Рішення

від 26.01.2010 по справі 23/373

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  23/373

26.01.10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа  №23/373                                                                                                    26.01.2010

За позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до

відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня"    

про

стягнення 79 385,53 грн.

Суддя  Кирилюк  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:

ОСОБА_2 (пред. за довір. 14.12.2009 року)

від відповідача:

не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" заборгованості за договором №129-07 від 05.04.2007 року у сумі 79 385,53 грн. (у тому числі 68 854,16 грн. основної заборгованості, 3 442,70 грн. пені, 1 442,63 грн. трьох процентів річних та 4 815,78 грн. інфляційних втрат). Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 року порушено провадження у справі № 23/373 та призначено її розгляд на 26.11.2009 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2009 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи №23/373 було відкладено на 26.01.2010 року.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 26.01.2010 року представник Відповідача повторно не з’явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва у справі №23/373 від 17.11.2009 року  та від 26.11.2009 року не виконав.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання відправлені за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем  вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.01.2010 року за згодою присутнього представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 05.04.2007 року було укладено договір №129-07, відповідно до якого Позивач зобов’язався виконати роботи по  виготовленню сталевих корпусних   блоків, сталевих корпусних конструкцій секцій, роботи по стиковці блоків в об’єм, роботи по зварюванню, збірці, зачищенню сталевих корпусних конструкцій та інші роботи, передбачені додатковими угодами до договору, а Відповідач відповідно зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи. Об’єми та вартість робіт визначається сторонами додатковими угодами, підписаними сторонами, що є невід’ємними частинами договору.  

Відповідно до пунктів 2.4 та 2.5 договору №129-07 від 05.04.2007 року вартість враховується в кожному конкретному випадку при підписанні додаткових угод на підставі калькуляції на роботи. Остаточна вартість виконаних робіт визначається на підставі актів приймання-передачі, відповідно до ваги виготовлених (демонтованих) Позивачем конструкцій.

Згідно пунктів 2.6 та  2.7.1 договору №129-07 від 05.04.2007 року Відповідач зобов’язався здійснювати оплату робіт  у наступному порядку: перший платіж –аванс, для  забезпечення робіт  у сумі 25% від вартості замовлення –протягом 5 банківських днів від  дати підписання договору; 65 % - з моменту підписання акта приймання-передачі робіт та 10% - після здачі блоків на конструктивність –протягом 10 банківських днів банківським перерахунком на розрахункових рахунок вказаний Позивачем.

15 січня 2009 року сторонами було укладено додаткову угоду №1-09 до договору №129-07 від 05.04.2007 року, відповідно до якої Позивач зобов’язався виконати роботи по виготовленню балок АП2/2 з.37249, технологічні роботи та розкріплення, зачищення кромок, такелажні роботи загальною вартість 44 954,16 грн. на умовах погоджених договором №129-07 від 05.04.2007 року.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №1-09 від 15.01.2009 року остаточна вартість виконаних робіт визначається актом приймання-передачі.

Позивачем було виконано роботи на суму 44 954,16 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 23.01.2009 року, копія якого залучена до  матеріалів справи (оригінал оглянуто у судовому засіданні). Зазначений акт було підписано повноважним представником скріплений печаткою Відповідача без зауважень щодо якості та строків виконання робіт.  Того ж дня Позивачем було виставлено Відповідачу рахунок до оплати.

29 січня 2009 року сторонами було укладено додаткову угоду №2-09 до договору №129-07 від 05.04.2007 року, відповідно до якої Позивач зобов’язався виконати роботи по виготовленню М/с блоків 3-4,191 шт. ТК №004 цех 10, технологічні роботи  та розкріплення загальною вартість 23 900,00 грн. на умовах, встановлених договором №129-07 від 05.04.2007 року.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди №2-09 від 29.01.2009 року остаточна вартість виконаних робіт визначається актом приймання-передачі.

Позивачем було виконано роботи на суму 23 900,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 29.01.2009 року, копія якого залучена до матеріалів справи (оригінал оглянуто у судовому засіданні). Зазначений акт було підписано повноважним представником та скріплений печаткою Відповідача без зауважень щодо якості та строків виконання робіт. Того ж дня Позивачем було виставлено Відповідачу рахунок до оплати.

Всупереч договірним умовам, Відповідачем не було здійснено оплату за виконані роботи у встановлені строки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання у строки, встановлені пунктами 2.6 та 2.7.1 договору №129-07 від 05.04.2007 року.

Виходячи з наведеного, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до пункту 8.2 договору №129-07 від 05.04.2007 року Відповідач  у випадку  затримки  кінцевого розрахунку більш ніж на 5 банківських днів зобов’язався сплатити з  6 дня  по 15 день прострочення пеню у розмірі 0,5% від суми неоплачених  робіт та  1% - починаючи  з  16 дня  затримки платежу,  але не більше  5% від загальної вартості робіт.

Згідно статті 343 Господарського кодексу України до грошових розрахунків застосовується  законодавче обмеження  розміру пені подвійною обліковою ставкою  Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Наведений у позовній заяві розрахунок пені не порушує наведені вище законодавчі обмеження, тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені у сумі 3 442,70 грн. (5% від загальної  вартості неоплачених робіт) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 1 442,63 грн. такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат у сумі 5 646,04 грн. такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 4 815,78 грн., в зв’язку з допущенням Позивачем   технічної помилки.

При нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляції застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує Ѕ кількості днів у даному місяці. При визначенні індексу інфляції за певний період необхідно перемножити всі індекси інфляції за даний період. (лист Верховного суду України від 03.04.1997 року N 62-1997 року «Рекомендації щодо порядку застосування індексів при інфляції при розгляді судових справ»).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита  пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, ідентифікаційний код 14312364) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (98300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 68 854,16 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот п’ятдесят чотири гривні 16 копійок) основного боргу; 3 442,70 грн. (три тисячі чотириста сорок дві гривні 70 копійок) пені; 1 442,63 грн. (одну тисячу чотириста сорок дві гривні 63 копійки) трьох процентів річних; 4 815,78 грн. (чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень 78 копійок) інфляційних втрат; 785,55 грн. (сімсот вісімдесят п’ять гривень 55 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                  Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення:  29.01.2010 року.