Постанова

від 19.08.2019 по справі 916/2377/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2377/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2019 (суддя Малярчук І. А.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 (головуючий - Поліщук Л. В., судді: Богатир К. В., Лавриненко Л. В.) у справі

за позовом Приватного підприємства ?Керуюча компанія ?Сервіс Паустовський?

до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради

про стягнення 342610,54 грн компенсації вартості витрат за надані послуги з управління багатоквартирним будинком пільговим категоріям населення.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У жовтні 2018 року Приватне підприємство "Керуюча компанія "Сервіс-Паустовський" (далі - ПП "КК "Сервіс-Паустовський", Підприємство, Компанія) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви від 26.12.2018 про зменшення розміру позовних вимог) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - Департамент праці та соціальної політики, Департамент) про стягнення з відповідача 342610,54 грн компенсації вартості витрат за надані послуги з управління багатоквартирним будинком пільговим категоріям населення.

2. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що законодавцем передбачено безумовний обов`язок компенсації вартості витрат за надані послуги з постачання послуг з утримання багатоквартирними будинками пільговим категоріям населення, який не ставиться в залежність від належного бюджетного забезпечення таких субвенцій, а також безумовний обов`язок постачальної організації надавати пільги окремим категоріям населення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.02.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту праці та соціальної політики на користь ПП "КК "Сервіс-Паустовський" 342610,54 грн, з яких: 222515,10 грн субсидій, 120095,44 грн пільг.

4. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що зобов`язання Департаменту щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, компенсацій громадян з бюджету обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 змінено пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2019 шляхом викладення його в такій редакції: "Стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65023, м. Одеса, вул. Косовська, 2д, код ЄДРПОУ 36290160) на користь Приватного підприємства "Керуюча компанія "Сервіс-Паустовський" (65111, м. Одеса, Махачкалінська, 18, код ЄДРПОУ 40987350) 234836 (двісті тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять шість) грн 45 коп. субсидій, 107774 (сто сім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 09 коп. пільг, 5139 (п`ять тисяч сто тридцять дев`ять) грн 15 коп. судового збору". В решті зазначене рішення залишено без змін.

6. Постанову мотивовано положеннями статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 3, 12 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 48, 87, 89, 102 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній до 01.05.2019), статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", пунктів 6, 7, 12 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20), пункту 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (в редакції, чинній до 01.01.2018), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок № 256), пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (далі - Положення № 117), та статей 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог у повному обсязі, однак зауважив про недослідження місцевим судом того, з якого саме розрахунку має бути виключено заборгованість за вивіз сміття у сумі 12321,35 грн і помилково зменшив заборгованість з житлово-комунальних субсидій замість розрахунку пільг, у зв`язку з чим резолютивна частина рішення підлягає зміні. При цьому апеляційний суд відхилив посилання Департаменту на лист ПП "КК "Сервіс-Паустовський" від 22.11.2017 №5141/14-38, зі змісту якого, на думку відповідача, вбачається відсутність його заборгованості перед Компанією за спірний період (серпень-грудень 2017 року), оскільки неможливо взагалі встановити, яких послуг цей лист стосується, яких будинків, та яким чином Підприємство може відмовитися від права вимоги, яке ще не виникло у кредитора, зокрема за період з листопада по грудень 2017 року, які на момент звернення з листом ще не настали.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Департамент праці та соціальної політики звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 102 БК України (в редакції, чинній з 01.01.2018), статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", пунктів 10, 11 Положення № 117 та статей 74, 76, 79, 237 ГПК України, наголошуючи, що: 1) судом першої інстанції помилково ототожнено надання пільг та субсидій, внаслідок чого безпідставно вийшовши за межі позовних вимог, суд вирішив питання про стягнення з Департаменту заборгованості зі сплати субсидій, хоча така позовна вимога позивачем не заявлялася; 2) судами не враховано того, що витрати, пов`язані з наданням субсидій на послуги з управління багатоквартирним будинком не передбачені Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік"; 3) апеляційним судом помилково не надано належної оцінки адресованому відповідачу листу ПП "КК "Сервіс-Паустовський" від 22.11.2017 № 5141/14-38, за змістом якого Компанія взяла на себе зобов`язання щодо покриття за рахунок власних коштів витрат, пов`язаних з наданням субсидій на послугу з управління багатоквартирним будинком у період з серпня по грудень 2017 року; 4) підписаний уповноваженими представниками сторін акт звірки розрахунків від 07.05.2018, в якому зазначено, що станом на 01.01.2018 кредиторська заборгованість по субсидіям складає 0 грн 00 коп., на думку відповідача, підтверджує відсутність його заборгованості по субсидіям за надання послуг з управління багатоквартирним будинком; 5) надані позивачем реєстри пільговиків не співпадають з реєстрами пільговиків, наданими відповідачем, тобто існує розбіжність у кількості пільговиків, які мають право на пільгу, та кількості пільговиків, які отримували пільгу від Компанії, у зв`язку з чим матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження правильності розрахунків розміру позовних вимог.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 17.07.2017 ПП "КК "Сервіс-Паустовський" і співвласниками багатоквартирних будинків за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6; АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10, АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15 , було укладено договори №№ 1-У, 2-У, 3-У, 4-У, 5-У, 6-У, 7-У, 8-У, 9-У, 10-У, 11-У, 12-У, 13-У, 14-У, 15-У, 16-У, 17-У про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з додатками №№ 1, 2, 3 до них.

11. На виконання вказаних договорів позивач надавав послуги співвласникам багатоквартирних будинків за визначеними у них адресами, на підтвердження чого позивачем надано акти від 31.07.2017, від 31.08.2017, від 30.09.2017, від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 30.12.2017, від 29.07.2017, від 30.08.2017, від 30.07.2017, від 30.10.2017, від 29.11.2017, від 28.12.2017, від 27.07.2017, від 27.08.2017, від 28.09.2017, від 28.11.2017, від 29.12.2017, від 28.08.2017, від 30.10.2017, від 29.08.2017, від 28.10.2017, а також Перелік уповноважених власників/наймачів, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за жовтень, листопад, грудень 2017 року, довідку про суму нарахованих субсидій за грудень 2017 року, відомості про пільговиків за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, розрахунок житлово-комунальних субсидій.

12. 22.11.2017 ПП "КК "Сервіс-Паустовський" направило відповідачу листа, в якому зазначило, що оскільки держбюджетом на 2017 рік не передбачено коштів на фінансування субсидій на послугу з управління багатоквартирним будинком, то Компанія витрати, пов`язані з нарахуванням субсидій за зазначену послугу мешканцям будинків, що знаходяться в його управлінні, у період з серпня по грудень 2017 року буде здійснювати за рахунок власних коштів.

13. Позивачем додано до справи акти від 06.04.2018 та від 07.05.2018 звіряння розрахунків між Підприємством і Департаментом праці та соціальної політики як розпорядником коштів державного (місцевого) бюджету, відповідно до яких станом на 01.05.2018 було відшкодовано заборгованість по пільгам.

14. Компанія повідомила Департамент про укладення зазначених договорів листом від 24.05.2018, в якому просило відшкодувати надані пільговикам послуги.

15. Департамент праці та соціальної політики у відповідь на вимогу позивача листом від 14.06.2018 № 02-25/419 відмовив у здійсненні такого відшкодування через відсутність затвердження відповідних бюджетних призначень.

16. На лист ПП "КК "Сервіс-Паустовський" від 05.07.2018 з проханням провести звірку по субсидіям та пільгам за 2017 рік Департамент відмовив своїм листом від 17.07.2018 № 2447/14-38.

17. Сторони до суду першої інстанції надали реєстри пільгових категорій громадян за липень-грудень 2017 року та платіжні доручення від 02.11.2017 № 3796 на суму 7 313 грн 51 коп., від 15.02.2018 № 60 на суму 5 071 грн 28 коп., від 15.02.2018 № 326 на суму 14 540 грн 15 коп. щодо виплат по забезпеченню субсидій населення за жовтень-грудень 2017 року.

Позиція Верховного Суду

18. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

19. Частиною 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній до 01.05.2019 (тобто в спірний період серпня-грудня 2017 року) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо ); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

20. Таким чином упродовж серпня-грудня 2017 року послуги з управління будинком входили до складу житлово-комунальних послуг.

21. Згідно з частинами 1-3 статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

22. Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

23. У пункті 19 частини 1 статті 12, пункті 10 частини 1 статті 13, пункті 18 частини 1 статті 14, пункті 20 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; пункті 18 статті 61, пункті 10 статті 62, пункті 17 статті 63, пункті 19 статті 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; пункті 11 частини 1 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; пункті 6 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; частині 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункті 4 частини 3 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" установлено пільги з оплати за комунальні послуги для окремих категорій осіб.

24. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.

25. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

26. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній до 01.05.2019, виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до Закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг.

27. Пунктом 9 частини 1 статті 87 БК України визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення.

При цьому, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 97 Бюджетного кодексу України).

28. Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 БК України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

29. На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок № 256 та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з Положенням № 117, а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

30. Згідно з пунктом 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

31. Отже, саме на відповідача покладено обов`язок щодо здійснення розрахунків за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

32. Відповідно до частини 6 статті 48 БК України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

33. У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що право позивача на отримання компенсації вартості витрат за надані послуги з управління багатоквартирним будинком на пільгових умовах виникає не з виконання норм встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", оскільки фінансові зобов`язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання субсидій визначеним у цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками житлово-комунальних послуг (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16).

Наведеним спростовується твердження скаржника про неврахування судами того, що витрати, пов`язані з наданням субсидій на послуги з управління багатоквартирним будинком, не передбачені Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік".

34. Пунктом 3 Положення № 117 передбачено, що управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги, та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", у якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; уносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

35. Відповідно до пункту 11 Положення № 117 уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

36. При цьому з наведених пунктів Положення № 117 вбачається, що саме на відповідача покладено обов`язок скласти реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга", а також акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

37. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент праці та соціальної політики є самостійною юридичною особою, яка згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України має відповідати за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із Закону, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

38. Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

39. Частиною 2 статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

40. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

41. Зокрема, в Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

42. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

43. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

44. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

45. Враховуючи наведене, судами першої та апеляційної інстанцій достеменно встановлено та скаржником не спростовано тих обставин, що позивач, направляючи документи за формою "3-пільга" відповідачу, щомісячно засвідчував факт надання послуг та вказував суму, яка підлягає відшкодуванню. Проте Департамент ухилився від виконання зазначених обов`язків щодо складання реєстру погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстру розрахунків згідно з формою "7-пільга", а також акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга", що підтверджується листуванням між сторонами, а саме: листами ПП "КК "Сервіс-Паустовський" від 24.05.2018 і від 05.07.2018 року; листами Департаменту праці та соціальної політики від 14.06.2018 і від 17.07.2018.

46. Відхиляючи доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (статті 237 ГПК України) шляхом зазначення в резолютивній частині рішення окремо суми заборгованості по житлово-комунальним субсидіям і окремо по пільгам, апеляційний суд обґрунтовано відмітив, субсидії та пільги регулюються різними законодавчими актами та мають різний порядок їх надання.

При цьому колегія суддів зауважує, що оскільки суди не вийшли за межі загального розміру заявлених позовних вимог, то наявне правильне розмежування апеляційним судом (на відміну від місцевого суду) суми основної заборгованості відповідача на 234 836,45 грн компенсації субсидій та 107 774,09 грн не призвело до прийняття неправильної по суті постанови, а тому не може бути достатньою підставою для її скасування, позаяк відповідно до частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Наведеним спростовується твердження скаржника про те, що судом першої інстанції помилково ототожнено надання пільг та субсидій, внаслідок чого безпідставно вийшовши за межі позовних вимог, суд вирішив питання про стягнення з Департаменту заборгованості по сплаті субсидій, хоча така позовна вимога позивачем не заявлялася.

47. Верховний Суд також погоджується з висновком апеляційного суду щодо неприйняття в якості належного доказу акта звірки розрахунків від 07.05.2018, підписаного уповноваженими представниками сторін, в якому зазначено, що станом на 01.01.2018 кредиторська заборгованість по субсидіям складає 0 грн 00 коп., що, на думку відповідача, підтверджує відсутність його заборгованості по субсидіям за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, оскільки акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 925/1165/16 та від 20.06.2018 у справі № 902/680/15).

48. Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про помилкове ненадання апеляційним судом належної оцінки листу ПП "КК "Сервіс-Паустовський" від 22.11.2017 № 5141/14-38, адресованому відповідачу, згідно з яким Компанія взяла на себе зобов`язання щодо покриття за рахунок власних коштів витрат, пов`язаних з наданням субсидій на послугу з управління багатоквартирним будинком у період з серпня по грудень 2017 року, з огляду на таке.

49. Дійсно, частина 3 статті 12 ЦК України допускає можливість відмови особи від свого майнового права.

При цьому діями носія цивільного права, які свідчать про відмову від власного права, має визнаватися заява про це та інші дії, які свідчать про таку відмову. Іншими діями може бути поведінка особи за умови, якщо це не суперечить природі відповідного майнового права.

Зокрема, відмова від зобов`язального майнового права (тобто, від права вимоги кредитора), яка практично ідентична прощенню боргу, має охоплюватися положеннями ЦК України про припинення зобов`язання прощенням боргу (стаття 605 ЦК України).

50. Водночас сам по собі зміст листа ПП "КК "Сервіс-Паустовський" від 22.11.2017 № 5141/14-38 про взяття Компанією на себе зобов`язання щодо покриття за рахунок власних коштів витрат, пов`язаних з наданням субсидій на послугу з управління багатоквартирним будинком у період з серпня по грудень 2017 року ще не свідчить про відмову Підприємства (кредитора) від отримання в подальшому від Департаменту компенсації вартості послуг, наданих у вказаний період пільговим категоріям громадян.

51. Адже, по-перше, зазначений лист не містить жодних вказівок на відмову позивача від свого права вимоги до відповідача, а по-друге, чинне законодавство не передбачає можливості відмовитися від своїх майнових прав на майбутнє та можливості відмовитися від права на судовий захист порушеного права (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 923/1097/13).

52. Водночас з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено вчинення Підприємством дій, спрямованих на припинення зобов`язання на спірну суму шляхом прощення боргу (стаття 605 ЦК України).

53. Відтак, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив доводи Департаменту про те, що зі змісту листа ПП "КК "Сервіс-Паустовський" від 22.11.2017 № 5141/14-38 вбачається відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки неможливо встановити, яких послуг та якої їх вартості цей лист стосується, яких будинків, та яким чином можливо відмовитися від права вимоги, яке ще у кредитора не виникло, зокрема за період листопада по грудень 2017 року, яке на момент звернення з листом ще не настало.

54. Натомість наявні заперечення скаржника, зокрема в частині неврахування судами того, що надані позивачем реєстри пільговиків не співпадають з реєстрами пільговиків, наданими відповідачем, тобто існує розбіжність у кількості пільговиків, які мають право на пільгу, та кількості пільговиків, які отримували пільгу від Компанії, у зв`язку з чим матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження правильності розрахунків розміру позовних вимог, переконливо свідчать про переоцінку наявних у справі доказів і надання переваги тим доказам, які подані відповідачем, проте, в силу меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, зазначене виходить за межі повноважень Верховного Суду.

55. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки і враховуючи відсутність контррозрахунку відповідача, апеляційний суд достеменно встановив, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими.

56. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

57. В свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

59. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позову, у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови відсутні.

Щодо судових витрат

60. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 у справі №916/2377/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков