Постанова

від 14.08.2019 по справі 461/5969/14-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/5969/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/837/19 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Крайник Н. П.

суддів: Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.

при секретарі: Куцику І. Б., з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 12 листопада 2018 року в частині відмови в скасуванні заходів забезпечення позову у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову, про застосування зустрічного забезпечення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною, -

в с т а н о в и в:

Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.04.2018 року, та про застосування зустрічного забезпечення відмовлено.

Ухвалу суду в частині відмови в скасуванні заходів забезпечення позову оскаржила ОСОБА_4 .

Вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального і матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що ухвалою суду від 26.04.2018 року заборонено відчуження житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , що належить їй праві власності. Враховуючи, що вона не є відповідачем у справі, не перебуває з позивачем у будь-яких правовідносинах, вважає застосування судом зазначених заходів забезпечення позову безпідставним. Зазначає, що даним забезпеченням позову порушено її права як власника майна, що суперечить нормам чинного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Вважає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі районним судом не дотримано принципу співмірності застосованих заходів забезпечення позову з позовними вимогами, оскільки позивачем таких до неї не пред`явлено.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про скасування заходів забезпечення позовузадовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов можу забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з виділених матеріалів ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 грудня 2016 року відкрито провадження у даній справі. Предметом позову є стягнення грошових коштів за договором позики у значному розмірі, а за зустрічним - визнання недійсним цього договору позики.

Розгляд даної справи по суті на даний час не завершено.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майно ОСОБА_5 , а саме: земельну ділянку кадастровий номер 0723382200:01:005:0001 , яка розташована у с . Заозерне, Любомльсього району Волинської області ; житлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за цією ж адресою, кадастровий номер 4610136600:01:007:0004 ; автомобіль марки "Тойота Ленд Крузер Прадо", а також накладено арешт на корпоративні та майнові права належні відповідачу у ряді юридичних осіб та на майно цих осіб. Зобов`язати Державну реєстраційну службу юридичних та фізичних осіб - підприємців Львівського міського управління юстиції внести запис до ЄДРПОУ про накладення арешту (заборону відчуження) на арештовані корпоративні права ОСОБА_5

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2014 року заяву ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову задоволено, скасовано заходи забезпечення позову згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 вересня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 13 червня 2014 року про скасування заходів забезпечення позову скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_5 задоволено частково.

Скасовано частково заходи забезпечення позову згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04.06.2014 року про накладення арешту на майно ОСОБА_5 та знято арешт, накладений на майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 0723382200:01:005:0001 , яка розташована у с . Заозерне, Любомльського району Волинської області та корпоративні і майнові права ОСОБА_5 в юридичних особах, майно вказаних юридичних осіб.

Тобто, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 04 червня 2014 року, в частині накладення арешту на житлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за цією ж адресою, кадастровий номер 4610136600:01:007:0004 ; автомобіль марки "Тойота Ленд Крузер Прадо", залишилися чинними.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено, заборонено відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , автомобіля марки TOYOTA модель LAND CRUISER PRADO , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 )

Постановою апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 26 квітня 2018 року залишено без задоволення, ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 26 квітня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2018 року, відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою цього ж суду від 26 квітня 2018 року.

Також постановою Львівського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року в частині накладення арешту, зокрема на: житлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:01:007:0004 ; автомобіль марки Тойота Ленд Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_5 - залишено без змін.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що підстави забезпечення позову не відпали, оскільки існують ризики істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову були вжиті судом виходячи з того, що під час дії ухвали суду про забезпечення позову, об`єкти права власності відповідача були відчужені, таким чином ухвала суду виявилася неефективною.

Як вбачається з виділених матеріалів, правомірність такого відчуження оспорюється позивачем.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що вжитими заходами забезпечення позову порушуються, зокрема, її права, як власника майна, то такі були розглянуті, і їм надано відповідну правову оцінку, під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2014 року та 26 квітня 2018 року.

Тобто, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 у даній справі, є аналогічними її доводам, зазначеним в Львівського апеляційного суду від 16 січня 2019 року.

На даний час нових доводів, які б давали підстави вважати, що необхідність у вжитті заходів забезпечення позову відпала, нею не наведено. Спір і надалі залишається невирішеним по суті, а ОСОБА_4 ухвалою суду від 25 квітня 2018 року залучена до участі у справі.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що невжиття заходів забезпечення позову, призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Саме такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, який в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.

Щодо обраного позивачем, та застосованого судом виду забезпечення позову, такий узгоджується з положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші про України , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги вірних висновків судів не спростовують, рішення є законним та обґрунтованим, обов`язкових підстав для його скасування в ході апеляційного перегляду не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 12 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23.08.2019 року

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Шеремета Н. О.

Цяцяк Р. П.