Рішення

від 15.08.2019 по справі 910/4076/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2019Справа № 910/4076/19

За позовом Приватного підприємства "Компанія Приват-Лекс" (м. Запоріжжя)

До 1. Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (м. Київ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" (м. Дніпро)

про визнання недійсними договорів застави

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Пасацька В.В.

від відповідача-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Компанія Приват-Лекс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсними договорів застави:

- № 210809-З/5 від 21.08.09., укладений між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс";

- № 080211-З від 08.02.11., укладений між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" під час підписання оспорюваних договорів не мав необхідного обсягу повноважень на укладення таких договорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.19. відкрито провадження у справі № 910/4076/19, залучено до участі в справі № 910/4076/19 в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс", призначено підготовче засідання на 14.05.19., в порядку ст. 81 ГПК України витребувано докази.

06.05.19. відповідачем-1 подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та вказує, що протоколом зборів учасників відповідача-2 від 03.07.09. було вирішено виступити майновим поручителем за позивача перед відповідачем-1 при укладанні ним кредитного договору та доручено підписання договору застави директору відповідача-2 Ройзіній І.Ю.

Крім вказаного відповідач-1 наголосив, що строк позовної давності для оскарження оспорюваних договорів сплив ще в 2014 році.

08.05.19. позивачем подано клопотання про витребування доказів, яке є передчасним, оскільки відповідачі витребувані ухвалою суду докази надавати не відмовлялись, більш того, відповідачем-1 до відзиву на позовну заяву подано витребувані судом від відповідачів докази.

13.05.19. відповідачем-1 подано клопотання про передачу даної справи до Господарського суду Дніпропетровської області для об`єднання її в одне провадження зі справою № 904/191/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.19. відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про направлення справи № 910/4076/19 до Господарського суду Дніпропетровської області для об`єднання її в одне провадження зі справою № 904/191/18.

14.05.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 30.05.19.

Позивач в судове засідання 30.05.19. не з`явився, проте, 30.05.19. подав клопотання про оголошення перерви в підготовчому засіданні з підстав неможливості участі представника позивача в даному судовому засіданні.

Відповідачі явку своїх повноважних представників в судове засідання 30.05.19. не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

За викладених обставин ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.19. відкладено підготовче засідання на 18.06.19.

18.06.19. о 10:07 год. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18.06.19. о 14:00 год.

Після судового засідання 18.06.19. о 11:58 год. позивачем подано заяву про відвід судді Ващенко Т.М.

Суд, дослідивши заяву Приватного підприємства "Компанія Приват-Лекс" про відвід судді Ващенко Т.М. дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Суд наголосив, що суб`єктивна думка щодо процесуальних рішень, які повинні були бути прийняті суддею у даній справі, не можуть бути підставою для відводу судді та вказав, що в судовому засіданні 18.06.19. о 10:07 год., після встановлення судом того, що позивач підтримує подану ним заяву про зміну підстав позову, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 18.06.19. о 14:00 год. саме для ознайомлення судом з вказаною заявою та, в подальшому, заслуховування думки сторін щодо вказаної заяви, для дотримання таких засад (принципів) господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.19. визнано відвід судді Ващенко Т.М. необґрунтованим; передано клопотання представника Приватного підприємства "Компанія Приват-Лекс" адвоката Щербаня Д.М. про відвід судді Ващенко Т.М. від розгляду справи № 910/4076/19 для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України; розгляд справи № 910/4076/19 відкладено на 25.06.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.19. відмовлено в задоволенні заяви Приватного підприємства "Компанія Приват-Лекс" про відвід судді Ващенко Т.М. у справі № 910/4076/19.

Розглянувши 25.06.19.заяву позивача "про зміну підстав позову" суд встановив.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" під час підписання оспорюваних договорів не мав необхідного обсягу повноважень на укладення таких договорів, оскільки загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" не приймали будь-якого рішення про передачу директору відповідача-2 ОСОБА_2 повноважень на укладення договорів від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" на суму понад 10.000,00 грн.

В заяві "про зміну підстав позову" позивач вказує, що укладенню спірних договорів застави передувало рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс", оформлене протоколом загальних зборів № 13 від 03.07.09., щодо надання згоди на передачу в заставу відповідачу-1 належного товариству майна та уповноваження директора на укладення відповідних договорів застави. Підставами позову позивач визначає невідповідність рішення загальних зборів учасників відповідача-2 оформлене протоколом від 03.07.09. положенням абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК України, що, за твердженням позивача, свідчить про відсутність у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" ОСОБА_2 повноважень на укладення оспорюваних договорів застави від імені відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.19. прийнято заяву Приватного підприємства "Компанія Приват-Лекс" про зміну підстав позову, відмовлено в задоволенні клопотання Приватного підприємства "Компанія Приват-Лекс" про встановлення додаткового строку для подання доказів; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання у справі на 23.07.19.

10.07.19. відповідачем-1 подано письмовий відзив на заяву позивача про зміну підстав позову, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову та застосувати строк позовної давності.

22.07.19. позивачем подано клопотання про зупинення провадження даній справі, оскільки ОСОБА_3 до Господарського суду Дніпропетровської області подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс", яке оформлене протоколом № 13 від 03.07.09.

В судовому засіданні 23.07.19. судом встановлено, що позовній заяві ОСОБА_3 присвоєно єдиний унікальний номер справи 904/3036/19 та здійснено її автоматизований розподіл. Однак, станом на 23.07.19. провадження у справі № 904/3036/19 відкрито не було. На а офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет та за даними Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 23.07.19. (на час проведення судового засідання) були відсутні відомості щодо вчинення будь-яких процесуальних дій із вказаною позовною заявою.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Однак, як відзначалось судом, така справа станом на час розгляду клопотання відсутня.

За вказаних підстав суд дійшов висновку, що клопотання позивача про зупинення провадження в даній справі задоволенню не підлягає.

23.07.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.08.19.

Відповідач-2 в судове засідання 15.08.19. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач в судове засідання 15.08.19. не з`явився, проте 14.08.19. подав клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні з підстав того, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.19. № 904/3036/19 позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс", яке оформлене протоколом № 13 від 03.07.09., залишено без руху. За твердженням позивача, не дочекавшись ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі № 904/3036/19 неможливо вирішити клопотання позивача про зупинення в даній справі.

Суд в судовому засіданні 15.08.19. відмовив в задоволенні означеного клопотання. При цьому суд виходив з наступного.

У підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи (п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України).

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В судовому засіданні 23.07.19. судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 910/4076/19, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Отже, відсутні підстави для застосування приписів ч. 2 ст. 202 ГПК України.

Відповідач-1 проти позову заперечував.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.08.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.08.09. між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (банк) та Приватним підприємством "Компанія Приват-Лекс" (позичальник) укладений Договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 210809-О (далі - Кредитний договір), відповідно до якого банк надає позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафт для ведення статутної поточної діяльності, в т.ч. на поповнення обігових коштів, з лімітом кредитування у сумі 3000000,00 грн., у разі своєчасного та належного оформлення договорів іпотеки, зазначені у п. 1.5 цього Доктору, ліміт кредитування збільшується до суми 4500000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 08.02.11. між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (заставодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" (заставодавцем) укладено Договір застави № 080211-3 (далі - Договір застави № 080211-3), за умовами пункту 1.1 якого заставодавець передає у забезпечення зобов`язань боржника за Кредитним договором, а ззаставодержатель приймає у повторну заставу майно - транспортний засіб марки VOLVO, модель FН16, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1994, VIN НОМЕР_2 , шасі (рама) № НОМЕР_3 , колір червоний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , видане РЕВ 1-го МВ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській обл. 18.10.2007 ринковою вартістю 1371999,15 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 08.02.11. між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (заставодержателем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" (заставодавцем) укладено Договір застави № 210809-3/5 (далі - Договір застави № 210809-3/5), за умовами пункту 1.1 якого заставодавець передає у забезпечення зобов`язань боржника за Кредитним договором, а заставодержатель приймає у повторну заставу майно:

- сідловий тягач-Е марки VOLVO, модель FН12, 1998 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_5 , колір червоний, реєстраційний № НОМЕР_6 , який належить заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 , виданого РЕВ 1-го МВР ДАІ м. Дніпропетровськ 01.11.2006, ринковою вартістю 190000, 00 грн.;

- н/причіп-паливоцистерна марки ZREMВ, модель ЕNЕRСО №С38, 1991 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_8 , колір сірий, реєстраційний № НОМЕР_9 , який належить Заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_10 , виданого РЕВ 1-го МВР ДАІ м.Дніпропетровськ 27.12.2006, ринковою вартістю 144000, 00 грн.

Договори застави чинності з моменту їх нотаріального посвідчення та діють до повного виконання боржником зобов`язань перед заставодержателем за Кредитним договором (п.2.1 Договорів застави).

Договори застави від імені Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" підписано головою правління П.О.Макаровим, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" підписано директором ОСОБА_2 .

Звертаючись з даним позовом до суду позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" під час підписання оспорюваних договорів не мав необхідного обсягу повноважень на укладення таких договорів, оскільки загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" не приймали будь-якого рішення про передачу директору відповідача-2 ОСОБА_2 повноважень на укладення договорів від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" на суму понад 10.000,00 грн.

В заяві "про зміну підстав позову" позивач вказує, що укладенню спірних договорів застави передувало рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс", оформлене протоколом загальних зборів № 13 від 03.07.09., щодо надання згоди на передачу в заставу відповідачу-1 належного товариству майна та уповноваження директора на укладення відповідних договорів застави. Підставами позову позивач визначає невідповідність рішення загальних зборів учасників відповідача-2 оформлене протоколом від 03.07.09. положенням абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК України щодо вирішення питань про розпорядження майном товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків не менше як 3/4 від голосів учасників товариства, що, за твердженням позивача, свідчить про відсутність у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" ОСОБА_2 повноважень на укладення оспорюваних договорів застави від імені відповідача-2.

Відповідач-2 заперечуючи проти позову вказує на те, що відсутнє порушене право позивача; в протоколі від 03.07.08. загальних зборів учасників не вказано, що ОСОБА_3 не голосував за прийняте рішення; позивачем не подано доказів відсутності ОСОБА_3 на загальних зборах учасників 03.07.09., а відсутність його підпису на протоколі № 13 від 03.07.09. не вказує на його відсутність за зборах; позивачем не подано доказів на підтвердження того, що сума оскаржуваних договорів становить 50 і більше відсотків майна відповідача-2.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких є визнання правочину недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі статтею 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Таким чином, встановлення судом наявності або відсутності зазначених позивачем у поданому позові (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) обставин належить до предмету доказування у даній справі.

Судом встановлено, що спірні Договори застави № 080211-3 та № 210809-3/5 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" підписано директором ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 145 ЦК України (в редакції чинній на час зборів учасників відповідача-2, оформлених протоколом від 03.07.09. № 13 та на час укладення оспорюваних Договорів застави) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Судом встановлено, що відповідно до п. 8.1 статуту відповідача-1, затвердженого протоколом Зборів Учасників Товариства № 29.10.07., в редакції чинній на час зборів учасників відповідача-2, оформлених протоколом від 03.07.09. № 13 та на час укладення оспорюваних Договорів застави (далі - Статут), управління Товариством здійснюють загальні збори його учасників та директор.

Згідно з п. 8.2 Статуту, вищим органом товариства є Загальні збори Учасників.

Відповідно до п. 8.3.13 Статуту, до виключної компетенції вищого органу товариства належить укладення договорів, сума яких перевищує 10.000,00 грн.

Якщо директор не є одним із учасників товариства, він не може самостійно, без надання письмових повноважень загальними зборами учасників, приймати рішення відносно укладення інших договорів, сума яких перевищує 10.000,00 грн. (п. а п. 8.11 Статуту).

Відповідно до п. 1.7, п. 6.2 Статуту учасниками відповідача-2 є: ОСОБА_4 (частка у статутному капіталі товариства становить 33,33333%), ОСОБА_5 (частка у статутному капіталі товариства становить 33,33334%) та ОСОБА_3 (частка у статутному капіталі товариства становить 33,33333%).

Статутний капітал Товариства становить 1.967.500,00 грн. (п. 1.8 Статуту).

Положеннями абз 2 ч. 2 ст. 98 ЦК України, на які посилається позивач, унормовано, що рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

З протоколу зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" № 13 від 03.07.09. встановлено, що на зборах були присутні: ОСОБА_3 (учасник), ОСОБА_5 (учасник) ОСОБА_4 (учасник), що складає 100% голосів від загальної кількості . Порядок денний зборів: про можливість ТОВ Транстехносервіс виступити майновим поручителем ПП Компанія Приват-Лекс перед ПАТ Банк Кредит Дніпро при отриманні кредиту в режимі овердрафт в сумі 4.500.000,00 грн. строком на 12 місяців і передачу в заставу майна ТОВ Транстехносервіс . Ухвалили:

1. ТОВ Транстехносервіс виступає майновим поручителем ПП Компанія Приват-Лекс перед ПАТ Банк Кредит Дніпро при укладені ним кредитного договору.

2. Надати в заставу ПАТ Банк Кредит Дніпро для забезпечення кредиту ПП Компанія Приват-Лекс наступне майно: евакуатор з повним обладнанням: автомобіль Volvo FH16-82R, рік випуску 1994, Volvo FH12 рік випуску 1998, полуприцеп-Е ZREMB ENERCO РІК ВИПУСКУ 1991.

3. Підписання договору застави по кредитному договору ПП Компанія Приват-Лекс доручити директору ОСОБА_2 .

Таким чином, у відповідності до протоколу зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс" № 13 від 03.07.09. за присутності всіх учасників товариства, які володіють 100% голосів відповідача-2, директору товариства ОСОБА_2 були надані повноваження загальними зборами учасників на укладення оспорюваних Договорів застави № 080211-3 та № 210809-3/5.

Не приймаються судом доводи позивача про те, що:

- ОСОБА_3 не голосував за передачу майна товариства в заставу, оскільки фактично не брав участь у загальних зборах учасників 03.07.09., оскільки його підпис на протоколі відсутній;

- відсутній протокол реєстрації учасників або реєстр учасників зборів;

- відсутні достатні докази про повідомлення ОСОБА_3 щодо проведення загальних зборів учасників 03.07.09.,

з наступних підстав:

рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Транстехносервіс від 03.07.09., оформлене протоколом № 13 від 03.07.09. не визнано недійсним в судовому порядку, отже, станом на день прийняття рішення в даній справі є чинним. Натомість, предметом спору в даній справі не є визнання недійсним такого рішення загальних зборів учасників, а позивачем не подано жодного належного чи допустимого доказу в підтвердження фактів та обставин, викладених ним в заяві про зміну підстав позову .

При цьому, слід зазначити, що твердження заявника про те, що вказаний протокол не є належним доказом присутності ОСОБА_3 на загальних зборах 03.07.09. з огляду на те, що останній не містить підписів учасника товариства, а підписаний лише головою та секретарем зборів, суд не приймає до уваги, оскільки нормами Закону України Про господарські товариства (чинний станом на проведення загальних зборів учасників відповідача-2) (Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніш як через три робочих дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства - ст. 41 вказаного Закону) та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Транстехносервіс не передбачено необхідності підписання означеного протоколу учасниками.

Одночасно, господарським судом також враховано, що у протоколі № 13 від 03.07.09., яким оформлено результати загальних зборів від 03.07.09., також вказано про присутність всіх учасників товариства під час проведення зборів вищого органу управління.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено статтею 44 ГК України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Разом з цим, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів застави:

- № 210809-З/5 від 21.08.09., укладений між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс";

- № 080211-З від 08.02.11., укладений між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстехносервіс",

а тому суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Заява відповідача-1 про застосування строків позовної давності залишена судом без розгляду на те, що за приписами п.2.2 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи . Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Отже, з огляду на висновки суду щодо наявності самостійних підстав для відмови в задоволенні позову, заява Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про застосування строків позовної давності залишена без розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається із суми сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3.842,00 грн. (арк. справи 91).

Відповідач-1 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи не надав.

Відповідач-2 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи не надав.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір в розмірі 3.842,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 20, 56, 58, 73-80, 86, 88, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 15.08.19.

Суддя Т.М. Ващенко