Постанова

від 14.08.2019 по справі 821/2010/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2019 року

Київ

справа №821/2010/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2727/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника позивача Шараєвської В.П.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Алєксєєва В.О., суддів Бітова А.І., Ступакової І.Г. від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Херсонський машинобудівний завод до Державної податкової інспекції в місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Херсонський машинобудівний завод (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекція в місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області; далі - відповідач, Інспекція) про скасування податкового повідомлення - рішення від 19 березня 2013 року №0001972200, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем - 2008487,0 грн. та штрафними санкціями - 1004243,0 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків Інспекції про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що реальність операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Каскад (далі - ТОВ ВК Каскад ) щодо поставки товару не підтверджується належними та допустимими доказами, які згідно умов договору та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій; в ході розгляду справи не встановлено обставин здійснення перевезення товару, його рух від продавця (постачальника) до покупця (позивача), а також наявності у контрагента основних фондів та виробничих потужностей, необхідних для виготовлення ним обладнання та його поставки. Відтак, за висновком суду, операції між Товариством та контрагентом не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року та прийнято нове рішення про задоволення позову Товариства у повному обсязі; скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2013 року №0001972200.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що операції по поставці товарів ТОВ ВК Каскад є реальними, факт їх вчинення підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентом своїх зобов`язань за угодою, укладеною із позивачем.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум ПДВ. Вважає, що операції між позивачем та його контрагентом безпідставно розцінені судом як фактично здійснені, оскільки відсутні докази, які б підтверджували походження товару та його транспортування, а за результатами аналізу податкової звітності контрагента не встановлено реальності господарських взаємовідносин підприємств з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у постачальника необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій тощо.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 14 серпня 2019 року.

Враховуючи, що в засідання суду представник відповідача, який належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не з`явився, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача заперечила проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, просила відмовити у її задоволенні, про що також зазначила у поданому до суду письмовому відзиві.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках із ТОВ ВК Каскад (код ЄДРПОУ 37740130) за липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 27 лютого 2013 року №1286/22-4/35788406, в якому встановлено порушення позивачем, зокрема вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 2008487 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із контрагентом (ТОВ ВК Каскад ) у липні 2011 року, оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення таких господарських відносин. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на те, що за результатами здійснених заходів з податкового контролю та аналізу податкової звітності контрагента не встановлено реальності господарських взаємовідносин підприємства з платниками податків по ланцюгу постачання, наявності у постачальника необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, а також фактичного знаходження ТОВ ВК Каскад за податковою адресою.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2013 року №0001972200.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач у спірному періоді мав господарські відносини із ТОВ ВК Каскад за договором від 17 травня 2011 року №17/05/11-991, відповідно до якого продавець (ТОВ ВК Каскад ) зобов`язувався виготовити та передати у власність покупця товар в кількості, якості, асортименті та за ціною, зазначених в специфікаціях та товарних накладних. Згідно пункту 2.1 договору продавець зобов`язується виготовити товар.

З посиланням на вказаний договір ТОВ ВК Каскад на адресу позивача виписані податкові накладні на загальну суму 12050922,33 грн., в тому числі ПДВ 2008787,08 грн., на підставі яких суми ПДВ включені Товариством до складу податкового кредиту у липні 2011 року.

За висновком суду апеляційної інстанції фактична поставка позивачу товару (обладнання й комплектуючих) вказаним постачальником підтверджується залученими до матеріалів справи документами: прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі, видатковими накладними та документами, що підтверджують здійснення розрахунків між сторонами.

Вказані документи, як зазначено судом, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований у якості юридичної особи та платником ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ ВК Каскад документально підтверджені і фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновком цього суду про те, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність у контрагента необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, у тому числі для здійснення спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги поставки.

Посилання ж на відсутність таких документів як товарно-транспортні накладні, у даному випадку за обставин цієї справи, не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод.

Як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція контролюючого органу про порушення Товариством податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам контрагента із третіми особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ ВК Каскад . Разом з тим правовідносини контрагента із третьою особою у ланцюгах постачання, з якою позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Доводи ж контролюючого органу, покладені в основу висновків акта перевірки та оскаржуваного рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та недоведених обставинах, не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статті 70 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій), а тому не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства за результатом вчинення вищенаведених операцій.

Враховуючи зазначене, мотиви касаційної скарги, які фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому прийняв рішення за правильного застосування норм матеріального права.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду