Ухвала

від 13.08.2019 по справі 920/421/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.08.2019Справа № 920/421/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Новіченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Пушкар Валерія Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія

"САТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фізична особа - підприємець Пушкар Інна Володимирівна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Стройстіль

про стягнення 18 290, 14 грн.,

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Тимошенко Н.В. за довіреністю від 11.06.2019;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Пушкар Валерій Петрович (далі - позивач) звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" Сумська філія ТОВ "ТК "САТ" про стягнення 18 290, 14 грн., з яких 13 441, 89 грн. вартість недостачі товару, 956, 77 грн. 3% річних та 3 891, 48 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ФОП Пушкар Інною Володимирівною (покупець) та ТОВ "Стройстіль" (продавець) було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу товару, який вона просила відвантажити перевізнику ТОВ "ТК "САТ" на ім`я Пушкар В.П. Проте, під час приймання вантажу була встановлена недостача товару на суму 13 441, 89 грн. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.05.2019 вищевказану позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду міста Києва відповідно до статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2019 у справі № 920/421/19 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Пушкар Валерія Петровича залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

12.06.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2019 відкрито провадження у справі № 920/421/19, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Пушкар Інну Володимирівну , залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Стройстіль , вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.07.2019 року.

01.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує.

08.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду містах Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

09.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подані пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2019 судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 16.07.2019 оголошено перерву до 31.07.2019 року.

16.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 надані пояснення на відзив.

22.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані заперечення на пояснення третьої особи-1.

26.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подано клопотання про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні 31.07.2019 року оголошено перерву до 13.08.2019 року.

05.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані заперечення на пояснення третьої особи-1.

31.07.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подані пояснення на заперечення відповідача.

13.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні 13.08.2019 року суд, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, враховуючи наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з положеннями частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Приписами статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін .

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин , урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності (пункт 7 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення з відповідача як перевізника, на користь позивача як вантажоодержувача 13 441, 89 грн. вартості виявленої під час приймання недостачі товару. При цьому, у позовній заяві позивач вказує на те, що вантажоодержувачем товару за товарно-транспортною накладною № 998290984 від 01.12.2016 є фізична особа - підприємець Пушкар Валерій Петрович .

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2016 року Фізична особа - підприємець Пушкар Інна Володимирівна звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю Стройстіль з листом, в якому просила виготовити дріт ПММ 2,00х16,00 у кількості 300 кг. та сформувати рахунок на оплату.

Для оплати товару ТОВ Стройстіль виставило ФОП Пушкар І.В. рахунок № 668 від 22.11.2016 на суму 59 806, 06 грн.

01.12.2016 року ФОП Пушкар І.В. звернулась до ТОВ Стройстіль з листом, в якому просила відвантажити дріт ПММ 2,00х16,00 - 307 кг згідно рахунку № 668 від 22.11.2016 перевізником ТОВ ТК САТ за адресою: м. Суми на Пушкар В.П.

01.12.2016 року ФОП Пушкар І.В. видала на своє ім`я довіреність № 57 на отримання від ТОВ Стройстіль товару згідно з рахунком № 668 від 22.11.2016.

Згідно з видатковою накладною № 544 від 01.12.2016 ФОП Пушкар І.В. отримала від ТОВ Стройстіль дріт ПММ 2,00*16,00 у кількості 307 кг. на суму 59 806, 06 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Стройстіль направило замовлений фізичною особою - підприємцем Пушкар І.В. товар через перевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія САТ за товарно-транспортною накладною № 998290984 від 01.12.2016, в якій отримувачем вказано Пушкар В.П .

Фізична особа - підприємець Пушкар І.В. видала довіреність № 58 від 01.12.2016 на ім`я Пушкар Валерія Петровича для отримання останнім товару від ТОВ ТК САТ.

05.12.2016 року Пушкар В.П. , Керівник РСП м. Суми ОСОБА_4 , заступник керівника м. Суми ОСОБА_5 склали акт пошкодження вантажу № 026000038, згідно з яким упаковка пошкоджена, фактична вага вантажу склала 238 кг.

Крім того, 05.12.2016 року було складено Акт недостачі вантажу № 026000028, відповідно до якого фактична вага вантажу складає 238 кг.

В означеному акті позивач зазначений саме як фізична особа - Пушкар В.П.

15.12.2016 року ФОП Пушкар І.В. видала довіреність № 1, якою уповноважила Пушкар Валерія Петровича на пред`явлення претензії до ТОВ ТК САТ .

21.12.2016 року Пушкар В.П. звернувся до відповідача з претензією від 15.12.2016 про повернення суми недостачі - 13 441, 75 грн., яка відповідачем задоволена не була.

Суд зазначає, що згідно з Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, Вантажоодержувачем є будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Зі змісту доданих до матеріалів справи документів, а саме листа від 01.12.2016, довіреності № 58 від 01.12.2016, товарно-транспортної накладної № 998290984 вбачається, що одержувачем вантажу був Пушкар Валерій Петрович саме як фізична особа, а не як фізична особа - підприємець.

Жодних доказів на підтвердження того, що Пушкар Валерій Петрович діяв у спірних правовідносинах як фізична особа - підприємець матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Положеннями статті 25 цього Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Відповідно до статті 26 Цивільного кодексу України всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізична особа - підприємець сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини першої статті 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.

Згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (частина 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суд зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є:

Код КВЕД 29.31 Виробництво електричного й електронного устаткування для автотранспортних засобів;

Код КВЕД 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас;

Код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

Код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

Код КВЕД 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (основний);

Код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що Пушкар Валерій Петрович отримував спірний вантаж як фізична особа - підприємець саме для використання у своїй підприємницькій діяльності.

Відповідач у відзиві на позов також акцентує увагу на тому, що у спірних правовідносинах позивач діяв саме як фізична особа, а не як фізична особа - підприємець.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах у справі № 263/15943/17 від 26.06.2019, № 904/10132/17 від 15.05.2019, у справі № 2-7615/10 від 14.03.2018, № 522/7909/16-ц від 05.06.2018 неодноразово зазначала, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізична особа - підприємець сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, а саме лист третьої особи-2 про відвантаження товару на ім`я Пушкар В.П. , товарно-транспортну накладну № 998290984, довіреність № 58 від 01.12.2016, акт пошкодження вантажу № 026000038 від 05.12.2016, акт недостачі вантажу № 026000028 від 05.12.2016, претензію від 15.12.2016, судом не встановлено існування між позивачем та відповідачем саме господарських правовідносин за договором перевезення, що давало б можливість стверджувати про приналежність даного спору до господарської юрисдикції.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач у спірних правовідносинах діяв саме як фізична особа, а не як фізична особа - підприємець, докази використання позивачем отриманого товару у господарській діяльності матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 та пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 920/421/19.

2. Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.

3. Згідно з положеннями статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.08.2019 року.

Суддя В.С. Ломака