Постанова

від 07.08.2019 по справі 179/1367/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 179/1367/17-ц

провадження № 61-10724св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Овен ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Овен до ОСОБА_1 про відшкодування збитків внаслідок порушення умов договору оренди земельної ділянкиза касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 рокуу складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О. ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Овен (далі - ТОВ Агро-Овен ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків внаслідок порушення умов договору оренди земельної ділянки, мотивуючи його тим, що 01 січня 2012 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5, 45 га строком на 5 років, який зареєстрований 03 вересня 2012 року Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії ДП Центр державного земельного кадастру .

Розмір заподіяних збитків був обрахований позивачем та викладений у довідці про витрати та прогнозовані доходи ТОВ Агро-Овен , де було зазначено, що до витрат позивача входять: вартість дизельного пального в кількості 69,00 на суму 763,90 грн; оливи моторної на суму 32,26 грн; заробітної плати на суму 162,73 грн; нарахування на заробітну плату 35,80 грн; витрати на утримання техніки на суму 3 938,40 грн; добрива в кількості 1 092,00 на суму 9 868,87 грн; всього - 14 802,08 грн. Крім того також було зазначено, що прогнозований дохід культури кукурудзи при плані врожаю 43 600 кг, за ціною 4, 30 грн становив би 187 480,00 грн.

Посилаючись на те, що протиправними діями ОСОБА_1 , які полягали у порушенні умов договору оренди земельної ділянки, товариству було завдано збитків, просив стягнути з ОСОБА_1 у рахунок відшкодування завданих збитків 187 480,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року позовні вимоги залишені без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що хоча дійсно мало місце самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, яка належить на праві оренди позивачу, однак вимоги про стягнення збитків у розмірі 187 480,00 грн суд вважав недоведеними та зазначив, що з розрахунку витрат та прогнозованих доходів, наведених позивачем, неможливо встановити дійсну суму збитків заявлених до стягнення, оскільки вартість цих витрат та прогнозованого доходу не підтверджені належними та допустимими доказами. З наданих позивачем у довідці відомостей неможливо з`ясувати здійснення правильності розрахунку грошових вимог.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Агро-Овен" задоволено частково, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ "Агро-Овен" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків унаслідок порушення умов договору оренди земельної ділянки задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агро-Овен" в рахунок відшкодування збитків 187 480,00 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 033,00 грн, всього 194 513,00 грн

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що строк дії договору закінчувався 03 вересня 2017 року, втім відповідач ОСОБА_1 самовільно з 10 травня 2017 року використовує вказану земельну ділянку. Цей факт підтвердився, крім матеріалів справи, ще й поясненнями сторін, наданими в судовому засіданні.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Суд апеляційної інстанції вважав, що позивач надав обґрунтований розрахунок завданих йому збитків, які, на думку колегії суддів, не є абстрактними, а тому вказав, що стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 187 480,00 грн саме за недоотриманий дохід, пов`язаний з неможливістю посіяти кукурудзу на орендованій земельній ділянці, водночас зазначив, що 14 802,08 грн витрат на добриво, утримання техніки, заробітну плату, мастило та дизельне пальне не може бути включено до суми саме недоотриманого доходу внаслідок порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дотримав вимог законодавства, неповно з`ясував обставини та дійшов висновків, що не відповідають матеріалам справи.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував положення пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 № 284 Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок) і необґрунтовано взяв до уваги наданий позивачем розрахунок.

ОСОБА_1 вказує, що позовна заява містила неточності, які не давали можливості конкретизувати позовні вимоги, однак безпідставно залишилися поза увагою апеляційного суду і не знайшли свого відображення в оскаржуваній постанові, водночас зазначає, що представник позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції намагався роз`яснити неточності шляхом надання письмових пояснень.

Сума коштів, яка була предметом заявлених позовних вимог, сумарно не узгоджувалася з розрахунками позивача. Надана позивачем на обґрунтування заподіяних збитків довідка містить посилання на кількісні показники врожаю та добрива, однак ні позовна заява, ні інші документи не містили пояснення, яким чином та на підставі чого було здійснено розрахунки.

Аргументом касаційної скарги також є те, що поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що позовна заява підписана не уповноваженою на те особою, до того ж немає відомостей про наявність повноважень для ведення справи у представника ОСОБА_4

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Представник ТОВ Агро-Овен у поданому на касаційну скаргу відзиві зазначав, що ОСОБА_1 самовільно з 10 травня 2017 року використовує вказану земельну ділянку, а тому Порядок до цих правовідносин не застосовується.

Представник позивача зазначає, що суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що позивач правильно розрахував завдані збитки, як упущену вигоду, на підставі даних бухгалтерського обліку, що відповідає статті 22 ЦК України та в обґрунтування цього послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 3-463гс17.

Представник позивача також зазначив те, що питання відкриття провадження у справі є виключною компетенцією суду, повноваження представників та підписантів були ним перевірені.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 5, 45 га, кадастровий номер НОМЕР_2 .

01 січня 2012 року між сторонами у справі, строком на 5 років, було укладено договір оренди земельної ділянки. Вказаний договір було зареєстровано Відділом Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області 03 вересня 2012 року.

Строк дії договору закінчувався 03 вересня 2017 року, втім відповідач ОСОБА_1 самовільно з 10 травня 2017 року використовує вказану земельну ділянку. Вказаний факт сторони в судовому засіданні не заперечували.

У довідці про витрати та прогнозовані доходи ТОВ Агро-Овен навело розрахунок витрат позивача, до складу яких входять: вартість дизельного пального в кількості 69,00 на суму 763,90 грн; оливи моторної на суму 32,26 грн; заробітної плати на суму 162,73 грн; нарахування на заробітну плату 35,80 грн; витрати на утримання техніки на суму 3 938,40 грн; добрива в кількості 1 092,00 на суму 9 868,87 грн; всього - 14 802,08 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховним Судом у складі колегії з п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 28 Закону України Про оренду землі збитками вважаються доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до частин першої, третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною четвертою статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які могли б бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отже пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, щовідповідач завдав підприємству збитків у вигляді упущеної вигоди, які підлягають відшкодуванню, та вважав, що позивач надав обґрунтований розрахунок завданих йому збитків, які на думку колегії суддів, не були абстрактними.

Верховний Суд не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з вірогідності розрахунку упущеної вигоди, водночас місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність такого розміру збитків.

Колегія суддів зазначає, що під час звернення позивача із цим позовом на обґрунтування розміру збитків було надано довідку про витрати та прогнозовані доходи від продажу кукурудзи, в якій була зазначена ціна 4,30 грн при плані врожаю 43 600 кг без посилання на жодні дані про середню врожайність на земельній ділянці згідно зі статистично звітністю та середню ринкову вартість культури.

Методика розрахунку упущеної вигоди позивача зводилась лише до множення плану урожаю кукурудзи (43 600 кг) на ціну (4,30 грн).

Водночас в апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що середня ціна кукурудзи станом на 01 грудня 2017 року, становила 550 грн за 1 ц за середньої урожайності 53,7 ц з гектара, і там само наводить пояснення розрахунку, внаслідок чого зазначає, що підприємство недоотримало прибуток на суму 160 966,00 грн, а не 187 480,00 грн заявлених до стягнення в суді першої інстанції (де сума упущеної вигоди жодними чином обґрунтована не була). Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок, наведений у довідці про витрати та прогнозовані доходи, що наданий до суду першої інстанції, не можна вважати обґрунтованим.

Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що позивачне довів, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Матеріали справи містить копію заяви відповідача, датовану 20 липня 2016 року, в якій він просить після збору врожаю 2016 року повернути назад його земельну ділянку для самостійного обробітку.

Водночас жодних доказів на підтвердження намірів позивача обробітку спірної земельної ділянки, як і доказів реальної можливості отримати вказаний дохід позивач не надав, що вказує лише на теоретичне обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення..

Суд касаційної інстанції не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що складений позивачем розрахунок розміру заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди є обґрунтованим, і ТОВ Агро-Овен зазнало збитків саме в такому розмірі, крім того позивач не довів, що підприємство могло і повинне було отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Апеляційний суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Колегія суддів також не погоджується із доводами відзиву на касаційну скаргу, оскільки висновки, зроблені представником позивача з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 3-463гс17, не може бути взято до уваги з огляду на відмінність правовідносин, які склалися між сторонами у порівнювальних справах, оскільки у справі № 3-463гс17 позивач заявляв про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок протиправних дій, що полягають у незаконному зборі врожаю на орендованих позивачем земельних ділянках.

Відповідно до підпункту в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд всупереч вказаним нормам процесуального права на зазначені порушення уваги не звернув, належним чином доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, не перевірив, не зазначив мотивів відхилення або прийняття кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно скасовав судове рішення місцевого суду, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду необхідно скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 5 626, 00 грн, тому його слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 141, 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року скасувати.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Овен на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 5 626 (п`ять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 00 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська