Постанова

від 13.10.2020 по справі 161/4641/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 161/4641/17

провадження № 61- 17717св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк ,

відповідачі: Приватне мале підприємство Інвід , ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2019 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк (далі - ПАТ АБ Укргазбанк ) звернулося до суду із позовом, посилаючись на те, що 05 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком (далі - ВАТ АБ Укргазбанк ), правонаступником якого є ПАТ АБ Укргазбанк , та Приватним малим підприємством Інвід (далі - ПМП Інвід ) укладено кредитний договір № 05/08-К02, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 480 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 20,0 % річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад термін, визначений у пункті 1.3 цього договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 21,0 % річних.

В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між ВАТ АБ Укргазбанк , ПМП Інвід та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 05 травня 2008 року № 1.

Відповідно до пункту 1.3 договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за договором в тому ж обсязі, що і позичальник, тобто в повному обсязі, а саме за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, неустойку за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2014 року у справі № 161/18953/13-ц задоволено позов ПАТ АБ Укргазбанк до ПМП Інвід , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Стягнуто солідарно з ПМВ Інвід як боржника та ОСОБА_1 як поручителя на користь ПАТ АБ Укргазбанк заборгованість на загальну суму 497 346,85 грн, з яких: 424 355,59 грн - заборгованість за кредитом; 25 903,88 грн - заборгованість за процентами; 47 087,38 грн - неустойка (пеня).

Вказане рішення суду в добровільному порядку не виконано.

Разом з цим відповідачами не виконуються зобов`язання щодо сплати процентів та пені за кредитним договором, нарахованих після ухвалення вказаного судового рішення.

Після ухвалення судового рішення від 15 квітня 2014 року станом на 30 вересня 2016 року за кредитним договором виникла нова заборгованість на загальну суму 464 175,35 грн, з яких: 428 973,94 грн - заборгованість за процентами, 35 201,41 грн - неустойка (пеня).

На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача кредитну заборгованість 464 175, 35 грн, з яких: 428 973,94 грн -заборгованість за процентами, 35 201,41 грн - неустойка (пеня), та судовий збір у справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2019 року у задоволенні позову ПАТ АБ Укргазбанк відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ПАТ АБ Укргазбанк, враховуючи, що положення абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. Пред`явивши у травні 2010 року до суду позов про дострокове стягнення всієї суми кредиту, позивач реалізував своє право, передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України, у зв`язку з чим втратив право, передбачене частиною першою статті 1048 ЦК України щодо нарахування та отримання процентів, передбачених умовами кредитного договору.

Постановою Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ АБ Укргазбанк залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів апеляційного суду погодилась із висновками суду першої інстанції, зазначивши, що аргументи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права безпідставні, суперечать правовим позиціям, висловленим Великою Палатою Верховного Суду в аналогічних справах, та не ґрунтуються на законі. Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У вересні 2019 року ПАТ АБ Укргазбанк звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року у вищевказаній справі, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити повністю.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій:

- неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення статей 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України;

- не враховані висновки Верховного Суду у постановах від 01 лютого 2018 року у справі № 161/12888/15-ц та від 14 лютого 2018 року у справі № 572/2921/15-ц;

- на момент звернення позивача до суду у березні 2017 року із позовною заявою про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, а саме нарахованих та несплачених процентів, зобов`язання щодо повернення кредиту не було виконано, тому позивач правомірно звернувся із таким позовом, оскільки відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України має право на одержання процентів за користування відповідачем кредитними коштами.

У січні 2020 року до Верховного Суду від ПМП Інвід надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ АБ Укргазбанк , у якому співвідповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, як таку, що є безпідставною, а оскаржувані судові рішення, які є законними та обґрунтованими, - без змін.

На дату розгляду справи Верховним Судом інших відзивів на касаційну скаргу ПАТ АБ Укргазбанк не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ПАТ АБ Укргазбанк передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року (з урахуванням ухвал Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року та від 20 листопада 2019 року про надання строку для усунення недоліків) поновлено ПАТ КБ Укргазбанк строк на касаційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року, відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою, витребувано матеріали справи № 161/4641/17 із Луцького міськрайонного суду Волинської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2020 року матеріали справи № 161/4641/17 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 травня 2008 року ВАТ АБ Укргазбанк , правонаступником якого є ПАТ АБ Укргазбанк , та ПМП Інвід в особі директора ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05/08-К/02, відповідно до умов якого ВАТ АБ Укргазбанк надав відповідачу ПМП Інвід грошові кошти на загальну суму 480 000,00 грн, з 05 травня 2008 року, строком на 60 місяців. Базова процентна ставка - 20,0 %. Позичальник зобов`язався повернути суму кредиту відповідно до графіку платежів, щомісячно повертаючи не менше 8 888,89 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05 травня 2008 року між ВАТ АБ Укргазбанк , ПМП Інвід та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 1 до кредитного договору № 05/08-К/02 від 05 травня 2008 року.

В порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов`язання належним чином не виконував, допустив прострочення повернення кредиту і сплати відсотків.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 серпня 2011 року у справі № 2-250/11 позов ПАТ АБ Укргазбанк до ПМП Інвід , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

29 травня 2012 року Апеляційним судом Волинської області заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 03 серпня 2011 року у справі № 2-250/11 скасовано та постановлено у справі нове рішення. В рахунок погашення заборгованості ПМП Інвід на користь ПАТ АБ Укргазбанк заборгованості за кредитним договором від 05 травня 2008 року № 05/08-К/02 в розмірі 481 123,38 грн (в тому числі 5 346,98 грн - строкові відсотки, 7 324,06 грн - прострочені відсотки, 275 555,53 грн - строковий кредит, 160 000,06 грн - прострочений кредит) звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 05 травня 2008 року, укладеним між ПАТ АБ Укргазбанк та ПМП Інвід , посвідченим приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І. В. 05 травня 2008 року, реєстровий № 502, а саме: на матеріально-технічний склад А-1, площею 349,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , початковою вартістю 532 000,00 грн, та земельну ділянку, на якій знаходиться це нерухоме майно, площею 0,7909 га, за цією ж адресою, початковою вартістю 597 500,00 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2014 року у справі № 161/18953/13-ц задоволено позов ПАТ АБ Укргазбанк до ПМП Інвід , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Стягнуто солідарно з ПМВ Інвід як боржника та ОСОБА_1 як поручителя на користь ПАТ АБ Укргазбанк заборгованість на загальну суму 497 346,85 грн, з яких: 424 355,59 грн - заборгованість за кредитом; 25 903,88 грн - заборгованість за процентами; 47 087,38 грн - неустойка (пеня).

Звертаючись до суду із цим позовом, ПАТ АБ Укргазбанк просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року в загальному розмірі 464 175,35 грн, з яких: 428 973,94 грн - заборгованість за процентами, 35 201,41 грн - неустойка (пеня).

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як строк дії договору , так і строк (термін) виконання зобов`язання (статті 530, 631 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як термін кредитування (підпункт 1.3.1 кредитного договору: з 05 травня 2008 року строком на 60 місяців), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням кредиту зі сплатою процентів за користування ним (пункт 1.4 кредитного договору, додаток № 1 до кредитного договору).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, проте такі вимоги банком не заявлялися.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку в силу вимог процесуального законодавства України, врахувавши, що позивач просив стягнути проценти та пеню, нараховані після прийняття судових рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором, дійшов правильного висновку, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, ПАТ АБ Укргазбанк використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна. Банк, як кредитор, на власний розсуд ще до подачі позову у цій справі № 161/4641/17 змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором.Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, проте позивачем такої позовної вимоги заявлено не було.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення статей 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України не знайшли свого підтвердження, натомість суди правильно застосовували норми зазначених статей.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент звернення позивача до суду у березні 2017 року із позовною заявою про стягнення із відповідачів заборгованості за кредитним договором (нарахованих та несплачених процентів, пені), зобов`язання щодо повернення кредиту не було виконано, тому позивач правомірно звернувся із таким позовом на підставі частини першої статті 1048 ЦК України, не приймаються, оскільки у випадку пред`явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів, що мало місце у цій справі, вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01 лютого 2018 року у справі № 161/12888/15-ц та від 14 лютого 2018 року у справі № 572/2921/15-ц, відхиляються, оскільки суди попередніх інстанцій врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, вкладені у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та апеляційній скарзі ПАТ АБ Укргазбанк , вони перевірялися судами попередніх інстанцій, які надали їм правильну правову оцінку.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, чи неправильного тлумачення заявником норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо сукупності доказів, оцінки цих доказів, визначення правовідносин, що виникли між сторонами, та застосування норм матеріального і процесуального права, вони відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України , заява № 63566/00). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги).

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик