Рішення

від 24.09.2019 по справі 927/602/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/602/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гровнер Груп",

код ЄДРПОУ 40731194, вул. Ломоносова, 58, кв. 122, м. Київ, 03189

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Шабалинівське",

код ЄДРПОУ 39446338, вул. Поштова, 5, смт Короп, Чернігівська область, 16200

Предмет спору: про стягнення 1054258,90 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Лукашевич С.М., адвокат, ордер КВ №722048 від 19.06.2019;

від відповідача: Джепа Г.В., адвокат, ордер від 24.09.2019 серія ВМ №1001340,

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гровнер Груп звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шабалинівське", у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 1125117,00 грн, з яких 872875,00 грн заборгованості за поставлену продукцію, 137360,00 грн інфляційних втрат, 28047,00 грн - 3% річних та 86835,00 грн пені.

Усуваючи недоліки позовної заяви, позивач подав уточнену позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача 1054258,90 грн, з яких 872875,00 грн заборгованості за поставлену продукцію, 74691,35 грн інфляційних втрат, 29027,16 грн - 3% річних та 77665,39 грн пені.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 24.07.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.08.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 03.09.2019 та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвалою від 19.08.2019 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

У встановлений судом строк відповідач направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами. До відзиву на позовну заяву відповідач додав клопотання про зобов`язання позивача надати суду для огляду оригінали письмових доказів, доданих до позовної заяви, та клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 29.08.2019 клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції повернуто відповідачу без розгляду.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 03.09.2019 не з`явився.

До початку підготовчого засідання 03.09.2019 від представника відповідача адвоката Касьяненка Д. С. електронною поштою надійшло клопотання від 29.08.2019, яке підписане електронним цифровим підписом, про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні 03.09.2019. Також до початку підготовчого засідання 03.09.2019 до суду надійшов оригінал вказаного клопотання від 29.08.2019, який відповідач направив поштою.

Оскільки суд визнав неповажними причини неявки відповідача у судове засідання, суд у підготовчому засіданні відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, а підготовче засідання 03.09.2019 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

До початку підготовчого засідання 03.09.2019 від представника відповідача адвоката Касьяненка Д. С. електронною поштою надійшла заява, підписана електронним цифровим підписом. У поданій заяві відповідач зазначив, що при направленні відзиву на позовну заяву в адресі позивача була допущена описка, у зв`язку з чим він надає докази направлення відзиву на належну адресу ТОВ Гровнер Груп . До заяви додано копії поштової накладної від 30.08.2019 та опису вкладення у пересилання від 30.08.2019 про направлення позивачу відзиву на позовну заяву за адресою: вул. Ломоносова, 58, кв. 122, м. Київ, 03189 .

Як встановив суд, відзив на позовну заяву був направлений позивачу за адресою: вул. Ломоносова, 58, кв. 121, м. Київ, 03189, тоді як адресою ТОВ Гровнер Груп є вул. Ломоносова, 58, кв. 122, м. Київ, 03189, про що також зазначалось в ухвалі суду від 29.08.2019.

У підготовчому засіданні 03.09.2019 представник позивача пояснив, що, незважаючи на неправильно зазначену адресу, ТОВ Гровнер Груп отримало відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, який був направлений відповідачем перший раз.

У підготовчому засіданні 03.09.2019 суд долучив до матеріалів справи заяву відповідача з доказами направлення відзиву на належну адресу позивача та наданий відповідачем відзив на позовну заяву з доданими до нього документами як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Як зазначив суд, разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання, у якому просить суд зобов`язати позивача надати суду для огляду оригінали письмових доказів, доданих до позовної заяви. Подане клопотання обґрунтовано тим, що всупереч вимогам ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, позивач у позовній заяві не зазначив про наявність у нього оригіналів поданих до суду документів. Відповідач зазначає, що оригінал листа від 09.11.2018, який начебто надавався СТОВ Шабалинівське позивачу, відсутній у нього, а тому є необхідність дослідження оригіналу цього листа у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

У підготовчому засіданні 03.09.2019 суд задовольнив клопотання відповідача та постановив ухвалу, якою зобов`язав позивача надати суду для огляду у судовому засіданні оригінали письмових доказів, доданих до позовної заяви.

У підготовчому засіданні представник позивача подав суду відповідь на відзив з доказами направлення її на адресу відповідача, яку суд долучив до матеріалів справи.

Також представник позивача подав клопотання про виклик свідка - колишнього керівника СТОВ Шабалинівське Півня Михайла Олексійовича.

У підготовчому засіданні 03.09.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик свідка, оскільки клопотання не відповідало вимогам ст. 88, 89 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 03.09.2019 суд встановив позивачу семиденний строк з моменту оголошення ухвали для подання до суду та відповідачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на відзив з доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 03.09.2019 встановлено відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами; закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2019; викликано у судове засідання з розгляду справи по суті позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 16.09.2019 задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання з розгляду справи по суті, призначеного на 24.09.2019, в режимі відеоконференції; забезпечення проведення відеоконференції доручено Господарському суду Сумської області.

Судове засідання з розгляду справи по суті 24.09.2019 проводилось в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 24.09.2019 представник позивача заявив клопотання про огляд у судовому засіданні електронного доказу, а саме електронної скриньки позивача за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження наявності у ній електронного листа СТОВ Шабалинівське від 09.11.2018, копія якого додана до позовної заяви.

Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання про огляд електронної скриньки позивача, зважаючи на відсутність технічного спеціаліста. Також зазначив, що наявні в електронній скринці відомості можуть бути змінені щодо часу та дати відправки електронного листа від 09.11.2018; докази на підтвердження того, що електронна скринька, з якої направлений цей лист позивачу, належить саме відповідачу -відсутні.

У судовому засіданні 24.09.2019 суд відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України здійснив огляд електронної скриньки за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 було надіслано лист від 09.11.2018, про що складено протокол огляду речових доказів від 24.09.2019.

Також у судовому засіданні 24.09.2019 суд оглянув оригінали інших документів, доданих позивачем до позовної заяви, та які на усне клопотання представника позивача були йому одразу повернуті.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не в повному обсязі оплатив вартість товару, поставленого позивачем, а саме: за договором поставки від 26.04.2018 №26/04/2018-1 на підставі видаткової накладної №РН-022 від 26.04.2018; за договором поставки від 26.04.2018 №26/04/2018-2 на підставі видаткової накладної №РН-021 від 26.04.2018; за договором поставки від 10.05.2018 №10/05/2018 на підставі видаткової накладної №РН-023 від 14.05.2018; а також на підставі видаткових накладних (без укладання відповідних договорів) №РН-043 від 20.06.2018 та №РН-035 від 25.05.2018.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав:

- з доданих до матеріалів справи копії видаткових накладних неможливо встановити, що поставки товару за цими видатковими накладними здійснювались саме на підставі наданих позивачем договорів поставки, оскільки у накладних не міститься жодних посилань на договір, а лише на рахунки-фактури;

- строк оплати поставлений товар не настав, враховуючи ненаправлення позивачем відповідачу вимоги у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України;

- лист від 09.11.2018 підтверджує отримання товару відповідно до видаткових накладних, підписання та констатацію певних умов договорів, але жодним чином не підтверджує визнання обов`язків щодо сплати тієї чи іншої накладної у конкретні строки;

- позивач не обґрунтував розрахунок пені, 3% річних та інфляційних збитків та підстави проведення розрахунку до 31.10.2019.

У наданій відповіді на відзив позивач зазначає, що:

- відсутність у видатковій накладній посилання на номер та дату договору не вказує на те, що відбулась саме так звана бездоговірна поставка товару, так як оцінці підлягає комплекс дій сторін, у тому числі наміри, а також те, що асортимент продукції та ціна, обсяг товару співпадали, рахунок-фактуру та видаткові накладні підписано у той же день або через декілька днів після укладення відповідного договору;

- відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а тому звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості не є обов`язковим;

- у разі, якщо розрахунок заявлених до стягнення сум позивач здійснив неправильно, господарський суд самостійно визначає суми пені та інших нарахувань.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

26.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гровнер Груп (далі - Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Шабалинівське (далі - Покупець) було укладено договір поставки №26/04/2018-1 (далі - Договір №26/04/2018-1) (а.с. 12).

Відповідно до п. 1.1 Договору №26/04/2018-1 Постачальник зобов`язується поставити й передати у власність, а Покупець прийняти й оплатити Насіння кукурудзи Ріст- F-1, іменовані надалі Товар .

Найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строки оплати товару Покупцем обумовлюється у Специфікаціях до даного Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору №26/04/2018-1).

У п. 1.4 Договору №26/04/2018-1 зазначено, що ціна даного договору визначається сумою усіх специфікацій та видаткових накладних за період дії даного договору і становить 526500,00 грн.

Згідно з п. 3.1, 3.3 Договору №26/04/2018-1 оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата за товар здійснюється згідно з наступним графіком: 10% - попередня оплата, 90% - з відстрочкою платежу до 01.11.2018.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те особами й діє до 31.12.2018, до повного виконання зобов`язань по розрахунках (п. 7.1 Договору №26/04/2018-1 ).

У специфікації №1 від 26.04.2018 до Договору №26/04/2018-1 сторони дійшли згоди про поставку партії товару на умовах: найменування Товару - насіння кукурудзи Ріст- F-1; кількість товару - 150 пакувальних одиниць; ціна Товару - 3510,00 грн за 1 одиницю, у тому числі ПДВ 20% - 585,00 грн; сума поставки по специфікації становить 526500,00 грн; оплата за Товар згідно з наступним графіком: 10% - попередня оплата, 90% - з відстрочкою платежу до 01.11.2018 (а. с. 13).

26.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гровнер Груп (далі - Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Шабалинівське (далі - Покупець) було укладено договір поставки №26/04/2018-2 (далі - Договір №26/04/2018-2) (а.с. 14).

Відповідно до п. 1.1 Договору №26/04/2018-2 Постачальник зобов`язується поставити й передати у власність, а Покупець прийняти й оплатити Гібрид соняшника Олівер, іменовані надалі Товар .

Пункти 1.2, 3.1, 3.3, 7.1 Договору №26/04/2018-2 є аналогічними відповідним пунктам Договору №26/04/2018-1.

У п. 1.4 Договору №26/04/2018-2 зазначено, що ціна даного договору визначається сумою усіх специфікацій та видаткових накладних за період дії даного договору і становить 283500,00 грн.

У специфікації №1 від 26.04.2018 до Договору №26/04/2018-2 сторони дійшли згоди про поставку партії товару на умовах: найменування Товару - гібрид соняшника Олівер; кількість товару - 70 пакувальних одиниць; ціна Товару - 4050,00 грн за 1 одиницю, у тому числі ПДВ 20% - 675,00 грн; сума поставки по специфікації становить 283500,00 грн; оплата за Товар згідно з наступним графіком: 10% - попередня оплата, 90% - з відстрочкою платежу до 01.11.2018 (а. с. 15).

10.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гровнер Груп (далі - Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Шабалинівське (далі - Покупець) було укладено договір поставки №10/05/2018 (далі - Договір №10/05/2018) (а.с. 17).

Відповідно до п. 1.1 Договору №10/05/2018-1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність в обумовлені строки Покупцю засоби захисту рослин (надалі - Товар), вказаний у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату.

Кількість, асортимент, ціна Товару, а також умови оплати та поставки Товару визначаються в Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору №10/05/2018).

Поставка Товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти таку кількість Товару, яка фактично доставлена Покупцю (п. 3.1 Договору №10/08/2018).

Згідно з п. 6.1, 6.1.1, 6.2 Договору №10/05/2018 розрахунок за Товар, що поставляється за даним Договором, здійснюється Покупцем на умовах і у строк, що узгоджуються у Специфікації. Якщо Специфікація на партію Товару не узгоджена Сторонами, обов`язок з оплати фактично поставленого Товару виникає у Покупця негайно у день підписання видаткової накладної на партію Товару - відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України. Оплата Товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Сторони у п. 7.1, 7.2 Договору №10/05/2018 передбачили, що у разі порушення Покупцем строків оплати Товару за даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і діє у період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов`язання за кожен календарний день прострочення; ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій) не застосовується.

У специфікації №1 від 10.05.2018 до Договору №10/05/2018 зазначена кількість, номенклатура, ціна Товару, що має бути поставлена Покупцю, а саме: Гербіцид Мілано, кількість - 180 л, ціна за одиницю з ПДВ - 405,00 грн, загальна сума з ПДВ - 72900,00 грн; Дисулам (каністра 5л), кількість - 100 л, ціна за одиницю з ПДВ - 378,00 грн, загальна сума з ПДВ - 37800,00 грн; Аватар (ацетохлор, 900г/л), кількість - 340 л, ціна за одиницю з ПДВ - 270,00 грн, загальна сума з ПДВ - 91800,00 грн; Експрес 75 в.г., кількість - 4,5 кг, ціна за одиницю з ПДВ - 7500,00 грн, загальна сума з ПДВ - 33750,00 грн; усього на загальну суму 236250,00 грн (а.с. 20). Умови та строк проведення розрахунків за Товар у цій Специфікації сторонами не погоджені.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури:

- №СФ-0000022 від 26.04.2018 на суму 526500,00 грн з ПДВ на оплату насіння кукурудзи Ріст- F-1 у кількості 150 куб. м, ціна без ПДВ (за одиницю) - 2925,00 грн (а.с. 74);

- №СФ-0000021 від 26.04.2018 на суму 283500,00 грн з ПДВ на оплату гібриду соняшника Олівер у кількості 70 пак, ціна без ПДВ (за одиницю) - 3375,00 грн (а.с. 73);

- №СФ-0000025 від 10.05.2018 на суму 198450,00 грн з ПДВ на оплату: Аватар (ацетохлор, 900г/л) у кількості 340 л, ціна без ПДВ (за одиницю) - 225,00 грн; гербіциду Мілано у кількості 180 л, ціна без ПДВ (за одиницю) - 337,50 грн; Експрес 75 в.г. у кількості 4,5 кг, ціна без ПДВ (за одиницю) - 6250,00 грн (а.с. 72);

- №СФ-0000035 від 25.05.2018 на суму 37800,00 грн з ПДВ на оплату гербіциду Прайм у кількості 100 л, ціна без ПДВ (за одиницю) - 315,00 грн (а.с. 76);

- №СФ-000043 від 20.06.2018 на суму 11250,00 грн з ПДВ на оплату Експрес 75 в.г. у кількості 1,5 кг, ціна без ПДВ (за одиницю) - 6250,00 грн (а.с. 75).

На підставі видаткових накладних позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 1057500,00 грн, а саме:

- відповідно до видаткової накладної №РН-022 від 26.04.2018 (а.с. 21) позивач поставив відповідачу насіння кукурудзи Ріст- F-1 у кількості 150 куб. м, ціна без ПДВ (за одиницю) - 2925,00 грн, на загальну суму 526500,00 грн з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №РН-021 від 26.04.2018 (а.с. 16) позивач поставив відповідачу гібрид соняшника Олівер у кількості 70 пак, ціна без ПДВ (за одиницю) - 3375,00 грн, на загальну суму 283500,00 грн з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №РН-023 від 14.05.2018 (а.с. 21) позивач поставив відповідачу: Аватар (ацетохлор, 900г/л) у кількості 340 л, ціна без ПДВ (за одиницю) - 225,00 грн; гербіцид Мілано у кількості 180 л, ціна без ПДВ (за одиницю) - 337,50 грн; Експрес 75 в.г. у кількості 4,5 кг, ціна без ПДВ (за одиницю) - 6250,00 грн, усього на загальну суму 198450,00 грн з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №РН-035 від 25.05.2018 (а.с. 21) позивач поставив відповідачу гербіцид Прайм у кількості 100 л, ціна без ПДВ (за одиницю) - 315,00 грн, на загальну суму 37800,00 грн з ПДВ;

- відповідно до видаткової накладної №РН-043 від 20.06.2018 (а.с. 21) позивач поставив відповідачу Експрес 75 в.г. у кількості 1,5 кг, ціна без ПДВ (за одиницю) - 6250,00 грн, на загальну суму 11250,00 грн з ПДВ.

Відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 134625,00 грн, що підтверджуються платіжними дорученнями: №2966 від 27.04.2018 на суму 81000,00 грн (призначення платежу: гібрид соняшника Олівер, насіння кукурудзи Ріст- F-1 згідно з рахунками №21, 22 від 26.04.2018), №3030 від 14.05.2018 на суму 23625,00 грн (призначення платежу: згідно з рахунками №СФ-0000025 від 10.05.2018), №3386 від 28.09.2018 на суму 30000,00 грн (призначення платежу: гібрид соняшника Олівер, насіння кукурудзи Ріст- F-1 згідно з рахунками №21, 22 від 26.04.2018) (а.с. 32-34).

Також позивач зазначив, що відповідач 04.02.2019 перерахував ТОВ Гровнер Груп кошти у розмірі 50000,00 грн, які були зараховані в рахунок оплати за поставлений згідно з видатковою накладною №РН-022 від 26.04.2018 товар, однак, стверджує, що докази оплати у нього не збереглися.

Між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки розрахунків за період з 01.04.2018 по 31.10.2018, відповідно до якого заборгованість СТОВ Шабалинівське перед ТОВ Гровнер Груп за вказаними вище видатковими накладними станом на 31.10.2018 складала 922875,00 грн (а.с. 22).

У листі СТОВ Шабалинівське від 09.11.2018, адресованого ТОВ Гровнер Груп , зазначило, що між сторонами укладено: - договір поставки №10/05/2018 від 10.05.2018, видаткові накладні підписані 26.04.2018, 14.05.2018, 25.05.2018, 20.06.2018; - договір поставки №26/04/2018-1 від 26.04.2018, відповідно до п. 3.3 Договору відстрочка платежу встановлена до 01.11.2018; - договір поставки №26/04/2018-2 від 26.04.2018, відповідно до п. 3.3 Договору відстрочка платежу встановлена до 01.11.2018. У зв`язку з наявними труднощами з реалізації продукції, відповідач просив позивача перенести термін розрахунку на 25.12.2018 (а.с. 23).

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, законом, а саме частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України обумовлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Видаткові накладні №РН-022 від 26.04.2018, №РН-021 від 26.04.2018, №РН-023 від 14.05.2018, №РН-035 від 25.05.2018 та №РН-043 від 20.06.2018, на підставі яких позивач поставив відповідачу Товар, не містять посилань на жодний із зазначених договорів, а в графі замовлення у цих накладних вказані рахунки-фактури, а саме: у видатковій накладній №РН-021 від 26.04.2018 зазначений рахунок-фактура №СФ-0000021 від 26.04.2018, у видатковій накладній №РН-022 від 26.04.2018 - рахунок-фактура №СФ-0000022 від 26.04.2018; у видатковій накладній №РН-023 від 14.05.2018 - рахунок-фактура №СФ-0000025 від 10.05.2018, у видатковій накладній №РН-035 від 25.05.2018 - рахунок-фактура №СФ-0000035 від 25.05.2018, у видатковій накладній №РН-043 від 20.06.2018 - рахунок-фактура №СФ-000043 від 20.06.2018.

Однак, як вбачається зі змісту Договору №26/04/2018-1 від 26.04.2018, Специфікації №1 від 26.04.2018 до цього Договору, рахунку-фактуру №СФ-0000022 від 26.04.2018, видаткової накладної №РН-022 від 26.04.2018, усі ці документи містять однакову інформацію щодо найменування, кількості, ціни товару, дати їх складення, що дає суду підстави ідентифікувати належність рахунку-фактури №СФ-0000022 від 26.04.2018 та видаткової накладної №РН-022 від 26.04.2018 саме до Договору №26/04/2018-1 від 26.04.2018.

Отже, суд доходить висновку, що товар згідно з видатковою накладною №РН-022 від 26.04.2018 на суму 526500,00 грн був поставлений відповідачу на виконання Договору №26/04/2018-1 від 26.04.2018.

З урахуванням положень п. 3.3 Договору №26/04/2018-1 та п. 7 Специфікації №1 до цього Договору, відповідач повинен був сплатити за отриманий ним товар у строк до 01.11.2018.

Платіжними дорученнями №2966 від 27.04.2018 на суму 81000,00 грн та №3386 від 28.09.2018 на суму 30000,00 грн відповідач перерахував позивачу кошти у загальному розмірі 111000,00 грн, з призначенням платежу: гібрид соняшника Олівер, насіння кукурудзи Ріст- F-1 згідно з рахунками №21, 22 від 26.04.2018.

Вказані кошти були зараховані позивачем в рахунок оплати за поставлений згідно з видатковою накладною №РН-022 від 26.04.2018 товар.

Оскільки платіжними дорученнями №2966 від 27.04.2018 та №3386 від 28.09.2018 здійснено сплату коштів одразу за двома рахунками (видатковими накладними) від 26.04.2018, строк сплати за цими видатковими накладними один і той же - до 01.11.2018, позивач не здійснював нарахування пені на суму заборгованості за цими видатковими накладними, а тому суд вважає, що зарахування коштів в рахунок оплати за товар лише за накладною №РН-022 від 26.04.2018 не впливає на суму заборгованості та здійснені нарахування.

Також позивач зарахував в рахунок оплати за поставлений згідно з видатковою накладною №РН-022 від 26.04.2018 товар нібито сплачені відповідачем 04.02.2019 кошти у розмірі 50000,00 грн, проте доказів такої сплати суду не надав.

У свою чергу, відповідач у відзиві на позов та у своїх поясненнях, наданих у судовому засіданні, не зазначав та не визнавав обставин щодо здійснення сплати кошів у розмірі 50000,00 грн за видатковою накладною №РН-022 від 26.04.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки відповідач не визнав обставин здійснення ним 04.02.2019 сплати кошів у розмірі 50000,00 грн за видатковою накладною №РН-022 від 26.04.2018, а позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження цього, суд доходить висновку, що позивач не довів обставин сплати відповідачем коштів у розмірі 50000,00 грн за вказаною накладною.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно з видатковою накладною №РН-022 від 26.04.2018 товар підтверджується належними та достатніми доказами на суму 415500,00 грн.

Разом з тим, за приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких обставин суд вважає, що заявлення до стягнення коштів за цю поставку лише у розмірі 365500,00 грн (та відповідних нарахувань на цю суму), так само як і недоведення позивачем обставини оплати 50 000,00 грн не впливає на загальний розмір спірної заборгованості.

Як вбачається зі змісту Договору №26/04/2018-2 від 26.04.2018, Специфікації №1 від 26.04.2018 до цього Договору, рахунку-фактуру №СФ-0000021 від 26.04.2018, видаткової накладної №РН-021 від 26.04.2018, усі ці документи містять однакову інформацію щодо найменування, кількості, ціни товару, дати їх складення, що дає суду підстави ідентифікувати належність рахунку-фактури №СФ-0000021 від 26.04.2018 та видаткової накладної №РН-021 від 26.04.2018 саме Договору №26/04/2018-2 від 26.04.2018.

Отже, суд доходить висновку, що товар згідно з видатковою накладною №РН-021 від 26.04.2018 на суму 283500,00 грн був поставлений позивачем відповідачу на виконання Договору №26/04/2018-2 від 26.04.2018.

З урахуванням положень п. 3.3 Договору №26/04/2018-2 та п. 7 Специфікації №1 до цього Договору, відповідач повинен був сплатити за отриманий ним товар у строк до 01.11.2018, однак взятих на себе зобов`язань з оплати товару не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно з видатковою накладною №РН-021 від 26.04.2018 товар становить 283500,00 грн.

Відповідно до Специфікації №1 до Договору №10/05/2018 сторони погодили кількість, номенклатуру, ціну Товару, що має бути поставлений Покупцю, а саме: Гербіцид Мілано, кількість - 180 л, ціна за одиницю з ПДВ - 405,00 грн, загальна сума з ПДВ - 72900,00 грн; Дисулам (каністра 5л), кількість - 100 л, ціна за одиницю з ПДВ - 378,00 грн, загальна сума з ПДВ - 37800,00 грн; Аватар (ацетохлор, 900г/л), кількість - 340 л, ціна за одиницю з ПДВ - 270,00 грн, загальна сума з ПДВ - 91800,00 грн; Експрес 75 в.г., кількість - 4,5 кг, ціна за одиницю з ПДВ - 7500,00 грн, загальна сума з ПДВ - 33750,00 грн; усього на загальну суму 236250,00 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000025 від 10.05.2018 на суму 198450,00 грн з ПДВ на оплату: Аватар (ацетохлор, 900г/л) у кількості 340 л, ціна без ПДВ (за одиницю) - 225,00 грн; гербіциду Мілано у кількості 180 л, ціна без ПДВ (за одиницю) - 337,50 грн; Експрес 75 в.г. у кількості 4,5 кг, ціна без ПДВ (за одиницю) - 6250,00 грн.

Товар, зазначений у рахунку-фактурі №СФ-0000025 від 10.05.2018, був поставлений відповідачу згідно з видатковою накладною №РН-023 від 14.05.2018.

Тобто позивач поставив відповідачу товар з тим же найменуванням, у тій кількості та за ціною, що вказані у Специфікації №1 до Договору №10/05/2018, за винятком лише однієї позиції - Дисулам (каністра 5л), кількість - 100 л, ціна за одиницю з ПДВ - 378,00 грн, загальна сума з ПДВ - 37800,00 грн.

При цьому поставка Товару партіями передбачена п. 3.1 Договору №10/05/2018 і позивач мав право поставити відповідачу Товар, який зазначений у Специфікації №1 до Договору №10/05/2018, не одразу, а у певних частинах.

Отже, суд вважає, що поставка лише частини Товару не спростовує належність цієї поставки саме до Договору №10/05/2018.

Враховуючи наведене, з урахуванням найменування, кількості, ціни товару, суд доходить висновку, що товар згідно з видатковою накладною №РН-023 від 14.05.2018 на суму 198450,00 грн та на підставі виставленого рахунку-фактури №СФ-0000025 від 10.05.2018 був поставлений позивачем відповідачу на виконання Договору №10/05/2018 від 10.05.2018.

Оскільки у Договорі №10/05/2018 та у Специфікації №1 до цього Договору не був встановлений строк сплати за товар, поставлений згідно з видатковою накладною №РН-023 від 14.05.2018, відповідно до п. 6.1.1 Договору №10/05/2018 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України обов`язок щодо його сплати виник у відповідача з моменту прийняття ним цього товару, тобто 14.05.2018.

Платіжним дорученням №3030 від 14.05.2018 відповідач перерахував позивачу кошти у розмірі 23625,00 грн, з призначенням платежу: згідно з рахунками №СФ-0000025 від 10.05.2018.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно з видатковою накладною №РН-023 від 14.05.2018 товар становить 174825,00 грн.

За наведених обставин суд відхиляє доводи відповідача про те, що поставка товару за видатковими накладними №РН-022 від 26.04.2018, №РН-021 від 26.04.2018 та №РН-023 від 14.05.2018 здійснювались не на підставі укладених договорів поставки №26-04/2018-1, №26/04/2018-2, №10/05/2018 відповідно, оскільки ці доводи не спростовують вищенаведені висновки суду.

Крім того, суд встановив, що позивач поставив відповідачу товар також на підставі видаткових накладних №РН-035 від 25.05.2018 на суму 37800,00 грн та №РН-043 від 20.06.2018 на суму 11250,00 грн.

Жоден із наданих договорів поставки та специфікації до них не містять найменування поставленого за видатковими накладними №РН-035 від 25.05.2018 та №РН-043 від 20.06.2018 товару, в уточненій позовній заяві також відсутні посилання на те, що товар за цими накладними був поставлений на виконання укладених між сторонами договорів.

Таким чином, суд доходить висновку, що поставка за видатковими накладними №РН-035 від 25.05.2018 та №РН-043 від 20.06.2018 здійснена на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб відповідно до норм ст. 181, 184 ГК України.

Позивач вважає, що строк оплати за цими видатковими накладними настав 01.11.2018, у т.ч. за змістом листа СТОВ Шабалинівське від 09.11.2018, у якому відповідач просить відтермінувати оплати за здійсненими поставки до 25.12.2018.

У цьому листі від 09.11.2018 зазначено, що між сторонами укладено: - договір поставки №10/05/2018 від 10.05.2018, видаткові накладні підписані 26.04.2018, 14.05.2018, 25.05.2018, 20.06.2018; - договір поставки №26/04/2018-1 від 26.04.2018, відповідно до п. 3.3 Договору відстрочка платежу встановлена до 01.11.2018; - договір поставки №26/04/2018-2 від 26.04.2018, відповідно до п. 3.3 Договору відстрочка платежу встановлена до 01.11.2018. У зв`язку з наявними труднощами з реалізації продукції, відповідач просив позивача перенести термін розрахунку на 25.12.2018 (а.с 23)

До позовної заяви позивач додав копію листа від 09.11.2018, який був надісланий відповідачем на електронну пошту позивача, тобто надав паперову копію електронного доказу.

Відповідач зазначив про відсутність у нього оригіналу листа від 09.11.2018, у зв`язку з цим ним було подано клопотання про надання для огляду судом оригіналів документів, копії яких додано до позовної заяви.

У судовому засіданні 24.09.2019 суд відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України здійснив огляд електронної скриньки за електронною адресою: grovner-group@ukr.net , на яку було надіслано лист з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ім`я відправника: Юрист СТОВ Шабалинівське , дата надходження - 09.11.2018, час надходження - 15:29, про що складено протокол огляду речових доказів від 24.09.2019.

Під час огляду електронної скриньки встановлено, що в електронному листі від 09.11.2018 міститься вкладення у виді сканованої кольорової копії листа СТОВ Шабалинівське від 09.11.2018, паперова копія якого міститься в матеріалах справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти належності електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 СТОВ Шабалинівське , однак будь-яких доказів, які підтверджують, що ця електронна адреса не використовувалась СТОВ Шабалинівське у період, коли був надісланий лист від 09.11.2018, суду не надав.

Крім того, під час огляду оригіналу електронного доказу - листа СТОВ Шабалинівське від 09.11.2018 встановлено, що цей лист містить підпис директора СТОВ Шабалинівське ОСОБА_1 , а також відбиток печатки СТОВ Шабалинівське .

Жодних доказів щодо несправжності (підробки) підпису директора та відбитку печатки СТОВ Шабалинівське відповідач суду не надав, а доводи про можливість зміни в електронній скринці позивача відомостей щодо часу та дати відправки листа базуються лише на припущеннях відповідача та є необґрунтованими жодним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач у відзиві на позов не заперечував проти таких обставин, як направлення листа від 09.11.2018 позивачу та використання СТОВ Шабалинівське електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якої був направлений цей лист.

Також у судовому засіданні представник відповідача не довів, що не заперечував проти цих обставин з підстав, що не залежали від нього.

За наведених обставин у їх сукупності, у тому числі, враховуючи, що під час огляду оригіналу цього електронного доказу в судовому засіданні у суду не виникли сумніви щодо недостовірності або підроблення листа СТОВ Шабалинівське від 09.11.2018, суд приймає вказаний лист до уваги.

Разом з тим, суд не приймає до уваги зазначену у листі СТОВ Шабалинівське від 09.11.2018 інформацію щодо підписання за Договором №10/05/2018 від 10.05.2018 видаткових накладних 26.04.2018, 25.05.2018, 20.06.2018, оскільки суд дійшов висновку, що поставки згідно з видатковими накладними від 26.04.2018 здійснені на виконання Договорів №26/04/2018-1 та №26/04/2018-2, а поставки за видатковими накладними від 25.05.2018 та 20.06.2018 не стосуються виконання жодного із наданих договорів.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, обов`язок щодо сплати товару за вказаними видатковими накладними виник у відповідача з моменту прийняття ним цього товару, а саме: за видатковою накладною №РН-035 від 25.05.2018 - 25.05.2018, а за видатковою накладною №РН-043 від 20.06.2018 - 20.06.2018.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про те, що строк за видатковими накладними №РН-035 від 25.05.2018 та №РН-043 від 20.06.2018 настав 01.11.2018 як необґрунтовані.

Доказів сплати заборгованості за товар, отриманий згідно з видатковими накладними №РН-035 від 25.05.2018 та №РН-043 від 20.06.2018, відповідач суду не надав, а отже заборгованість відповідача за цими накладними становить 49050,00 грн.

Крім того, доводи відповідача про те, що відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України обов`язок зі сплати товару, поставленого згідно з видатковими накладними №РН-022 від 26.04.2018, №РН-021 від 26.04.2018; №РН-023 від 14.05.2018, №РН-035 від 25.05.2018 та №РН-043 від 20.06.2018, у відповідача не настав у зв`язку з ненаправленням вимоги про сплату заборгованості, відхиляються судом на підставі вказаних вище висновків суду про настання строків оплати за отриманий за цими видатковими накладними товар відповідно до умов договорів поставки або ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за отриманий товар у повному обсязі у встановлені строки для такої оплати, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 872875,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Позивач також просить стягнути з відповідача 74691,35 грн інфляційних втрат, 29027,16 грн - 3% річних та 77665,39 грн пені.

Як вбачається з наданого розрахунку, 3% річних нараховані позивачем за період з 01.11.2018 по 31.10.2019 на усю суму заборгованості у розмірі 872875,00 грн та додатково за поставкою, здійсненою на підставі видаткової накладної №РН-023 від 14.05.2018, за період з 14.05.2018 по 31.10.2018 на суму заборгованості у розмірі 174825,00 грн; пеня нарахована за період з 15.07.2018 по 31.10.2019 на суму заборгованості за видатковою накладною №РН-023 від 14.05.2018; інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості у розмірі 698050,00 грн за видатковими накладними №РН-022 від 26.04.2018, №РН-021 від 26.04.2018, №РН-035 від 25.05.2018 та №РН-043 від 20.06.2018 за період з 01.11.2018 по 01.06.2019.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як встановив суд, сторони у пунктах 7.1, 7.2 Договору №10/05/2018 погодили, що у разі порушення Покупцем строків оплати Товару за даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і діє у період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов`язання за кожен календарний день прострочення; ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (щодо обмеження строку нарахування штрафних санкцій) не застосовується.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про неправильне їх нарахування, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі №927/490/18), а відтак прострочення виконання зобов`язання настає з наступної календарної дати.

Враховуючи те, що Договорами №26/04/2018-1, №26-04/2018-2 та Специфікаціями до них встановлено строк оплати за товар до 01.11.2018, нарахування на суму заборгованості за видатковими накладними №РН-022 від 26.04.2018 та №РН-021 від 26.04.2018 повинно здійснюватися з 02.11.2018 .

Нарахування на суму заборгованості за видатковою накладною №РН-023 від 14.05.2018 повинно здійснюватися з 15.05.2018, за видатковою накладною №РН-035 від 25.05.2018 - з 26.05.2018 та за видатковою накладною №РН-043 від 20.06.2018 - з 21.06.2018.

Позивач здійснив нарахування 3% річних за видатковими накладними №РН-035 від 25.05.2018 та №РН-043 від 20.06.2018 - з 01.11.2018, що згідно з приписами ст. 14 ГПК України є його правом.

Водночас відповідно до приписів ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Обґрунтовуючи період нарахування 3% річних та пені саме до 31.10.2019, позивач посилається на тривалість судового процесу та відсутність прямої заборони в законодавстві України на визначення неустойки та інфляційних втрат наперед.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Отже, нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, про що зазначається у рішенні суду, однак не передбачено здійснення таких нарахувань до конкретної дати у майбутньому.

При цьому правовими підставами таких позовних вимог позивач зазначає не положення ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, а лише приблизну дату закінчення розгляду справи судом.

Відповідно до положень ГПК України господарські суди розглядають справи за позовами суб`єктів господарської діяльності, які складаються із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, однак суд не може самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем необґрунтовано здійснено розрахунок суми 3% річних та пені до 31.10.2019, а відтак суд вважає, що ці нарахування підлягають перерахунку по дату подання позову, тобто до 29.07.2019.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 21831,82 грн (за видатковими накладними №РН-022 від 26.04.2018 та №РН-021 від 26.04.2018 за період з 02.11.2018 по 29.07.2019, за видатковою накладною №РН-023 від 14.05.2018 - з 15.05.2018 по 29.07.2019, за видатковими накладними №РН-035 від 25.05.2018 та №РН-043 від 20.06.2018 - з 01.11.2018 по 29.07.2019), а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 21831,32 грн.

Розмір інфляційних втрат, перерахований судом, становить 45165,00 грн (за період з листопада 2018 року по травень 2019 року на суму заборгованості 698050,00 грн), тобто є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 45165,00 грн.

Розмір пені, перерахований судом відповідно до приписів чинного законодавства України та умов Договору №10/05/2018 (за видатковою накладною №РН-023 від 14.05.2018 - з 15.05.2018 по 29.07.2019), становить 75102,90 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 75102,90 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання цього позову (з урахуванням виправлених недоліків позовної заяви) позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 15813,88 грн (1054258,90 грн *1,5%).

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 15224,63 грн.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шабалинівське" (код ЄДРПОУ 39446338, вул. Поштова, 5, смт Короп, Чернігівська область, 16200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гровнер Груп" (код ЄДРПОУ 40731194, вул. Ломоносова, 58, кв. 122, м. Київ, 03189) 872875,00 грн заборгованості за поставлений товар, 21831,82 грн - 3% річних, 45165,00 грн інфляційних втрат, 75102,90 грн пені та 15224,63 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шморгуна В. В., відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України повне рішення складено 08.10.2019.

Суддя В.В. Шморгун