Рішення

від 22.08.2019 по справі 817/3414/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2019 року № 817/3414/15

Окружний адміністративний суд міста Києва

у складі головуючої судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної аудиторської служби України

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними дій, скасування вимог, скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція України звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням заяву про зміну позовних вимог від 31.03.2017 за №25-17/192, просила:

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О., які виявилися у винесенні незаконного рішення у вигляді вимоги від 12.10.2015 №158/12;

- скасувати вимогу державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.10.2015 №158/12 та зобов`язати винести постанову про закриття виконавчого провадження ВП №17897160;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О., які полягали у винесенні незаконних рішень у вигляді вимоги від 23.11.2016 за №198/12 та постанови про накладення штрафу від 23.11.2016 ВП №17897160;

- скасувати вимогу старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. від 23.11.2016 №198/12, постанову про накладення штрафу від 23.11.2016 ВП №17897160 та зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закриття виконавчого провадження ВП №17897160;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О., які полягали у винесенні незаконних рішень у вигляді постанови від 22.03.2011 ВП №17897160 про стягнення виконавчого збору; постанови від 22.03.2017 ВП №17897160 про накладання штрафу та постанови від 22.03.2017 ВП №17897160 про закінчення виконавчого провадження;

- скасувати винесені рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої службі Міністерства юстиції України Канцедала О.О. у вигляді постанови від 22.03.2017 ВП № 17897160 про стягнення виконавчого збору; постанови від 22.03.2017 ВП №17897160 про накладання штрафу та постанови від 22.03.2017 ВП №17897160 про закінчення виконавчого провадження;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. щодо направлення подання (повідомлення) №17897160/20.1/12 до ГУ НП України в м. Києві про вчинення боржником (Держаудитслужбою) кримінального правопорушення, а саме: невиконання судового рішення.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 передано адміністративну справу на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час постановлення ухвали).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2016 прийнято справу до провадження.

06.10.2016 Окружним адміністративним судом м. Києва постановлена ухвала, якою позовна заява залишена без розгляду на підставі частини третьої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (у відповідній редакції).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2016 скасовано, а справу направлено до суду першої інсанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справу від 03.02.2017 прийнято до провадження (суддя Огурцов О.П.).

В подальшому, на підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 11.10.2017 №7619 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/3414/15 та 20.10.2017 справу передано на розгляд судді.

Ухвалою від 09.11.2017 суддею Добрівською Н.А прийнято справу до провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2018 клопотання Державної аудиторської служби України про забезпечення адміністративного позову залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими, при винесенні усіх процесуальних документів в межах виконавчого провадження №17897160 державний виконавець керувався виключно вимогами Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що твердження відповідача є безпідставними, на його думку, всі зазначені оскаржувані рішення відповідача є наслідком його незаконних дій, що полягають у невинесенні постанови про закриття виконавчого провадження всупереч статті 30 Закону України Про виконавче провадження та не дотримання строків проведення виконавчих дій, просив позов задовольнити.

Слід зазначити, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №17897160 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-567, виданого 01.02.2010 Рівненським окружним адміністративним судом про зобов`язання ГоловКРУ видати новий наказ про виплату начальнику КРУ Рівненської області ОСОБА_1 позбавленої його премії за серпень 2007 року в сумі 2481 грн 16 коп. та провести перерахунок наступних після позбавлення премії виплат за рахунок ГоловКРУ України.

На підставі виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 01.02.2010 по справі №2-а-567, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишиним Ю.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2010 ВП№17897160.

В межах виконавчого провадження №17897160 старшим державним виконавцем винесено вимоги від 12.10.2015 №158/2, від 23.11.2016 №198/2, згідно яких від Державної фінансової інспекції України вимагалось негайне виконання рішення суду.

Поряд з цим, у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 23.11.2016 ВП №17897160 у розмірі 5100 грн.

В подальшому, 22.03.2017 старшим державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу, про стягнення виконавчого збору, про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. у постанові про закінчення виконавчого провадження від 22.03.2017 зазначено, що у зв`язку з невжиттям заходів щодо виконання виконавчого документа та вимог державного виконавця, державним виконавцем 22.03.2017 до ГУ НП України в м. Києві надіслано подання (повідомлення) №17897160/20.1/12 про вчинення боржником кримінального правопорушення, а саме: невиконання рішення суду.

Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо винесення вимог державного виконавця про негайне виконання рішення суду, щодо винесення постанов про стягнення штрафу, стягнення виконавчого збору, про закінчення виконавчого провадження, які на його думку, підлягають скасуванню, а також вважає незаконними дії щодо направлення подання (повідомлення) № 17897160/20.1/12 до ГУ НП України в м. Києві про вчинення позивачем кримінального правопорушення, оскільки на думку позивача державним виконавцем порушено вимоги закону щодо дотримання строків проведення виконавчих дій та не враховано, що позивач позбавлений можливості виконати рішення суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV, в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 11 Закону №606-XIV визначає, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 6 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до статті 17 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною другою цієї статті передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно положень статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2008 у справі №2-а-567/08/1770 за позовом ОСОБА_1 до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання наказу незаконним та зобов`язання виплатити премію, позов задоволено частково: визнано незаконним і скасовано пункт 1 наказу Головного контрольно-ревізійного управління України від 25.09.2007 №551-о Про притягнення до відповідальності керівників регіональних КРУ в частині оголошення догани та позбавлення премії за серпень 2007 року ОСОБА_1 , зобов`язано відповідача видати новий наказ про виплату начальнику КРУ Рівненської області ОСОБА_1 позбавленої його премії за серпень 2007 року у сумі 2481,16 грн та провести перерахунок наступних після позбавлення премії виплат за рахунок Головного контрольно-ревізійного управління України. У задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2009 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2008 залишено без змін.

З метою виконання рішення суду, що набрало законної сили, 01.02.2010 судом видано виконавчий лист.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 10.03.2010 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №17897160 щодо виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду від 01.02.2010 №2-а-567 про зобов`язання ГоловКРУ видати новий наказ про виплату начальнику КРУ Рівненської області ОСОБА_1 позбавленої його премії за серпень 2007 року в сумі 2481 грн 16 коп. та провести перерахунок наступних після позбавлення премії виплат за рахунок ГоловКРУ України, якою позивачу надано строк до семи днів для самостійного виконання рішення суду.

Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, 30.03.2010 ГоловКРУ України звернулось до державного виконавця із заявою про роз`яснення рішення.

Поряд з цим, боржником (ГоловКРУ України) також подано до державного виконавця заяву від 14.04.2010 №25-14/436 про зупинення виконавчого провадження до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання наказу незаконним та зобов`язання виплатити премію.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2010 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання наказу незаконним та зобов`язання виплатити премію, зупинено виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2008 до закінчення касаційного провадження.

У відповідності до статті 37 Закону №606-XIV, в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право.

За результатами розгляду касаційної скарги ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.08.2013 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2008 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2009 залишено без змін.

На запит державного виконавця від 12.11.2013 Вищий адміністративний суд України повідомив про завершення розгляду касаційної скарги та повернення справи до суду першої інстанції.

В подальшому, на запит державного виконавця від 27.02.2014 Рівненський окружний адміністративний суд надіслав до органу державної виконавчої служби копії судових рішень по справі №2-а-567/08/1770.

З огляду на викладене, посилання позивача на недотримання державним виконавцем строку проведення виконавчих дій у відповідності до статті 30 Закону №606-XIV є необґрунтованими, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, виконання судового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2008 було зупинене ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2010 до закінчення касаційного провадження, тобто до 23.08.2013, тому державний виконавець був позбавлений можливості вчиняти будь-які виконавчі дії в зазначений період.

Водночас, слід зазначити, що боржником у строк, наданий державним виконавцем на самостійне виконання рішення суду, вимоги виконавчого документа не виконано, заходів спрямованих на його виконання також не здійснено.

Зазначене стало підставою для винесення вимоги державного виконавця від 20.11.2014 №158/12, яким зобов`язано боржника (ГоловКРУ України) виконати рішення суду, про що повідомити відділ примусового виконання рішень або повідомити про причини його невиконання.

В свою чергу, на вказану вимогу державного виконавця, Державною фінансовою інспекцією України надіслано лист від 05.12.2014 за №25-14/1347, в якому повідомлялось про неможливість виконати рішення суду і про те, що Державній фінансовій інспекції України не відомо про відкриття вказаного виконавчого провадження. Окрім того також зазначалось, що відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади Головне контрольно-ревізійне управління України реорганізовано в Державну фінансову інспекцію України.

На підставі викладеного, у відповідності до статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у зв`язку з чим виніс постанову про зупинення виконавчого провадження від 10.08.2015.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 заяву державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено сторону виконавчого провадження (боржника) Головне Контрольно-ревізійне управління України (код ЄДРПОУ 20015950) на правонаступника - Державну фінансову інспекцію України (код ЄДРПОУ 37393358) у виконавчому провадженні №17897160.

Відповідно, державним виконавцем поновлено виконавче провадження (постанова від 10.10.2015) та винесено постанову від 12.10.2015 про заміну сторони виконавчого провадження №17897160 і повторно надіслано боржнику (Державній фінансовій інспекції України) вимогу від 12.10.2015 за №158/12.

Як підтверджується матеріалами справи, вимогу державного виконавця від 12.10.2015 №158/12 Державною фінансовою інспекцією України не виконано та не повідомлено державного виконавця про причини неможливості виконання рішення суду.

Зі змісту спірної вимоги вбачається, що вона у повній мірі відповідає виконавчому документу, виданому Рівненським окружним адміністративним судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Частиною третьою цієї ж статті Закону передбачено, що невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином спірна вимога державного виконавця винесена в рамках повноважень та у відповідності до вимог закону, а тому є обов`язковою для виконання та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 75 Закону №606-XIV у разі невиконання, зазначених у частині першій цієї статті, вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Водночас, 02.06.2016 прийнято Закон України Про виконавче провадження №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016.

За приписами статті 75 Закону №1404-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку з невиконанням рішення суду, на підставі статті 75 Закону №1404-VIII, постановою державного виконавця від 23.11.2016 на боржника (Державну фінансову інспекцію України) накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Зазначеною постановою боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Також, відповідачем надіслано вимогу від 23.11.2016 за №198/12.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 33 Закону №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення або із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Таким чином, якщо позивач вважав, що наявні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, останній мав право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання такого рішення, проте позивачем не надано суду доказів на підтвердження таких обставин.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на припинення повноважень та обов`язків органу, який був зазначений початковим боржником, на реорганізацію шляхом утворення Державної фінансової інспекції України, а в подальшому - Державної аудиторської служби України, оскільки, дані обставини не є підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили та законних вимог державного виконавця в рамках відповідного виконавчого провадження, а також відповідачем відкрито вказане ВП №17897160, позивачем отримано постанову про таке відкриття та строк для самостійного виконання рішення суду закінчився до моменту прийняття вказаного Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010, тобто у позивача було достатньо часу, зокрема, для виконання рішення суду.

На підставі наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про правомірність дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О., які полягали у винесенні вимоги від 23.11.2016 №198/12 та постанови про накладення штрафу від 23.11.2016 ВП №17897160, оскільки відповідач виніс спірну вимогу та прийняв спірну постанову про накладення штрафу в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Окрім того, з матеріалів виконавчого провадження №17897160, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про накладення штрафу від 22.03.2017, якою на Державної аудиторської служби України (постановою від 22.03.2017 замінено сторону виконавчого провадження) накладено штраф за повторне невиконання у розмірі 10200,00 грн.

Також з зазначених матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 22.03.2017 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України складено подання (повідомлення) №17897160/20.1/12 про вчинення кримінального правопорушення, а саме невиконання боржником рішення суду до Головного управління Національної поліції України в м. Києві для вирішення питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб Державної аудиторської служби України за статтею 382 Кримінального кодексу України.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця були наявні правові підстави для закінчення виконавчого провадження №17897160 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження та видання спірної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №17897160 від 22.03.2017.

Крім того, як передбачено частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку, що на державного виконавця законодавством покладено низку обов`язків, за умовами послідовного дотримання яких у останнього виникає право на стягнення виконавчого збору: прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, направлення такої постанови боржнику рекомендованим листом, встановлення обставин щодо отримання боржником такої постанови.

Тобто, підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору є невиконання боржником виконавчого документа у наданий державним виконавцем для самостійного виконання строк, при цьому законодавець не ставить в залежність поважність причин невиконання боржником рішення суду із застосуванням до нього стягнення у вигляді виконавчого збору.

В ході розгляду справи підтверджено, що державний виконавець надавав можливість позивачу виконати рішення суду у добровільному порядку, проте така можливість використана останнім не була. При цьому, державним виконавцем не було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у 2010 році, що не позбавляє його можливості винести таку постанову пізніше.

З урахуванням вищевикладених обставин та матеріалів справи, що не спростовано позивачем жодними доказами, оскільки постанова про стягнення з позивача виконавчого збору винесена державним виконавцем у зв`язку з невиконанням рішення суду у наданий боржнику для самостійного виконання строк, суд приходить до висновку, що в даному випадку, оскаржувана постанова винесена відповідачем на законних підставах.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість вчинення ними дій та прийняття оскаржуваних рішень.

Натомість, позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

За таких обставин системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 4, код ЄДРПОУ 40165856) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська