Постанова

від 14.08.2019 по справі 826/5274/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5274/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Костюк Л.О., Сорочка Є.О.

за участю секретаря Лисенко І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будінвестмонтаж" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук Світлани Василівни, треті особи - Приватне підприємство "Будінвестмонтаж", Житлово-будівельний кооператив "Своє житло", про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлани Василівни (далі - Відповідач), треті особи: Приватне підприємство "Будінвестмонтаж" (надалі - третя особа 1) ЖБУ "Своє житло" (надалі - третя особа 2), в якому просили суд: скасувати рішення Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлани Василівни від 07.02.18 р. про державну реєстрацію права приватної власності на житловий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за приватним підприємством Будінвестмонтаж .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, третьою особою 1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення від 23 січня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 2002 року більше 150 фізичних осіб уклали із акціонерним товариством закритого типу "ДВК" та кредитною спілкою "Кредитна спілка військовослужбовців" інвестиційні договори та/або договори на участь у пайовому будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до яких ними були сплачені грошові кошти на будівництво житлового комплексу за даною адресою.

Одними із таких інвесторів були позивачі: ОСОБА_1 , який 05.04.2005 уклав із КС КСВУ та АТЗТ ДВК Інвестиційний Договір на участь у пайовому будівництві № 22-3/С-1; ОСОБА_2 , який уклав із АТЗТ ДВК , КС КСВУ інвестиційний договір на участь у пайовому будівництві № 62/МК-1 від 22.01.2004. Копії Договорів Інвестиційного договору, на участь у пайовому будівництві, квитанцій до прибуткового касового ордеру та копії судових рішень по майновим правам позивачів містяться з матеріалах справи.

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 зазначених договорів акціонерне товариство закритого типу "ДВК" приймає позивачів у пайове будівництво житлового багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом фінансування ними цього будівництва в обсягах та в порядку, що передбачені цим договором.

Умовами даних договорів на участь у пайовому будівництві визначено, що запланований початок будівництва житлового багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 - II квартал 2005 року, гранична запланована дата введення будинку в експлуатацію - IІІ квартал 2006 року (IV квартал 2006 року).

Протягом 2006 року акціонерне товариство закритого типу "ДВК" побудувало лише 13 поверхів будинку першої черги будівництва житлового багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після чого, будівництво зупинилось та не ведеться по теперішній час.

У зв`язку із зупиненням будівництва та бездіяльності забудовника, фізичними особами (інвесторами) ініційовано звернення до правоохоронних органів та якими, відповідно, порушено кримінальну справу щодо розкрадання коштів інвесторів та їх нецільового використання. Слідчим відділом Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013110060000085.

Крім того, СВ Оболонського РУ ГУ МВС України порушено кримінальну справу №55-1749 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, в межах якої Позивачів та інших постраждалих інвесторів визнано потерпілими особами.

Постраждалі інвестори об`єднали свої зусилля для захисту порушених прав та інтересів та 29.07.2009 р. зареєстрували в установленому законом порядку Житлово-будівельний кооператив "Своє житло", як юридичну особу відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, що підтверджується копією Статуту та виписки ЄДРПОУ ЖБК "СВОЄ ЖИТЛО", які містяться в матеріалах справи.

Між Акціонерним товариством закритого типу "ДВК" та Приватним підприємством "Будінвестмонтаж" 02.03.2009 р. укладено Договір № 1/09 про передачу функцій замовника (надалі - Договір №1/09).

Згідно п.п. 1.3, 1.6, 2.1 Договору №1/09, АТЗТ "ДВК" передало у власність ПП "Будінвестмонтаж" майнові права на житлові, нежитлові приміщення та паркінг 1,2,3 черги будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, а також надало право ПП "Будінвестмонтаж" укладати будь-які господарські договори з іншими фізичними та юридичними особами, в тому числі передавати в заставу майнові права на житлові та нежитлові приміщення даного об`єкту, які будуть побудовані в майбутньому.

Приватне підприємство "Будінвестмонтаж" 29.08.2015 р. звернулось до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою №13034105 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві 04.09.2015 р. прийнято рішення №24162855 про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (30% готовності), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за приватним підприємством "Будінвестмонтаж" (код ЄДРПОУ 32309476).

Інвестори не погоджуючись із скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (30% готовності), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за приватним підприємством "Будінвестмонтаж", звернулись до суду з адміністративним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2016 року по справі № 826/27242/15, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 26 липня 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (30% готовності), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за приватним підприємством "Будінвестмонтаж" (код ЄДРПОУ 32309476) від 04.09.2015 №24162855.

Листом від 06.10.2016 р. № 057025-19052 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив ЖБК "Своє житло", як представника постраждалих інвесторів, що на разі земельна ділянка у Оболонському районі м. Києва площею 2,9021 га (кадастровий номер 8 000 000 000;78;053;0029), на якій розташована проінвестована недобудова, знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Києва, а сам недобудований житловий комплекс зареєстрований за ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що стало черговою приголомшливою новиною для інвесторів даного комплексу.

Слідчим відділом Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві було відкрито кримінальне провадження №12016100090010753 від 15.09.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (підроблення офіційних документів та використання завідомо підроблених документів).

Під час досудового розслідування встановлено, що власником житлового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно являється ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 15.05.11 Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві), а підставою виникнення права власності є рішення Стахановського міського суду Луганської області виданого 22.02.08 за №2-2366/2008.

На підставі вище викладених обставин 12.10.16 слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва була винесена ухвала про накладення арешту на житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_3 із забороною розпоряджатися та використовувати майно до постановлення у кримінальному провадженні №12016100090010753 від 15.09.2016 року кінцевого рішення .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2016 року по справі № 826/459/17, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 23 січня 2018 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Магомедової Марини Гамідівни від 10.09.15 р. про державну реєстрацію права приватної власності на житловий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 2,9021 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ) за ОСОБА_3 та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Магомедової Марини Гамідівни від 10.09.15 про державну реєстрацію іпотеки на житловий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 2,9021 га (кадастровий номер НОМЕР_3 :0029).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.02.2018 та від 07.03.18 на даний об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 накладено два арешти - арешт від 08.07.16 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01.07.16, який до сьогодні не знятий в установленому законом порядку та арешт від 19.12.16 на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 12.10.16, який також до сьогодні не знятий.

Таким чином, після скасування в судовому порядку двох незаконних рішень про реєстрацію права власності на проінвестований об`єкт незавершеного будівництва, інвестори дізналися, що 08.02.2018 відповідач, не зважаючи на те, що об`єкт незавершеного будівництва перебуває під двома арештами, прийняла рішення про реєстрацію права власності на даний об`єкт за ПП Будінвестмонтаж , незважаючи що попередня реєстрація за третьою особою 1 скасована як незаконна.

Позивачі вважають, що відповідач діяв не в порядку і спосіб, передбачених Конституцією та законами України, а також з перевищенням наданих йому законом повноважень, що призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивачів, за захистом яких останні звернулися до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на недобудову за ПП Будінвестмонтаж зобов`язана була перевірити інформацію про наявність чи відсутність арешту на даний об`єкт незавершеного будівництва, про власника земельної ділянки, на якій знаходиться недобудова та іншу інформацію, а саме інформацію про накладення двох арештів на недобудову та про власника земельної ділянки, яким є територіальна громада міста Києва, а не ПП Будінвестмонтаж , оскільки земельна ділянка, з наявних в матеріалів справи документів, належить до земель комунальної власності.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. У свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої).

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачами. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивачів.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення є захистом прав позивачів на відповідні об`єкти нерухомості від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж самого нерухомого майна.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 823/2042/16.

Велика Палата у вказаному рішенні наголосила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Звертаючись до суду з позовом, та обґрунтовуючи належність даного спору до юрисдикції адміністративних судів позивачі наполягали саме на істотному недотриманні процедури реєстрації.

Проте, Велика Палала Верховного Суду у наведеній вище постанові, відійшла від своєї раніше викладеної позиції про те, що при визначенні юрисдикції спору мають враховуватися підстави звернення до суду з позовом, зокрема порушення процедури реєстрації.

Велика Палала Верховного Суду наголосила, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Таким чином, вказані позивачами підстави звернення до суду у спорах зазначеної категорії не можуть бути причиною віднесення спору до тієї чи іншої юрисдикції.

Велика Палала Верховного Суду з метою забезпечення єдності та сталості судової практики у постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 823/2042/16 сформувала досить чіткий висновок про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 238 КАС України (ст. 319 КАС).

Вказані вище обставини є беззаперечною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про закриття провадження у справі з наведених вище підстав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається постанова про закриття провадження у справі .

Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322 ,325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будінвестмонтаж" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук Світлани Василівни, треті особи - Приватне підприємство "Будінвестмонтаж", Житлово-будівельний кооператив "Своє житло", про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 15.08.2019 року.