Ухвала

від 23.08.2019 по справі 815/2564/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2019 року

м.Київ

справа №815/2564/18

адміністративне провадження №К/9901/18500/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі №815/2564/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Джимара до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови у прийнятті митних декларацій,

в с т а н о в и в :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Джимара до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задоволено.

Відповідач із зазначеними судовими рішеннями не погодився, оскаржив їх у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року касаційна скарга Одеської митниці ДФС залишена без руху, оскільки до неї додано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі меншому, ніж визначено законом.

Однак, зі змісту оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги неможливо було встановити показники митних платежів, що позбавляло суд можливості визначити ціну позову у справі та, відповідно, розмір судового збору за подання касаційної скарги.

Виявлені недоліки запропоновано усунути протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали шляхом сплати судового збору у розмірі, обчисленому виходячи зі ставок, встановлених наведеними положеннями Закону України "Про судовий збір", та подати до Верховного Суду документи, на підставі яких скаржником було здійснено такий розрахунок.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, скаржником зазначена ухвала була отримана 22 липня 2019 року.

У межах строку, встановленого судом, скаржник судовий збір не сплатив, проте надіслав заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій викладено мотиви щодо правильності розрахунку розміру сплаченої останнім при поданні касаційної скарги суми судового збору (платіжне доручення №1029 від 18.06.2019 на суму 373 544,00грн) та надано копії рішень про коригування митної вартості товарів.

Доводи, викладені у вказаній заяві, ґрунтуються на безпідставності визначення судом касаційної інстанції суми судового збору, яку відповідач має сплатити при поданні касаційної скарги за вимоги майнового характеру з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Джимара за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 186 772,00 грн, що свідчить про немайновий характер спору. Таким чином, митний орган вважає, що з урахуванням сплаченої позивачем суми судового збору в суді першої інстанції, відповідач при поданні касаційної скарги має сплатити подвійний її розмірі 373 544,00грн.

Також, у вказаній заяві відповідач посилається на помилковість розрахунку судом касаційної інстанції суми судового збору. Вважає рішення про коригування митної вартості товару позовними вимогами не майнового характеру.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає таку позицію митного органу необґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальньних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи, зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Таким чином, заявлені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими. Така правова позиція раніше висловлювалася в ухвалах Верховного Суду від 17.07.19 справа № 0240/2500/18-а, від 09.08.2018 справа № 815/5823/17, від 17.07.19, справа №0340/1657/18.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до заяви про усунення недоліків документи, суд встановив, що після прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості заявленої в поданій позивачем митній декларації, для випуску товарів у вільний обіг на території України були оформлені нові митні декларації. Скоригована вартість указується в графі 47 Нарахування платежів митної декларації і, виходячи з неї, сплачуються донараховані митні платежі. Отже, заявлені вимоги про скасування рішень про коригування митної вартості товарів є вимогами майнового характеру.

Враховуючи викладене, надіслане платіжне доручення від 18.06.2019 № 1029 на суму 373 544,00 грн. не свідчить про повну сплату судового збору в розмірі і порядку визначеному законом.

Так, згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З матеріалів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач є юридичною особою, звернувся до суду в 2018 році.

Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік встановлено, що з 01.01.2018 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1762,00грн.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру відповідачу (юридичній особі) необхідно було сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При розрахунку судового збору за подання касаційної скарги у даній справі суд виходив з формули: ((ціна позову х 1,5%, )х 200%.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вимоги ухвали Верховного Суду від 12 липня 2019 року щодо надання документа про доплату судового збору та його розрахунку на підставі поданих документів відповідачем не виконано, а саме: судовий збір за подання касаційної скарги у даній справі сплачено у розмірі меншому ніж визначено законом.

Стосовно доводів скаржника, про те, що сплата судових витрат є перешкодою в доступі до правосуддя, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Таким чином, станом на момент постановлення цієї ухвали заявник не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.

Частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.

Відповідно до частини 7 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 169, 248, 327, 330, 332, 355, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі №815/2564/18 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Л. Желтобрюх