Постанова

від 15.08.2019 по справі 161/4641/17

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/4641/17 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/681/19 Категорія: 26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я. О.,

з участю: представника позивача Ольховського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до Приватного малого підприємства "Інвід", ОСОБА_2 про стягнення коштів за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2019 року,

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року ПАТ АБ " Укргазбанк " звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05.05.2008 між ВАТ АБ Укргазбанк , правонаступником якого є ПАТ АБ Украгазбанк , та приватним малим підприємством Інвід було укладено кредитний договір №05/08-К02, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 480 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 20% річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п.1.3 цього договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 21% річних.

В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між ВАТ АБ Укргазбанк , ПМП Інвід та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1 від 05.05.2008 року.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за договором в тому ж обсязі, що і позичальник, тобто в повному обсязі, саме за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, неустойку за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2019 року в цивільній справі № 161/18953/13-ц було задоволено позов АБ УКРГАЗБАНК про стягнення солідарно з ПМП Інвід та з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 497 346,85 грн., з яких: 424 355,59 грн. - заборгованість за кредитом, 25 903,88 грн. - заборгованість за процентами, 47 087,38 грн. - неустойка (пеня).

Вказане рішення суду в добровільному порядку не виконано.

Разом з цим, відповідачами не виконуються зобов`язання щодо сплати процентів та пені за кредитним договором, нарахованих після ухвалення вказаного судового рішення.

Після ухвалення судового рішення від 15.04.2014 року станом на 30.09.2016 року за кредитним договором виникла нова заборгованість на загальну суму 464 175,35 грн., з яких: 428 973,94 грн. - заборгованість за процентами, 35 201,41 грн. - неустойка (пеня).

На підставі наведеного, просив суд стягнути солідарно з відповідачів в користь позивача кредитну заборгованість 464 175, 35 грн, з яких: 428 973, 94 грн заборгованість за процентами, 35 201, 41 грн - неустойка(пеня) та судовий збір по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ПАТ АБ "Укргазбанк " подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що

05 травня 2008 року ВАТ АБ Укргазбанк , правонаступником якого є ПАТ АБ Украгазбанк та приватним малим підприємством Інвід в особі директора ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 05/08-К/02, відповідно до умов якого ВАТ Укргазбанк надав відповідачу ПМП Інвід грошові кошти на загальну суму 480 000,00 гривень, з 05 травня 2008 року строком на 60 місяців. Базова процентна ставка - 20,00%. Позичальник зобов`язався повернути суму кредиту відповідно до графіку платежів, щомісячно повертаючи не менше 8 888,89 гривень (а.с. 4-8).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05.05.2008 між ВАТ АБ Укргазбанк , ПМП Інвід та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1 до кредитного договору № 05/08-К/02 від 05 травня 2008 року (а.с.9).

У порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов`язання належним чином не виконував, допустив прострочення повернення кредиту і сплати відсотків.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.08.2011 позов ПАТ Укргазбанк до ПМП Інвід , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

29.05.2012 року Апеляційним судом Волинської області заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 03 серпня 2011 року скасовано та постановлено у справі нове рішення. В рахунок погашення заборгованості ПМП Інвід на користь ПАТ АБ Укргазбанк заборгованості за кредитним договором № 05/08-К/02 від 05.05.2008 року в розмірі 481 123,38 грн ( в тому числі 5 346,98 грн. - строкові відсотки, 7 324,06 грн. - прострочені відсотки, 275 555,53 грн. - строковий кредит, 160 000,06 грн. прострочений кредит) звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 05.05.2008 року, укладеним між ПАТ АБ Укргазбанк та ПМП Інвід , посвідченим приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І.В. 05.05.2008 року, реєстровий № 502. А саме, на матеріально-технічний склад А-1, площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 початковою вартістю 532 000 грн та земельну ділянку, на якій знаходиться дане нерухоме майно, площею 0,7909 га за цією ж адресою, початковою вартістю 597 500,00 грн (а.с. 42-43).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2014 в цивільній справі № 161/18953/13-ц було задоволено позов ПАТ АБ Укргазбанк про стягнення солідарно з ПМП Інвід та з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 497 346,85 грн., з яких: 424 355,59 грн. - заборгованість за кредитом, 25 903,88 грн. - заборгованість за процентами, 47 087,38 грн. - неустойка (пеня) (а.с. 10,11).

Звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ АБ Укргазбанк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором за період з 01.10.2015 по 30.09.2016 в загальному розмірі 464 175,35 грн., з яких: 428 973,94 грн. - заборгованість за процентами, 35 201,41 грн. - неустойка (пеня). Тобто, позивач просить стягнути проценти та пеню, які нараховані після ухвалення рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, а такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання, стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ст.1050 ЦК України кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту.

Відтак банк, скориставшись своїм правом та звернувшись в 2010 році до суду із позовом про дострокове стягнення всієї заборгованості, змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату мінімально необхідного платежу, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

З наведеного убачається, що у межах строку кредитування позичальник мав, зокрема, повертати кредит і сплачувати проценти щомісячними платежами, проте після рішення суду про дострокове стягнення всієї заборгованості відповідачі мають обов`язок повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В частині нарахування пені колегія суддів враховує наступне.

Згідно із вимогами статей 549, 550, 551 ЦК України пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Звертаючись із позовом до суду, позивач обґрунтовує нарахування пені умовами пункту 5.3 кредитного договору, згідно з яким за порушення строків по кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов`язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

Оскільки банком змінено строк виконання зобов`язання шляхом пред`явлення позову про дострокове стягнення заборгованості, що унеможливлює застосування до правовідносин сторін умов кредитного договору, як підставу нарахування пені, колегія судів доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в якій вказано, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Окрім того, при розгляді 04 липня 2018 року справи №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа № 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ПАТ АБ Укргазбанк до ПМП Інвід та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за процентами у розмірі 428 973,94 грн. та пені, за несплату процентів у розмірі 35 201,41 грн., до задоволення не підлягають у зв`язку з їх безпідставністю.

Аргументи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права безпідставні, суперечать правовим позиціям висловленим Великою Палатою Верховного Суду в аналогічних справах та не грунтується на Законі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 381, 382, 383, 384, 389-390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: