Рішення

від 20.08.2019 по справі 914/748/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2019 справа № 914/748/19

За позовом: Селянського (Фермерського) господарства Короп , с. Рата Жовківського району Львівської області,

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю Рава-Руська РМС , м. Рава-Руська Львівської області,

до відповідача 2: Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області, м. Рава-Руська Львівської області,

до відповідача 3: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Жовківської районної ради Львівської області, м. Жовква Львівської області,

про: скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на земельну ділянку, державної реєстрації земельної ділянки.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Білик П.Б. - адвокат, Стрілецький О.Р. -директор

від відповідача 1: Дегтяренко О.О. - адвокат, Рудий В.Я.- директор

від відповідача 2: Лемішко М.І.- представник

від відповідача 3: Телічак Ю.В. - представник

від третьої особи : не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Селянського (Фермерського) господарства Короп до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю Рава-Руська РМС , до відповідача 2: Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області та до відповідача 3: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на земельну ділянку, державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою суду 19.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.05.2019. Ухвалою суду від 20.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 01.07.2019.

Через відділ документообігу, позивачем подано заяву від 25.06.2019 про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішенням виконавчого комітету Рава-Руської міської Ради народних депутатів Жовківського району Львівської області від 17 грудня 1993 року № 240 Про передачу земельної ділянки у постійне користування . Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею від 26.04.1996 серії І-ЛВ в„– 001842 , виданий Рава-Руській рибо-меліоративній станції (м. Рава-Руська, вул.22-го Січня) Рава-Руською міською Радою народних депутатів Жовківського району Львівської області та скасувати запис реєстрації 26.04.1996 року за № 114 в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Жовківської районної ради народних депутатів про реєстрацію зазначеного акту. Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 77.3856 га, кадастровий номер 4622710400:01:013:0049 , цільове призначення 10.07 Для рибогосподарських потреб , місце розташування: Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, дата державної реєстрації земельної ділянки 11.01.2017 року, інформація про власників (користувачів) земельної ділянки, найменування ТзОВ Рава-Руська РМС .

Ухвалою суду від 01.07.2019 залучено до участі у справі Жовківську районну раду Львівської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; відкладено підготовче засідання на 15.07.2019. В підготовчому засіданні 15.07.2019 оголошено перерву до 22.07.2019.Ухвалою суду від 22.07.2019 закрито підготовче провадження у справі № 914/748/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.08.2019. В подальшому розгляд справи відкладено на 20.08.2019.

В судове засідання 20.08.2019 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, наданих поясненнях та матеріалах справи. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21 листопада 2001 року між Жовківською районною радою Львівської області та Селянським (фермерським) господарством Короп було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г.Я., зареєстрований в реєстрі за № 2393 та в книзі реєстрації договорів від 25.11.01 за № 44. Дана земельна ділянка загальною площею 17 га, як стверджує позивач, передана Селянському (фермерському) господарству Короп в оренду терміном на 25 років на підставі рішення Рава-Руської міської ради № 111 від 13.04.1995 року та рішення Жовківської районної ради народних депутатів Жовківського району Львівської області № 8 від 01 серпня 1995 року.

Згідно п. 2.1. Договору земельна ділянка передається в оренду з метою агровиробництва - для риборозведення. Договір укладається терміном на 19 років: з 16 листопада 2001 по 16 серпня 2020 року. При закінченні терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк .

Так, з метою продовження дії договору оренди земельної ділянки (17 га ставів) від 22 листопада 2001 року, які були відремонтовані та реконструйовані за його рахунок, керівник Селянського (фермерського) господарства Короп ОСОБА_1 у 2018 році вирішив виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі та присвоєння кадастрового номеру. Проте, з`ясувалось, що орендована Селянським (фермерським) господарством Короп земельна ділянка загальною площею 17 (сімнадцять) гектарів, знаходиться в межах зареєстрованої за Товариством з обмеженою відповідальністю Рава-Руська РМС в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 77.3856 га, кадастровий номер 4622710400:01:013:0049 , незважаючи на те, що позивач має чинний договір оренди.

Як стверджує позивач, державна реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 4622710400:01:013:0049 загальною площею 77,3856 га із цільовим призначенням для ведення рибного господарства за адресою: Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська площею 77,3856 га за Товариством з обмеженою відповідальністю Рава-Руська РМС порушує його право користування земельною ділянкою та унеможливлює здійснення державної реєстрації орендованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі і зумовлює неможливість у майбутньому продовження відносин щодо користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні представник відповідача 1 проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, наданих поясненнях та матеріалах справи. Зокрема, відповідач 1 стверджує, що згідно рішення виконавчого комітету Рава-Руської міської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області № 240 від 17.12.1993 р. Про передачу земельної ділянки у постійне користування Рава-Руській рибоводно - меліоративній станції було передано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 77.39 га по вул. 22-го січня в м. Рава-Руська , а саме: 61 га- водне дзеркало, 1,5 га- під виробництво, 14,89 га - сінокосіння.

16 травня 1995 року Жовківською районною радою народних депутатів було прийнято рішення № 5 Про приватизацію районної комунальної власності , яким затверджено перелік об`єктів районної комунальної власності, що підлягають приватизації в 1995 році згідно з додатком № 1 (п. 4 Рибоводно-меліоративна станція м. Рава-Руська, керівник Рудий В.Я.). В процесі приватизації відповідачу - 1 було передане рухоме та нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, переданій в постійне користування.

На підставі рішення виконавчого комітету Рава-Руської міської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області № 240 від 17.12.1993 р. Про передачу земельної ділянки у постійне користування Рава-Руській рибоводно - меліоративній станції видано Державний акт на право постійного користування землею 1-ЛВ № 001842 від 25.04.1996 року.

В зв`язку і набранням чинності Закону України Про Державний земельний кадастр та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з метою реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, наданої рішенням виконавчого комітету Рава-Руської міської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області № 240 від 17.12.1993 р. Про передачу земельної ділянки у постійне користування та посвідченого Державним актом на право постійного користування землею 1-ЛВ № 001842 від 25.04.1996 року ТзОВ Рава-Руська РМС виготовило документи і провело державну реєстрацію права користування на земельну ділянку в установленому законом порядку.

З огляду на викладене, відповідач-1 позов розцінює як намагання захоплення земельної ділянки, переданої трудовому колективу Товариства з обмеженою відповідальністю Рава - Руська РМС .

Крім того, відповідач 1 стверджує, що позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної. Просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 20.08.2019 року представник відповідача -2 частково погодилась з доводами позивача про те, що згідно чинної (на час прийняття оскаржуваного рішення) редакції Земельного кодексу України лише за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів землі водного фону можуть надаватись у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення. Проте зазначає, що жодних порушень при виготовленні технічної документації, присвоєнні кадастрового номера та внесенні відомостей в Державний реєстр не було.

В судовому засіданні 20.08.2019 року представник відповідача 3 проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов, наданих поясненнях, та долучених до справи матеріалах. Вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з міркувань, що державну реєстрацію земельної ділянки площею 77,3856 га та присвоєння кадастрового номеру 4622710400:01:013:0049 проведено законно, а отже, підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки були відсутні.

Крім того, вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області виступає неналежним відповідачем, оскільки позивачем не вказано, які дії вчинялись відповідачем 3, що могли б бути предметом судового розгляду.

В судовому засіданні 20.08.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

24.02.1992 року була зареєстрована Рава-Руська рибоводно-меліоративна станція Жовківського району Львівської області, підприємство, яке відносилось до комунальної власності Жовківської районної ради народних депутатів. В подальшому була перереєстрована у Акціонерне товариство Рава-Руська рибоводно-меліоративна станція , на базі якого шляхом реорганізації у 2000 було створене Товариство з обмеженою відповідальністю Рава-Руська РМС , яке є правонаступником Акціонерного товариства Рава-Руська риболовно-меліоративна станція , що підтверджується Розпорядженням Представника Президента України у Жовківському районі (а.с.189), п.1.1 Статуту (а.с.188 на звороті) , п.1.5 Статуту товариства ( а.с.195-на звороті), Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.193 на звороті).

Згідно рішення виконавчого комітету Рава-Руської міської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області № 240 від 17.12.1993 Про передачу земельної ділянки у постійне користування Рава-Руській рибоводно - меліоративній станції було передано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 77.39 га по вул. 22-го січня в м . Рава-Руська , а саме: 61 га- водне дзеркало, 1,5 га- під виробництво, 14,89 га - сінокосіння. На підставі зазначеного рішення Рава-Руській рибоводно - меліоративній станції видано Державний акт на право постійного користування землею 1-ЛВ № 001842 від 25.04.1996 року.

16 травня 1995 року Жовківською районною радою народних депутатів було прийняте рішення № 5 Про приватизацію районної комунальної власності , яким затверджено перелік об`єктів районної комунальної власності, що підлягають приватизації в 1995 році згідно з додатком № 1 (п. 4 рибоводно-меліоративна станція м. Рава-Руська, керівник Рудий В.Я.). В процесі приватизації відповідачу - 1 було передане рухоме та нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, переданій в постійне користування.

Згідно із п. 2.1. статуту майно Рава-Руської рибоводно-меліоративної станції складається з основних засобів (фондів), оборотних коштів та інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному балансі. Підприємство має право за згодою фонду відчужувати основні засоби, здавати в оренду будівлі споруди, цілісні майнові комплекси.

Відповідно до п. 2.4. статуту станція має право передавати, обмінювати і здавати в оренду іншим підприємствам, організаціям, установам та громадянам засоби та інші матеріальні цінності за згодою Фонду.

Згідно рішення виконкому Рава-Руської міської ради № 111 від 13.04.1995 року Про надання в оренду стави в м. Рава-Руська площею 17 га гр. ОСОБА_3 керуючись протоколом засідання трудового колективу Рава-Руської РМС (а.с.228) гр. ОСОБА_1 (який є засновником та керівником Селянського-фермерського господарства Короп ) передано в оренду стави площею 17 га, які на той час не експлуатувались Рава-Руською РМС і потребували реконструкції. Стави передано в оренду ОСОБА_1 терміном на 25 років з правом переоформлення оренди на фермерство, якого зобов`язано за власний рахунок провести реконструкцію орендованих ставів.

Згідно з Протоколом засідання трудового колективу від 30.05.1995 року між Рава-Руською рибоводно-меліоративною станцією в особі директора Рудого В.Я. та ОСОБА_1 , який займав посаду інженера-рибовода Рава-Руської рибоводно-меліоративної станції було укладено 30.05.1995 року договір на право тимчасового користування землею площею 17 га у тому числі земельних гребель, 17 га ставів, які не експлуатувались, терміном на 25 років (а.с.229). Згідно укладеного Договору ОСОБА_1 було передано в оренду основні засоби та стави згідно Актів з 01.06.1995 року на 25 років (а.с.230-231).

Між Рава-Руською міською радою в особі голови міської ради Печінки Романа Степановича та фермером - орендатором інженером - рибоводом Рава - руської РСМ ОСОБА_1 було підписано договір про передачу в оренду ставів з правом організації фермерства площею 17 га, які не експлуатуються Рава - Руською РМС. Термін дії договору становить з 1 червня 1995 року до 1 грудня 2020 року.

Рішенням № 8 від 01 серпня 1995 року Жовківської районної ради народних депутатів Жовківського району Львівської області Про надання землі для ведення селянського (фермерського) господарства , було надано в тимчасове користування терміном на 25 років на умовах оренди земельну ділянку площею 17 га гр. ОСОБА_1 із земель Рава-Руської рибоводно-меліоративної станції для вирощування риби.

Відповідно до розпорядження Голови Жовківської районної державної адміністрації № 90 від 18 жовтня 1995 року було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство Короп ОСОБА_1 з наданням права юридичної особи. Реєстрація селянського (фермерського) господарства Короп підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності №22356476 від 18 жовтня 1995 року.

21 листопада 2001 року між Жовківською районною радою Львівської області та Селянським (фермерським) господарством Короп було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г.Я., зареєстрованого в реєстрі за № 2393 та в книзі реєстрації договорів від 25.11.01 за № 44, згідно умов якого Жовківська районна рада на підставі рішення № 8 від 01 серпня 1995 року та рішення Президії від 16 листопада 2001 року надає, а орендар - селянське (фермерське) господарство Короп - приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 17 (сімнадцять) гектарів згідно планом землекористування, і розташована на території Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області терміном на 19 (дев`ятнадцять) років: з 16 листопада 2001 року по 16 серпня 2020 року. Копію даного Договору було надано у Рава-Руську міську раду. Договір підписано сторонами та скріплено печатками. Згідно п. 2.1. Договору при закінченні терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк.

Як стверджує позивач, на момент замовлення землевпорядної документації, з метою продовження дії договору оренди, позивачу стало відомо про те, що орендована земельна ділянка площею 17 га за Договором знаходиться в межах іншої - з кадастровим номером 4622710400:01:013:0049 площею 77,3856 га, яка зареєстрована в держаному земельному кадастрі за Товариством з обмеженою відповідальністю Рава- Руська РМС згідно рішення Рава-Руської міської ради №240 від 17.12.1993 року та Державного акту від 26.04.1996 І-ЛВ 001842 .

Позивач вважає, що державна реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 4622710400:01:013:0049 загальною площею 77,3856 га із цільовим призначенням для ведення рибного господарства за адресою: Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська площею 77,3856 га за Товариством з обмеженою відповідальністю Рава-Руська РМС напряму порушує право користування земельною ділянкою Селянським (фермерським) господарством Короп та унеможливлює здійснення державної реєстрації орендованої земельної ділянки Державному земельному кадастрі як за дії чинного договору оренди так і зумовлює неможливість у майбутньому продовження відносин щодо користування земельною ділянкою Селянським (фермерським) господарством Короп .

Так, позивач звернувся з позовом до суду з проханням визнати незаконним та скасувати рішенням виконавчого комітету Рава-Руської міської Ради народних депутатів Жовківського району Львівської області від 17 грудня 1993 року № 240 Про передачу земельної ділянки у постійне користування . Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею від 26.04.1996 серії І-ЛВ в„– 001842 , виданий Рава-Руській рибо-меліоративній станції (м . Рава-Руська, вул.22-го Січня) Рава-Руською міською Радою народних депутатів Жовківського району Львівської області та скасувати запис реєстрації 26.04.1996 року за № 114 в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Жовківської районної ради народних депутатів про реєстрацію зазначеного акту. Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 77.3856 га, кадастровий номер 4622710400:01:013:0049 , цільове призначення 10.07 Для рибогосподарських потреб , місце розташування: Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, дата державної реєстрації земельної ділянки 11.01.2017 року, інформація про власників (користувачів) земельної ділянки, найменування ТзОВ Рава-Руська РМС .

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту два статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси .

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених Законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведені положення є реалізацією частини першої статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та частини другої статті 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті норми статті 4 Господарського процесуального кодексу України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, заінтересована особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу (абз.3 п.3.5 мотивувальної частини Рішення КСУ №18-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі про охоронюваний законом інтерес).

Таким чином, господарський суд зазначає, що перед тим як здійснювати аналіз правомірності та законності прийняття оскаржуваного рішення, в першу чергу слід з`ясувати чи порушуються прийняттям цього рішення права та інтереси позивача у справі. За відсутності порушень таких прав та інтересів, немає правових підстав для задоволення позову і доцільності у подальшому здійснювати аналіз правомірності та законності такого рішення. При цьому, в силу приписів статтею 33, 34 Господарського процесуального кодексу України порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів прийнятим рішенням позивач повинен довести належними та допустимими доказами. Недоведеність позивачем такого інтересу має наслідком те, що його не можна вважати законним, відтак у позивача відсутнє право звертатися за його захистом до суду.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог щодо скасування рішення виконавчого комітету Рава-Руської міської Ради народних депутатів Жовківського району Львівської області від 17 грудня 1993 року №240 Про передачу земельної ділянки у постійне користування позивач посилається на те, що спірна земельна ділянка була розташована за межами населеного пункту, а відтак право розпорядження спірною земельною ділянкою належало районній раді. Позивач стверджує, що приймаючи оскаржуване рішення Рава-Руська міська рада народних депутатів Жовківського району вийшла за межі своїх повноважень, що на думку позивача, є підставою скасування рішення та Державного акту.

Доводи позивача є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, є необґрунтованим, голослівним і не підтвердженим жодними доказами твердження позивача про те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами міста.

Як стверджує Рава-Руська міська рада (а.с.66 на звороті) згідно статистичної звітності з кількісного обліку земель по формі 6-зем спірна земельна ділянка площею 77.3856 га розташована у м.Рава-Руска, а відтак, жодного рішення про її включення в межі населеного пункту не приймалося (вона знаходиться в межах населеного пункту).

Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення виконавчого комітету Рава-Руської міської Ради народних депутатів Жовківського району Львівської області від 17 грудня 1993 року №240 Про передачу земельної ділянки у постійне користування ( а.с.45 на звороті) Рава-Руській рибоводно-меліоративній станції ( підприємству комунальної форми власності) було передано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 77,39 а по вул. 22-го Січня в м. Рава-Руська . Зазначене спростовує доводи позивача про перебування вказаної земельної ділянки за межами міста.

Аналізуючи законодавство, яке діяло станом на день прийняття оскаржуваного рішення, а саме, Земельний Кодекс України (в редакції із змінами внесеними Законом України від 5 травня 1993 року N 3179-XII,) слід зазначити, що відповідно до ст. 19 кодексу, міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

З огляду на ту обставину, що спірна земельна ділянка станом на час прийняття оскаржуваного рішення знаходилась в межах міста Рава-Руська за адресою : м. Рава - Руська , вул .22-го січня, оскаржуване рішення виконавчого комітету Рава-Руської міської Ради народних депутатів Жовківського району Львівської області від 17 грудня 1993 року №240 Про передачу земельної ділянки у постійне користування прийняте в межах наданих ст.19 ЗК України ( в редакції, чинній на час прийняття рішення) повноважень, не суперечить актам законодавства.

Що стосується порушення прав позивача, то суд зазначає, що оскаржуване рішення жодним чином не порушує і не може порушувати права позивача, оскільки станом на час прийняття оскаржуваного рішення - № 240 від 17.12.1993 року позивач ще не був створений і зареєстрований у встановленому законом порядку. Як вбачається з матеріалів справи , СФГ Короп було створене відповідно до Розпорядження Голови Жовківської РДА №90 від 18.10.1995 року , тобто, через два роки після прийняття оскаржуваного рішення (а.с.33).

Згідно з приписами статті 23 Земельного кодексу від України (1990 р.) право власності або право постійного користування землею, посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Положеннями статті 22 ЗК УРСР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Статтею 23 цього ж Кодексу визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами.

За приписами частини 1 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно п.10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При цьому, за Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 положення вищенаведеного пункту щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним.

У даному рішенні, зокрема, встановлено, що згідно з частиною четвертою статті 13 Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає ані можливості втрати землекористувачами раніше наданого їм права користування земельною ділянкою на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, ані обов`язкових підстав для переоформлення їх права постійного користування на право власності чи право оренди.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою відповідно до статті 141 Земельного кодексу України є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; т) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. з ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Як стверджує вдповідач-1, жодних заяв щодо відмови від користування земельною ділянкою він не подавав.

Законом України Про Державний земельний кадастр (чинний з 01.01.2013 р) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Якщо згідно з редакцією ст. 126 Земельного кодексу України ( чинною до 01.01.2013 р.) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеної в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою або за свідоцтвом про право спадщину (у випадку спадкування ділянки), то з 1 січня 2013 р. стаття 126 Кодексу діє у такій редакції: Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Так, згідно зі ст. 1 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно являє собою офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже , наявність у особи права на земельну ділянку підтверджуватиметься з 1 січня 2013 р. фактом проведення державної реєстрації такого права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Водночас, права на земельні ділянки та інше нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 січня 2013 р., визнаються дійсними навіть у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Таким чином, Закон Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визнає всі права на земельні ділянки, які були зареєстровані до 1 січня 2013. Це, зокрема, означає, що видані до 1 січня 2013 р. державні акти на право власності на земельні ділянки зберігатимуть свою чинність і після 1 січня 2013 р. - до тих пір, доки існуватиме відповідна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав.

Згідно із Законом України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Отже, такі ділянки можна використовувати відповідно до їх цільового призначення. Однак ними не можна розпоряджатися, поки не буде отриманий кадастровий номер.

Пунктом 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону Про Державний земельний кадастр визначено порядок внесення відомостей про такі земельні ділянки до Державного реєстру земель. Так, цим пунктом встановлено, що у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється у спрощеному порядку - на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Статтею 24 Закону Про Державний земельний кадастр встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ Рава-Руська РМС є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, право постійного користування якою підтверджене Державним актом на право постійного користування землею від 26.04.1996 серії І-ЛВ в„– 001842 . На підставі поданої заяви та виготовленої технічної документації щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) державним реєстратором проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 77,3856 га та присвоєно кадастровий номер 4622710400:01:013:0049 .

Вимога позивача про скасування державної реєстрації необґрунтовані і не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.10-11 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр чітко визначені підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, а саме, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Як зазначає позивач, в обґрунтування позовних вимог, державна реєстрація земельної ділянки загальною площею 77,3856 га, в яку входить орендована ним земельна ділянка, за ТОВ Рава-Руська РМС може в майбутньому порушити його право на продовження на новий термін дії договору оренди земельної ділянки.

Що стосується посилання позивача на порушення їх прав в майбутньому в зв`язку з неможливістю продовжити термін дії договору оренди, то слід зазначити, що у відповідності до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Із змісту ч.2 та 3 ст.152 Земельного кодексу України випливає, що правом вимоги усунення будь-яких порушень прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування належить власнику земельної ділянки або землекористувачу.

Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Аналогічна правова позиція була викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункті 10 постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, а також пункті 12 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17

Жодних належних і допустимих доказів наявності перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою позивач суду не надав.

Враховуючи наведене, суд розглянувши позовні вимоги, вважає такі необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому заявлені вимоги не підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.08.2019.

Суддя Березяк Н.Є.