Ухвала

від 16.08.2019 по справі 199/5543/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2495/19 Справа № 199/5543/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

16 серпня 2019 року м. Дніпро

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_2 , ознайомившись з апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_3 в інтересах ПАТ Ічнянський молочно-консервний комбінат, директора ТОВ Ласунка - ОСОБА_4 , директора ТОВ Кіровоградмолоко - ОСОБА_5 , та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ Вільнянський молокозавод на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України у кримінальному провадженні № 42018040000000793, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 08 серпня 2018 року між прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

14 серпня 2019 року до Дніпровського апеляційного суду надійшли матеріали провадження з апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_9 в інтересах ПАТ Ічнянський молочно-консервний комбінат, директора ТОВ Ласунка - ОСОБА_4 , директора ТОВ Кіровоградмолоко - ОСОБА_5 , та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ Вільнянський молокозавод на вказаний вирок щодо ОСОБА_7 .

Перевіривши зміст апеляційних скарг та матеріалів кримінального провадження, приходжу до висновку про необхідність її повернення відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Разом з тим, таке право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення, що зазначено у рішенні Європейського суду з рпав людини від 28 березня 2006 року у справі Мельник проти України (Melnyk v. Ukraine).

Частина 4 статті 394 КПК України передбачає таке обмеження, де зазначено вичерпний перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції, а саме вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Тобто, положенням вказаної норми процесуального закону встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити в апеляційному порядку вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості.

ПАТ Ічнянський молочно-консервний комбінат, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_3 , ТОВ Ласунка, інтереси якого представляє директор ОСОБА_4 , ТОВ Кіровоградмолоко, інтереси якого представляє директор - ОСОБА_5 , та ТОВ Вільнянський молокозавод, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_6 , не є ні учасником, ні стороною у кримінальному провадженні №42018040000000793 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, вирок відносно якого адвокатом в інтересах вказаної юридичної особи оскаржується, що підтверджується і змістом його апеляційної скарги.

Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 393 цього Кодексу апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК України.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Разом із тим, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддано допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що саму суть права буде зведено нанівець.

Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та якщо не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у його постанові від 03 березня 2016 року (справа №5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, і не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.

Верховний Суд України у згаданій вище постанові наголосив на тому, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Натомість вирок місцевого суду на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_7 попри те, що містить згадування назви ПАТ Ічнянський молочно-консервний комбінат, ТОВ Ласунка, ТОВ Кіровоградмолоко, та ТОВ Вільнянський молокозавод, з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стосується виключно обвинувачення ОСОБА_10 , який уклав угоду про визнання винуватості.

Дослідження та оцінки правомірності дій інших осіб, зокрема щодо вказаних підприємств, які такої угоди не укладали, суд не здійснював, а отже, не вирішував наперед питання про їх права, свободи чи інтереси, і не встановлював преюдиційних фактів щодо них.

Отже, посилання апелянтів в їх апеляційних скаргах на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 , як на встановлення винуватості керівництва ПАТ Ічнянський молочно-консервний комбінат, ТОВ Ласунка, ТОВ Кіровоградмолоко та ТОВ Вільнянський молокозавод у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 222 КК України є безпідставними, оскільки воно не має преюдиційного значення для кримінального провадження щодо вищезазначених осіб та не встановлює винуватість керівництва зазначених підприємств.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Враховуючи наведене, оскільки апеляційні скарги надійшла від осіб, які не мають права її подавати, вважаю за необхідне дані апеляційні скарги повернути представнику ПАТ Ічнянський молочно-консервний комбінат - адвокату ОСОБА_3 , директору ТОВ Ласунка - ОСОБА_4 , директору ТОВ Кіровоградмолоко - ОСОБА_5 , та представнику ТОВ Вільнянський молокозавод - адвокату ОСОБА_6 .

Керуючись ст.ст. 394, 399 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ПАТ Ічнянський молочно-консервний комбінат, директора ТОВ Ласунка - ОСОБА_4 , директора ТОВ Кіровоградмолоко - ОСОБА_5 , та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ Вільнянський молокозавод, на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України - повернути апелянтам.

Копію даної ухвали, разом з апеляційними скаргами та додатками до них, - невідкладно направити апелянтам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду ОСОБА_2