Рішення

від 05.08.2019 по справі 904/957/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2019м. ДніпроСправа № 904/957/19

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Сергієнко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця Соболєва Анатолія Миколайовича м. Кривий Ріг

до Криворізької міської ради м. Кривий Ріг

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: фізичної особи ОСОБА_1 м. м. Кривий Ріг

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин м. Кривий Ріг

про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради №3121 від 24.10.2018р. Про відмову фізичній особі-підприємцю Соболєву А.М , у наданні згоди на подальше користування частиною земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, під тимчасовою спорудою для здійснення підприємницької діяльності .

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Сова Ю.В., довіреність №17/26/4311 від 28.12.2018р.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Степура А.Д.; довіреність №7-04/02-08/2339від 02.08.2018 р.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець Соболєв Анатолій Миколайович м. Кривий Ріг звернувся до Криворізької міської ради м. Кривий Ріг з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради №3121 від 24.10.2018р. Про відмову фізичній особі-підприємцю Соболєву А.М , у наданні згоди на подальше користування частиною земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, під тимчасовою спорудою для здійснення підприємницької діяльності .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірність відмови відповідача у наданні згоди на подальше користування земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що згідно договору купівлі - продажу кіоску від 04.08.2015р., за адресою: АДРЕСА_1 встановлений павільйон загальною площею 18м.кв. Дана тимчасова споруда знаходиться в межах виділеної земельної ділянки.

Відповідно до плану існуючих землекористувань павільйон розміщений з відступом від краю земельної ділянки ближче до центра. Встановлений навіс розміщений в межах земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача. З моменту його встановлення павільйон не пересувався та не змінював місце розташування.

На схемі розташування земельної ділянки, яка зазначена в акті обстеження від 10.10.2018р., павільйон знаходиться на межі земельної ділянки, а навіс розташований за її межами. Це, за твердженням позивача, не відповідає дійсності. Заміри навісу не робились, в акті наведені орієнтовні показники. Навіс не займає земельну ділянку, не є стаціонарною спорудою, оскільки не має закритого приміщення і не обмежується якимись чіткими межами на поверхні земельної ділянки.

Будь-які факти (акти, схеми, геодезичні зйомки), які б підтверджували порушення меж земельної ділянки, не надані та до оскаржуваного рішення не долучені. Згідно кадастрового плану земельної ділянки та плану розташування земельної ділянки межі ділянки та умови використання сервітутної земельної ділянки позивачем не порушені. Тому відсутні підстави для відмови у подовженні терміну користування землі.

Також зазначає, що якби позивач користувався земельною ділянкою більшого розміру, ніж надано йому за договором сервітуту, то це було б самовільне заняття іншої земельної ділянки. В даному випадку комісія мала скласти акт про порушення та надати час на усунення даних порушень з роз`ясненням способу усунення порушення, але цього зроблено не було.

Крім того, згідно пункту 11.3.2 договору, порушення умов договору є підставою для припинення договору сервітуту шляхом його розірвання в судовому порядку.

Оскільки всі умови договору сервітуту та зобов`язання, передбачені договором позивач виконував належним чином, використовував земельну ділянку за призначенням, сплачував вчасно та у повному обсязі плату за користування, не порушував меж земельної ділянки, позивач право на продовження дії договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019р. повернено заяву Фізичної особи-підприємця Соболєва А .М. про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2019р. позов Фізичної особи-підприємця Соболєва А.М. залишений без руху та запропоновано усунути виявлені недоліки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2019р. прийнято позов до розгляду; відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача фізичну особу ОСОБА_1 м. м. Кривий Ріг, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин м. Кривий Ріг; призначено підготовче засідання на 08.05.2019р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2019р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.06.2019р.

У відзиві, який надійшов на адресу суд 23.05.2019р., відповідач вказав про незгоду із заявленими позовними вимогами з наступних підстав:

- позивач звернувся до відповідача з заявою про надання згоди на подальше користування спірною земельною ділянкою 04.09.2018р., тобто з пропуском зазначеного в пункті 3.1 договору особистого сервітуту №12015049 від 04.08.2015р. строку.

- за результатами обстеження земельної ділянки 10.10.2018р. встановлено, що межі частини земельної ділянки порушені та не відповідають межам, погодженим паспортом прив`язки.

За рахунок навісу павільйон збільшився у розмірах та перестав відповідати межам, погодженим паспортом прив`язки. Це свідчить про порушення умов договору особистого сервітуту №12015049 від 04.08.2015р. та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р.

- за рахунок навісу та здійснення під ним торгівлі, перегороджується пішохідна доріжка, що також є порушенням.

Згідно пункту а частини 4 статті 83 Земельного кодексу України вулиці, проїзди, шляхи тощо належать до земель комунальної власності загального користування.

Статтею 19 Закону України Про автомобільні дороги на органи місцевого самоврядування, зокрема, покладається обов`язок забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів.

- пунктом д частини 1 статті 102 Земельного кодексу України передбачено, що у разі порушення власником сервітуту умов користування дія земельного сервітуту підлягає припиненню.

Відповідно до пункту 11.2.1. договору особистого сервітуту №12015049 від 04.08.2015р. дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

- змушування відповідача до укладення договору на новий строк всупереч його волі є протиправним та порушує принцип свободи договору.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 06.06.2019р., заперечуючи проти пропуску строку на звернення, позивач вказав про первісне звернення до ради із заявою про продовження дії договору 22.08.2018р. (копія цієї заяви не збереглась). При зверненні позивача було повідомлено про необхідність додати до заяви довідку про відсутність заборгованості зі сплати за землю. В якості доказу наведених обставин позивач посилається на дату наданої Криворізькою північною ОДПІ ГУ ДФС України довідки №4749/10/04-83-13/01 від 22.08.2018р. про сплату плати за землю.

Після надання довідки про відсутність заборгованості позивача було повідомлено, що заяви повинна бути написана встановленої форми. Тому заява була переписана та подана вдруге 04.09.2018р. разом із усіма додатками. Але свій намір продовжити дію договору сервітуту позивач висловив як у письмовій заяві довільної форми, так і в усному порядку, про що відповідач замовчує.

В оскаржуваному рішенні відсутні посилання на порушення строків звернення позивача із заявою як на підставу відмови у продовженні дії договору.

Крім того, пункт 3.2 договору передбачає, що порушення сервітуарієм строків звернення веде до втрати саме переважного права щодо поновлення договору, а не права взагалі.

Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Кривому Розі, затверджене рішенням Криворізької міської ради за №514 від 27.07.2011р., не може бути підставою проведення самоврядного контролю на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні на праві сервітуту.

Проведення самоврядного контролю при поновленні договору сервітуту не передбачено даним Положенням, а також іншими нормативно-правовими чи розпорядчими актами. Тому акт обстеження земельної ділянки від 10.10.2018р. не може бути підставою відмови у наданні згоди на подальше користування частиною земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, під тимчасово спорудою для здійснення підприємницької діяльності, а може бути лише підставою вжиття заходів для усунення виявлених порушень.

З листа Криворізької міської ради №17/18/3219 від 28.09.2018р. вбачається, що документи від позивача було прийнято та вони перебувають на опрацюванні, і що протягом місяця буде здійснено самоврядний контроль за виконанням істотних умов договору оренди. Договорів оренди позивач не укладав, тому самоврядний контроль не повинен був проводитись.

Всі умови договору сервітуту та передбачені договором зобов`язання позивач виконував належним чином, використовував земельну ділянку за призначенням, сплачував вчасно та у повному обсязі плату за користування землею, не змінював місце розташування та розміри павільйону на земельній ділянці, а тому має право на продовження дії договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019р. продовжений строк підготовчого провадження на 30днів, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 26.06.2019р.

У заяві, яка надійшла до суду 26.06.2019р., третя особа 1 повідомила про підтримку заявлених позовних вимог та просила розглядати справу за її відсутності.

У письмових поясненнях третьої особи 2 №12/02-08/1791 від 10.06.2019р., наданих до суду 26.06.2019р., викладені заперечення проти задоволення позовних вимог.

Під час проведення обстеження земельної ділянки за кадастровим номером № НОМЕР_1 було встановлено, що межі порушені за рахунок металевого навісу площею 2,5x3,5м. та поряд розташовано 7 холодильних установок, під даним навісом здійснюється комерційна діяльність.

Межі частини земельної ділянки порушені та не відповідають межам, погодженим паспорту прив`язки.

Однією із істотних умов договору особистого сервітуту є об`єкт користування. Використання частини земельної ділянки, наданої для розміщення тимчасової споруди існуючого торгівельного павільйону, відбувається із порушенням умов договору сервітуту.

З огляду на наведені обставини та положення статті 102 Земельного кодексу України, третя особа 2 підтримує правову позицію відповідача щодо правомірності оспорюваного рішення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019р. закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2019р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2019р. судове засідання було відкладено на 05.08.2019р.

На адресу суду 05.08.2019р. засобами електронного зв`язку надійшло клопотання представника позивача про відкладення судового засідання у справі через хворобу Фізичної особи-підприємця Соболєва Анатолія Миколайовича на максимально тривалий час. Також у клопотанні було зазначено, що приватний підприємець виявив намір прийняти участь у розгляді справи по суті та надати свої особисті пояснення, але не може цього зробити через перебування на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні КП Криворізька міська лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради з 17.07.2019р. Точна дата закінчення лікування невідома.

В судовому засіданні від 05.08.2019р. представник відповідача та третьої особи 2 заперечували проти задоволення цього клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уповноважив на представництво своїх інтересів адвокатів - Мотуз О.В. (ордер ДП №2179/000029 від 12.11.2018р.) та Повалій О.В. (ордер ДП №2179/015 від 12.11.2018р.) Суд не було повідомлено про те, що вказані представники мають обмеження у повноваженнях на представництво в суді. Не містять такого застереження і ордери адвокатів.

Запровадження із прийняттям нової редакції Господарського процесуального кодексу України інституту представництва в судах виключно адвокатами є заходом, покликаним на забезпечення ефективного захисту прав та інтересів осіб упродовж розумного строку і дотриманням процедур визначених процесуальним законодавством.

Відповідно до статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи №904/957/19 по суті розпочався 16.07.2019р. В судовому засіданні від 16.07.2019р. представника позивача було повідомлено про час та дату наступного судового засідання. В судове засідання 05.08.2019р. жоден з представників позивача не з`явився.

Згідно статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Так, у позовній заяві позивач виклав свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. А саме - викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначені докази, що підтверджують вказані обставини; наведені правові підстави позову.

В свою чергу, у відповіді на відзив зазначені пояснення, міркування та аргументи позивача щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Суд створив учасникам процесу у справі №904/957/19 належні умови для здійснення учасниками справи всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Господарським процесуальним кодексу України. Зокрема, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Фізична особа-підприємець не був позбавлений можливості оформити свої пояснення щодо обставин справи у письмовому вигляді та надати їх до суду протягом всього розгляду справи, починаючи з моменту відкриття провадження у справі №904/957/19 (22.04.2019р.)

Враховуючи викладене, суд залишає без задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд установив таке.

Відповідно до договору купівлі-продажу кіоску від 10.07.2010р., укладеного між фізичними особами ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_1 і Соболєвим Анатолієм Миколайовичем (покупці), продавець передає майно у власність покупців, а покупці приймають по ? частці кожний майно і сплачують за нього обумовлену грошову суму. Предметом договору є рухоме майно - один нестаціонарний металевий торговий кіоск, площею 18кв.м, обшитий ДСП, пластик, що дислокується за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори 10.07.2019р. та зареєстрований в реєстрі за №2-2478.

На підставі рішення Криворізької міської ради №3759 від 24.06.2015р., Криворізькою міською радою (далі - розпорядник) та Фізичною особою-підприємцем Соболєвим Анатолієм Миколайовичем (далі - сервітуарій) був підписаний договір особистого сервітуту №12015049 від 04.08.2015р. (далі - договір).

Згідно пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.3 договору розпорядник на підставі рішення міської ради №3759 від 24.06.2015р. встановлює межі зони дії особистого сервітуту щодо частини земельної ділянки та громадської забудови, а сервітуарій розміщує в цих межах тимчасову споруду існуючого павільйону з продажу продуктів харчування.

Площа частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут та розташованої на АДРЕСА_1 , складає 0,0030га. Кадастровий номер цієї частини земельної ділянки - НОМЕР_1 .

Пунктом 14.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та державної реєстрації права сервітуту, яке поширюється на земельну ділянку.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2015р. запис відносно права користування (сервітуту) позивача земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 був внесений 29.10.2015р.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що частина земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, вважається переданою сервітуарію з моменту державної реєстрації права сервітуту. Передача оформлюється шляхом підписання акту приймання - передачі, який є невід`ємною частиною договору особистого сервітуту.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно якого позивач прийняв в особистий сервітут під розміщення тимчасової споруди земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0030га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для розміщення існуючого павільйону і продажу продуктів харчування.

В розділі 4 договору сторони узгодили розмір та строки внесення плати за користування частиною земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут.

В пунктах 3.1, 3.2 договору сторони визначили, що договір укладений на 3роки. Після закінчення строку договору сервітуарій, який належно виконував обов`язки, відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі сервітуарій повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово розпорядника про наміри продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого розпорядником відповідного рішення.

У разі відсутності заперечень з боку розпорядника щодо поновлення строку дії договору на новий термін протягом одного місяця після його закінчення, договір вважається поновленим на тих же умовах і на той же термін. Порушення сервітуарієм термінів звернення веде до втрати переважного права щодо поновлення договору.

У вересні 2018р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання згоди на подальше користування частиною земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту під тимчасовою спорудою для здійснення підприємницької діяльності (заява позивача №275510-2018 від 04.09.2018р.)

Докази письмового повідомлення сервітуарієм розпорядника про намір продовжити дію договору особистого сервітуту до 29.08.2018р. в матеріалах справи відсутні.

В підписаному приватним підприємцем бланку заяви від 04.09.2018р. вказано, що Соболєв А.М. попереджений про те, що протягом місяця з дня подання заяви буде здійснений самоврядний контроль за виконанням істотних умов договору особистого сервітуту обстеження земельної ділянки. Також в заяві вказано, що позивач гарантує забезпечити безперешкодний доступ посадових осіб до земельної ділянки для здійснення самоврядного контролю за виконанням істотних умов договору особистого сервітуту.

В жовтні 2018р. представниками Відділу моніторингу землекористування Управління земельних відносин Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому міської ради ( Степура А.Д. , Гуля Т.С. ) спільно із представником Управління розвитку підприємництва виконкому міської ради (Рясик С.М. ) в присутності позивача проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером № НОМЕР_1 .

За результатами обстеження складений акт від 10.10.2018р., підписаний усіма учасниками обстеження. Було встановлено, що фактично на земельній ділянці розміщена тимчасова споруда існуючого торговельного павільйону з продажу продуктів харчування.

В пункті 2 опис меж земельної ділянки цього акту зазначено, що під час проведення обстеження даної земельної ділянки встановлено порушення меж за рахунок металевого навісу площею 2,5x3,5м; поряд розташовано 7холодильних установок; під навісом здійснюється комерційна діяльність. Акт не містить зауважень позивача щодо викладених висновків в пункті 2 акту.

Пунктами 5.1 - 5.3 договору визначено, що частина земельної ділянки житлової та громадської забудови, щодо якої встановлено особистий сервітут, передається в строкове платне користування для розміщення існуючого павільйону з продажу продуктів харчування.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення розпорядником частини земельної ділянки, щодо якої він встановлений, права користування та розпорядження нею або позбавлення територіальної громади міста, від імені якої діє розпорядник, права володіти нею.

При цьому, сервітуарій зобов`язаний забезпечити збереження стану частини земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, відповідно до вимог чинного законодавства України; використовувати частину земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, без зміни цільового призначення та в межах земельного відведення (не порушуючи межі та розмір земельної ділянки).

Обґрунтовуючи неправомірність оспорюваного рішення позивач зазначав, що Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Кривому Розі, затверджене рішенням Криворізької міської ради за №514 від 27.07.2011р., не може бути підставою проведення самоврядного контролю на спірній земельній ділянці.

Проведення самоврядного контролю при поновленні договору сервітуту не передбачено даним Положенням та іншими нормативно-правовими чи розпорядчими актами. Акт обстеження земельної ділянки від 10.10.2018р. не може бути підставою відмови у наданні згоди на подальше користування частиною спірної земельної ділянки, а може бути лише підставою вжиття заходів для усунення виявлених порушень.

Суд вважає помилковим такий висновок позивача з огляду на таке.

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001р. (із змінами та доповненнями) сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами здійснюється самоврядний контроль за використанням та охороною земель.

Рішенням Криворізької міської ради №514 від 27.07.2011р. затверджено Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Кривому Розі (далі - Положення).

Згідно пункту 1.2 Положення об`єктом самоврядного контролю за використанням та охороною земель до розмежування земель державної та комунальної власності є землі, розташовані на території Криворізької міської ради, у тому числі, самовільно зайняті.

Пунктом 1.6 Положення передбачено, що самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства та передбачає постійне спостереження за станом використання земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та внесення пропозиції щодо ефективного та раціонального використання земель.

Пунктами 2.4, 2.5 Положення встановлено, що самоврядний контроль передбачає спостереження за станом використання земель та виконанням заходів щодо їх охорони та відстеження наявності у землевласників і землекористувачів документів, що підтверджують їхні права на землю.

Самоврядний контроль здійснюється шляхом обстеження земельних ділянок щодо дотримання умов їх використання та охорони відповідно до чинного законодавства України та укладених договорів оренди землі.

Відповідно до положень статей 98, 99 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001р. (із змінами та доповненнями) право земельного сервітуту - це право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками), яке може бути встановлено для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Між сторонами дійсно був підписаний договір особистого сервітуту, але об`єктом самоврядного контролю все одно залишається контроль за використанням спірної земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності та розташована на території Криворізької міської ради.

Рішенням Криворізької міської ради №3121 від 24.10.2018р. відмовлено фізичній особі - підприємцю Соболеву А.М. у наданні згоди на подальше користування частішою земельної ділянки, наданої на підставі договору особистого сервітуту від 29.10.2015р. №11879348, площею 0,0030 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для розміщенім тимчасової споруди існуючого торговельного павільйону з продажу продуктів харчування.

Підпунктом 11.2.2 пункту 11.2 договору встановлено, що дія договору припиняється у разі отримання сервітуарієм заперечення розпорядника щодо його поновлення на новий термін.

В рішення Криворізької міської ради №3121 від 24.10.2018р. зазначено, що фізичній особі-підприємцю Соболеву Анатолію Миколайовичу після припинення 29.10.2018 дії договору особистого сервітуту в тримісячний термін необхідно повернути розпоряднику частину земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, у стані, не гіршому від того, у якому вона була одержана в користування.

Вказане рішення було прийнято на підставі результатів обстеження земельної ділянки від 10.10.2018р. З урахуванням фотодоказів, схеми розташування земельної ділянки, даних існуючого паспорту прив`язки, був зроблений обґрунтований висновок, що межі частини земельної ділянки порушені та не відповідають межам, погодженим паспортом прив`язки.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р. (Зареєстрований: Мін`юст України, 22.11.2011р. за №1330/20068), паспорт прив`язки тимчасової споруди (ТС) - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

Згідно пояснювальної записки до паспорту прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, торгівельний кіоск виконаний з металевих конструкцій, розміром в плані 5,0 на 6,0; площа 30кв.м.; фундамент відсутній; стіни - панелі.

Наведене спростовує посилання позивача на неможливість порушення меж земельної ділянки площею 30кв.м, розташованим на ній торгівельним павільйоном меншої площі.

З огляду на обставини справи, відповідач як власник земельної ділянки правомірно скористався наданим йому правом не погоджувати поновлення на новий строк договір особистого сервітуту земельної ділянки.

З огляду на наведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, статтями 4, 13, 14, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Соболєва Анатолія Миколайовича м. Кривий Ріг до Криворізької міської ради м. Кривий Ріг за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: фізичної особи ОСОБА_1 м. м. Кривий Ріг за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин м. Кривий Ріг про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради №3121 від 24.10.2018р. Про відмову фізичній особі-підприємцю Соболєву А.М , у наданні згоди на подальше користування частиною земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, під тимчасовою спорудою для здійснення підприємницької діяльності

В судовому засіданні 05.08.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 15.08.2019р.

Суддя Р.Г. Новікова