, які подали відповідні заяви, але з приходом нового керівництва у кінці 2018 року змінило своїх наміри і подали заяви до суду про поновлення договорів оренди.

Суд, заслухавши у судовому засіданні вступне слово учасників справи, покази свідків, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши наявні у справі письмові докази, вважає, що підстав для задоволення позову немає.

У судовому засіданні встановлено, що 18.09.2012 між СП Світанок , правонаступником якого є позивач та власником земельної ділянки ОСОБА_4 терміном на 5 років укладено договір № 613 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим № 3224487700:02:001:0055, площею - 4,8167 га, розташованої на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, яка використовувалася СП Світанок за цільовим призначенням.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 29.12.2012 в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області за № 322440004005067.

20.11.2017 запис про наявність іншого речового права (права оренди) перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 25547301. Термін дії договору оренди земельної ділянки з урахуванням дати реєстрації договору закінчився 29.12.2017.

Відповідно до п.3.3 Договору № 613 земельної ділянки від 18.09.2012: Після закінчення строку договору, орендар має першочергове право поновлення його на певний строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством .

28.03.2017 до СП Світанок поштовим направленням надійшла письмова заява ОСОБА_4 від 22.03.2017, якою вона повідомила про відсутність намірів продовжувати на новий строк договір оренди належної їй земельної ділянки та просила передати останню у її користування для ведення власного підсобного селянського господарства.

Маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, СП Світанок 27.05.2017 за вих. № 613-200 від 21.04.2017 направило на адресу ОСОБА_4 лист-повідомлення з підписаним зі сторони СП Світанок проектом додаткової угоди від 21.04.2017 до договору № 613 оренди земельної ділянки від 18.09.2012 у трьох примірниках, відповідно до умов якої строк дії договору оренди пролонгується до 31.12.2024. Вказаний лист відповідач отримала 30.05.2017.

20.06.2017 до СП Світанок надійшла повторна заява від ОСОБА_4 від 24.05.2017 за змістом аналогічна первинній. У своїй заяві ОСОБА_4 просить повернути земельну ділянку у власне користування.

В той же час від відповідача відповіді в установлений термін після отримання пропозиції про поновлення договорів до позивача не надходило.

У жовтні 2018 позивач отримав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про належну ОСОБА_4 земельну ділянку, а саме, що 03.01.2018, тобто через кілька днів після закінчення строку дії договору оренди землі з СП Світанок , ОСОБА_4 уклала з ФГ ОСОБА_9 новий договір № 30 оренди належної їй земельної ділянки з кадастровим № 3224487700:02:001:0055 площею - 4,8167 га. Право оренди зареєстровано 02.02.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 24729501.

Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_4 надала СП Світанок недостовірну інформацію про свої наміри самостійно використовувати за призначенням належну їй на праві власності земельну ділянку і що таким чином вона порушила право СП Світанок на поновлення з ним договору оренди земельної ділянки на новий строк. Окрім того, СП Світанок пропонувало ОСОБА_4 укласти договір оренди землі на значно кращих умовах. А саме, орендна плата за договором у грошовому виразі по ринковій вартості продукції становила у 2017 році 22000 грн. за два паї (11000 грн. за один пай), що більше за пропозицію ФГ ОСОБА_9 , яка становила 16784 грн. за два паї (8392 грн. за один пай).

Також позивач зазначає, що СП Світанок було реорганізовано, а саме приєднано до ТОВ "Інтерагроінвест" з визначенням останнього правонаступником всіх прав та обовязків СП "Світанок" і що знайшло своє відображення в установчих документах товариства.

Просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, площею 4,8167 га, кадастровий № 3224287700:02:001:0055 укладений 03.01.2018 між ОСОБА_4 та ФГ ОСОБА_9 , визнати поновленим договір оренди земельної ділянки № 613 оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий № 3224487700:02:001:0055 площею - 4,8167 га, що укладений 18.09.2012 між ОСОБА_4 та СП Світанок , на умовах, що викладені в додатковій угоді від 21.04.2017 до договору № 613 оренди земельної ділянки від 18.09.2012 строком на 7 років.

Після збору врожаю 2017 року належна ОСОБА_4 земельна ділянка була виділена останній у натурі, тобто повернута їй СП Світанок та за погодженням з останнім, на що вказують наявні у матеріалах справи дані результатів зібрання від 20.08.2017 за участю діючого на той час керівника СП Світанок ОСОБА_14., агронома цього підприємства ОСОБА_6 , голови ФГ Тікич ОСОБА_7, голови ФГ ОСОБА_9 ОСОБА_13. та заступника директора СП Дубівське , порядком денного якого було питання про кількість земельних ділянок, які повинні були вибути із оренди СП Світанок у звязку із закінченням строку дії договорів та визначення єдиним масивом земельних ділянок для їх виділу з метою зручності обробітку. За результатами розгляду питань порядку деннного було оформлено протокол, з якого вбачається, що СП Світанок в особі його керівника було достовірно відомо про намір окремих власників земельних ділянок і в тому числі ОСОБА_4 , строк дії оренди яких з підприємством закінчувався у 2017 році, не продовжувати останні та намір укласти такі договора з іншими субєктами сільськогосподарського виробництва і керівництво цього підприємства не заперечувало проти цього.

Цю обставину підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ..

Таким чином з вересня 2017 СП Світанок земельною ділянкою ОСОБА_4 не користується, що підтвердили в судовому засідані вищевказані свідки і чого не заперечує представник позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічна вимога вказана у ч. 1 ст. 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина перша статті другої Закону України Про оренду землі передбачає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 626, ст. ст. 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року №1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В частині першій статті третьої вказаного Закону передбачено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Частинами другою та третьою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов : реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. В ч. 1 ст. 4 вказаного Закону зазначено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

В п. 3.4 договору оренди землі сторони встановили обов`язок саме орендаря не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц зроблено висновок про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору .

Даний висновок суду знайшов своє підтвердження у постанові ВСУ від 10.01.2019 року у справі №594/285/17, провадження №61-31996св18.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Відповідно до пункту 3.3 Договору № 390 оренди земельної ділянки від 28.08.2012 після закінчення строку Договору Орендар має першочергове право поновлення його на новий строк в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством. Відповідно до пункту 3.4 вказаного Договору, якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість місяців) до закінчення строку дії даного Договору повідомити про це Орендаря у письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Відповідно до пунктів 7.1, 9.4 Договору № 390 оренди земельної ділянки від 28.08.2012 після припинення Договору Орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Зазначені правовідносини регулюються Конституцією України, ЦК України, Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства України, Законом України Про оренду землі .

Згідно із ст.19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Згідно ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частинами першою-п`ятою ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Як вбачається із встановлених обставин спору, оредар мав намір продовжити строк дії договору оренди землі та надіслав власнику земельної ділянки ОСОБА_4 лист-повідомлення про те, що товариство має намір продовжити дію договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди. Проект додаткової угоди до договору оренди землі додавався до повідомлення.

На вказану пропозицію відповідач ОСОБА_4 до отримання і після отримання такої пропозиції орендаря подала останньому заяви про небажання продовжити з ним орендні стосунки.

Відтак, договір оренди землі не було продовжено на підставі частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у встановленому законом порядку, право користування земельною ділянкою за цим договором є припиненим, а нормами діючого законодавства не передбачено внесення змін до договорів, правовідносини за якими припинено та які не є чинними.

Після припинення 29.12.2017 договору оренди землі з відповідачем остання уклала 03.01.2018 договір № 30 оренди земельної ділянки з ФГ ОСОБА_9 , який 02.02.2018 був зареєстрований в установленому законом порядку і відповідно до умов якого розмір орендної плати на той час був вищим, ніж пропонувався позивачем в проекті додаткової угоди.

Таким чином, ФГ ОСОБА_9 ОСОБА_4 були запропоновані кращі умови договору оренди, що відповідно до чинного законодавства давало їй право зробити вибір на кращих для себе умовах.

За викладеного суд приходить до висновку, що повідомлення позивача про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди за наявності заперечень орендодавця не є підставою для поновлення договору оренди землі. Додаткова угода ним не була укладена з позивачем, а тому позивач своє право на переважне укладення договору оренди з ОСОБА_12 не використав.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

За встановлених обставин спору відсутність у орендодавця волевиявлення на поновлення договору оренди землі на переконання суду не надає переважного права позивачу на поновлення договору оренди землі.

Крім того слід зазначити, що станом на 03.01.2018 на час укладення та 02.02.2018 - на час реєстрації договору оренди землі ОСОБА_4 з ФГ ОСОБА_9 не було перешкод для укладення та реєстрації цього договору, так як договір оренди землі з СП Світанок на той період часу вже закінчився (29.12.2017). Такий висновок суду відповідає правовому висновку ВССУ, зроблений ним в ухвалі ВССУ від 04 лютого 2015 року в справі N 6-26608св14.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначається як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно; під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Окрім того, встановлена судом обставина укладення між відповідачами у справі договору емфітевзису, який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, також вказує на відсутність переважного права позивача на укладення договору оренди перед відповідачем ФГ ОСОБА_9 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням того, що суд не знайшов підстав вважати наявним у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі та відсутність належних та допустимість доказів протилежного, беручи до уваги відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі укладеного між відповідачами, суд приходить до виснвоку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 626-628, 792 ЦК України, ст. ст. 93, 124 ч. 4, 125 ЗК України, ст. ст. 2 ч. 1; 6, 17, 33 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року №161-XIV, ст. ст. 2, 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року №1952-IV, постановою Великої Палати Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, постановою ВСУ від 10.01.2019 року у справі №594/285/17, провадження №61-31996св18, ст. ст. 3, 4, 10, 12, 77, 78, 80, 81, 141, 263-265, 268 та 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" до ОСОБА_4 та фермерського господарства ОСОБА_9 про визнання недійсним договору №30 оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області площею 4,8167 га, кадастровий номер 3224487700:03:001:0055, що укладений 03.01.2018 між ОСОБА_4 та ФГ ОСОБА_9 та про визнання поновленим з ТОВ Інтерагроінвест договору №613 оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області площею 4,8167 га, кадастровий номер 3224487700:03:001:0055, що укладений 18 вересня 2012 року між ОСОБА_4 та СП Світанок на умовах, що викладені в додатковій угоді від 21.04.2017 до договору № 613 оренди земельної ділянки від 18.09.2012 строком на 7 років.

Зняти накладене ухвалою Рокитнянського районного суду від 07.05.2018 забезпечення позову.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання до Рокитнянського районного суду апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 08.10.2019.

Суддя