Ухвала від 13.08.2019 по справі 335/991/19

Дата документу 13.08.2019 Справа № 335/991/19

ЗапоріЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження№ 11-сс/807/638/19 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний № 335/991/19Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2019 року,

в с т а н о в и л а:

ухвалою слідчогосудді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2019 року відмовлено у задоволення клопотання слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Запорізькій області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.4 ст.358 КК України.

Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 серпня 2019 року.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти про зміну місця проживання слідчого, прокурора або суд.

Згідно зі змістом судового рішення, старший слідчий з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_9 , за погодження з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання зазначав, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018080020000008 від 31.05.2018 року, за підозрою ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.4 ст.358 КК України.

14.06.2019 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.4 ст.358 КК України.

Також в клопотанні зазначено, що під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з чим у слідства виникла необхідність у застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наявність вказаних ризиків слідчий обґрунтовує тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , є особливо тяжким злочином за який передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі, та злочином невеликої тяжкості, за який передбачено покарання до двох років обмеження волі.

Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та невідворотність покарання, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 може переховуватиметься від органів досудового розслідування, чим перешкоджатиме встановленню істини у провадженні.

Крім того, у клопотанні зазначено, що більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_8 під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у зв`язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства підозрюваного забезпечить запобігання спробам ОСОБА_8 перешкоджати досудовому розслідуванню, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого та обираючи підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та наявність ризиків, проте клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до їх застосування.

В апеляційній скарзі прокурор вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна. В обґрунтування доводів зазначає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження є найбільш доцільним обрати запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою. Більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_8 під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв`язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства підозрюваного забезпечить запобігання спробам ОСОБА_8 перешкоджати досудовому розслідуванню, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя не взяв до уваги те, що раніше судимий ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. З обставин провадження встановлено, що між ОСОБА_8 та невстановленими особами з числа працівників ПП «Автоцентр Восток-Плюс», склалися стійкі зв`язки, які призвели до вчинення особливо тяжкого злочину у період 2017 року. Враховуючи вказані обставини орган досудового слідства обґрунтовано звернувся суду з клопотанням про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; прокурора, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги; підозрюваного та його захисника, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає у зв`язку з наступним.

У відповідності з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Згідно вимогам ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, з урахуванням того, що обґрунтованість висунутої стосовно ОСОБА_8 підозри в апеляційній скарзі та при апеляційному перегляді не оспорюється, зазначені висновки слідчого судді перевірці не підлягають.

В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.194 КПК України, враховано наявність обґрунтованої підозри, перевірені обставини щодо існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також оцінено сукупність обставин, які враховуються при обранні обмежувальних свободу заходів, зокрема, можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам визначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання, поставлене слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , слідчий суддя врахував вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув`язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Враховуючи факти, встановлені у судовому засіданні та матеріали, на які посилався слідчий та прокурор, слідчий суддя постановляючи ухвалу прийшов до висновку, що при розгляді клопотання про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу, прокурор довів обставини, передбачені п.1 ч.1 ст.194 КПК України, тобто, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч.2 ст.209, ч.4 ст.358 КК України, проте на переконання слідчого судді, слідчий і прокурор в судовому засіданні не довели недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4 ст.177 КПК України, на наявність яких, міститься посилання в клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена кримінальним процесуальним кодексом.

Зважаючи на обставини, встановлені у судовому засіданні, зокрема, вагомість наявних доказів, що вказують на обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкості покарання, яке йому загрожує, даних про особу підозрюваного, який раніше судимий, проте має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працевлаштований, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків, обставини досудового розслідування, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу менш суворого, ніж тримання під вартою (про який клопотав слідчий), у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, що може в достатній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.

При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 слідчий суддя, керуючись дискреційними повноваженнями, прийшов до висновків, які колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що узгоджуються з вимогами кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідають практиці Європейського суду з прав людини.

Що стосується доводів прокурора, які зазначені в апеляційній скарзі, то вони в більшій мірі є аналогічними тим, які були зазначені в клопотанні слідчого. Слідчим суддею їм була дана належна оцінка, з якою фактично не погоджується апелянт. Натомість, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді, на відміну від доводів прокурора, є правильними, вмотивованими і обґрунтованими.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на тяжкість вчинених підозрюваним кримінальних правопорушень та можливу міру покарання у виді позбавлення волі у випадку визнання його винуватості мають місце, однак хоч суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризиків, визначених ст.177 КПК України, потребу позбавлення особи волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (правові позиції ЄСПЛ, викладені в п.74 рішення у справі «Мамедова проти Росії»).

Колегія суддів, з урахуванням даних щодо особи підозрюваного, який раніше судимий, підозрюється у вчиненні злочинів середньої тяжкості та особливо тяжкому, погоджується з можливістю існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому, колегія суддів погоджується з тим, що під час розгляду клопотання, та під час апеляційного розгляду провадження, стороною обвинувачення не було доведено, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти заявленим ризикам.

Що стосується існування ризиків, передбачених п.п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконного впливу свідків та можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то слідчим та прокурором у судовому засіданні не було доведено наявності зазначених ризиків, що підозрюваний здійснював спроби впливу на свідків та перешкоджав кримінальному провадженню або, що такі ризики можуть реально існувати. Сторона обвинувачення не надала суду відомості про свідків, які не були допитані органом досудового розслідування, а посилається на свідчення вже допитаних свідків.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого та обираючи відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, слідчий суддя, з дотриманням вимог ст.ст.177, 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінив всі обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу і належним чином вмотивував своє рішення.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, оскільки, вказуючи про наявність ризиків, слідчий не навів будь-яких достатньо переконливих доводів щодо їх існування, обставини, викладені в клопотанні слідчого, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України є лише припущеннями, які жодним чином не підтверджені.

Колегія суддів наголошує на тому, що прокурор зобов`язаний довести наявність таких ризиків, які б у своїй сукупності переважали усі розумні сумніви суду, при цьому, прокурор не обмежений у своєму праві повторно звернутися до слідчого судді або суду у разі виникнення ризиків, які могли б вважатися розумно підтвердженими.

Отже,слідчим уклопотанні,та прокуророму судовомузасіданні,не доведенонедостатність застосуваннящодо ОСОБА_8 більш м`якихзапобіжних заходів,ніж триманняпід вартою,для запобіганнязазначеним ризикам,а вматеріалах справивідсутні переконливідокази,які давалиб підставивважати,що підозрюваний,якому обранийзапобіжний західу виглядіособистого зобов`язання, може здійснити спроби переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Не навів таких доказів й прокурор в апеляційній скарзі.

Крім того, матеріали провадження не містять відомостей, що підозрюваний після застосування запобіжного заходу порушував його умови. Навпаки, після застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, умов вказаного запобіжного заходу не порушував і дотримувався покладених на нього обов`язків, прибув в судове засідання під час апеляційного перегляду провадження. Вказані обставини додатково свідчать про правильність прийнятого слідчим суддею рішення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2019 року, якою відмовлено у задоволення клопотання слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Запорізькій області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.4 ст.358 КК України, та до останнього застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 серпня 2019 року, з покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, - залишити без змін.

Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4