Рішення

від 31.07.2019 по справі 810/4806/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року м.Київ справа № 810/4806/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259228-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 22502,40 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259229-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 18726,40 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259230-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 5827,20 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259231-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 17065,60 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259232-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 195,76 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259233-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 24915,20 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259234-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 25916,80 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259235-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 16784,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259236-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 25849,60 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259237-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 524,80 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259238-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 1033,60 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259239-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 1644,80 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259240-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 25814,40 грн.;

- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0259241-5002-1002 від 04.07.2018 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 28009,60 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання на 22.11.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів, відкладено підготовче засідання на 08.01.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 витребувано докази по справі, відкладено підготовче засідання на 12.02.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 витребувано докази по справі, відкладено підготовче засідання на 14.03.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з отриманих податкових повідомлень-рішень та доданого до них розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, випливає, що позивач повинен сплатити податок з належного позивачу нерухомого майна: нежитлова будівля АДРЕСА_2, площею 703,20 кв.м.; нежитлова будівля АДРЕСА_5, площею 585,20 кв.м.; нежитлова будівля АДРЕСА_6, площею 182,10 кв.м.; нежитлова будівля АДРЕСА_7, площею 533,30 кв.м.; нежитлова будівля АДРЕСА_3, площею 185,60 кв.м. нежитлова будівля АДРЕСА_8, площею 778,60 кв.м.; нежитлова будівля АДРЕСА_9, площею 809,90 кв.м.; нежитлова будівля АДРЕСА_10, площею 524,50 кв.м.; нежитлова будівля АДРЕСА_11, площею 807,80 кв.м.; нежитлова АДРЕСА_12, площею 16,40 кв.м.; нежитлова будівля АДРЕСА_13, площею 32,30 кв.м.; нежитлова будівля АДРЕСА_14, площею 51,40 кв.м.; нежитлова будівля АДРЕСА_15, площею 806,70 кв.м.; нежитлова будівля АДРЕСА_16, площею 875,30 кв.м.

04 липня 2018 року ГУ ДФС у Київській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано до сплати суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у розмірі 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. бази оподаткування.

Проте, на думку позивача, контролюючим органом при визначенні податкових зобов'язань було неправильно застосовано ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позивач вважає, що при обчисленні податкових зобов'язань відповідачем неправильно використовувались ставки податку, встановлені рішенням Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 24.01.2017 №10-71 Про внесення змін до рішення четвертої сесії сьомого скликання від 27.01.2016 №04-29 Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Потіївської сільської ради . Відповідно до цього рішення для фізичних осіб необхідно застосовувати ставки податку - 0,1% для житлової нерухомості та 0,4% для інших будівель, для юридичних осіб ставка податку встановлена 1 % для нежитлових приміщень.

Отже, за твердженням позивача контролюючий орган з незрозумілих позивачу причин, обчислюючи податок за належне позивачу нерухоме майно, застосував до позивача ставки податку, встановлені для юридичних осіб.

Також позивач вважає, що вказане рішення по встановленню податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийнято поза встановленими строками, визначеними Податковим кодексом України: пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року. За приписами пп.12.3.4. п. 12.3 ст.12 та п. 12.5 ст.12 Податкового кодексу України дія цього рішення сільської ради не може розповсюджуватися на 2017 рік.

Крім того, позивач зауважив про те, що податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 №0259232-5002-1002 від 04.07.2018 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_3, площею 185,60 кв.м. у розмірі 195,76 грн.

Однак, ще 01.12.2015 позивач подарував цю нежитлову будівлю ОСОБА_2, що підтверджується відповідним договором дарування, посвідченим нотаріально.

Податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 №0259233-5002-1002 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_8, площею 778,60 кв.м. у розмірі 24915,20 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 №0259234-5002-1002 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_9, площею 809,90 кв.м. у розмірі 25916,80 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 №0259236-5002-1002 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_11, площею 807,80 кв.м. у розмірі 25849,60 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 №0259241-5002-1002 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_16, площею 875,30 кв.м. у розмірі 28009,60 грн.

Проте, позивач стверджує, що нежитлові будівлі АДРЕСА_9, АДРЕСА_8, АДРЕСА_11, АДРЕСА_16 є внеском позивача у статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю Агроекспортгруп , співзасновником якого є позивач.

16 червня 2016 року ТОВ Агроекспортгруп провело відповідні дії з перереєстрації права власності на вказані нежитлові будівлі на себе.

Відтак, позивач вважає, що оскільки він не є власником нежитлових будівель АДРЕСА_9, АДРЕСА_8, АДРЕСА_11, АДРЕСА_16 та нежитлової будівлі АДРЕСА_3, то він не повинен оплачувати податок щодо цих будівель за 2017 рік.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що нежитлові приміщення, які перебувають у власності позивача, оподатковується за ставкою, яка визначена рішенням Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 24.01.2017 №10-71 Про внесення змін до рішення четвертої сесії сьомого скликання від 27.01.2016 №04-29 Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Потіївської сільської ради , та становить 1% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2017 року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Вказує, що у ГУ ДФС у Київській області відсутні будь-які правові підстави для не застосування відповідного податку щодо позивача у 2017 році.

Присутній у судових засіданнях 22.11.2018, 08.01.2019 та 28.03.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача, присутній у судових засіданнях 22.11.2019 та 08.01.2019 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач у судове засідання, призначене на 28.03.2019, не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

При цьому, 28.03.2019 представник позивача подав письмове клопотання про продовження розгляду справи №810/4806/18 у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Протокольною ухвалою суду від 28.03.2019 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_5, виданим Міським відділом №1 Білоцерківського МУ ГУ МВС України у Київській області 09.04.1999 (а.с. 11).

24 січня 2017 року Потіївською сільською радою Білоцерківського району Київської області на десятій сесії VІI скликання було прийняте рішення №10-71 Про внесення змін до рішення четвертої сесії сьомого скликання від 27.01.2016 №04-29 Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Потіївської сільської ради , яким внесено зміни до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням четвертої сесії сьомого скликання від 27.01.2016 №04-29 Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Потіївської сільської ради .

Зокрема, пункт 5.1 вказаного Положення викладено в такій редакції: ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування і визначені в наступних розмірах, зокрема, для фізичних осіб: а) 0,1 відсоток - для житлової нерухомості; б) 0,0 відсотка - нежитлова нерухомість (присадибні господарські будівлі); в) 0,4 відсотка - інші будівлі; для юридичних осіб: а) 0,1 відсоток - для житлової нерухомості; б) 1 відсоток - нежитлові приміщення (а.с. 100).

На підставі наведених показників ГУ ДФС у Київській області, із посиланням у відзиві на позов на дані АІС Податковий блок та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, обраховано суми податку за 2017 рік на нерухоме майно (нежитлові будівлі) позивача за наступними адресами: АДРЕСА_3, площа 185,60 кв.м.; АДРЕСА_9, площа 809,90 кв.м.; АДРЕСА_8, площа 778,60 кв.м.; АДРЕСА_11, площа 807,80 кв.м.; АДРЕСА_16, площа 875,30 кв.м.; АДРЕСА_10, площа 524,50 кв.м.; АДРЕСА_15, площа 806,70 кв.м.; АДРЕСА_5, площа 585,20 кв.м.; АДРЕСА_14, площа 51,40 кв.м.; АДРЕСА_12, площа 16,40 кв.м.; АДРЕСА_6, площа 182,10 кв.м.; АДРЕСА_13, площа 32,30 кв.м.; АДРЕСА_7, площа 533,30 кв.м.; АДРЕСА_2, площа 703,20 кв.м.

Так, 04 липня 2018 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу сум податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік: №0259228-5002-1002 у розмірі 22502,40 грн.; №0259229-5002-1002 у розмірі 18726,40 грн.; №0259230-5002-1002 у розмірі 5827,20 грн.; №0259231-5002-1002 у розмірі 17065,60 грн.; №0259232-5002-1002 у розмірі 195,76 грн.; №0259233-5002-1002 у розмірі 24915,20 грн.; №0259234-5002-1002 у розмірі 25916,80 грн.; №0259235-5002-1002 у розмірі 16784,00 грн.; №0259236-5002-1002 у розмірі 25849,60 грн.; №0259237-5002-1002 у розмірі 524,80 грн.; №0259238-5002-1002 у розмірі 1033,60 грн.; №0259239-5002-1002 у розмірі 1644,80 грн.; №0259240-5002-1002 у розмірі 25814,40 грн.; №0259241-5002-1002 у розмірі 28009,60 грн. (а.с. 14-27).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

20 грудня 2016 року прийнято Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році №1791-VIII.

Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів , які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 ПК України при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

За приписами підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відтак, рішення Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 24.01.2017 №10-71, яким встановлено ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, може застосовуватися контролюючим органом у 2018 році для визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік.

Аналогічні висновки про застосування норм права до спірних правовідносин викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №460/2565/18 (провадження №К/9901/11552/19), які в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню судом у даній справі.

Питання справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки врегулювано положеннями статті 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.7.2 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до рішення Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 24.01.2017 №10-71, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлений у розмірі 0,1% від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2017 року за 1 квадратний метр , нежитлової нерухомості (присадибні господарські будівлі) - 0,0%, інші будівлі - 0,4%. Ставка податку для юридичних осіб встановлена в таких розмірах: для житлової нерухомості - 0,1% від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2017 року за 1 квадратний метр, для нежитлових приміщень - 1 %.

Таким чином податок розрахований податковим органом у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2017 року за 1 квадратний метр, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком (а.с. 28-31).

Отже, відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень неправильно застосовано до позивача ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на рівні 1 % від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2017 року за 1 квадратний метр, тоді як застосуванню підлягала ставка на рівні 0,1 % від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2017 року за 1 квадратний метр.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, беручи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Оскільки в даному випадку суд позбавлений можливості робити за відповідача розрахунки сум податку, підміняючи таким чином контролюючий орган, спірні податкові повідомлення-рішення слід скасувати повністю.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України в постанові від 05.12.2006 року у справі № 21-527во06.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, нежитлові будівлі АДРЕСА_6, АДРЕСА_12, АДРЕСА_9, АДРЕСА_8, АДРЕСА_11, АДРЕСА_16, АДРЕСА_14, АДРЕСА_5, АДРЕСА_15, АДРЕСА_7, АДРЕСА_10, та які були об'єктами оподаткування згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, були набуті позивачем внаслідок мирової угоди між ним та ОСОБА_3, затвердженої ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2008 року.

Натомість, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року вказану ухвалу скасовано (а.с. 195-200).

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 216 Цивільного кодексу України вказує, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За правилами статті 236 цього Кодексу, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.08.2015, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Кривеньким С.А., та зареєстрованого в реєстрі за №972, позивач передав у власність ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2), а останні прийняли в рівних частках кожен нежитлову будівлю літ. А , загальною площею 703,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (114-115).

Право власності на нежитлову будівлю літ. А , загальною площею 703,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, набуте ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по ? частки, було зареєстровано 18.08.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою №146183031 від 21.11.2018 (а.с.133-135).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що позивач не є власником нежитлової будівлі АДРЕСА_2.

Відповідно до договору дарування ? частини нежитлової будівлі від 01.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрованого в реєстрі за №778, позивач передав ? частину нежитлової будівлі літ. А , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3) Загальна площа нежитлової будівлі літ А становить 189,30 кв.м. (а.с.35-36).

Відповідно до договору дарування ? частини нежитлової будівлі від 26.11.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрованого в реєстрі за №755, позивач передав ? частину нежитлової будівлі літ. А , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3). Загальна площа нежитлової будівлі літ А становить 189,30 кв.м. (а.с.33-34).

Право власності на нежитлову будівлю літ. А , загальною площею 189,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, набуте ОСОБА_2, було зареєстровано 01.12.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою №146184006 від 21.11.2018 (а.с.130-132).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що позивач не є власником нежитлової будівлі АДРЕСА_3.

Крім того, суд установив, що податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 №0259233-5002-1002 позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_8, площею 778,60 кв.м. у розмірі 24915,20 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 №0259234-5002-1002 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_9, площею 809,90 кв.м. у розмірі 25916,80 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 №0259236-5002-1002 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_11, площею 807,80 кв.м. у розмірі 25849,60 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 №0259241-5002-1002 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_16, площею 875,30 кв.м. у розмірі 28009,60 грн.

Проте, позивач стверджує, що нежитлові будівлі АДРЕСА_9, АДРЕСА_8, АДРЕСА_11, АДРЕСА_16 є внеском позивача у статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю Агроекспортгруп , співзасновником якого є позивач, а отже не є власністю позивача.

Перевіряючи доводи позивача в зазначеній частині, суд встановив, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником нежитлових будівельАДРЕСА_9 (загальна площа 804,4 кв.м.), АДРЕСА_8 (загальна площа 776,90 кв.м.), АДРЕСА_11 (загальна площа 803,60 кв.м.), АДРЕСА_16 (загальна площа 869,80 кв.м.) по АДРЕСА_16 з 16 червня 2016 року є Товариство з обмеженою відповідальністю Агроекспортгруп (ЄДРПОУ 37547551), про що свідчать інформаційні довідки №146186713, №146168162, №146187684, №146185415 від 21.11.2018 (а.с.117-129).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що позивач не є власником нежитлових будівель АДРЕСА_9, АДРЕСА_8, АДРЕСА_11, АДРЕСА_16.

Отже позивач у 2017 році не був власником зазначеного нерухомого майна (нежитловлі будівлі АДРЕСА_9 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_16, нежитлова будівля АДРЕСА_3, нежитлова будівля АДРЕСА_2), а тому не може бути платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці об'єкти нерухомості за 2017 рік.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір на суму 2148,10 грн., що підтверджується квитанцією від 07.09.2018 №106, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.52), який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України , суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області: №0259228-5002-1002 від 04.07.2018; №0259229-5002-1002 від 04.07.2018; №0259230-5002-1002 від 04.07.2018; №0259231-5002-1002 від 04.07.2018; №0259232-5002-1002 від 04.07.2018; №0259233-5002-1002 від 04.07.2018; №0259234-5002-1002 від 04.07.2018; №0259235-5002-1002 від 04.07.2018; №0259236-5002-1002 від 04.07.2018; №0259237-5002-1002 від 04.07.2018; №0259238-5002-1002 від 04.07.2018; №0259239-5002-1002 від 04.07.2018; №0259240-5002-1002 від 04.07.2018; №0259241-5002-1002 від 04.07.2018.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4, місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 2148 грн. (дві тисячі сто сорок вісім грн. 10 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 31.07.2019.

Суддя Кушнова А.О.