Постанова

від 07.08.2019 по справі 359/8367/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 359/8367/15-ц

провадження № 61-3098св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2016 року у складі колегії суддів: Поліщука М. А., Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що він з 2004 року є членом садового кооперативу Ентузіаст і обробляє та користується земельною ділянкою в„– НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 з 1988 року. На протязі всього часу він як член садового кооперативу сплачує членські внески та вносить плату за користування земельною ділянкою. Вказана земельна ділянка на підставі розпорядження Бориспільської РДА Київської області від 14 жовтня 2010 року № 2414 передана у приватну власність ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва, та якій згодом був виданий державний акт серії НОМЕР_2 .

Посилаючись на статтю 152 ЗК України та на те, що відведення цієї земельної ділянки та передача у приватну власність ОСОБА_2 порушують його право на володіння та користування зазначеною земельною ділянкою, просив задовольнити позовні вимоги.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав суду доказів, що він у встановленому законом порядку набув право користування або право власності на спірну земельну ділянку, тому позовні вимоги є необґрунтованим.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано та не перевірено його доводи щодо законності розпоряджень Бориспільської РДА Київської області про безоплатну передачу відповідачу спірної земельної ділянки. Судами не встановлено місце знаходження спірної земельної ділянки: в межах території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, чи за межами населеного пункту, оскільки саме від встановлених обставин залежать повноваження відповідного органу. У розпорядженні від 14 жовтня 2010 року № 2414 жодним чином не йде мова про виділення відповідачу спірної земельної ділянки, а отже воно не може бути підставою для набуття нею права власності.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що ОСОБА_1 з 2004 року є членом Обслуговуючого кооперативу Садово-дачний кооператив Ентузіаст , займає земельну ділянку АДРЕСА_3 , яку обробляє з 1988 року, що підтверджується довідкою кооперативу від 16 січня 2015 року та членською книжкою від 25 листопада 2004 року (а. с. 6, 22).

Також встановлено, що згідно договору оренди земельної ділянки від 16 листопада 2006 року, укладеного між Бориспільською РДА Київської області та ГО СТ Перемога-плюс , вищевказана земельна ділянка входить до земельної ділянки, яка передана у строкове платне користування ГО СТ Перемога-плюс , вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А. В., реєстровий № 7502, та зареєстрований у Київській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру 22 грудня 2006 року (а. с. 54-59).

Відповідно до розпорядження виконуючого обов`язки голови Бориспільської РДА Рудя М. М. від 08 жовтня 2010 року № 2160 ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку АДРЕСА_3 ) площею 0,0678 га для ведення індивідуального садівництва, яка була надана їй у користування як члену СТ Перемога-Плюс на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту за рахунок земельної ділянки СТ Перемога-Плюс (а. с. 86).

Розпорядженням Бориспільської РДА Київської області від 14 жовтня 2010 року № 2414 (а. с. 99) внесено зміни в розпорядження виконуючого обов`язки голови Бориспільської РДА Рудя М. М. Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 члену садівничого товариства Перемога-плюс від 08 жовтня 2010 року № 2160, на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області в частині, що стосується прізвища, ім`я по-батькові громадянки, змінивши ОСОБА_2 на ОСОБА_2 .

На підставі зазначених розпоряджень ОСОБА_2 06 вересня 2011 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , відповідно до якого вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,0678 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка розташована в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, ГО СТ Перемога-плюс (а. с. 51).

Крім того, встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено; зобов`язано ОСОБА_1 повернути належну їй земельну ділянку АДРЕСА_3 , привести земельну ділянку у придатний для використання стан за його рахунок, знести пересувний вагончик, паркан і ворота за його рахунок (а. с. 47-48, 64).

Відповідно до статті 17 ЗК УРСР (в редакції, чинній на час надання в користування позивачу спірної земельної ділянки) надання земельних ділянок у володіння або користування здійснюється в порядку відведення.

Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. У рішеннях про надання земельних ділянок у володіння або користування зазначається мета, для якої вони відводяться.

Порядок вирішення питань про надання земельних ділянок у володіння або користування встановлюється Верховною Радою Української РСР.

Право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється (стаття 22 ЗК УРСР).

У частині першій статті 23 редакції цього Кодексу зазначено, що право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Крім того, відповідно до частини першої статті 119 ЗК України (в редакції, що діяла на момент передачі спірної земельної ділянки у власність відповідача) громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, надавши оцінку поданим сторонами доказам, та врахувавши наведені норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не набув право власності або право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вказаних вище норм земельного законодавства.

Відповідно до статті 125 ЗК України, в редакції, що діяла на момент передачі спірної земельної ділянки у власність відповідача, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується: державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 на підставі розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації, відповідно до порядку, визначеного статтею 118 ЗК України, затвердженої технічної документації, 06 вересня 2011 року отримала державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

Таким чином суд, першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність повноважень в Бориспільської РДА на прийняття розпорядження від 08 жовтня 2010 року № 2160 про безоплатну передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не ґрунтуються на матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на цю земельну ділянку (а. с. 78-97), оскільки відповідно до неї земельна ділянка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту за рахунок земельної ділянки СТ Перемога-Плюс , що також підтверджується договором оренди земельної ділянки від 16 листопада 2006 року, укладеним між Бориспільською РДА Київської області та ГО СТ Перемога-Плюс (а. с. 54-61).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував, висновків судів не спростовують, про незаконність судових рішень не свідчать, та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. А. Калараш А. О. Лесько С. Ю. Мартєв С. П. Штелик