Постанова

від 04.12.2019 по справі 826/5274/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2019 року

Київ

справа №826/5274/18

адміністративне провадження №К/9901/26195/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року (ухвалена в складі колегії суддів: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Костюк Л.О., Сорочка Є.О.) по справі № 826/5274/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук Світлани Василівни, треті особи: Приватне підприємство "Будінвестмонтаж", Житлово-будівельний кооператив "Своє житло" про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук Світлани Василівни, треті особи: Приватне підприємство "Будінвестмонтаж", Житлово-будівельний кооператив "Своє житло", в якому просили:

- скасувати рішення Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук Світлани Василівни від 07 лютого 2018 року про державну реєстрацію права приватної власності на житловий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Приватним підприємством "Будінвестмонтаж".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 23 січня 2019 року позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на недобудову за ПП Будінвестмонтаж зобов`язана була перевірити інформацію про наявність чи відсутність арешту на даний об`єкт незавершеного будівництва, про власника земельної ділянки, на якій знаходиться недобудова та іншу інформацію, а саме інформацію про накладення двох арештів на недобудову та про власника земельної ділянки, яким є територіальна громада міста Києва, а не ПП Будінвестмонтаж , оскільки земельна ділянка, з наявних в матеріалів справи документів, належить до земель комунальної власності.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі.

Закриваючи провадження по справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що цей спір виник не між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачами. Отже, позивачі фактично звернулись до суду з позовом про захист цивільного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, серед іншого, ОСОБА_1 посилається на те, що дана справа підвідомча адміністративному суду, скаржник вважає, як видно зі змісту скарги, що спір у цій справі є публічно-правовим. Між позивачами та ПП Будінвестмонтаж ніколи не існувало договірних відносин, то й спір про встановлення, зміну або порушення будь-яких прав у даній справі між сторонами відсутній.

Третя особа по справі - ПП Будінвестмонтаж надіслав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти її задоволення заперечує, наполягаючи на тому, що спір по цій справі не є публічно-правовим спором та його не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 16 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до реєстратора, треті особи - ПП Будінвестмонтаж , ЖБК Своє житло , про визнання протиправним та скасування рішення передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 повернута до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії (ч.6 ст. 347 КАС України в редакції, чинній з 19.10.2019).

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року № 2050/0/78-19 у зв`язку з перебуванням з 03.12.2019 га лікарняному судді Стрелець Т.Г., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи на підставі службової записки судді-доповідача Тацій Л.В. від 03 грудня 2019 року здійснено заміну судді Стрелець Т.Г. та визначено такий склад суду: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Рибачук А.І.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2019 справа призначена до розгляду в попереднє судове засідання.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 2002 року більше 150 фізичних осіб уклали із Акціонерним товариством закритого типу "ДВК" та кредитною спілкою "Кредитна спілка військовослужбовців" інвестиційні договори та/або договори на участь у пайовому будівництві житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до яких ними сплачені грошові кошти на будівництво житлового комплексу за даною адресою.

Одними із таких інвесторів були позивачі: ОСОБА_1 , який 05.04.2005 уклав із КС КСВУ та АТЗТ ДВК Інвестиційний Договір на участь у пайовому будівництві № 22-3/С-1; ОСОБА_2 , який уклав із АТЗТ ДВК , КС КСВУ інвестиційний договір на участь у пайовому будівництві № 62/МК-1 від 22.01.2004. Копії Договорів Інвестиційного договору, на участь у пайовому будівництві, квитанцій до прибуткового касового ордеру та копії судових рішень по майновим правам позивачів містяться з матеріалах справи.

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 зазначених договорів Акціонерне товариство закритого типу "ДВК" приймає позивачів у пайове будівництво житлового багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом фінансування ними цього будівництва в обсягах та в порядку, що передбачені цим договором.

Умовами даних договорів на участь у пайовому будівництві визначено, що запланований початок будівництва житлового багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 -II квартал 2005 року, гранична запланована дата введення будинку в експлуатацію - IІІ квартал 2006 року (IV квартал 2006 року).

Протягом 2006 року Акціонерне товариство закритого типу "ДВК" побудувало лише 13 поверхів будинку першої черги будівництва житлового багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1, після чого, будівництво зупинилось та не ведеться по теперішній час.

У зв`язку із зупиненням будівництва та бездіяльністю забудовника, фізичними особами (інвесторами) ініційовано звернення до правоохоронних органів та якими, відповідно, порушено кримінальну справу щодо розкрадання коштів інвесторів та їх нецільового використання. Слідчим відділом Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013110060000085.

Крім того, СВ Оболонського РУ ГУ МВС України порушено кримінальну справу №55-1749 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, в межах якої Позивачів та інших постраждалих інвесторів визнано потерпілими особами.

Постраждалі інвестори об`єднали свої зусилля для захисту порушених прав та інтересів та 29.07.2009 зареєстрували в установленому законом порядку Житлово-будівельний кооператив "Своє житло", як юридичну особу відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві.

Між Акціонерним товариством закритого типу "ДВК" та Приватним підприємством "Будінвестмонтаж" 02.03.2009 укладено Договір № 1/09 про передачу функцій замовника (надалі - Договір №1/09).

Згідно п.п. 1.3, 1.6, 2.1 Договору №1/09, АТЗТ "ДВК" передало у власність ПП "Будінвестмонтаж" майнові права на житлові, нежитлові приміщення та паркінг 1,2,3 черги будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, а також надало право ПП "Будінвестмонтаж" укладати будь-які господарські договори з іншими фізичними та юридичними особами, в тому числі передавати в заставу майнові права на житлові та нежитлові приміщення даного об`єкту, які будуть побудовані в майбутньому.

Приватне підприємство "Будінвестмонтаж" 29.08.2015 звернулось до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою №13034105 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві 04.09.2015 прийнято рішення №24162855 про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (30% готовності), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за приватним підприємством "Будінвестмонтаж".

Позивачі, не погоджуючись із скасуванням рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва (30% готовності), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за Приватним підприємством "Будінвестмонтаж", звернулись до суду з адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, спірні правовідносини виникли внаслідок договірних відносин між учасниками справи за інвестиційними договорами та договорів про участь у будівництві.

Порушуючи питання про скасування рішення Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу від 07.02.18 про державну реєстрацію права приватної власності на житловий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за Приватним підприємством Будінвестмонтаж , позивачі свої вимоги обґрунтовують тим, що реєстраційну дію з оформлення права власності на нерухоме майно за ПП "Будінвестмонтаж" вчинено без дотримання процедури реєстрації.

Велика Палата у постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 823/2042/16 наголосила на тому, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Велика Палала Верховного Суду у наведеній вище постанові також відійшла від своєї раніше викладеної позиції про те, що при визначенні юрисдикції спору мають враховуватися підстави звернення до суду з позовом, зокрема порушення процедури реєстрації. Наголосивши при цьому, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства.

Тобто, оскаржуючи проведення реєстраційної дії та прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за третьою особою (ПП "Будінвестмонтаж"), позивачі фактично оспорюють правомірність набуття цією особою права власності на зазначений об`єкт, одночасно заявляючи вимоги, направлені на поновлення їх порушеного права на спірний об`єкт нерухомого майна.

Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави колегії суддів вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту їх приватного інтересу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 820/4291/17.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій обов`язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення та належності виконання цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов`язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 821/592/16, від 30 січня 2019 року у справі № 826/26802/15.

Ураховуючи викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що заявлений спір не є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку не адміністративного, а цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Зважаючи на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року по справі № 826/5274/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: Л.В. Тацій

Судді: С.Г. Стеценко

А.І. Рибачук