Ухвала

від 19.08.2019 по справі 927/602/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

19 серпня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/602/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши заяву ТОВ Гровнер Груп про забезпечення позову від 12.08.2019,

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Гровнер Груп ,

код ЄДРПОУ 40731194, вул. Ломоносова, 58, кв. 122, м. Київ, 03189

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Шабалинівське ,

код ЄДРПОУ 39446338, вул. Поштова, 5, смт Короп, Чернігівська область, 16200

Предмет спору: про стягнення 1054258,90 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гровнер Груп подало позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Шабалинівське , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 1125117,00 грн, з яких 872875,00 грн заборгованості за поставлену продукцію, 137360,00 грн інфляційних втрат, 28047,00 грн - 3% річних та 86835,00 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не в повному обсязі оплатив вартість поставленого позивачем на підставі видаткових накладних №РН-043 від 20.06.2018, №РН-035 від 25.05.2018, №РН-022 від 26.04.2018, №РН-023 від 14.05.2018, №РН-021 від 26.04.2018 товару.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 24.07.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Усуваючи недоліки позовної заяви, позивач подав уточнену позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача 1054258,90 грн, з яких 872875,00 грн заборгованості за поставлену продукцію, 74691,35 грн інфляційних втрат, 29027,16 грн - 3% річних та 77665,39 грн пені.

Ухвалою суду від 05.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.09.2019.

15.08.2019 від позивача надійшла заява, у якій він просить забезпечити позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 872875,00 грн шляхом накладення арешту на грошові кошти СТОВ Шабалинівське у розмірі 872875,00 грн на поточних банківських рахунках: п/р НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805, код ЄДРПОУ 39446338; п/р НОМЕР_2 в АТ Полікомбанк , МФО 353100, код ЄДРПОУ 39446338.

До заяви додано копію проекту договору реструктуризації від 06.08.2019 та копію листа СТОВ Шабалинівське від 07.08.2019 про банківські реквізити, на якому відсутній підпис директора.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає, що під час проведення переговорів з метою досудового врегулювання спору керівник та власник СТОВ Шабалинівське пообіцяли сплатити спірну заборгованість найближчим часом, а також відповідачем було надіслано проект договору про реструктуризацію заборгованості.

Як вказує позивач, йому стало відомо про зміну відповідачем упродовж липня 2019 року керівника та власника підприємства, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб; про укладення договору про відчуження корпоративних прав, про що є посилання у запропонованому відповідачем проекті договору про реструктуризацію. На думку позивача, такі дії відповідача вказують на те, що колишній власник СТОВ Шабалинівське отримав кошти в повному обсязі, однак не розрахувався за підтвердженими грошовими зобов`язаннями, систематично уникає такого погашення, про що свідчить запропонований відповідачем графік погашення заборгованості з відстроченням платежів до жовтня 2019 року. Позивач вважає, що це може вказувати на дії відповідача, спрямовані на уникнення виконання договорів та невиконання взятих на себе грошових зобов`язань у значному розмірі, зокрема зміна обслуговуючого банку.

Додатково позивач вказує, що відповідач має обігові кошти, витрачає їх на погашення заборгованості за поточними договорами, що у разі невиконання ним свого обов`язку ставить під сумнів можливість подальшого виконання зобов`язань позивачем перед працівниками та замовниками.

Сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову позивач обґрунтував надмірно сплаченими коштами згідно з платіжним дорученням №449 від 15.07.2019 в сумі 1062,88 грн, порівняно до суми судового збору, що підлягає сплаті з урахуванням ціни цього позову.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У своїй заяві про забезпечення позову позивач як обставини, що б могли свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, зазначає: складення та направлення позивачу проекту договору про реструктуризацію боргу від 06.08.2019; відчуження корпоративних прав СТОВ Шабалинівське у липні 2019 року; зміну керівника та власника відповідача.

Як вбачається з доданого до заяви проекту договору про реструктуризацію боргу від 06.08.2019, відповідач пропонує позивачу сплатити заборгованість за спірними договорами у розмірі 872875,00 грн у такому порядку: до 10.08.2019 - 100000,00 грн; до 10.10.2019 - 772875,00 грн; відповідач має право на дострокове погашення заборгованості.

Водночас під реструктуризацією боргу слід розуміти відстрочення або розстрочення сплати суми боргу на умовах, погоджених між кредитором та боржником.

При цьому останнім терміном сплати суми заборгованості відповідач зазначає 10.10.2019, що не перевищує не тільки строків розгляду цього спору у суді, але й строків проведення підготовчого провадження.

Доказів, які підтверджують відчуження корпоративних прав СТОВ Шабалинівське у липні 2019 року та зміну керівника та власника відповідача, позивачем суду не надано.

Посилання у тексті проекту договору про реструктуризацію боргу на договір купівлі-продажу корпоративних прав відповідача від 02.07.2019 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує вказані обставини, у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що відчуження корпоративних прав та зміна керівника та власника підприємства не є підставою для припинення зобов`язань, які існували до цього у підприємства, а отже посилання позивача на такі обставини також не можуть свідчити про ухилення від виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Таким чином, суд вважає, що вказаний проект договору про реструктуризацію боргу не є доказом, що підтверджує ухилення від виконання відповідачем зобов`язань, а навпаки свідчить про намір сплатити існуючу заборгованість протягом двох місяців, а можлива зміна власника і керівника відповідача буде лише додатково підтверджувати позитивну поведінку відповідача щодо виконання своїх зобов`язань на відміну від попереднього складу таких осіб.

Твердження позивача про наявність у відповідача обігових коштів та витрачання їх на погашення заборгованості за поточними договорами не підтверджено жодними доказами.

Отже, суд вважає, що вказані позивачем у позовній заяві обставини, які, на його думку, могли би свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, є лише припущенням позивача, оскільки не підтверджені доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. 13, 14, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 19.08.2019. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя В.В. Шморгун