Постанова

від 09.09.2020 по справі 904/957/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2020 року м.Дніпро Справа № 904/957/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А.- доповідача

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

від позивача: адвокат Повалій Олена Василівна, посвідчення ДП№3177 від 11.11.2016 року, ордерАЕ №1028892 від 15.06.2020 року;

позивач: фізична особа ОСОБА_1 ;

від Криворізької міської ради: Скляр Наталія Михайлівна посвідчення №003988, представник, довіреність б/н, б/д;

інші представники у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 року (повний текст складено 15.08.2019 року) у справі № 904/957/19 (суддя Новікова Р.Г.)

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг

до Криворізької міської ради м. Кривий Ріг

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин м. Кривий Ріг

про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради №3121 від 24.10.2018 року "Про відмову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, у наданні згоди на подальше користування частиною земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, під тимчасовою спорудою для здійснення підприємницької діяльності",-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 року у справі № 904/957/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що:

- доводи позивача про те, що відповідач не має права самоврядного контролю за використанням земельної ділянки, зазначеної в договорі особистого сервітуту №12015049 від 04.08.2015 року, безпідставні в силу ст. 189 Земельного кодексу України, рішення Криворізької міської ради №514 від 27.07.2011 року;

- оскаржуване позивачем рішення Криворізької міської ради №3121 від 24.10.2018 року прийнято на підставі результатів належного обстеження земельної ділянки від 10.10.2018 року. з урахуванням фотодоказів, схеми розташування земельної ділянки, даних існуючого паспорту прив`язки та встановлення порушень позивачем меж земельної ділянки.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, як власник земельної ділянки, правомірно скористався наданим йому правом не погоджувати позивачу поновлення на новий строк договору особистого сервітуту земельної ділянки.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Просив скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегією суддів встановлено, що 24.10.2019 року від ОСОБА_1 (дружини ФОП ОСОБА_2) надійшла заява про зупиння провадження у справі № 904/957/19. ОСОБА_1 повідомила про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ФОП ОСОБА_2 помер (копія свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 05.10.2019 року).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 року провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 року у справі № 904/957/19 було зупинено до вступу у справу правонаступника чи законного представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Адвокат ФОП ОСОБА_2 Повалій О.В. подала заяву про поновлення провадження по справі №904/957/19.

У якості доказу підстав для поновлення було надано свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.04.2020 року, зареєстроване в реєстрі №863, видане приватним нотаріусом Черник О.П. Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (дружині) про те, що вона володіє спадщиною - 1/2 частки у праві власності на один нестаціонарний металевий торговий кіоск, площею 18,0 кв.м., обшитий ДСП, пластиком, що дислокується за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2020 року провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 року у справі № 904/957/19 поновлено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2020 року залучено до участі у справі № 904/957/19 як позивача ОСОБА_1.

В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги, згідно якої апелянт зазначав, що:

- судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми матеріального права - ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України;

- під час розгляду справи не доведено зазначених відповідачем порушень умов договору сервітуту;

- порушено господарським судом норми процесуального права, а саме не враховано, що позивач знаходився на стаціонарному лікуванні і просив розгляд справи відкласти.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення суду без змін як законне та обгрунтоване.

Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин м. Кривий Ріг надав апеляційному суду письмові пояснення по даній справі, в яких підтримав правову позицію відповідача. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі - продажу кіоску, укладеного 10.07.2010 року та посвідченого державним нотаріусом Другої Криворізької державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками по 1/2 частки кожний нестаціонарного металевого кіоску, площею 18,0 кв.м., що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.17-18).

На підставі рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 24.06.2015 року № 3759 між Криворізькою міською радою (розпорядник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (сервітуарій) укладено договір особистого сервітуту № 12015049 від 04.08.2015 року (далі - договір), відповідно до умов якого розпорядник (відповідач у справі) встановлює межі зони дії особистого сервітуту щодо частини земельної ділянки житлової та громадської забудови, а сервітуарій (ФОП ОСОБА_2) розміщує в цих межах тимчасову споруду існуючого павільйону з продажу продуктів харчування (п. 1.1. договору).

Частина земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут, розташована на: АДРЕСА_2 (п. 1.2. договору). Площа частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут, складає 0,0030 га (п. 2.1. договору). Кадастровий номер частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут 1211000000:06:052:0072 (п. 2.3. договору).

Договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору сервітуарій, який належно виконував обов`язки, відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі сервітуарій повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово розпорядника про наміри продовжити його дію.

Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого розпорядником відповідного рішення. У разі відсутності заперечень з боку розпорядника щодо поновлення строку дії договору на новий термін протягом одного місяця після його закінчення, договір вважається поновленим на тих же самих умовах і на той же термін (п. 3.1. договору).

Відповідно до п.5.3 Договору сервітуарій зобов`язаний:

- забезпечити збереження стану частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут, відповідно до вимог чинного законодавства України;

- використовувати частину земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут, без зміни цільового призначення та в межах земельного відведення (не порушуючи межі та розмір земельної ділянки).

Відповідно до п. 11.2. договору дія договору припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено (п. 11.2.1. договору);

- отримання сервітуарієм заперечення розпорядника щодо його поновлення

на новий термін (п. 11.2.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та державної реєстрації права сервітуту, яке поширюється на зазначену земельну ділянку (п. 14.1. договору).

Відповідно до витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 46863208 від 03.11.2015 р. державна реєстрація права серЕ ітуту відбулась 29.10.2015 р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25817612 від 03.11.2015 р. (копія Витягу в матеріалах справи).

Згідно з пунктом 3.1. договору, після закінчення строку договору сервітуарій має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі сервітуарій повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово розпорядника про наміри продовжити його дію (п. 31.1 договору).

Встановлено, що рішенням Криворізької міської ради № 3121 від 24.10.2018 року фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 у наданні згоди на подальше користування частиною земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, під тимчасово спорудою для здійснення підприємницької діяльності відмовлено (том 1 а.с. 36).

У рішенні Криворізької міської ради № 3121 від 24.10.2018 року зазначено, що згідно акту обстеження земельної ділянки від 10.10. 2018 року, виконаного посадовими особами департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, межі частини земельної ділянки порушені та не відповідають межам, погодженим паспортом прив`язки.

Надаючи оцінку обгрунтованості доводів оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги, колегія суддів керується положеннями ст.269 Господарського процесуального кодексу України та переглядає справу за наданими суду першої інстанції доказами в межах доводів апеляційної скарги.

Виходячи з доводів апеляційної скарги необхідно зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України, ч.1 ст.59, 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За статтею 100 Земельного кодексу України земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі порушення власником сервітуту умов користування дія земельного сервітуту підлягає припиненню (п. д ч.І ст. 102 Земельного кодексу України).

Таким чином, Криворізька міська рада має виключне право на розпорядження землями комунальної власності, а прийняті нею рішення є обов`язковими до виконання на всій території м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

За змістом п.3.1. договору особистого сервітуту №12015049 від 04.08.2015 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2015 року, його укладено на 3 роки, тобто до 29.10.2018 роки.

Після закінчення строку договору Сервітуарій , який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Сервітуарій повинен не пізніше, ніж за два місяці до строку закінчення договору повідомити письмово Розпорядника про наміри продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого Розпорядником відповідного рішення.

04.09.2018 року, з пропуском строку, зазначеного в п.3.1 договору, позивач звернувся до відповідача з заявою про надання згоди на подальше користування спірною земельною ділянкою. При цьому, в підписаному позивачем бланку заяви від 04.09.2018 вказано, що ФОП ОСОБА_2 попереджений про те, що протягом місяця з дня подання заяви буде здійснений самоврядний контроль за виконанням істотних умов договору особистого сервітуту обстеження земельної ділянки. Також в заяві вказано, що позивач гарантує забезпечити безперешкодний доступ посадових осіб до земельної ділянки для здійснення самоврядного контролю за виконанням істотних умов договору особистого сервітуту (том 1 а.с.93).

Розглянувши звернення позивача, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення Договору на новий строк з огляду на неналежне виконання позивачем умов Договору та обов`язків, передбачених правовими актами.

Відповідно до п. 11.2. договору, однією з підстав припинення дії договору є отримання сервітуарієм заперечення розпорядника щодо його поновлення на новий термін.

За п. 8.4.4. та п. 8.4.15. договору Сервітуарій серед іншого зобов`язався виконувати та не порушувати обмеження (обтяження) щодо об`єкта користування в обсязі, передбаченому законом або договором; виконувати обов`язки, передбачені Законом України Про оренду землі та іншими правовими актами.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та у визначенні умов договору.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 10.10.2018 року, виконаного посадовими особами Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради в рамках здійснення самоврядного контролю згідно 189 Земельного кодексу України, встановлено порушення позивачем умов договору в частині меж земельної ділянки за рахунок металевого навісу площею 2,5 на 3,5 м., під яким здійснюється підприємницька діяльність.

Висновки акту підтверджуються схемою розташування земельної ділянки, фотоматеріалами існуючої ситуації, паспортом прив`язки тимчасової споруди (том 1 а.с.95).

Згідно статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Згідно п. 3.2. Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Кривому Розі, затвердженим рішенням Криворізької міської ради від 27.07.2011 року № 514 (далі - Положення №514), осадові особи можуть мати й інші повноваження відповідно до законодавства України, зобов`язані додержуватися Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, рішень міської ради та її виконкому, цього Положення.

За статтею 4 Земельного кодексу України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

З огляду на приведені норми закону посилання скаржника на відсутність підстав для здійснення самоврядного контролю є безпідставними.

Відповідно до п. 3.1. Положення №514, посадові особи, які здійснюють самоврядний контроль за використанням та охороною земель, мають право:

- обстежувати земельні ділянки щодо дотримання умов їх використання та охорони відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів міської ради та укладених договорів оренди.

- складати акти обстеження стану та дотримання умов використання земельних ділянок та за фактом виявлення порушень подавати матеріали до відповідного органу місцевого самоврядування для воюиття заходів відповідно до чинного законодавства України.

- проводити у випадках, установлених законодавством, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміоісний засіб для запобігання порушенням.

При обстеженні земельних ділянок чи спостереженні можуть бути виявлені порушення земельного законодавства, зокрема, щодо самовільного відхилення від проектів землеустрою (п. 5.1.Положення).

10.10.2018 року проведеним обстеженням, з урахуванням фотодоказів, схеми розташування земельної ділянки, даних існуючого паспорту прив`язки, дозволило дійти висновку, що межі частини земельної ділянки порушені та не відповідають межам, погодженим паспортом прив`язки.

Відповідно до п. 1.4. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності , затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244 (далі - Порядок №244), паспорт прив`язки тимчасової споруди (ТС) - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

Стаціонарна ТС - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.

Згідно п.п. 2.20., 2.21. Порядку, встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається.

Здійснена позивачем добудова навісу нерозривно пов`язана з торговельним павільйоном позивача, безпосередньо примикає до нього, що свідчить про єдиний об`єкт, а відповідно, доводить зв`язок зі спірним Договором сервітуту.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що за рахунок навісу павільйон видозмінився, збільшився у розмірах та перестав відповідати межам, погодженим паспортом прив`язки, що свідчить про порушення умов Договору та Порядку №244.

Є безпідставними посилання скаржника на те, що навіс не наймає земельну ділянку, тому межі ділянки та умови використання сервітутної земельної ділянки ФОН ОСОБА_2 не порушені.

Скаржник не спростував заперечення відповідача, що призначення навісу не обмежується функцією захисту, а полягає у розширенні здійснюваної позивачем комерційної діяльності поряд з павільйоном.

З наданих суду фотографій вбачається, що на земельній ділянці під навісом розміщується асортимент продуктів харчування, холодильні установки, що в сукупності унеможливлює вільне та безперешкодне володіння та користування даною земельною ділянкою у будь-який інший спосіб, а відповідно, свідчить про порушення меж земельної ділянки та невідповідність межам, погодженим паспортом прив`язки.

Судом першої інстанції досліджувався та встановлений факт самовільного розміщення за межами земельної ділянки металевих опор, які тримають навіс, що також підтверджує фотофіксація (а.с.95).

Пункт д ч.1 ст. 102 Земельного кодексу України у разі порушення власником сервітуту умов користування дія земельного сервітуту підлягає припиненню.

У відповідності до п. 11.2.1. договору дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

За викладених обставин відповідач обґрунтовано дійшов висновку про відмову позивачу у наданні згоди на подальше користування частинами земельної ділянки на АДРЕСА_2.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, за положеннями якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, оскільки дана норма, дійсно, не підлягала застосуванню.

У даному випадку має місце не розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, а закінчення строку дії договору на підставі пп. 11.2.1 договору, що є самостійною підставою для припинення дії договору.

Отже, при розгляді апеляційної скарги апелянтом ОСОБА_1 , яка є правонаступником позивача, висновки оскаржуваного рішення не спростовано. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 року у справі № 904/957/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.09.2020 року

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков