Постанова

від 12.02.2020 по справі 914/748/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 914/748/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Короп"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2019 року (головуючий - Дубник О. П., судді - Гриців В. М., Зварич О. В.) та рішення Господарського суду Львівської області від 20 серпня 2019 року (суддя Березяк Н.Є.) у справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Короп"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рава-Руська РМС", 2. Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області, 3. Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Жовківської районної ради Львівської області,

про скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на земельну ділянку, державної реєстрації земельної ділянки,

(Відповідно до статті 216 ГПК України в судовому засіданні 29.01.2020 було оголошено перерву до 12.02.2020, 14.45)

Суть спору

1. Предметом цієї касаційної скарги Селянського (фермерського) господарства Короп (далі - СФГ Короп та/або Позивач ) є спір щодо земельної ділянки площею 17 га, яку орендує Позивач та яка одночасно з цим входить в межі земельної ділянки площею 77.3856 га, яка на праві постійного користування належить Товариству з обмеженою відповідальністю Рава-Руська РМС (далі - ТОВ Рава-Руська РМС та/або Відповідач-1).

Хронологія подій

2. Хронологія подій, що є важливою в контексті даної справи, встановлена судами попередніх інстанцій наступним чином.

3. ТОВ Рава-Руська РМС отримала земельну ділянку площею 77.3856 га в постійне користування за рішенням виконавчого комітету Рава-Руської міської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області № 240 від 17.12.1993.

4. Громадянин ОСОБА_4 (засновник СФГ Короп ) отримав земельну ділянку площею 17 га в оренду за рішенням виконавчого комітету Рава-Руської міської ради № 111 від 13.04.1995.

5. Державний акт I-ЛВ № 001842 на право постійного користування земельною ділянкою площею 77.3856 га ТОВ Рава-Руська РМС оформила 26.04.1996.

6. Договір оренди на право оренди земельної ділянки площею 17 га було укладено між Жовківською районною радою Львівської області та Селянським (фермерським) господарством Короп 21.11.2001 з терміном дії до 16.08.2020.

7. В державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка площею 77.3856 га з відповідним кадастровим номером та право постійного користування ТОВ Рава-Руська РМС 11.01.2017.

8. Маючи намір пролонгувати строк дії договору оренди, СФГ Короп у 2018 році звернувся за оформленням землевпорядної документації, яка необхідна для: (1) встановлення меж земельної ділянки площею 17 га в натурі на місцевості; (2) присвоєння цій земельній ділянці кадастрового номеру; (3) її реєстрації в державному земельному кадастрі.

9. Однак виготовлення землевпорядної документації так і не розпочалося, оскільки орендована СФГ Короп земельна ділянка входить в межі земельної ділянки, яка належить ТОВ Рава-Руська РМС на праві постійного користування.

10. Ключовим питанням даного спору про право є наступне: чи підлягає захисту право орендного землекористування Позивача земельною ділянкою площею 17 га шляхом скасування правових підстав, на яких виникло та якими оформлено право постійного землекористування Відповідача-1 на земельну ділянку площею 77.3856 га.

11. Суди попередніх інстанцій, хоч і не формулювали його таким чином, відповіли на нього негативно та у задоволенні позову відмовили з мотив, що наведені нижче.

Хід розгляду справи

12. Отже, вважаючи, що право постійного користування ТОВ Рава-Руська РМС набуто незаконно та порушує права СФГ Короп як орендаря земельної ділянки площею 17 га, останній звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, у якому просив:

(1) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Рава-Руської міської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області № 240 від 17.12.1993, згідно з яким ТОВ Рава-Руська РМС отримала право постійного користування;

(2) визнати незаконним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею від 26.04.1996 серії І-ЛВ № 001842;

(3) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 77.3856 га (кадастровий номер 4622710400:01:013:0049) за ТОВ Рава-Руська РМС .

13. Господарський суд Львівської області у позові відмовив, мотивуючи це наступним:

(1) Рішення про надання Відповідачу-1 земельної ділянки на праві постійного користування № 240 від 17.12.1993 не порушує права та законні інтереси Позивача, оскільки станом на 1993 рік ще не було створено юридичну особу СФГ Короп (його буде створено та зареєстровано через два роки, 18.10.1995);

(2) Рішення № 240 від 17.12.1993 не порушує приписи законодавства, оскільки за приписами Земельного кодексу (у попередній редакції станом на момент виникнення спору) міська рада народних депутатів мала відповідний обсяг повноважень для надання земельних ділянок в межах міста. Позивач натомість стверджував, що спірна земельна ділянка на момент прийняття рішення у 1993 році знаходилась за межами міста, отже у ради народних депутатів не було відповідних повноважень на розпорядження нею;

(3) Позивач не навів жодних належних і допустимих доказів наявності перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою.

14. Західний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу СФГ Короп без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, мотивуючи це аналогічно суду першої інстанції, зокрема:

(1) Спірна земельна ділянка завжди знаходилась в межах міста Рава-Руська, жодного рішення про її включення в межі населеного пункту не приймалося (доказ - лист №703/02-15 від 13.05.2019 року Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області згідно статистичної звітності з кількісного обліку земель по формі 6-зем);

(2) Статтями 141 та 142 Земельного кодексу встановлені підстави та порядок припинення права постійного землекористування, зокрема, добровільна відмова користувача. Ані такої відмови, ані інших передбачених законом підстав припинення права землекористування матеріали справи не містять;

(3) Позивач не навів жодних належних і допустимих доказів наявності перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою.

15. Не погоджуючись з судовими рішеннями, СФГ Короп звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Аргументи касаційної скарги

16. У своїй касаційній скарзі СФГ Короп наводить три основні аргументи по суті спору та один щодо порушення процесуальних норм, зокрема:

(1) Суди порушили норми процесуального права, зокрема статті 118 та 165 ГПК, оскільки Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву (а суди його прийняли та врахували) з порушенням процесуальних строків та без клопотання про продовження такого строку;

(2) Суди не надали оцінки основному доводу Позивача - спірна земельна ділянка площею 77.3856 га знаходилась за межами міста Рава-Руська на момент прийняття спірного рішення у 1993 році, що означає відсутність повноважень Рава-Руської міської ради на розпорядження такою ділянкою;

(3) Суди неправильно оцінили той факт, що на момент прийняття спірного рішення про передачу земельної ділянки площею 77.3856 га у постійне користування Відповідача-1 Позивач ще не існував як юридична особа, оскільки момент порушеного права визначається моментом подання позову, а не прийняття відповідного рішення;

(4) Судами не надано оцінки доводам Позивача щодо порушення закону під час процедури встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 77.3856 га Відповідачем-1, оскільки межові знаки у такому випадку проходили б по межі земельної ділянки Позивача.

17. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Львівській області висловило позицію, згідно з якою державна реєстрація земельної ділянки за ТОВ "Рава-Руська РМС" здійснена на підставі відповідних правовстановлюючих документів та з дотриманням вимог чинного законодавства щодо державної реєстрації, а позивачем не наведено законодавчо визначених підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

(1) Чи підлягає захисту право оренди Позивача шляхом скасування права постійного користування Відповідача-1

18. Верховний Суд зауважує, що перед безпосереднім правовим аналізом аргументів, висловлених в касаційній скарзі, необхідно проаналізувати ключове питання даної справи - чи підлягає захисту право орендного землекористування Позивача земельною ділянкою площею 17 га шляхом скасування правових підстав, на яких виникло та якими оформлено право постійного землекористування Відповідача-1. Для відповіді на це запитання необхідно спочатку визначити, яке право землекористування виникло у Позивача у 1995 році.

19. Процедура виділення земельних ділянок в користування за приписами Земельного кодексу, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин (в редакції Закону України від 18.12.1990 № 561-XII) передбачала, що розпорядження земельними ділянками державної форми власності здійснюють відповідні ради народних депутатів стосовно земельних ділянок, які знаходяться на їх території (статті 9-12 Земельного кодексу в редакції Закону України від 18.12.1990 № 561-XII) шляхом прийняття відповідних рішень.

20. Позивач отримав два відповідних рішення та уклав два договори оренди:

(1) виконавчого комітету Рава-Руської міської ради № 111 від 13.04.1995 Про надання в оренду стави в м. Рава-Руська площею 17 га гр. ОСОБА_4 , яке у подальшому було оформлене договором оренди між Рава-Руською міською радою та ОСОБА_4 про надання в тимчасове користування терміном на 25 років на умовах оренди земельної ділянки площею 17 га із земель Рава-Руської рибоводно-меліоративної станції для вирощування риби

(2) Жовківської районної ради народних депутатів Жовківського району Львівської області № 8 від 01 серпня 1995 року Про надання землі для ведення селянського (фермерського) господарства , яке у подальшому було оформлене договором оренди між Жовківською районною радою Львівської області та СФГ Короп .

21. При цьому, приймаючи відповідні рішення, органи місцевого самоврядування діяли на підставі статей 19 та 79 Земельного кодексу в редакції Закону України від 18.12.1990 № 561-XII, а саме.

22. Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу в згаданій редакції районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.

23. Відповідно до статті 79 Земельного кодексу в згаданій редакції землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення.

24. Тобто, стаття 79 Земельного кодексу дозволяла надавати землі водного фонду, які вже знаходились в користуванні водогосподарських підприємств, в тимчасове користування для риборозведення, що і було зроблено в даній справі.

25. Як було встановлено судами, спочатку право постійного землекористування на земельну ділянку площею 77.3856 га було передано Відповідачу-1 за рішенням виконавчого комітету Рава-Руської міської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області № 240 від 17.12.1993. Вказане право було оформлене Державним актом на право постійного землекористування I-ЛВ № 001842 від 26.04.1996.

26. Потім, спочатку громадянин ОСОБА_4 , а потім і створене ним фермерське господарство Короп отримало в тимчасове користування (оренду) стави загальною площею 17 га, які входили до земельної ділянки Відповідача-1 на підставі закону, який діяв на той час. Як було вірно зауважено судами попередніх інстанцій, в усіх рішеннях щодо виділення земельної ділянки водного фонду (ставів) спочатку громадянину ОСОБА_4 , а потім і СФГ Короп було чітко встановлено, що в тимчасове користування передаються землі (стави) ТОВ Рава-Руська РМС , які на даний момент нею не використовуються.

27. Отже, на момент прийняття відповідних рішень за земельним законодавством того часу земельна ділянка водного фонду (у даному спорі - стави), яка вже знаходилась у користуванні водогосподарського підприємства (у даному спорі - ТОВ Рава-Руська РМС ), могла бути передана у тимчасове користування за рішенням відповідної ради народних депутатів для риборозведення іншій особі (у даному спорі - спочатку громадянин ОСОБА_4 , потім - СФГ Короп ).

28. Верховний Суд зауважує, що із прийняттям чинного Земельного кодексу (від 25 жовтня 2001 року № 2768-III) зазначений правовий механізм було виключено та встановлено принцип, за яким одна і та сама земельна ділянка не може одночасно перебувати у володінні та користуванні різних осіб на різних правових підставах (за винятком випадків суборенди, земельного сервітуту тощо). Тобто, спірні правовідносини по різному врегульовані Земельними кодексами в чинній та в колишній редакції.

29. Інша важлива відмінність чинного Земельного кодексу та Земельного кодексу в попередній редакції стосується введення повноцінного інституту земельної ділянки як нормативної речі, тобто такої, що створюється шляхом вчинення юридично значимих дій. Мова йде про статтю 79 1 Земельного кодексу, яка передбачила необхідність формування земельної ділянки шляхом оформлення землевпорядної документації, присвоєння кадастрового номеру, реєстрації в державному земельному кадастрі. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування, тобто, до такого нормативного формування земельна ділянка не може бути об`єктом цивільно-правових угод зокрема. Як встановлено судами, спір і виник через намагання Позивача по суті створити земельну ділянку, оскільки наразі єдиною її ідентифікуючою ознакою є площа - 17 га, однак вона не має ані кадастрового номеру, ані державної реєстрації, на відміну від земельної ділянки, до якої вона входить, і яка належить Відповідачу-1 на праві постійного користування.

30. Тобто, право користування земельними ділянками водного фонду Позивача виникло на підставі правового регулювання Земельного кодексу у колишній редакції, однак в чинній редакції Земельного кодексу такий правовий інститут, який був передбачений статтею 79 Земельного кодексу в редакції Закону України від 18.12.1990 № 561-XII, відсутній.

31. Однак, як за колишньою редакцією Земельного кодексу, яка допускала щодо об`єктів водного фонду подвійні права, так і за чинною редакцією Земельного кодексу, яка цей правовий інститут не зберегла, права користування Позивача не підлягають захисту за рахунок скасування права постійного користування Відповідача-1, оскільки:

(1) Як правильно встановлено судами, Відповідач-1 отримав право постійного користування у повній відповідності до законодавства, будь-яких порушень не виявлено, земельна ділянка сформована та зареєстрована;

(2) Відповідач-1 отримав земельну ділянку у користування у 1993 році, водночас, передання частини цієї земельної ділянки у тимчасове користування Позивача ніяким чином не вплинуло на чинність та правомірність землекористування Відповідача-1 та не створило передумов для ствердження конкуренції прав, на якій побудовано вимоги Позивача.

(II) Щодо інших доводів касаційної скарги

32. Верховний Суд відхиляє перший довід відповідача щодо допущених судами процесуальних порушень. Судами встановлено, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі не була вручена Відповідачу-1, а повернута на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", у зв`язку з чим суди обґрунтовано не застосували до вчиненої Відповідачем-1 процесуальної дії наслідки, передбачені статтею 118 Господарського процесуального кодексу України.

33. На другий довід щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки Позивачу було надано обґрунтовану відповідь судом першої та апеляційної інстанції, виходячи з встановлених цими судами фактичних обставин справи. З огляду визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України процесуальні обмеження повноважень суду касаційної інстанції Верховний Суд позбавлений можливості втручатися у фактичну складову судових рішень, чого по суті вимагає Позивач.

34. Стосовно третього доводу касаційної скарги Верховний Суд зауважує таке. Статтею 15 Цивільного кодексу передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

35. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Отже, право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом вже порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Верховний Суд звертається до власних правових висновків в постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18.

36. Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

37. Отже, звернення до суду спрямоване на захист вже порушеного права особи, а тому обставина звернення з позовом у будь-якому випадку не визначає момент порушення права.

38. Четвертий довід касаційної скарги, який стосується технічних порушень при встановленні в натурі меж земельної ділянки Відпоівідача-1, Верховний Суд не розглядає як такий, що не входить до предмету доказування у даному спорі та з огляду на встановлені обставини справи не впливає на результат вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції змінити, виклавши їх в редакції даної Постанови.

40. Водночас Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тому резолютивні частини рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

41. З огляду на те, що судом касаційної інстанції не змінено судові рішення в частині остаточного їх висновку по суті позовних вимог, тому розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги, відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Короп" залишити без задоволення.

2. Змінити постанову Західного апеляційного господарського суду від 20 листопада 2019 року і рішення Господарського суду Львівської області від 20 серпня 2019 року у справі № 914/748/19, виклавши їх мотивувальні частини в редакції даної постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.