Постанова

від 02.07.2007 по справі 12/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "02" липня 2007 р.                                                                   Справа № 12/52

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Бутирського А.А., при секретарі Козмуляку М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Виробничо-комерційної колективної фірми ”Автокомплект ЛТД” м. Чернівці

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення  

Представники:

Від позивача –Гінінгер А.З. –представник (довіреність № 1 від 27.03.2007 року), Гавловський О.О. –директор, Гавловська Т.В. –представник (довіреність від 27.03.2007 року)

Від відповідача –Півторан І.О. –старший державний податковий інспектор (довіреність від 24.02.2007 року)

В засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: Виробничо-комерційна колективна фірма ”Автокомплект ЛТД” м. Чернівці звернулася з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача № 000249220/0 від 18.12.2006 року, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 34158,00 грн., з них: 11386,00 грн. штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що він здійснював зовнішньоекономічну діяльність на підставі імпортних контрактів, укладених у відповідності до Угоди про загальні умови і механізми підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 23.12.1993 року. Під час ввезення продукції, продовжує позивач, він видавав податковий вексель на суму податків, що справляються під час ввезення товарів в Україну, на термін не більше як 180 днів. У подальшому податкові зобов'язання були погашені, що дало змогу позивачу включити сплачені суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також позивач вказує, що він діяв у відповідності до листа-роз'яснення ДПА у Чернівецькій області за № 4170/10/31-004 від 14.08.2002 року щодо порядку погашення податкового векселя та відображення таких операцій у податковому обліку.

Крім того, позивач зазначає, що спірне рішення було оскаржено в адміністративному порядку, проте у встановлений строк рішення за результатами поданої скарги позивачу не надіслано.

У судовому засіданні 11.06.2007 року позивач надав заяву про уточнення підстав позову і просить при розгляді справи не приймати до уваги підставу позову щодо порушення строків розгляду скарги на спірне рішення.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що позивач відобразив у розділі 19.2 декларації по податку на додану вартість суму 71623,00 грн., що нарахована на невивезену частину продукції, у результаті чого відбулося зарахування до бюджету нарахованих сум відбулося шляхом зменшення від'ємного значення податку на додану вартість. Разом з тим, вказує відповідач, згадані суми податку на додану вартість включалися позивачем до складу податкового кредиту у наступному після зарахування місяці, що є порушенням пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість”.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.2006 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2006 року. Даною перевіркою встановлено, що позивачем завищено бюджетне відшкодування та занижено податок на додану вартість у квітні 2005 року-травні 2006 року.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000249220/0 від 18.12.2006 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у сумі 34158,00 грн. (22772,00 грн. основного платежу та 11386,00 грн. штрафних санкцій).

Як вбачається із імпортних контрактів (а.с. 160-165), позивач здійснював зовнішньоекономічну діяльність у відповідності до Угоди про загальні умови і механізми підтримки розвитку виробничої кооперації  підприємств і галузей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 23.12.1993 року та Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав - учасниць СНД, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1994 року № 323.

При ввезені товару на територію України позивачем видано 4 простих векселі: №843560111037 від 15.11.2004 року із терміном сплати 13.05.2005 року на суму 5057,53 дол. США; №843560111035 від 15.11.2004 року із терміном сплати 13.05.2005 року на суму 5718,41,53 дол. США; №843560111030 від 08.11.2004 року із терміном сплати 06.05.2005 року на суму 1899,98 дол. США; №843560111039 від 07.10.2004 року із терміном сплати 06.04.2005 року на суму 1935,55 дол. США.

За даними векселями продукція вивезена частково, у зв'язку з чим позивач сплатив податок на додану вартість, а саме: 675,00 грн. по векселю, виданому 07.10.2004 року, 4097,02 грн. по векселю, виданому 08.11.2004 року, 10338,31 грн. та 7662,16 грн. по векселях, виданих 15.11.2004 року.

Сплачені суми податку на додану вартість були включені позивачем до податкового кредиту.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.11.1997 року № 1303 затверджено порядок оформлення векселями сплати податків з продукції, що поставляється за виробничою кооперацією, та їх погашення (далі –Порядок), який визначає єдині правила видачі, обліку і погашення векселів, що видаються суб'єктами господарської діяльності на суму податків, у тому числі мита та акцизного збору, з продукції, яка поставляється за виробничою кооперацією, відповідно до угод про виробничу кооперацію між Кабінетом Міністрів України і урядами держав - учасниць СНД, а також сплати зазначених податків за умови використання цієї продукції не за призначенням чи у разі невивезення її за межі митної території України.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що векселедавець видає на суму податків, що справляються під час ввезення в Україну товарів, простий вексель, який оформлюється на вексельному бланку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 року № 528 "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків", з обов'язковим виділенням окремими рядками найменування та суми за кожним податком. Вексель виписується в іноземній валюті, визнаній Національним банком конвертованою, з відстроченням платежу до повного використання ввезеної продукції за призначенням або до вивезення продукції за межі митної території України згідно з умовами договорів (контрактів), але на термін не більш як 180 календарних днів з дати складання векселя, якою є день оформлення ввізної вантажної митної декларації.

У разі повного використання ввезеної за виробничою кооперацією продукції або вивезення її за межі митної території України до настання граничного терміну, визначеного абзацом другим пункту 3 цього Порядку, сума податків не сплачується, а вексель погашається (пункт 11 Порядку), а згідно пункту 14 Порядку у разі непогашення векселя (його частки) у терміни, визначені абзацом другим пункту 3 цього Порядку, векселедавець зобов'язаний його оплатити протягом п'яти календарних днів. При цьому за кожним видом платежу виписується окреме платіжне доручення.

Пункт 1.16. статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначає, що податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Видані позивачем векселі відповідають визначенню податкового векселя.

Порядок обліку податкового векселя здійснюється відповідно до пункту 11.5. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зокрема, абзаци 6, 7 пункту 11.5. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачають: якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету;

якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Враховуючи викладене, позивач мав правові підстави для включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до листа-роз'яснення ДПА у Чернівецькій області за №4170/10/31-004 від 14.08.2002 року, який адресований позивачу, останньому роз'яснено його право на включення сум податку на додану вартість, сплаченого по податковому векселю, до податкового кредиту (а.с. 91-92), а згідно підпункту "д" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 000249220/0 від 18.12.2006 року слід визнати нечинним, оскільки воно суперечить підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7, абзацам 6, 7 пункту 11.5. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та підпункту "д" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель, а видані позивачем векселі відповідають вимогам податкового векселя. Більш того, зазначені вище векселі позивача приймалися відповідачем і погашалися ним, що свідчить про визнання цих векселів саме податковими.

Судові витрати повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 71, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 000249220/0 від 18.12.2006 року.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-комерційної колективної фірми ”Автокомплект ЛТД”, код 14269102, м. Чернівці, провул. Ентузіастів, 5 –3,40 грн. державного мита.

4.          Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.А. Бутирський